Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №460/5806/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №460/5806/25 пров. №А/857/43741/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мандзія О.П.,

суддів: Гінди О.М., Заверухи О.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року з питань виправлення описки в судовому рішенні у справі №460/5806/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо припинення виплати їй (ненарахування та невиплати) пенсії згідно з вимогами Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №01-р (11)/2021, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень» до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити їй перерахунок основної пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(1)/2021, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції закону України «Про внесення змін і доповнень до закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік), з урахуванням виплачених сум.

Крім того, просила судові витрати покласти на відповідача та встановити судовий контроль за виконанням рішення суду – подати в строк тридцять днів з дати набрання чинності рішенням суду звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 у справі №460/5806/25 позов задоволено повністю; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(11)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 за період з 27.03.25 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2025 у справі №460/5806/25 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 – без змін.

15.09.2026 представником ОСОБА_1 – Боюкою Володимиром Васильовичем подано заяву про виправлення описки та просив виправити описку у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 10.06.2025, а саме в описовій та резолютивній частинах період заявлення позивачем вимог: «за період з 27.03.2025 року» виключити як помилково вказаний судом.

В обґрунтування цієї заяви, зокрема, зазначено, що суд допустився описки у вказаному рішенні, адже позивачем не заявлялися у позові дати чи періоду, а сам позов був поданий 26 березня 2025 року через службу кур`єрської доставки до суду, а тому позивач не просив та не міг просити захисти свої права з наступної дати звернення до суду. Позивач взагалі не вказувала у позові слово «період з 27.03.2025 року», тобто певну дату для вжиття засобів захисту, яку суд вказує помилково як наведу позивачем у позовній заяві.

Ухвалою від 03.10.2025 з питань виправлення описки, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про виправлення описки в рішенні суду від 10.06.2025 у справі №4660/5806/25.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 через представника Боюки Володимира Васильовича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм процесуального права, просила її скасувати.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З врахуванням приписів п. 1 ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 312 КАС України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про виправлення описки.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ст. 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження. У разі необхідності суд може розглянути питання внесення виправлень у судове рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З метою оперативного та дієвого усунення помилок технічного (неюридичного, непроцесуального) характеру в судовому рішенні застосовується інструмент виправлення описок (помилок правопису, які впливають на зміст чи порядок виконання судового рішення) і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні (переважно щодо здійснення розрахунків у контексті задоволення позовних вимог фінансового характеру) під час засідання адміністративного суду, який прийняв таке рішення, як із його власної ініціативи, так і за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи, незалежно від набрання судовим рішення законної сили (ст. 255 КАС України).

Під опискою необхідно розуміти зроблену помилку в написанні слів (спотворення слів); спотворення (неточність): прізвища, імені й по-батькові, у зазначенні ініціалів, назві юридичних осіб, їхніх адрес, тощо.

Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки або неуважністю. Не є арифметичними помилками, а отже, і не може бути виправлене в порядку, передбаченому вищевказаною статтею, застосування неправильних методик підрахунку, а так само застосування неправильних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень. Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився.

Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

В той же час, Верховний Суд в ухвалах від 10.07.2018 у справі №456/3878/17 та від 15.05.2018 у справі №405/1481/15-а (2-а/405/67/15), а також в постановах від 18.09.2018 у справі №766/9580/17, від 08.11.2018 у справі №210/3599/16-а зазначив, що під опискою слід розуміти помилку, яка порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що має вплив на зміст судового рішення та його виконання.

Таким чином, вирішуючи питання щодо виправлення описки, суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наведені заявником обставини, як підстава для внесення виправлення описки в рішення суду, не є ані очевидною арифметичною помилкою, ані опискою в розумінні приписів статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виправлення описки, про здійснення якої просить заявник, фактично призведе до зміни змісту рішення суду, що є недопустимим при вирішенні питання про виправлення описки в судовому рішенні.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначенням судом першої інстанції дати, з якої слід було відносити порушене право позивача.

З огляду на викладене, наведені у апеляційній скарзі доводи свідчать не про описку, а про незгоду позивача із задоволенням позовних вимог, у спосіб визначений судом першої інстанції в рішенні від 10.06.2025 та оцінку якому надано судом апеляційної інстанції. Слід також зауважити, що сторона позивача рішення суду від 10.06.2025 у цій справі не оскаржувала, а у поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідача відповідні обставини також не зазначала.

Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Боюки Володимира Васильовича залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха