Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №500/3824/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: звільнення з публічної служби, з них

Дата: 02 квітня 2026 р.

Справа: №500/3824/25

Суддя: Матковська Зоряна Мирославівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/3824/25 пров. № А/857/46561/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гуляка В. В.

Ільчишин Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у справі № 500/3824/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

(головуючий суддя першої інстанції – Мандзій О.П., місце ухвалення – м. Тернопіль, дата складання повного тексту- 16.10.2025),-

В С Т А Н О В И В :

До Тернопільського окружного адміністративного суду 26.06.2025 звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якій просить:

скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 03.04.2025 №829 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та припинення нарахування грошового забезпечення" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції начальника відділення поліції № 4 (м. Заліщики) Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області підполковника поліції ОСОБА_1 ;

скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 03.04.2025 №108 о/с про звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України "Про національну поліцію" підполковника поліції ОСОБА_1 начальника відділення поліції № 4 (м.Заліщики) Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області;

поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділення поліції № 4 (м.Заліщики) Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ухвала є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Суть доводів апелянта зводиться до того, що суд першої інстанції не врахував обставини через які представник апелянта (позивача) ОСОБА_2 не передав вчасно апелянту (позивачу) Заяцю А В пакет документів ( копію наказу про звільнення, військовий квиток та трудову книжку), а саме через хворобу та смерть матері.

Крім цього заважує, що покликання відповідача на ту обставину, що позивач був прийнятий на службу до органів Державної прикордонної служби та долучено на підтвердження цього лист, є невірним, оскільки у зазначеному листі не відображено інформації, що під час оформлення на службу до органів Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 дійсно мав при собі військовий квиток та трудову книжку. Лист є лише інформаційним повідомленням і не містить жодних ознак офіційного підтвердження чи факту подання цих документів.

З урахуванням наведеного просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Також заважує, що прийом на службу до органів Державної прикордонної служби здійснюється у відповідності до вимог Порядку добору та прийняття громадян України на військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України (далі Порядок) затвердженого наказом МВС від 10.06.2019 № 473 «Про затвердження Порядку добору та прийняття громадян України на військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України». Пунктом 10 розділу III Порядку чітко передбачено, що попереднє вивчення особистих якостей кандидата охоплює: вивчення документів, що підтверджують відомості про особу (документів про громадянство, освіту, трудову діяльність, про наукові та спортивні досягнення тощо); вивчення військово-облікових документів; вивчення медичних документів; ознайомлення з інформацією, що надійшла з місця роботи (навчання, проживання); проведення індивідуальних співбесід із членами сім`ї, представниками адміністрації підприємства, установи, організації, навчального закладу, де працює або навчається кандидат. Отже позивач будучи повнолітнім та маючи попередній досвід роботи однозначно при поданні документів для укладення контракту долучав військово-облікові документи та трудову книжку, бо в іншому випадку не зміг би укласти контракт.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ухвалою суду від 02.07.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення, до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали.

Відповідно до ухвали про залишення позовної заяви без руху від 02.07.2025 позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням та доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вимог вказаної ухвали, позивачем подано заяву про поновлення строку подання позовної заяви, в обґрунтування якої зазначено, що 04.04.2025 копію наказу від 03.04.2025 №108 о/с про звільнення ОСОБА_1 з Національної поліції України згідно довіреності від 01.04.2025 отримав ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_2 в силу складних сімейних обставин (важка хвороба та смерть матері) не повідомляв про факт отримання наказу та не передавав до 16.06.2025. При зустрічі 16.06.2025 ОСОБА_2 повідомив, що силу складних сімейних обставин він перебував з матір`ю в лікувальних закладах в Україні та за кордоном аж до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 і про обов`язок віддати документи позивача забув так як перебував в складному морально-емоційному стані. 16.06.2025 під час зустрічі ОСОБА_2 передав позивачу копію наказу про звільнення від 03.04.2025 №108 о/с, трудову книжку, військовий квиток, про що було складено відповідну розписку.

Ухвалою суду від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Вирішення питання визнання поважними причин пропуску звернення до адміністративного суду здійснити за наслідками письмових пояснень представника відповідача.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області подано до суду відзив, в якому також просив про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що позивачем пропущений строк звернення до суду. Відповідач звертає увагу на той факт, що позивача звільнено з органів поліції 03.04.2025 наказом № 108 о/с, який належним представником позивача (за довіреністю) Кравчуком Д.М. було отримано 04.04.2025. Разом із копією наказу представником отримано військовий квиток та трудову книжку ОСОБА_1 .. Відповідачем одночасно із наданням копії наказу про звільнення і пакету документів представнику позивача Кравчуку Д.М. було надіслано додатково засобами поштового зв`язку на адресу проживання ОСОБА_1 повідомлення від 03.04.2025 № 49857-2025 з додатками про те, що останнього звільнено з органів поліції, 10.04.2025 вказаний лист вручено одержувачу. Також позивач 04.04.2025 був прийнятий на службу в органи Державної прикордонної служби України, а отже він однозначно мав при собі військовий квиток та трудову книжку для оформлення контракту.

Суд першої інстанції у задоволені заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовив та залишив без розгляду позов ОСОБА_1 з тих підстав, що позивачем не наведено достатніх, достовірних та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого законодавством строку.

Апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції та зауважує наступне.

Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Як уже зазначалось вище, відповідно до ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що позивач оскаржує наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 03.04.2025 №829 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та припинення нарахування грошового забезпечення" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції начальника відділення поліції № 4 (м. Заліщики) Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області підполковника поліції ОСОБА_1 та наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 03.04.2025 №108 о/с про звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України "Про національну поліцію" підполковника поліції ОСОБА_1 начальника відділення поліції № 4 (м.Заліщики) Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

Суд першої інстанції не вбачав підстав для поновлення строку з тих підстав, що позивач звернувся із позовом 26.06.2025 (цією датою сформовано позовну заяву в системі "Електронний суд"), що свідчить про недотримання ним, встановленого ч.4 ст.31 Дисциплінарного статуту національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, п`ятнадцятиденного строку та, встановленого ч.5 ст.122 КАС України, місячного строку на звернення до адміністративного суду для оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказу про звільнення зі служби в поліції, відповідно.

Суд першої інстанції урахував, що наказ про звільнення належним представником позивача (за довіреністю) Кравчуком Д.М. було отримано 04.04.2025. Разом із копією наказу представником отримано військовий квиток та трудову книжку позивача. При цьому, у позовній заяві позивач зазначає про ознайомлення з оскаржуваним наказом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 03.04.2025 №108 о/с про його звільнення зі служби поліції 04.04.2025, що суперечить обґрунтуванням поважності причин ним пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Також оскаржені накази направлені позивачу для ознайомлення з використанням електронної комунікації листом №49857-2025 від 03.04.2025 та лист №49857-2025 від 03.04.2025 надіслано засобами поштового зв`язку на адресу проживання ОСОБА_1 з копіями оскаржуваних наказів як додатками. Підтвердженням цього є фіскальний чек із трекінгом відправлення 4600100243590, відповідно до якого 10.04.2025 вказаний лист вручено одержувачу. Отже позивач подвійно був повідомлений про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення з органів поліції.

Крім цього, суд першої інстанції зауважив, що відповідно до листа Адміністрації Державної прикордонної служби України №08/61856-25-Вих від 08.08.2025 ОСОБА_1 04.04.2025 прийнятий на військову службу в органи Державної прикордонної служби України за контрактом осіб офіцерського складу, а отже позивач однозначно мав при собі військовий квиток та трудову книжку для оформлення контракту.

Натомість апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував обставини через які представник апелянта (позивача) ОСОБА_2 не передав вчасно апелянту (позивачу) ОСОБА_1 пакет документів ( копію наказу про звільнення, військовий квиток та трудову книжку), а саме через хворобу та смерть матері та що лист Державної прикордонної служби України є лише інформаційним повідомленням і не містить жодних ознак офіційного підтвердження чи факту подання трудової книжки та військового квитка.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає безпідставними доводи апелянта з огляду на наступне.

Як уже зазначалось вище та слідує з матеріалів справи, накази Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 03.04.2025 №829 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та припинення нарахування грошового забезпечення" та від 03.04.2025 №108 о/с "По особовому складу" листом №49857-2025 від 03.04.2025 направлені позивачу для ознайомлення засобами поштового зв`язку на адресу його проживання.

Підтвердженням їх отримання є фіскальний чек із трекінгом відправлення 4600100243590, відповідно до якого вказаний лист вручено одержувачу ОСОБА_3 – 10.04.2025.

Отже, доводи позивача про те, що ним не пропущений 15-денний строк звернення до суду із позовом є необґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд звертає увагу, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, та запобігає зловживанням.

Інститут строків в судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Стаббігс та інші проти Великобританії» (Stubbings and Others v. the United Kingdom, §§ 51-52) визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Колегія суддів зауважує, що позивачем жодним чином не доведено про існування якихось об`єктивних причин, які перешкоджали йому звернутись до суду у встановлений законом строк.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

При цьому, залишення позовної заяви без розгляду та надання позивачу права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою позовною заявою, не є обмеженням доступу до суду, гарантованого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи позивача безпідставними, а висновки суду першої обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали відсутні.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у справі № 500/3824/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин

Оригінал: reyestr.court.gov.ua