Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №380/27262/23 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №380/27262/23 пров. №А/857/41568/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гуляка В.В., Ільчишин Н.В,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/27262/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів та акту, зобов`язання вчинити дії,

(головуючий суддя першої інстанції – Кузан Р.М., час ухвалення - 12.52 год., місце ухвалення – м. Львів, дата складання повного тексту- 29.09.2025),-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.07.2022 № 435 «Про призначення спеціального розслідування»;

- визнати протиправним та скасувати Акт проведення розслідування нещасного випадку за формою НВ-2, який був затверджений Командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 , який був зареєстрований за вх. № 4449 від 13.09.2022;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.09.2022 № 1606 «Про результати спеціального розслідування нещасного випадку»;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.10.2022 № 263 в частині зазначення в ньому, що смерть ОСОБА_3 не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби;

- визнати протиправною бездіяльність Комісії Військової частини НОМЕР_1 з розслідування нещасного випадку, а саме смерті ОСОБА_3 , яка полягає у неналежному розслідуванні нещасного випадку, а саме смерті ОСОБА_3 , у відповідності до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 року № 332 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 р. за № 1667/37289, та яка також полягає у неврахуванні під час здійснення розслідування вказаного нещасного випадку, а саме смерті ОСОБА_3 , того, що вказаний нещасний випадок є пов`язаним з виконанням ним обов`язків військової служби, та яка також полягає у нескладенні за результатами розслідування вказаного нещасного випадку актів за формами НВ-2 та НВ-3;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно провести спеціальне розслідування нещасного випадку, а саме смерті ОСОБА_3 , у порядку та у відповідності до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 року № 332 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 р. за № 1667/37289, з врахуванням того, що вказаний нещасний випадок є пов`язаним з виконанням ОСОБА_3 обов`язків військової служби, та скласти за результатами спеціального розслідування вказаного нещасного випадку акти за формами НВ-2 та НВ-3, а також внести зміни до Наказу Командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.10.2022 року № 263 в частині зазначення в ньому, що смерть ОСОБА_3 є пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Разом з позовною заявою представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що узвала прийнята судом першої інстанції з грубими порушеннями норм матеріального права без дотримання та з порушенням норм процесуального права. Суд, приймаючи вказану ухвалу, неповно та не всебічно з`ясував всі обставини по справі та належно не дослідив та не врахував всіх наявних в справі доказів та обставини.

Суть доводів апелянта зводиться до того що матеріали справи не місять доказів того, що Відповідачем не було надано до суду будь-якого документу, який би підтверджував отримання Позивачем чи його представником поштового відправлення від Відповідача із зазначеною відповіддю на вказаний адвокатський запит саме 07.06.2023 року чи в будь-якій інший період часу.

З урахуванням наведеного просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач правом подання відзиву не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 20.11.2023 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.07.2022 № 435 «Про призначення спеціального розслідування»;

- визнати протиправним та скасувати Акт проведення розслідування нещасного випадку за формою НВ-2, який був затверджений Командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 , який був зареєстрований за вх. № 4449 від 13.09.2022;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.09.2022 № 1606 «Про результати спеціального розслідування нещасного випадку»;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.10.2022 № 263 в частині зазначення в ньому, що смерть ОСОБА_3 не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби;

- визнати протиправною бездіяльність Комісії Військової частини НОМЕР_1 з розслідування нещасного випадку, а саме смерті ОСОБА_3 , яка полягає у неналежному розслідуванні нещасного випадку, а саме смерті ОСОБА_3 , у відповідності до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 року № 332 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 р. за № 1667/37289, та яка також полягає у неврахуванні під час здійснення розслідування вказаного нещасного випадку, а саме смерті ОСОБА_3 , того, що вказаний нещасний випадок є пов`язаним з виконанням ним обов`язків військової служби, та яка також полягає у нескладенні за результатами розслідування вказаного нещасного випадку актів за формами НВ-2 та НВ-3;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно провести спеціальне розслідування нещасного випадку, а саме смерті ОСОБА_3 , у порядку та у відповідності до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 року № 332 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 р. за № 1667/37289, з врахуванням того, що вказаний нещасний випадок є пов`язаним з виконанням ОСОБА_3 обов`язків військової служби, та скласти за результатами спеціального розслідування вказаного нещасного випадку акти за формами НВ-2 та НВ-3, а також внести зміни до Наказу Командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.10.2022 року № 263 в частині зазначення в ньому, що смерть ОСОБА_3 є пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Разом з позовною заявою представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 04.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду; клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено; позов залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 13.03.2025 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Яцуляка Тараса Романовича задоволено частково. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №380/27262/23 скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції Львівського окружного адміністративного суду.

Верховний Суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, вказав на порушення судом норм процесуального закону при розгляді та вирішенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду. В постанові Верховного Суду від 13.03.2025 вказано таке:

« 42. … суди не взяли до уваги посилання представника позивача на неотримання оскаржуваних акту та наказів в період 23.01.2023 по 10.11.2023 та погодилися із доводами відповідача з цього приводу, викладеними у відзиві на позовну заяву. Суди попередніх інстанцій зазначили, що представником позивача не надано доказів вжиття адвокатом заходів реагування на ненадання відповідей Військовою частиною НОМЕР_1 і ІНФОРМАЦІЯ_2 з 09.03.2023.

43. Суд першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не взяв також до уваги аргументи представника позивача про те, що відсутність запитуваних документів об`єктивно унеможливила звернення до суду з позовом, адже наведені в цих документах відомості та факти не оспорюються. Суд першої інстанції звернув увагу, що доказів на підтвердження отримання відповідей на адвокатські запити від березня 2023 року лише у листопаді 2023 року позивачем не надано.

44. Повертаючись до матеріалів даної справи, колегія суддів констатує, що відповідачем до відзиву на позовну заяву разом із клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду не було долучено жодного доказу, який міг би підтвердити наведені у відзиві докази. Зокрема, це стосується факту отримання стороною позивача відповідей на адвокатські запити».

Крім цього, Верховний Суд в постанові від 13.03.2025 зазначив:

« 54. Матеріалами справи встановлено, що суд першої інстанції не надав можливості стороні позивача скористатися правом повторно подати заяву/клопотання, в якій би пропонувалось вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду у відповідь на заявлені відповідачем додаткові обставини.

55. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, застосовуючи частину третю статті 123 КАС України, неправомірно залишив позовну заяву без розгляду, так як в силу частини першої зазначеної статті суд не залишив позовну заяву без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачеві можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку на звернення до суду (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.07.2024 у справі №480/9116/23)».

Справа №380/27262/23 повернулася до суду першої інстанції 31.03.2025 та прийнята до провадження ухвалою суду від 07.04.2025.

З урахуванням зазначених висновків та вказівок Верховного Суду, суд ухвалою від 12.05.2025 залишив позовну заяву без руху та надав позивачу можливість протягом п`яти днів з дня вручення ухвали подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, із зазначенням інших причин поважності пропуску строку звернення до суду.

Представник позивача 11.05.2025 через систему «Електронний суд» подав заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду з даним позовом.

Зі змісту цієї заяви суд встановив, що представником позивача не повідомлено інших обставин та не вказано інших причин, які б обґрунтовували поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом. Фактично представником позивача повторно повідомлено про відсутність в матеріалах справи доказів надання відповідей на його адвокатські запити відповідачем та надіслання йому оскаржуваних документів.

Суд першої інстанції також зазначив, що заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду від 11.05.2025 загалом за змістом є ідентичною з заявою від 19.11.2023. В заяві від 11.05.2025 повторно наведені обставини щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, які вже були предметом розгляду судом і яким вже надавалась оцінка.

Представник позивача наголосив, що оскаржувані у цій справі документи він отримав від Військової частини НОМЕР_1 лише 10.11.2023. Адвокат Яцуляк Т.Р. звертався до Військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом від 09.03.2023. Однак, жодної відповіді на цей адвокатський запит відповідачем не надано. На повторний адвокатський запит від 05.05.2023 відповідачем надано відповідь листом №690/73/108/з від 07.06.2023, який представник позивача реально отримав разом з долученими до нього документами 10.11.2023 простим поштовим відправленням. Зазначає, що відповідачем не долучено до матеріалів справи жодного доказу надіслання цих документів засобами поштового зв`язку. Представник позивача протягом липня-вересня 2023 року вісім разів особисто звертався до Військової частини НОМЕР_1 , однак такі звернення жодних результатів не дали.

Крім цього, адвокатом Яцуляком Т.Р. 09.03.2023 надіслано адвокатський запит №2023/03/09-008 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому представник позивача просив надати належним чином завірені копії всіх без виключення документів з особової справи ОСОБА_3 .

Однак і в даному випадку відповідь на адвокатський запит не надавалась взагалі. При неодноразових зверненнях адвоката до ІНФОРМАЦІЯ_3 його взагалі не впускали в приміщення, відмовлялись йому що небудь пояснювати або посилаючись на воєнний стан повідомляли, що жодні документи не будуть надаватись. Зрештою адвокат Яцуляк Т.Р. добився того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 були надіслані запитувані документи разом з листом №2699 від 22.03.2023 простим поштовим відправленням, яке він отримав аж 14.11.2023. Надати ці документи в службовому приміщенні представники ІНФОРМАЦІЯ_3 чомусь відмовлялись.

Представник позивача наголосив, що в матеріалах справи відсутні будь-які розрахункові документи (касові чеки, квитанції тощо) про оплату відповідачем та ІНФОРМАЦІЯ_2 послуг поштового зв`язку при надісланні відповідей на адвокатські запити. Тобто, в матеріалах справи взагалі відсутні докази надіслання оскаржуваних документів та їх отримання представником позивача.

Отже, оскаржувані документи представник позивача отримав від військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 лише на початку листопада 2023 року, після чого невідкладно 20.11.2023 звернувся з цим позовом до суду.

Представник позивача вказує, що без ознайомлення зі змістом цих документів та не отримавши їх копій, ні позивач ні його представник не могли визначити предмет позову та сформулювати позовні вимоги, а тому не могли раніше звернутись до суду.

Ухвалою від 25.08.2025 суд витребував для долучення до матеріалів справи від Військової частини НОМЕР_1 докази скерування адвокату Яцуляку Т.Р. листа від 07.06.2023 №690/73/108/з та відповідь на адвокатський запит від 09.03.2023 з доказами її скерування. Від ІНФОРМАЦІЯ_3 суд витребував докази скерування листа від 22.03.2023 №2699 (з додатками) на адресу адвоката Яцуляка Т.Р.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 25.08.2025 відповідач 28.08.2025 подав до суду клопотання, в якому повідомив, що протягом 2022-2024 років особовий склад Військової частини НОМЕР_1 , в тому числі юридична служба, безперервно перебували в районі виконання бойових завдань у Донецькій області, а з 2024 року і до цього часу в Сумській області України. Діловодство в цей період здійснювалось у польовому режимі: підрозділи неодноразово переміщались, місця дислокації змінювались, частина паперових журналів вихідної кореспонденції та поштових книг тимчасово зберігались в розосереджених пунктах. Саме ці умови, притаманні діяльності військової частини у воєнний час, спричинили втрату ТТН/реєстрової позначки поштового відправлення листа №690/73/108/з від 07.06.2023. Попри вжиті заходи пошуку, відшукати її станом на сьогодні об`єктивно неможливо.

Стосовно запиту від 09.03.2023 відповідач повідомив, що у відповідний проміжок часу Військова частина НОМЕР_1 надала представнику позивача лише одну відповідь від 07.06.2023 №690/73/108/з. Окремого листа-відповіді на адвокатський запит від 09.03.2023, відмінного від цієї кореспонденції, відповідач не направляв. Отже, в межах поставленого судом питання щодо надання відповіді представнику позивача на адвокатські запити, відповідач надав єдину відповідь від 07.06.2023, яка фактично була долучена разом з копіями відповідних документів до позовної заяви.

На виконання вимог ухвали про витребування доказів від 25.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 22.09.2025 повідомив суд, що згідно з Журналом реєстрації вихідних документів, за вих. №2699 від 22.03.2023 скеровано відповідь на адвокатський запит адвоката Яцуляка Т.Р. засобами АТ «Укрпошта» без рекомендованого повідомлення про вручення, у зв`язку з чим в ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні запитувані судом поштові документи. До листа долучив копію витягу з Журналу реєстрації вихідних документів за період з 22.02.2023 по 05.04.2023.

Від відповідача 24.09.2025 надійшли на адресу суду додаткові пояснення, в яких представник відповідача вказав, що станом на 2023 рік порядок опрацювання та надсилання вихідних документів у структурах сектору оборони було визначено Інструкцією з діловодства в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 №124 (розділ 3.13). Інструкцією встановлено, що вихідні документи надсилаються службою діловодства поштовим зв`язком, технічними засобами зв`язку, кур`єрською та фельд`єгерською службами, опрацьовуються і відправляються централізовано в день їх надходження від виконавців або не пізніше наступного робочого дня, надсилання документів без реєстрації заборонено (п.п. 3.13.1, 3.13.6, 3.13.7). У разі передання сканованої копії без кваліфікованого електронного підпису оригінал у паперовій формі обов`язково надсилається поштовим зв`язком (п.3.13.4), а одночасне дублювання одного і того самого документа в електронній і паперовій формах не допускається (п.3.13.3). Тому, зафіксований ІНФОРМАЦІЯ_2 спосіб і строк скерування відповіді від 22.03.2023 повністю відповідає вимогам зазначеної Інструкції.

Додатково представник відповідача звернув увагу суду, що саме завершення ведення журналу реєстрації вихідних документів за номенклатурою 2023 року №15, 05.04.2023 виключає можливість первинного відправлення будь-якого документа, зафіксованого в ньому, пізніше цієї дати, а отже спростовує припущення про «пізніше первинне відправлення» чи «пізніше формування відповіді».

Тому відповідач вважає необґрунтованими пояснення представника позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Суд першої інстанції також зазначив, що на пропозицію суду представником позивача не надано жодних доказів фактичного отримання ним оскаржуваних документів в листопаді 2023 року, зокрема оригіналів чи копій поштових конвертів від відповідача чи ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виснував, що позивачем належним чином не підтверджено наявності об`єктивних обставин, що зумовили поважність пропуску встановленого законом строку звернення до суду.

Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції невірними з огляду на наступне.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, тощо.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Як уже зазначалось вище, відповідно до ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом, колегія суддів виходить з наступного.

Апеляційний суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово вказував, що правозастосовна практика вимагає уникнення надмірного формалізму, який може призвести до обмеження доступу до правосуддя.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначав, що застосування строків не може бути суто механічним. Процесуальні норми повинні враховувати фактичні можливості особи для реалізації права на судовий захист.

Надмірний формалізм у застосуванні строків звернення до суду може розцінюватися, зокрема, як необґрунтоване обмеження права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це може свідчити про відхід від принципу верховенства права та порушення процесуальних гарантій, які забезпечують ефективний судовий контроль за діями суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що відсутність відповідних документів у позивача, фактично перешкоджала розумінню порушеного права, позбавляла можливості сформувати правову позицію, навести предмет та підстави позову та обґрунтувати позовні вимоги щодо їх оскарження.

Апелянт зазначає, що з поважних причин пропустив зазначений шестимісячний строк для звернення до суду та зауважує, що 22.07.2022 року дізнався про смерть сина, після чого тривалий час перебував в шоковому стані та глибокій депресії, подолати яку не може й дотепер. Втрата рідного сина стала для позивача тяжким ударом, він тратив будь - який інтерес до життя, а майбутнє для нього більше не існувало.

Після смерті сина командування військової частини НОМЕР_1 взагалі не повідомляло жодним чином позивача про які-небудь розслідування за фактом смерті сина, їх результати та прийняті у зв`язку з цим рішення.

Водночас, позивач, будучи в глибокій депресії та зламаним горем, не маючи жодних морально-психологічних сил, самотужки не звертався до командування військової частини НОМЕР_1 з даного приводу після смерті сина.

Крім цього, у Позивача також не було жодних приводів сумніватись у компетенції, добросовісності та ефективності командування та військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим він був упевнений в тому, що розслідування нещасного випадку буде та було проведено та задокументовано належним чином відповідно до вимог законодавства.

Як уже зазначалось вище, 09 березня 2023 року адвокатом Яцуляком Т.Р. було надіслано до військової частини НОМЕР_1 на ім`я командира полковника ОСОБА_2 адвокатський запит від 09 березня 2023 року № 2023/03/09-001, в якому адвокат Яцуляк Т.Р. просив надати: належим чином завірені копії всіх без виключення матеріалів (документів), які знаходяться в особовій справі сержанта ОСОБА_3 .

На вказаний адвокатський запит від Військової частини НОМЕР_1 не надійшло жодної відповіді, тому адвокатом Яцуляком Т.Р. 05 травня 2023 року було надіслано до військової частини НОМЕР_1 повторний адвокатський запит від 05 травня 2023 року № 2023/05/05- 001.

На вказаний адвокатський запит 10 листопада 2023 року адвокат отримав відповідь Військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2023 року № 690/73/108/3, разом з якою були надані копії витягів із наказів, однак матеріали розслідування вказаного нещасного випадку, а саме смерті ОСОБА_3 , зокрема оскаржувані Акт та Накази надані не були.

Також представник позивача вказує на несвоєчасне надіслання відповідачем та ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідей на його адвокатські запити від 09.03.2023 та від 05.05.2023 та цю обставину вважає поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази надіслання йому відповідачем та районним ІНФОРМАЦІЯ_4 засобами поштового зв`язку запитуваних документів, серед яких є документи, які ним оскаржуються.

Натомість суд першої інстанції зауважив, що відповідно до копії Журналу реєстрації вихідних документів за номенклатурою 2023 року №15 за період з 22.02.2023 по 05.04.2023, відповідь на адвокатський запит позивача від 09.03.2023 підписана, зареєстрована та підготовлена до відправки 22.03.2023. Представником позивача не надано суду жодних належних та допустимих доказів отримання вказаних листів від відповідача та ІНФОРМАЦІЯ_4 у саме в листопаді 2023 року. Не підтверджено жодними доказами також твердження представника позивача про неодноразові звернення його до Військової частини та РТЦК та СП у період з липня по листопад 2023 року.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції надав перевагу твердженням представника відповідача щодо своєчасного надсилання адвокату Яцуляку Т.Р. відповідей на адвокатські запити разом з запитуваними документами від Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 у червні та березні 2023 року відповідно, оскільки такі доводи є більш логічними та послідовними, тоді як твердження представника позивача про отримання таких документів в листопаді 2023 року не підтверджуються жодними доказами.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції невірними з огляду на наступне.

Відповідачем не надано до суду і у справі відсутні докази, які б підтверджували те, що представником позивача - адвокатом Яцуляком Т.Р. чи самим позивачем було отримано саме 07.06.2023 року від відповідача лист за № 690/73/108/3 разом з копіями документів у відповідь на адвокатський запит від 05 травня 2023 року № 2023/05/05-001.

Наявність у Журналі реєстрації вихідних документів за номенклатурою 2023 року №15 за період з 22.02.2023 по 05.04.2023 запису про відповідь на адвокатський запит позивача від 09.03.2023, що підписана, зареєстрована та підготовлена до відправки 22.03.2023 – не є належним та допустим доказом отримання позивачем чи його представником документів.

Також на переконання апеляційного суду запис про підготовку до відправлення не є доказом того, що така відповідь була дійсно відправлена.

Крім цього, відповідачем не надано документального доказу, який би підтверджував відправлення поштовим зв`язком позивачу чи його представнику зазначеної відповіді на вказаний адвокатський запит листом за № 690/73/108/3 саме 07.06.2023 року.

Отже, в даній справі відсутні та відповідачем не надані суду докази, які б підтверджували отримання позивачем чи його представником поштового відправлення від відповідача із зазначеною відповіддю на вказаний адвокатський запит не лише 07.06.2023 року, але і у будь-якій інший період часу.

Відповідно відповідачем і не спростовано доводи позивача про отримання вищевказаних документів у листопаді 2023 р.

Судом першої інстанції вказаним обставинам належна оцінка не надана та такі не були належим чином перевірені.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду є передчасним.

Колегія суддів також враховує, що згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Отже, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.

Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 320 КАС України.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 364, 366 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/27262/23 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин