Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №380/22865/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №380/22865/24 пров. №А/857/14097/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року (суддя- Кондратюк Ю.С., ухвалене в м. Львові) у справі № 380/22865/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.10.2024 про відмову у перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржила Військова частина НОМЕР_1 , подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове про відмову в задоволенні позову.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є громадянином України, та відповідно до довідки ВЛК №18/19096 від 19.05.2022 позивача визнано непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку.

Також, у копії військового квитка позивача наявна відмітка ІНФОРМАЦІЯ_2 про виключення його з військового обліку від 19.05.2022.

Позивач 07.10.2024 прибув до пункту пропуску “Рава- Руська” з метою здійснення перетину державного кордону на виїзд з України.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 30.04.2024 серії НОМЕР_3 позивач є особою з інвалідністю 3 групи, загальне захворювання, термін дії 28.02.2025. Вказане також підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №213126 від 14.02.2023.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що під час здійснення прикордонного контролю позивач надав такі документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 виданий 05.02.2018, довідку до акту огляду МСЕК серії ААГ №213126 від 14.02.2023, пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 від 30.04.2024 серії НОМЕР_3 , довідку ВЛК №18/19096 від 19.05.2022, військовий квиток із відміткою про виключення з військового обліку.

Разом з тим, рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.10.2024 ОСОБА_1 відмовлено у перетинанні державного кордону. Причиною відмови зазначено: “відсутні документи для виїзду за кордон в період дії воєнного стану в Україні, відповідно до Закону України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” та постанови Кабінету Міністрів України № 57 (зі змінами та доповненнями) (а.с. 9).

ОСОБА_1 , вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України “Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України” від 21.01.1994 № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.

Як визначено частиною 3 ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України”, що тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (далі - Указ № 64/2022), затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжений до дня розгляду справи. Пунктом 3 цього ж Указу передбачено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.

Також, одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 “Про загальну мобілізацію” (далі - Указ № 65/2022), затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, у подальшому строк проведення загальної мобілізації продовжений до дня розгляду справи.

Положеннями ч. 5 ст. 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII визначено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно із ч. 14 ст. 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами абз. 4 ст. 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-XII (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Ч. 8 ст. 4 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу у зв`язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв`язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, статтею 22 якого визначено такий обов`язок громадян, як з`являтися за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Закон України “Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України” не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, однак це не означає, що такі обмеження до вищевказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону України “Про правовий режим воєнного стану” та Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, які є спеціальними для цього періоду (аналогічний висновок міститься у постанові ВС від 18.04.2024 у справі № 260/2850/22).

Як визначено ч. 2 ст. 3 Закону України “Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України” правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України, що надає підстави Кабінету Міністрів України враховувати при встановленні зазначених правил заходи воєнного стану, запроваджені Законами України “Про правовий режим воєнного стану” та “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Так, загальний порядок перетину державного кордону України визначений Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 № 57 (далі - Правила № 57), згідно з пунктом 2 якого у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.

Окремі категорії груп осіб, яким дозволений перетин Державного кордону України у разі введення в Україні надзвичайного або воєнного стану, визначено п. 2 Правил № 57 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, що відповідно до п. 2-1 Правил № 57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право: особи з інвалідністю за наявності посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - документи, що підтверджують інвалідність).

Згідно з п. 2-6 Правил № 57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також пункті 2-14 цих Правил.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, що необхідність заборони виїзду військовозобов`язаних осіб пов`язана з проведенням комплексу заходів, здійснюваних, зокрема, з метою посилення обороноздатності держави та захисту її території від збройної агресії рф. При цьому законодавцем передбачений перелік військовозобов`язаних осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Колегія суддів зазначає, що частиною 3 ст. 6 Закону України “Про прикордонний контроль” від 05.11.2009 № 1710-VI регламентовано, що пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.

Приписами частин першої-другої ст. 14 Закону України “Про прикордонний контроль” передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України”, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 07.10.2024 позивач у пункті пропуску для перетинання державного кордону України надав наступні документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 виданий 05.02.2018, довідку до акту огляду МСЕК серії ААГ №213126 від 14.02.2023, пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 від 30.04.2024 серії НОМЕР_3 , довідку ВЛК №18/19096 від 19.05.2022, військовий квиток із відміткою про виключення з військового обліку.

Так, щодо тих обставин, що позивачем надано відповідачу військовий квиток з відміткою про виключення його з військового обліку від 19.05.2022, слід зазначити таке.

Станом на час виникнення спірних правовідносин, в Україні діє воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію.

Зняття з військового обліку та виключення з нього громадян України врегульовано статтею 37 Закону № 2232, частиною 5 якої передбачено, що зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України: з військового обліку військовозобов`язаних: які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання; які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; які зараховані до військового оперативного резерву; в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.

Частиною 6 статті 37 Закону № 2232 передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Відповідно до абз. 20 п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, що при перетині державного кордону 07.10.2024 позивач надав відповідачу військовий квиток із відміткою про виключення з військового обліку та довідку ВЛК №18/19096 від 19.05.2022.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивача визнано непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до довідки ВЛК №18/19096 від 19.05.2022.

Окрім цього, як вже було зазначено, що у копії військового квитка позивача наявна відмітка ІНФОРМАЦІЯ_2 про виключення його з військового обліку від 19.05.2022.

Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, що факт зняття чи виключення з військового обліку на підставі статті 37 Закону № 2232 не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.

Системний аналіз норм законодавства, що регламентують порядок здійснення військового обліку, свідчить, що документами, які посвідчують факт зняття чи виключення особи з військового обліку, є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відповідною відміткою.

Проте, як вірно вказав суд першої інстанції, що військово-обліковий документ військовозобов`язаного з відміткою про зняття чи виключення з військового обліку як документ засвідчує виключно питання військового обліку особи та саме собою не є достатнім підтверджувальним документом для перетину державного кордону позивачем в умовах воєнного стану (аналогічні висновки щодо застосування вищенаведених правових норм у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 600/2520/22-а).

Враховуючи вказане, доводи позивача щодо підстав позовних вимог про те, що позивачем надано відповідачу військовий квиток з відміткою про виключення його з військового обліку від 19.05.2022 судом першої інстанції вірно відхилені.

Разом з тим апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що надані позивачем документи відповідають п. 2-1 Правил № 57, відповідно до якого у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи з інвалідністю за наявності, зокрема, пенсійного посвідчення, в якому зазначено групу та причину інвалідності.

Так, відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 30.04.2024 серії НОМЕР_3 позивач є особою з інвалідністю 3 групи, загальне захворювання, термін дії 28.02.2025. Тобто у пенсійному посвідченні чітко зазначено групу та причину інвалідності позивача.

Відтак, з наведених вище норм вбачається, що право виїзду за межі України в умовах воєнного стану мають особи з інвалідністю за наявності пенсійного посвідчення, в якому зазначено групу та причину інвалідності.

Зважаючи на наведене апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про те, що позивачем на підтвердження свого права перетину державного кордону України в умовах введення воєнного стану на підставі п. 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 №57, було надано усі необхідні документи.

Також, щодо підстав, зазначених в оскаржуваному рішенні, а саме: “відсутні документи для виїзду за кордон в період дії воєнного стану в Україні, відповідно до Закону України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” та постанови Кабінету Міністрів України № 57 (зі змінами та доповненнями)”, то судом першої інстанції вірно зазначено, що такі не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Відповідно до змісту ст. 14 Закону України “Про прикордонний контроль” рішення уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону про відмову громадянину у праві перетину кордону в кожному випадку повинно бути обґрунтованим, із зазначенням конкретних причин відмови.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем безпідставно було відмовлено позивачу у перетині державного кордону України, оскільки позивач, надавши усі необхідні документи згідно з вимогами абз. 2 п. 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 року №57, мав правомірні очікування на перетин державного кордону України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про задоволення позову повністю.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №380/22865/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді О. І. Довга

Т. І. Шинкар