Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №380/1555/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №380/1555/26 пров. №А/857/12736/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Ковальова Андрія Васильовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2026р. про повернення позовної заяви представника адвоката Ковальова Андрія Васильовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання внести до державного реєстру відомості про виключення з військового обліку, спонукання до вчинення інших дій (суддя суду І інстанції: Брильовський Р.М., час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 11.02.2026р., м.Львів; дата складання повної ухвали суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2026р. визнано неповажною причину пропуску строку звернення до суду; повернуто позивачу ОСОБА_1 в порядку п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства /КАС/ України позовну заяву представника адвоката Ковальова А.В., діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання внести до державного реєстру відомості про виключення з військового обліку, спонукання до вчинення інших дій (а.с.34-35).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив представник адвокат Ковальов А.В., діючий на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового повернення позовної заяви (а.с.37-39).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд дійшов до помилкового висновку про те, що перебіг строку звернення до суду розпочався 30.09.2022р., тобто, з моменту виключення позивача з військового обліку.

Водночас, порушення виникло тоді, коли позивач дізнався про те, що попри офіційне виключення з військового обліку він продовжує обліковуватися у ІНФОРМАЦІЯ_5 , а в реєстрі міститься інформація про порушення правил військового обліку.

Згадані обставини стали відомі позивачу 15.09.2025р., відтак перебіг строку для звернення до суду розпочався саме з вказаного моменту.

Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 30.09.2022р. позивача ОСОБА_1 виключено з військового обліку 30.09.2022р. за станом здоров`я (а.с.8).

Під час оновлення даних у мобільному застосунку «Резерв+» 15.09.2025р. позивач виявив, що він надалі перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 і має порушення правил військового обліку (зворот а.с.7).

З приводу цієї обставини представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою від 03.10.2025р. та до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою від 04.12.2025р. про внесення до державного реєстру відомостей про проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії /ВЛК/, зняття з обліку на підставі стану здоров`я (а.с.6).

Згідно відповідей ІНФОРМАЦІЯ_4 № 25599 від 13.11.2025р. та ІНФОРМАЦІЯ_6 № 1/12557 від 05.12.2025р. заяви представника позивача залишені без задоволення (зворот а.с.9, а.с.10).

28.01.2026р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції – 29.01.2026р.) за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Ковальов А.В., діючий на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка полягає у невнесенні відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за результатами проходження ВЛК 30.09.2022р. та ненаправленні відповідних документів до ТЦК та СП за місцем обліку;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 внести відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку до персонально облікових документів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі висновку ВЛК від 30.09.2022р.;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 забезпечити належну передачу оформлених документів про результати проходження ВЛК за місцем обліку ОСОБА_1 ;

визнати протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка полягає у взятті та утриманні ОСОБА_1 на військовому обліку;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 виключити ОСОБА_1 з військового обліку на підставі висновку ВЛК від 30.09.2022р.;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме виключення з військового обліку (а.с.1-4).

Ухвалою суду від 30.01.2026р. позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом, зокрема, подання (надіслання) до суду мотивованої заяви про поновлення строку звернення до суду (а.с.16-17).

03.02.2026р. за допомогою системи «Електронний суд» представник позивача подав заяву про усунення недоліків, в якій наголосив на тому, що момент, з якого слід обчислювати строк звернення до суду, слід вважати 15.09.2025р. - час оновлення позивачем персональних даних у мобільному застосунку «Резерв+». Саме з цього моменту позивач отримав достовірну інформацію про наявність спірних відомостей і про порушення своїх прав (а.с.19-22).

Постановляючи спірну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 пропустив шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.1 ст.122 КАС України; викладені причини його пропуску не можна вважати поважними.

При цьому, позивач не навів конкретних обставин, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних чи незалежних від його волі причин пропуску строку звернення до суду. Посилання на те, що інформація стала відомою лише у вересні 2025 року, без зазначення конкретних перешкод для своєчасного з`ясування стану військового обліку, не може вважатися належним обґрунтуванням поважності причин пропуску процесуального строку.

Будь-яких обґрунтованих причин чи доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску цього строку або про об`єктивну неможливість своєчасного звернення до суду, позивачем не наведено.

Також підставою для повернення позовної заяви суд визначив п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позову через неусунення недоліків позовної заяви помилковими, з наступних причин.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Питання залишення позовної заяви без руху та повернення позову врегульовані діючим процесуальним законом.

Зокрема, відповідно до ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1).

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч.2).

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Отже, повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

Згідно фактичних обставин позивач на виконання ухвали суду від 30.01.2026р. про залишення позовної заяви без руху скерував до суду заяву про усунення недоліків, в якій наголосив на своєчасному зверненні до суду із розглядуваним позовом, виклав свою позицію щодо визначення початку перебігу строку звернення до суду.

Таким чином, визначену судом правову підставу для повернення позовної заяви - п.1 ч.4 ст.169 КАС України – слід вважати помилковою.

В частині дотримання строку звернення до суду із розглядуваним позовом колегія суддів керується таким.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Відповідно ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3).

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5).

Питання повернення позову з підстав пропуску строку звернення до суду без поважних причин врегульовані діючим процесуальним законом.

В статті 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1).

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2).

Системний аналіз положень ст.123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви.

Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

В розглядуваному випадку суд першої інстанції вжив заходи щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин пропуску строку, що стверджується постановленою ухвалою від 30.01.2026р. про залишення позову без руху (а.с.16-17).

Аналізуючи порядок обчислення строку звернення до суду, висвітлений у позовній заяві та ухвалі суду про повернення позовної заяви, колегія суддів звертає увагу на таке.

Згідно усталеної судової практики при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду також необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020р. у справі № 340/1019/19).

У частині дотримання позивачем строків звернення до суду із розглядуваним позовом колегія суддів висновується тим, що заявлені вимоги стосуються дій відповідачів, які мали місце після проходження позивачем ВЛК і визнання його непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку.

30.09.2022р. позивачу видано взамін військового квитка тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 із зазначеними відомостями (а.с.8).

Водночас, після вказаних подій ІНФОРМАЦІЯ_7 не вніс відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за результатами проходження ВЛК 30.09.2022р. та не направив відповідні документи до ТЦК та СП за місцем обліку.

Отже, спірні дії відповідачів мали місце вже після 30.09.2022р., при цьому останні носять триваючий характер.

Додатково колегія суддів враховує, що після оновлення даних у мобільному застосунку «Резерв+» 15.09.2025р. представник позивача в розумні строки звертався із листами до відповідачів, в яких просив привести відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів у відповідність до актуальних даних позивача, однак отримав спірні відмови.

З огляду на сукупність вищевказаних обставин, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що 30.09.2022р. не може вважати початком відліку строку звернення до суду із розглядуваним позовом, оскільки спірні обставини мали місце після цієї дати і тривають на теперішній час (статус позивача залишається незмінним).

Окрім цього, достовірно про порушення своїх прав та інтересів позивач міг дізнатися лише під час оновлення даних у мобільному застосунку «Резерв+» 15.09.2025р.

Доказів того, що позивач з 30.09.2022р. проявляв байдужність до своїх прав і небажання дізнатися про стан своїх облікових даних, суд не здобув.

Водночас, наявність у позивача тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 30.09.2022р. за відсутності обставин його скасування чи визнання недійсним, не породжувала у позивача обов`язку контролювати дії відповідачів для виконання їх обов`язків по належному веденню військового обліку та відповідного реєстру.

Аналіз зазначених обставин справи свідчить про те, що судом першої інстанції помилково прийнято ухвалу про повернення позовної заяви, оскільки останнім не враховано предмет заявленого позову, не надано правову оцінку доводам представника позивача про своєчасне звернення до суду із розглядуваним позовом.

Водночас, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі De Geouffre de la Pradelle v. France від 16.12.1992р., заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі Bellet v. France від 04.12.1995р., заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.

Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.320 КАС України, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення позовної заяви, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Питання відшкодування апелянту понесених судових витрат за подання апеляційної скарги підлягає вирішенню згідно ст.139 КАС України судом першої інстанції за результатами кінцевого вирішення розглядуваного спору по суті.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.ст.243, 311, 312, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника адвоката Ковальова Андрія Васильовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2026р. про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 380/1555/26 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 03.04.2026р.