Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №300/483/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 рокуСправа №300/483/25 пров. №А/857/25929/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року (суддя Главач І.А., м.Івано-Франківськ), -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – МТЦК), Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ВЛК), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення ВЛК, оформлене у формі довідки ВЛК від 21.10.2024 № 172/21/3321 про придатність ОСОБА_1 до військової служби (далі – Довідка);

зобов`язати ВЛК ухвалити нове рішення щодо придатності ОСОБА_1 до військової служби з урахуванням висновків суду.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі вказує, що відповідачем протиправно не враховано наявність у позивача захворювань, які вказують на неправомірність висновку щодо придатності до військової служби. Зазначає, що не отримував будь-яких повідомлень від МТЦК про необхідність проходження повторного огляду.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що перевірка рішень позаштатних ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи Центральних ВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, ВЛК регіону чи Центральне ВЛК не приймали, тому порядок процедури оскарження результатів медичного огляду не було дотримано.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 21.10.2024 був зупинений працівниками МТЦК.

За словами позивача, його було силоміць доставлено до приміщення МТЦК для проходження ВЛК з метою визначення придатності для проходження військової служби. Як зазначає позивач, йому не було вручено відповідної повістки на проходження ВЛК.

В цей же день ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію у ВЛК № 2 на базі Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради». За результатами проходження ВЛК було ухвалено рішення, яким ОСОБА_1 визнано придатним до проходження військової служби, що було оформлено Довідкою, однак остання не була вручена позивачу (а.с.16).

02.11.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ОТЦК) із заявою про видачу йому Довідки.

ОТЦК у відповідь на заяву позивача надіслали лист від 07.11.2024 № 8/3/1818, яким надали позивачу копію вищезгаданої Довідки (а.с.15).

18.11.2024 позивачем було подано заяву до Центральної ВЛК у якій він просив переглянути та скасувати вищезгадану Довідку та, враховуючи наявні у нього захворювання, визнати його непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.17-21).

Центральна ВЛК розглянула заяву позивача у надіслала відповідь листом № 598/9/28002 від 11.12.2024, в якому вказала на те, що скарги у таких випадках подаються до військово-лікарських комісій обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. З огляду на це, спрямувала заяву позивача до ОТЦК (а.с.22).

ОТЦК розглянувши заяву позивача надіслав останньому лист № 9/31 від 08.01.2025, в якому вказав на необхідність явки позивача на контрольний медичний огляд, і, оскільки останній не прибув на такий огляд, то рішення про придатність позивача до військової служби від 21.10.2024 залишається в силі (а.с.23).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі – підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-XII).

Статтею 1 Закону № 3543-XII встановлено, що мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України – Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України – відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, – відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за №402 затверджено «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі – Положення № 402).

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402, коментоване Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу, а також поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Так, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям (пункт 1.2 глави 1 розділу 1 Положення № 402).

Згідно із пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза – це:

– медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі – ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі – ДІВ), компонентами ракетного палива (далі – КРП), джерелами електромагнітних полів (далі – ЕМП), лазерного випромінювання (далі – ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі – ВМС Збройних Сил України);

– визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

– установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

За змістом пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі – ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі – ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі – ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Позивач вважає протиправною постанову ВЛК, оформлену Довідкою, оскільки відповідачем не належним чином проведено медичний огляд останнього, не враховано наявність у нього хронічних захворювань, а саме захворювання «Двобічне варикоцеле ІІІ ступеня» (не вказано ступінь тяжкості даного захворювання), діагноз «Вроджена вада розвитку судин статевих органів» та діагноз «Лімфостаз статевих органів».

Разом з тим, суд зазначає, що питання наявності чи відсутності захворювань за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Вирішуючи спір по суті, суд вказує, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у постанові від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18, 26 лютого 2025 року у справі №240/13173/22, зокрема до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби; суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Разом з тим, суд враховує, що підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

При цьому, Положення № 402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку.

Як вже зазначалося судом, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі – ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК.

Так ВЛК при МТЦК є позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією.

Згідно із нормами Положення № 402 у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК.

У свою чергу, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Оскарженню у судовому порядку, за приписами пункту 2.4.10. розділу І Положення № 402 підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.

Зважаючи на те, що перевірка рішень позаштатних ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали, то позивачем не дотримано порядок визначений Положенням № 402 процедури оскарження результатів медичного огляду не було дотримано.

Зі змісту позовних вимог видно, що позивач оскаржує Довідку, дії ВЛК щодо проведення огляду та просить суд зобов`язати ВЛК ухвалити нове рішення щодо його придатності до військової служби, однак не оскаржує дії ОТЦК щодо розгляду його звернення від 18.11.2024. В контексті викладеного апеляційний суд позбавлений можливості давати оцінку щодо доводів про неналежне повідомлення прибути на контрольний медичний огляд, яке (повідомлення) здійснювалось МТЦК за вказівкою ОТЦК.

До того ж, в матеріалах справи відсутні докази і цього не спростовує сам позивач, що він не звертався до Центральної ВЛК щодо перегляду рішення (Довідки) так як це передбачено Положенням №402.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правильності застосування судом норм матеріального права до встановлених ним на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів та обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

С. М. Кузьмич