Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №460/5806/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №460/5806/25 пров. №А/857/7579/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Мандзія О.П.,

Суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б.,

за участю секретаря судового засідання Гепфель А.А.,

представник позивача Боюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 460/5806/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

суддя в 1-й інстанції Дорошенко Н.О.,

дата ухвалення рішення 21.01.2026,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту судового рішення 21.01.2026,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 у справі №460/5806/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області позовну заяву задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(11)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 за період з 27.03.25 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Вказане судове рішення набрало законної сили, оскільки відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2025 у цій справі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 – без змін.

17.10.2025 державним виконавцем органу ДВС відкрито виконавче провадження №79377726 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 06.10.2025 Рівненським окружним адміністративним судом у справі №460/5806/25.

Ухвалою від 27.11.2025 в порядку судового контролю зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати до Рівненського окружного адміністративного суду у строк до 26.12.2025 звіт про виконання судового рішення від 10.06.2025 у справі №460/5806/25.

23.12.2025 ОСОБА_1 через представника Боюку Володимира Васильовича звернулася до суду із заявою (вх. №90093/25) про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №460/5806/25, у якій просила:

1.Прийняти дану заяву до розгляду за участю сторін (з повідомленням).

2.Для належного розгляду заяви прошу витребувати від суб`єкта владних повноважень (боржника) - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, належним засвідчені копії документів про виконання Рішення суду та пояснення і докази на підтвердження підстав, з яких воно ним не виконане, актуальні дані про вчинені дії та прийняті рішення на час розгляду справи судом за цією заявою у електронному та паперовому вигляді. Вжити засобів доказування заявлених у змісті заяви.

3. Визнати протиправною бездіяльності, допущену суб`єктом владних повноважень (боржника) - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області з виконання Рішення у справі 460/5806/25 від 10 червня 2025 року - щодо тривалого та умисного невиконання вказаного Рішення суду та невжиття заходів, не вчинення дій, не прийняття рішень Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області з виконання Рішення суду.

4. Визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень (боржника) - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з невиконання Рішення у справі 460/5806/25 від 10 червня 2025 року, що виразилися у вчиненні стягувачу перешкод в отриманні інформації та документів про стан виконання Рішення суду, ненаданні такої інформації, не направленні прийнятих ним рішень, а також обмеження стягувача в документах про виконання чи підстави невиконання судового рішення (тобто відсутність інформування відповідачем позивача щодо стану виконання Рішення суду), з метою унеможливлення своєчасного, належного та ефективного процесуального реагування позивача.

5. Визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень (боржника) - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з невиконання Рішення у справі 460/5806/25 від 10 червня 2025 року, що виразилися у нарахуванні коштів, нібито на виконання Рішення суду, тобто умисному та цілеспрямованому проведенню нарахування коштів всупереч Рішення суду та обов`язку відповідача його виконати.

6. Визнати протиправним Рішення №956110124432 суб`єкта владних повноважень (боржника) - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виконання Рішення у справі 460/5806/25 від 10 червня 2025 року, що виразилися у здійсненні нарахування коштів, нібито на виконання Рішення суду, тобто всупереч та не у відповідності до цього Рішення суду.

7. Визнати порушення прав позивача, підтверджених Рішенням у справі 460/5806/25 від 10 червня 2025 року, суб`єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, на нарахування та виплату ОСОБА_1 з основної пенсії як пенсіонеру по інвалідності ІІ групи, внаслідок аварії Чорнобильської катастрофи, у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком, порушення права позивача на нарахування та реальне отримання нарахованих коштів, у відповідності Рішення суду.

8.Встановити судовий контроль шляхом зобов`язання керівника суб`єкта владних повноважень (боржника) - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - Петняка Василя Васильовича подати звіт про виконання Рішення у справі 460/5806/25 від 10 червня 2025 року, встановити відповідний строк для цього, що становить десять календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної Ухвали.

9. Розглянути звіт керівника суб`єкта владних повноважень (боржника) - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - Петняка Василя Васильовича про виконання Рішення у справі 460/5806/25 від 10 червня 2025 року, відмовити у його прийнятті. Накласти на керівника суб`єкта владних повноважень - керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області – ОСОБА_2 штраф у сумі сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, що має становити календарний місяць, з часу подання попереднього звіту. Розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половину суми штрафу стягнути на користь заявника, іншу половину - до Державного бюджету України.

10.Постановити Окрему Ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Постановити Ухвалу, згідно статті 249 КАС України, за наслідками розгляду цієї заяви, в частині невиконання Рішення суду.

11. Змінити спосіб та порядок виконання Рішення у справі 460/5806/25 від 10 червня 2025 року та звернути рішення суду до негайного виконання - на негайне стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вказаних них різниці доходів і реальних виплат позивачу.

11. Стягнути судові витрати з відповідача.

Ухвалою від 08.01.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №460/5806/25 за вх. №90093/25 від 23.12.2025 в частині пунктів 3 - 10 повернуто заявнику без розгляду.

Крім того, ухвалою від 08.01.2025 судом першої інстанції клопотання заявника задоволено та витребувано документально підтверджені відомості від відповідача у справі.

Ухвалою від 13.01.2026 вказану заяву призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

20.01.2026 подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскарження дій відповідача, вчинених на виконання рішення суду, зміну способу і порядку виконання рішення суду та негайне виконання рішення за січень 2026 року.

Ухвалою від 21.01.2026 заяву ОСОБА_1 задоволено та змінено спосіб і порядок виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 у справі №460/5806/25 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити виплату ОСОБА_1 основної пенсії за період з 27.03.2025 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Встановлено в цій частині новий спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення із суб`єкта владних повноважень невиплачених сум. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 невиплачену станом на 01.01.2026 заборгованість по пенсійних виплатах на виконання судового рішення у справі №460/5806/25 в сумі 85300,79 грн.

Ухвалою від 29.01.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №460/5806/25 за вх. №4161/26 від 20.01.2026 повернута заявнику без розгляду.

Не погодившись з ухвалою від 21.01.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає цю ухвалу такою, що прийнята з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що при винесенні ухвали судом першої інстанції не враховано норми Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання рішення судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821. Зокрема, зазначено, що відповідачем на виконання відповідного судового рішення в межах повноважень проведено нарахування пенсійних виплат, встановлених судовим рішенням. Доплата, що нарахована на виконання судового рішення з 27.03.2025 по 30.11.2025 – 89802,19, виплату якої розпочато з 01.12.2025.

Таким чином, у грудні 2025 заявнику виплачено щомісячний розмір пенсії до виконання рішення суду, що становить 10473,33 грн та додатковою відомістю частину боргу на виконання рішення суду в сумі 8043,40 грн за листопад, та додатковою відомістю 7461,42 грн за грудень, оскільки виплата коштів на виконання судового рішення проводиться з урахуванням норм Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Судом першої інстанції не враховано, що сума доплати, яка нарахована на виконання рішення суду не є остаточною, її розмір змінюється (збільшується) та залежить від виділення бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

В контексті спірних правовідносин, обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті. Отже, зазначені у поданій заяві підстави не є такими обставинами і у розумінні статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути причиною для зміни способу і порядку виконання судового рішення. При цьому, варто зауважити, що приписи ст. 378 КАС України передбачають зміну чи встановлення порядку чи способу виконання рішення, яке було ухвалено судом у справі, а саме резолютивної частини рішення, яке містить висновки суду по суті позовних вимог, у зв`язку з чим, суд, здійснюючи зміну порядку чи способу виконання рішення, не змінює змісту резолютивної частини та не змінює спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи

Крім того стверджено про наявність у Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області підстав для зупинити виконання ухвали суду від 21.01.2026 відповідно до приписів ч. 4 ст. 300 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона набрала законної сили після її підписання і підлягає до виконання

Апелянт просив зупинити виконання ухвали Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/5806/25 від 21.01.2026 до розгляду справи апеляційною інстанцією та скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/5806/25 від 21.01.2026 та ухвалити постанову, якою відмовити заявнику у задоволенні заяви.

Також ОСОБА_1 через представника Боюку Володимира Васильовича подала апеляційну скаргу на вказану ухвалу, оскільки не погодилася з ухвалою від 21.01.2026 за змістом та процесуальною формою.

Суд не відобразив дійсних обставин у справі, які були з`ясовані, й не встановив усіх обставин, що мали значення для прийняття законного, обґрунтованого, справедливого та мотивованого рішення суду, в тому числі на підставі об`єктивної та повної оцінки всіх обставин у справі, що мають значення, а відтак й застосування норм права.

Оскаржувана Ухвала не містить взагалі темпорального, повного, достовірно, структурованого опису обставин справи, що позбавляє позивача реального та ефективного судового захисту, адже боржник не поніс правової оцінки його дій, й це водночас прямо стимулює його далі не виконувати рішення, а при цьому відносини не стали стабільними саме в частині періоду на стадії виконання рішення суду, що не відновлює права та не захищає інтереси позивача

Так, дійсно суд вирішив за наслідками розгляду справи, питання на користь позивача, але чи відновлює це права та інтереси позивача реально та ефективно за викладеного вище. Відповідь на це питання є однозначною - ні, адже суд реально не встановив обставин справи, а встановлені не оцінив, не кваліфікував, що призвело до стану спірності відносин, а не їх стабільності

Отже, апелянт вважає оскаржувану ухвалу прийнятою: 1) з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Сторони правом подання відзивів на апеляційні скарги не скористалися.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 – Боюка Володимир Васильович вказав, що судом першої інстанції допущено порушення прав позивача та не вжито всіх достатніх заходів для зобов`язання відповідача виконати судове рішення у цій справі. Своєю чергою позитивне вирішення питання щодо перерахунку пенсії позивачу має місце внаслідок активних дій представника позивача.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, про дату, час і місце судового розгляду повідомлене належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавало.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Змінюючи спосіб і порядок виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахованої суми (85300,79 грн) є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.

Застосовуючи абзац другий частини третьої статті 378 КАС України суд виходив з того, що оскільки рішення суду від 10.06.2025, яке набрало законної сили 11.09.2025, не було виконане у частині виплати грошових коштів, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов`язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми (85300,79 грн) з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положенням ч.1 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частинами 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Законом України від 21.11.2024 №4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», який набрав чинності 19.12.2024, внесено зміни до положень статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024) підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Вказане свідчить про те, що з 19.12.2024 приписи ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України доповнені самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Зміни до ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, внесені Законом № 4094-IX, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

У постанові Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №380/7706/22 зазначено, що прийняттям Закону №4094-IX Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення. Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Верховний Суд дійшов висновку, що застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з Головного управління нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.

У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості є чітко визначеною та нарахованою власне відповідачем.

Також Верховний Суд зазначив, що посилання пенсійного органу на висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 11.11.2014 у справі № 21-475а14, від 11.11.2014 у справі №21-394а11, та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а, від 12.04.2018 у справі №759/1928/13-а, від 10.07.2018 у справі №755/7078/16-а, від 21.08.2018 у справі №803/3805/15, від 11.02.2020 у справі №826/8279/16, від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 є нерелевантними та такими, що не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки такі висновки стосувалися застосування положень статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 19.12.2024.

Апеляційний суд наголошує, що нарахування боржником стягувачу пенсії за період з 27.03.2025 по 30.11.2025 в сумі 89802,19 грн, її облік як заборгованості по пенсії в системі діловодства ПФУ, однак її невиплата підтвержують доводи заявника про невиконання впродовж тривалого терміну вищезазначеного рішення суду.

Як встановлено судом першої інстанції, тимчасовим розписом доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на 2026 рік, затвердженим наказом Пенсійного фонду України 31.12.2025 №222, видатків щодо виплати пенсій перерахованих на виконання рішень суду відповідно до Порядку №821 у період січень - березень 2026 року не передбачено.

Відтак, твердження боржника про зміну у 2026 році суми заборгованості пенсії заявника, нарахованої на виконання рішення суду у цій судовій справі, є необґрунтованим та безпідставним.

Апеляційний суд погоджується з наданою судом першої інстанції оцінкою аргументам позиції відповідача у справі, яка зводиться до того, що боржник фактично ігнорує вимоги чинного законодавства та наводить аргументи, котрі були слушними в минулому - з огляду на дію редакції статті 378 КАС України, що була чинною до 18.12.2024, за якою зміна способу виконання рішення про перерахунок та виплату пенсії на стягнення заборгованості по пенсії трактувалася як зміна рішення по суті, що не допускається на стадії його виконання. Проте, з 19.12.2024 відповідний правовий підхід змінено та такий безпосередньо визначено законом за умови, що суб`єкт владних повноважень не виконує судового рішення протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Таким чином, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, з огляду на зміст абзацу 2 ч. 3 ст. 378 КАС України, у редакції Закону України №4094-IX та на підтверджені матеріалами справи обставини існування боргу у відносинах із перерахунку пенсії понад два місяці з дня набрання законної сили рішенням, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заяву про зміну способу виконання рішення суду слід задовольнити..

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Апеляційний суд наголошує, що в межах розгляду заяви в порядку ст. 378 КАС передбачено обов`язок для суду встановлювати саме наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Щодо клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зупинення виконання ухвали відповідно до приписів ч. 4 ст. 300 КАС України, то апеляційний суд зауважує, що оскільки в межах цієї справи апеляційну скаргу подано в межах строку на апеляційне оскарження, то підстави для задоволення і розгляду такого клопотання відсутні, оскільки поновлення судом строку на апеляційне оскарження не мало місця.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені ст. 315 КАС України.

Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 2, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 378 КАС суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі №460/5806/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха

Повне судове рішення складено 03.04.26