Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №753/23592/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23592/25

провадження № 3/753/75/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коляденко П.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 №495364),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 27.10.2026 року об 11 год 07 хв., рухаючись по вул. Бориспільське шосе у м. Києві, керував автомобілем марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. В порушення вимог п. 2.5 ПДР від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога відмовився.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, повідомлявся належним чином.

Враховуючи вище зазначені правові норми, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Також, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, за статтею 130 КУпАП, на особисту участь у розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене частиною першою статті 268 КУпАП, не є абсолютним. Законом визначено випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи за статтею 130 КУпАП не належить до цих випадків.

Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України» (2005 р.), у силу вимог параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням параграфу 1 статті 6 даної Конвенції.

При цьому до завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення наряду із охороною прав і свобод громадян віднесено в тому числі і виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Враховуючи викладене, з метою дотримання вимоги розумного строку відповідно до статті 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаю можливим розглядати справу на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Кравчун Д.В. заявив клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях підзахисного складу адміністративного правопорушення. Вказував, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння і тому протокол повинен був бути складений за порушення п. 2.9.а) ПДР, а приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, огляд проведено в порушення вимог ст. 266-1 КУпАП не уповноваженою особою.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.

Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно зі ст. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

При цьому згідно п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Як вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя.

За наведених обставин вважаю, що у працівників поліції були наявні передбачені законом підстави для проведення ОСОБА_1 відповідного огляду на стан сп`яніння, про що працівник поліції зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з відеозапису з бодікамери ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а саме - за допомогою «Drager 6820 ARHK 0539», на що ОСОБА_1 погодився. Згідно даних роздрукованого на папері показника спеціального технічного засобу та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного уповноваженою особою відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735, результат огляду на стан сп`яніння «проба позитивна 0,68 ‰».

Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду, йому було запропоновано пройти огляд закладі охорони здоров`я, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився.

Таким чином твердження сторони захисту про невідповідність змісту протоколу вчиненому правопорушенню є безпідставними.

Щодо доводів сторони захисту про порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння, а саме недотримання вимог ст.266-1 КУпАП під час оформлення адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 , оскільки останній є військовослужбовцем ЗСУ та має спеціальний правовий статус, то суд вважає їх неспроможними виходячи з наступного.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

З абз. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП вбачається, що складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП відноситься до компетенції уповноважених на те посадових осіб органів Національної поліції та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та внутрішньому водному транспорті. Посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 44, ч. ч. 2, 3 ст. 123, ст.ст. 172-10 – 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185, 185-7 КУпАП.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 КУпАП, зокрема, військовослужбовці за порушення правил, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Співставляючи положення ст. ст. 15, 255, 266, 266-1 КУпАП суд приходить до висновку, що для застосування процедури проходження огляду на стан сп`яніння або відмови від його проходження, передбаченої положеннями ст. 266 КУпАп, необхідним є факт є керування транспортним засобом, тобто виконання особою функції водія, а не обов`язків військової служби.

Як слідує з Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 2024 р. за № 32, у ньому визначено процедуру направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів (далі - військовозобов`язані), а також військовослужбовців Збройних Сил (далі - військовослужбовці) для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), та проведення огляду, разом тим вказівки про проведення такого огляду саме у випадках, передбачених ст. 130 КУпАП - керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції – немає.

У будь-якому випадку з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції видно, що ОСОБА_1 , не перебував у військові формі, будь-яких достовірних відомостей про те, що він виконує обов`язки військової служби - немає. Таким чином, дії працівника патрульної поліції є цілком правомірними, огляд на стан алкогольного сп`яніння відносно ОСОБА_1 проводився як у водія транспортного засобу «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 .

Будь-яких доказів, які би свідчили про порушення поліцейськими умов проведення огляду, стороною захисту до суду не подано.

Згідно до положень ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність передбачена також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп`яніння, є порушенням вимог п. 2.5 ПДР та утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, відповідно до ч. 1 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 р. № 1395, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно з даними розписки ОСОБА_1 підтвердив факт відсторонення його від керування автомобілем.

З урахуванням наведеного вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за обставин, встановлених у протоколі, підтверджена в повному обсязі.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40-1, 130 ч. 1, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.

Строк позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів обчислювати з дня винесення постанови про позбавлення цього права, у разі ухилення від здачі документа, що посвідчує право керування транспортними засобами - з моменту примусового вилучення такого документу.

Роз`яснити, що в разі несплати штрафу в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення постанови правопорушнику, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.

Крім того, роз`яснити, що після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права, вилучене посвідчення водія повертається після успішного складання іспитів на право керування транспортним засобом.

Постанова судді пред`являється до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя