Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №460/15159/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №460/15159/25 пров. №А/857/43719/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМПУС НЕТВОРКС» до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправними та скасування рішень та стягнення коштів,

суддя у І інстанції Недашківська К.М.,

час ухвалення судового рішення 15 год 00 хв,

місце ухвалення судового рішення м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 09 жовтня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМПУС НЕТВОРКС» (далі – ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС») звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати:

постанову про відкриття виконавчого провадження №78838152 від 13.08.2025 головного державного виконавця Гавриленко Олени Яківни (далі – Виконавець) Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі – ВДВС);

постанову про розмір мінімальних витрат виконавця у сумі 300 грн від 13.08.2025 Виконавця;

постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 4530 грн від 13.08.2025 Виконавця.

Окрім того, ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС» просило стягнути на його користь з Державного бюджету грошові кошти у сумі 50130 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі №460/15159 позов було задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано постанови Виконавця ВДВС про відкриття виконавчого провадження від 13.08.2025 ВП №28838152; про стягнення виконавчого збору від 13.08.2025 ВП №28838152; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 13.08.2025 ВП №28838152. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що Виконавцем фактично виконані вимоги Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII) та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі – Інструкція №512/5) щодо строків відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, який відповідав вимогам законодавства.

Однак, у спірному випадку сума штрафу, визначена рішенням Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №70/101-р/к, сплачена ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС» 05.06.2025, тобто ще до моменту винесення наказу №70/150-юр про примусове виконання рішення №70/101-р/к щодо стягнення з ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС» суми штрафу у розмірі 45300,00 грн, як виконавчого документа, та до моменту відкриття виконавчого провадження ВП №78838152 13.08.2025.

Копія оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.08.2025 надіслана ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС» 19.08.2025, тобто після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 19.08.2025, та отримана позивачем 21.08.2025, який був позбавлений можливості скористатися своїм правом на захист та надати відповідні документи, що стосувалися предмета виконавчого провадження.

Відповідач не вживав жодних належних дій в межах виконавчого провадження в період з 13.08.2025 по 19.08.2025 щодо, зокрема, надіслання вимог про надання інформації стосовно сплати позивачем суми штрафу і такі дії були вчинені вже після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 19.08.2025, тобто поза межами виконавчого провадження, що суперечить нормам Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII) та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5), який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі – Інструкція №512/5). Тому суд першої інстанції вважав, що оскаржувані рішення Виконавця є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги стягнення на користь ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС» з Державного бюджету 50130 грн, то суд першої інстанції у задоволення такої відмовив за передчасністю, оскільки позивач після набрання законної сили рішенням суду про визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов має звернутися з відповідними заявами та документами щодо повернення стягнутих сум у порядку, визначеному законом і у спірному випадку відмова компетентного органу у поверненні стягнутих сум виконавчого провадження не є предметом спору.

У апеляційній скарзі ВДВС просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС» у повному обсязі.

Свої вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та дійшов хибних висновків при ухвалення оскаржуваного рішення.

Наполягає на тому, що оспорювані постанови були винесені у повній відповідності до вимог Закону №1404-VIII та Інструкції №512/5. На момент відкриття виконавчого провадження Виконавець не володів інформацією про стан виконання виконавчого документа і не міг передбачити, що така інформація йому може надійти пізніше.

З моменту відкриття виконавчого провадження 13.08.2025 та до моменту закінчення виконавчого провадження 19.08.2025 жодних підтверджуючих документів про повне чи часткове погашення заборгованості за виконавчим документом від боржника чи стягувача не надходило. Натомість стягувач подав заяву про примусове виконання виконавчого документа, а боржник належне та документальне підтвердження про виконання рішення так і не надав. Подання ним непідписаної у встановлений спосіб заяви не вважається належним повідомленням.

Вимога державного виконавця №224268 від 08.09.2025 жодним чином не порушувала права чи обов`язки боржника, не впливала на стан виконавчого провадження, а була спрямована на встановлення факту виконання виконавчого документа до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та була необхідною в плані визначення підстав та реалізації можливості повернення боржнику надміру стягнутих коштів.

Про відсутність сплачених ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС» коштів відповідачем у відзиві на позовну заяву було зазначено, про це зазначав і стягувач, але суд вказане проігнорував, не дослідив ці обставини, внаслідок чого прийняв рішення про скасування цілком законних постанов державного виконавця.

Стосовно порушення строку направлення постанови про відкриття виконавчого провадження зазначив, що відповідно до підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VІІІ тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Суд першої інстанції не здійснював заходи щодо встановлення інформації про зарахування до державного бюджету сплачених боржником коштів і помилково дійшов висновку, що для захисту прав та інтересів позивача необхідно скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, на зв`язок у режимі відеоконференції не вийшли, що відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 15.05.2025 Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було прийняте рішення “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” №70/101-р/к (далі – Рішення №70/101-р/к), яким на ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС» накладено штраф у розмірі 45300,00 грн.

05.08.2025 Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України винесений наказ №70/150-юр про примусове виконання рішення на виконання Рішення №70/101-р/к щодо стягнення з ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС» суми штрафу у розмірі 45300,00 грн (далі – Наказ №70/150-юр).

05.08.2025 Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України сформована заява, адресована ВДВС, про примусове виконання виконавчого документа – Наказу №70/150-юр, яка зареєстрована за вх. №20853 від 12.08.2025.

13.08.2025 Виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №78838152 щодо виконання Наказу №70/150-юр від 05.08.2025 Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Водночас 13.08.2025 Виконавцем було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №78838152, якою постановлено визначити для боржника ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС» суму витрат у розмірі 300,00 грн, а також постанову про стягнення виконавчого збору ВП №78838152 про стягнення з ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС» виконавчого збору у сумі 4530,00 грн.

18.08.2025 Виконавець сформувала розпорядження №78838152 щодо надходження 15.08.2025 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №70/150-юр у розмірі 50130,00 грн: 45300,00 грн – сума штрафу; 4530,00 грн – виконавчий збір; 69,00 грн – витрати виконавчого провадження; 231,00 грн – витрати виконавчого провадження.

18.08.2025 ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС» надіслало на електронну пошту виконавчого органу заяву про те, що 05.06.2025 ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС» сплачена сума штрафу у розмірі 45300,00 грн на підставі платіжної інструкції №349; призначення платежу: штраф згідно рішення №70/101-р/к від 15.05.2025 справа №2/12-11-25 з проханням невідкладно здійснити повернення коштів, які подвійно стягнуті.

19.08.2025 Виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №78838152, якою вказане виконавче провадження закінчено відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України “Про виконавче провадження”.

02.09.2025 ВДВС сформував лист, адресований ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС», у якому вказав, що надіслана 19.08.2025 на електронну пошту ВДВС заява керівника ОСОБА_1 не підлягає розгляду, оскільки оформлена неналежним чином.

08.09.2025 Виконавець сформувала вимогу, адресовану Східному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України, щодо зобов`язання повідомити чи сплачено позивачем суму штрафу відповідно до Наказу №70/150-юр від 05.08.2025.

10.09.2025 Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України листом №70-02/5602е повідомило ВДВС про те, що станом на 09.09.2025 інформація від боржника щодо сплати штрафу до відділення не надходила.

ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС» не погодилося із правомірністю винесення Виконавцем 13.08.2025 постанов про відкриття виконавчого провадження №78838152, про розмір мінімальних витрат виконавця, про стягнення виконавчого збору та звернулося до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про неправомірність винесення Виконавцем 13.08.2025 постанов про відкриття виконавчого провадження №78838152, а також про розмір мінімальних витрат виконавця та про стягнення виконавчого збору у межах вказаного виконавчого провадження.

Як передбачено у статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За правилами пункту 7 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності, забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин регламентовані приписами Закону України “Про захист економічної конкуренції” (далі – Закон №2210-III).

Частиною 2 статті 56 Закону № 2210-III встановлено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.

Згідно з абзацом першим частини 3 статті 56 вказаного Закону особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Встановлені у рішенні органу Антимонопольного комітету України зобов`язання, передбачені статтею 48 цього Закону, підлягають виконанню у двомісячний строк з дня одержання рішення органу Антимонопольного комітету України, якщо інше не передбачено законом або цим рішенням.

Відповідно до частини 8 статті 56 Закону № 2210-III у разі якщо протягом строку, встановленого абзацом першим частини третьої цієї статті, рішення органу Антимонопольного комітету України не виконується, Голова Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України видає наказ про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу.

За правилами частини 9 статті 56 Закону № 2210-III наказ Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, є виконавчим документом, який пред`являється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, визначеному законом.

З урахуванням наведеного суду першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Наказ №70/150-юр Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню на підставі пункту 7 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно із частиною 4 статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За приписами статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, було затверджено Інструкцію №512/5.

Відповідно до пункту 3 Розділу III “Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження” вказаної Інструкції заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

Пунктом 5 Розділу III “Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження” Інструкції №512/5 встановлено, що у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 8 Розділу III “Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження” Інструкції №512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.

У відповідності до пункту 1 Розділу VI “Фінансування виконавчого провадження” Інструкції №512/5 фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону. Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554.

Як зазначено у пункті 2 Розділу VI “Фінансування виконавчого провадження” Інструкції №512/5, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

На підставі наведеного норм суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені норми Закону №1404-VIII та Інструкції №512/5 вказують на те, що у разі надходження до виконавчого органу виконавчого документа, який відповідає вимогам чинного законодавства та щодо якого немає підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття, державний виконавець зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження та має правові підстави для одночасного винесення постанов про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

При цьому з урахування встановлених фактичних обставин апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що Виконавець при прийнятті оспорюваних постанов від 13.08.2025 про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавця та про стягнення виконавчого збору діяла у відповідності до приписів Закону №1404-VIII та Інструкції №512/5.

Водночас суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про можливість визнання протиправними та скасування оспорюваних ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС» постанов Виконавця з посиланням на обставини, що мали місце після ухвалення вказаних процесуальних рішень, оскільки такі не стосуються спірних правовідносин з огляду на обраний позивачем спосіб захисту порушеного, на його переконання, права.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що за правилами частини 5 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції, а ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС» не оспорює у межах справи, що розглядається, інші дії чи рішення Виконавця.

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції при задоволенні частини позовних вимог ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС» допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до їх помилкового задоволення. Відтак, рішення суду першої інстанції у цій частині слід скасувати та у задоволенні позовних вимог ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС» про визнання протиправними оспорюваних постанов Виконавця від 13.08.2025 про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавця та про стягнення виконавчого збору відмовити.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними апеляційні вимоги ВДВС у частині повного скасування рішення суду першої інстанції з відмовою у задоволення позовних вимог ТОВ «КАМПУС НЕТВОРКС» у повному обсязі, оскільки позов було задоволено частково з відмовою у задоволенні частини заявлених позивачем вимог.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) задовольнити частково.

Скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 460/15159/25 у частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМПУС НЕТВОРКС» та у задоволенні таких позовних вимог відмовити.

У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар

Постанова у повному обсязі складена 03 квітня 2026 року.