Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №460/7823/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №460/7823/25 пров. №А/857/29751/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року (головуючий суддя Зозуля Д.П.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м.Рівне, у справі №460/7823/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

01 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, визнати протиправним та скасувати рішення від 07.04.2025 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 28.01.2025.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від №172850030807 від 07.04.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.5 ч.2 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 5 ч. 2 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 28.01.2025. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не зараховано позивачу до пільгового стажу оспорюваний період роботи. Також суд зазначив, що позивач досягла необхідного віку, у неї наявний необхідний страховий та пільговий стаж, а отже позивач має право на призначення пенсії за віком на підставі п.5 ч.2 ст.115 Закону №1058-IV.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року скасувати та в позові відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосував норму матеріального права, зобов`язавши призначити пенсію відповідно до пункту 5 частини другої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Водночас, позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, що регулюється пунктом 5 частини другої статті 114 зазначеного Закону. Стаття 115 передбачає дострокове пенсійне забезпечення окремих категорій громадян, зокрема осіб, які мають спеціальний статус або підпадають під особливі умови, тоді як стаття 114 регулює пенсії за віком на пільгових умовах для працівників, зайнятих на шкідливих або важких роботах. Таким чином, рішення суду є формальним і постановленим із неправильною юридичною кваліфікацією, що призвело до порушення інтересів держави у сфері пенсійного забезпечення. Така підміна правової кваліфікації призвела до неправильного висновку суду та неправильної оцінки правовідносин, що склалися. Суд першої інстанції, постановляючи рішення про зобов`язання призначити пенсію, не врахував доводи Головного управління Пенсійного фонду України, викладені у відповідному рішенні щодо неврахування окремих періодів роботи до страхового стажу. Також зазначає, що судове рішення, яким зобов`язано призначити пенсію без належної перевірки стажу та документів, є втручанням у дискреційні повноваження Пенсійного фонду та порушує принцип справедливості і верховенства права..

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 31.03.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ в Рівненській області з заявою про призначення їй пенсії за віком на підставі п.5 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За правилами екстериторіальності матеріали заяви передано на розгляд до ГУ ПФУ в Одеській області.

07.04.2025 ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення №172850030807 про відмову в призначенні пенсії. Зазначено, що за результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи:

- з 18.12.1986 по 12.03.1987, з 04.05.1987 по 09.09.1987, з 01.02.1989 по 10.03.1989, оскільки не виконані умови п.2 ст.24-1 Закону №1058;

- з 08.09.1987 по 01.12.1987, оскільки відсутня назва підприємства та печатка про звільнення, також наявне виправлення в даті прийняття, не завірене належним чином;

- з 15.12.1987 по 11.08.1988, оскільки не надана довідка про фактично відпрацьований стаж (вихододні) в колгоспі.

До пільгового стажу не зараховані періоди роботи згідно довідки від 27.01.2025 №15, оскільки довідка не відповідає додатку 5 Постанови №637, також відсутня інформація про виконання норм обслуговування з 1989 по 2009. Згідно з актом перевірки від 07.03.2025 №1700-1002-1/1368 присутнє прізвище ОСОБА_2 , необхідно надати свідоцтво про шлюб ( ОСОБА_3 ).

Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Вимогами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-VI від 28.12.2007 року (далі - Закон № 1058-VI).

Частиною 1 статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з ч. 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 24 Закону №1058-VI передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень п.5 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пункту «д» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах незалежно від використання форм власності та господарювання, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв у кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Аналіз вказаної норми вказує, що для зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі визначено певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.

Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №7, згідно з яким, до доярок належать працівники, які оформлені на роботу доярками, свинарками, мають відповідні посвідчення, які постійно зайняті протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Дояркам, свинаркам, які відпрацювали повний польовий період на колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, доярки та свинарки яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії доярка та свинарка, запроваджена в 1961 році.

Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання роботи доярки, досягнення відповідного віку, а також наявність відповідного стажу. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №701/1232/16-а.

Суд апеляційної інстанції в розвиток аналізу спірних правовідносин та обставин справи зазначає, що оскільки Закон №1058-ІV набрав чинності 01.01.2004, а тому періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

До 01.01.2014 порядок та умови обчислення стажу роботи, який дає право на пенсію, визначалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII.

Відповідно до ст.62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону № 1788-ХІІ, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), у відповідності п.1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як убачається з матеріалів справи, у позивача є в наявності трудова книжка, яку вона надавала відповідачу для призначення пенсії по віку.

Більше того, до заяви про призначення пенсії позивач також додала довідку Сільськогосподарського підприємства «Шпанівське» №13 від 27.01.2025, згідно з якою ОСОБА_1 працювала оператором машинного доїння корів ферми ВРХ відділення з 04.04.1989 по 25.02.1991 та з 25.02.1997 по 24.06.2022 та виконувала норми обслуговування корів, зокрема, за 2010-2022 роки. Відповідно до довідки Сільськогосподарського підприємства «Шпанівське» №12 від 27.01.2025 первинні документи (журнал обліку молока, розрахунки про нарахування оплати праці робітникам тваринництва), де вказано фактичне обслуговування корів за 1989 по 2009 роки не збереглися, оскільки термін зберігання таких первинних документів становить 3 роки.

Суд першої інстанції правильно зауважив, що записи в трудовій книжці засвідчені відтисками печатки відповідного підприємства, а також містять інформацію про накази щодо дати прийняття та звільнення позивача з роботи та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Водночас всупереч наведеному, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди її роботи:

- з 18.12.1986 по 12.03.1987, з 04.05.1987 по 09.09.1987, з 01.02.1989 по 10.03.1989, оскільки не виконані умови п.2 ст.24-1 Закону №1058;

- з 08.09.1987 по 01.12.1987, оскільки відсутня назва підприємства та печатка про звільнення, також наявне виправлення в даті прийняття, не завірене належним чином;

- з 15.12.1987 по 11.08.1988, оскільки не надана довідка про фактично відпрацьований стаж (вихододні) в колгоспі.

Також відповідачем до пільгового стажу не зараховані періоди роботи згідно довідки від 27.01.2025 №15. оскільки довідка не відповідає додатку 5 Постанови №637, також відсутня інформація про виконання норм обслуговування з 1989 по 2009. Згідно з актом перевірки від 07.03.2025 №1700-1002-1/1368 присутнє прізвище ОСОБА_2 , необхідно надати свідоцтво про шлюб ( ОСОБА_3 ).

Щодо аргументів апеляційної скарги про незарахування періодів роботи позивача у російській федерації до страхового стажу, то апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України №1058-ІV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

У відповідності до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду: «виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення».

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» (надалі Постанова №1328) постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у місті Москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, осіб які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди.

Варто зауважити, що відповідно до ч.1 ст.70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Таким чином, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу позивачем.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт роботи позивача на території рф у заявлені позивачем періоди підтверджується трудовою книжкою, копія якої наявна в матеріалах справи та дійсність якої не ставиться під сумнів відповідачем, жодних недоліків в частині внесених записів Пенсійним органом у не зазначено, тому такий підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо аргументів апеляційної скарги про неврахування відповідачем до страхового стажу позивача період роботи з 08.09.1987 по 01.12.1987 через те, що відсутня назва підприємства та печатка про звільнення, також наявне виправлення в даті прийняття, не завірене належним чином, то апеляційний суд зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на її особисті права. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 677/277/17 та від 06 лютого 2018 року у справі № 677/277/17.

Апеляційний суд також враховує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки, аналогічні за своїм змістом, містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що періоди роботи позивача з 18.12.1986 по 12.03.1987, з 04.05.1987 по 09.09.1987, з 01.02.1989 по 10.03.1989, з 08.09.1987 по 01.12.1987, з 15.12.1987 по 11.08.1988 належним чином підтверджені трудовою книжкою, а отже підстав для неврахування їх до страхового стажу позивача немає.

При цьому, доводи пенсійного органу в частині незарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи згідно з довідкою від 27.01.2025 №15, оскільки довідка не відповідає додатку 5 Постанови №637, апеляційний суд оцінює критично з огляду на те, що за загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/1 від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17 та інших.

Щодо аргументів апеляційної скарги про відсутність інформації про виконання норм обслуговування з 1989 по 2009 роки, то апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до довідки Сільськогосподарського підприємства «Шпанівське» №12 від 27.01.2025 первинні документи (журнал обліку молока, розрахунки про нарахування оплати праці робітникам тваринництва), де вказано фактичне обслуговування корів за 1989 по 2009 роки, не збереглися, оскільки термін зберігання таких первинних документів становить 3 роки.

Як вже зазначалося вище, згідно з п.5 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, суд зазначає, що Кабінет Міністрів України не визначав порядок встановлення норм обслуговування, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до цього нормою обслуговування належить вважати певну кількість голів корів або свиней, закріплених за робітницею, яку вона зобов`язана обслужити упродовж установленого робочого дня (зміни) у визначених організаційно-технічних умовах. А відтак, ураховується виконання норм обслуговування, встановлених на рівні, не нижчому від технічно обґрунтованих норм. В свою чергу, до технічно обґрунтованих норм належать: типові міжгалузеві і галузеві (відомчі) норми обслуговування, затверджені в установленому порядку; норми обслуговування, встановлені на підставі типових міжгалузевих і галузевих (відомчих) нормативів часу на окремі роботи (операції) з урахуванням організаційно-технічних умов обслуговування великої рогатої худоби і свиней у цьому господарстві. Відповідно, саме адміністрація господарства подає до органу Пенсійного фонду довідку про стаж роботи дояркою (оператором машинного доїння), свинаркою-оператором і про виконання встановлених норм обслуговування.

Разом з тим, не визначення порядку встановлення норм обслуговування, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах, та не затвердження (та як наслідок відсутність відповідних підтвердних документів) норм обслуговування тварин для доярок господарства за вищевказані роки на підприємстві, де працювала позивач, на думку суду, не може свідчити про невиконання нею таких норм та не спростовує факту виконання позивачем повний робочий день робіт за посадою доярка, в тому числі по догляду за тваринами, що перебували в її обслуговуванні.

Також суд враховує ту обставину, що колегією Міністерства сільського господарства Української РСР 30.01.1973 прийнято Рекомендації, які були надіслані відділам агропромислового розвитку районів, відповідно до яких в кожному сільськогосподарському підприємстві мали бути розроблені свої норми обслуговування тварин в залежності від умов праці та обслуговування, а рекомендовані Міністерством норми виробітку і обслуговування тварин, в залежності від механізації, зокрема корів 16-30 голів. Нормативно-правових документів щодо встановлення єдиних норм обслуговування тварин не існує. Вони встановлювалися самостійно господарствами.

Матеріали справи підтверджують зайнятість позивача в колгоспі на посаді оператора машинного доїння корів.

Разом з тим, відсутність документів первинного обліку обслуговування тварин, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах, та інформації щодо виконання позивачем норм обслуговування тварин за 1989-2009 роки, у зв`язку з їх знищенням зі спливом терміну зберігання, не може свідчити про невиконання нею таких норм та не спростовує факту виконання робіт за посадою доярка.

Окрім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що доказів притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за невиконання норм обслуговування відповідачем не надано, також такі відомості відсутні і в трудовій книжці позивача.

Щодо аргументів апеляційної скарги в частині посилання відповідача на присутність у поданих ОСОБА_1 на призначення пенсії документах прізвища « ОСОБА_2 », суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи убачається, що це шлюбне прізвище чоловіка і після розлучення ОСОБА_1 повернула своє дівоче прізвище.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд зазначає, що період роботи ОСОБА_1 в Сільськогосподарському підприємстві «Шпанівське» на посаді оператора машинного доїння корів підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Матеріали справи свідчать, що зі свого боку, позивач вчинила всі необхідні для призначення пенсії дії та надала усі необхідні для цього документи.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з нормами п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу норм пенсійного законодавства вбачається, що у зв`язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком управління зобов`язане перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Водночас, матеріали справи не містять будь-яких доказів направлення відповідачем запитів, листів та здійснення відповідачем інших повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів до страхового стажу, зокрема, надання позивачу рекомендації подати до пенсійного органу свідоцтва про шлюб, про яке зазначено в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи все вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи свідчать, що позивач досягла необхідного віку, у неї наявний необхідний страховий та пільговий стаж, а отже позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.5 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.

Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є непропорційною заявленій легітимній меті, а тому її не можна вважати такою, що прийнята обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Встановлені обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що відповідач ГУ ПФУ в Одеській області, прийнявши рішення №172850030807 від 07.04.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а вказане рішення не відповідає критеріям правовірності, встановленим ч.2 ст.2 КАС України та є протиправним. З огляду на наведене, для відновлення порушеного права позивача слід скасувати оскаржувати рішення №172850030807 від 07.04.2025.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги які стосуються дискреційних повноважень пенсійного фонду з метою перерахунку пенсії позивачу, то колегія судів зазначає таке.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може. При цьому дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом.

Повноваження відповідача та порядок їх реалізації у спірних правовідносинах передбачають лише один варіант правомірної поведінки відповідного органу - здійснити індексацію пенсії позивача відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Як наслідок, у межах цієї справи, відповідач зобов`язаний за конкретних фактичних обставин діяти за законом, а не на власний розсуд.

Колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За приведених обставин апеляційний суд вважає можливим застосування у даній справі спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.5 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.

Щодо доводів апелянта про те, що суд зобов`язав призначити пенсію відповідно до пункту 5 частини другої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» попри те, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, що регулюється пунктом 5 частини другої статті 114 зазначеного Закону, то апеляційний суд зазначає, що встановивши право позивача на пенсію на пільгових умовах на підставі пункту 5 частини другої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на переконання суду апеляційної інстанції суд першої інстанції вказавши статтю 115 допустив описку, яка підлягає виправленню судом що постановив судове рішення. Крім того, апеляційний суд зазначає, що стаття 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» містить 2 частину, яка складається з одного абзацу і не ділиться на пункти.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави про задоволення позову, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, водночас допущено описку, щодо зазначення норми матеріального права, яка підлягає виправленню.

Водночас, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі №460/7823/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний