Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №569/22358/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №569/22358/25 пров. №А/857/12386/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курилець А.Р., Мікула О.І.,

за участю секретаря Єршової Ю.С.,

представника апелянта Бузи В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2026 року (ухвалене головуючим – суддею Кучиною Н.Г. о 14 год. 05 хв. у м. Рівне) у справі № 569/22358/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила постанову серії ГАБІ № 249967 від 05.10.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) скасувати, а справу закрити.

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що 04.10.2025 близько 22:30 вона, разом з своїми дітьми поверталася додому від подруги, яка проживає по АДРЕСА_1 . Оскільки будинки розташовані неподалік, вони йшли додому пішки. Коли вони проходили поруч з будинком АДРЕСА_2 біля них зупинився автомобіль патрульної поліції з якого вийшли працівники поліції, спілкування з якими переросло у конфлікт, підстава якого їй незрозуміла. Зі слів позивача, відповідний конфлікт був спровокований самими ж поліцейськими, які виявилися знайомими її колишнього чоловіка, стосунки з яким вона припинила. Під час спілкування їй було озвучено погрози застосування заходів впливу, притягнення до відповідальності, тощо. Коли ж вона з дітьми спробувала продовжити рух додому її пересування було фактично обмежено. З її рук силоміць забрали меншу трирічну дитину і посадили в автомобіль, її ж поклали на землю та вдягнуто в кайданки на очах у дітей. Старшого сина також посадили в патрульний автомобіль і повезли у невідомому напрямку. Її ж продовжували силоміць утримувати на землі, в кайданках. Вважає, що дії працівників поліції були незаконними, постанова складена неправомірно без будь-яких належних доказів про перебування її у нетверезому стані.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05.02.2026 позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задоволено повністю. Постанову лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Муляр О.В. від 05.10.2025 серії ГАБІ № 249967 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн. скасовано. Справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 178 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували винну та протиправну поведінку ОСОБА_1 надано не було, а оскільки доказів того, що остання перебувала у стані алкогольного сп`яніння, і такий її вигляд ображав людську гідність і громадську мораль не встановлено, тому оскаржувана постанова серії ГАБІ № 249967 від 05.10.2025 підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції, не надавши оцінки поважності причин подання відзиву 03.11.2025 та не вирішивши питання щодо поновлення строку, фактично позбавив відповідача права на реалізацію принципу змагальності та права на захист, що є істотним порушенням норм процесуального права та підставою для скасування рішення. Неврахування відзиву фактично призвело до розгляду справи без належної оцінки заперечень відповідача та доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Позивач скористалася своїм правом та подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Представниця апелянта в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та надала пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач, в судове засідання на виклик суду не з`явилася, явку уповноваженої особи не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена, що не перешкоджає розгляду справи за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представниці апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що згідно з постановою лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП Муляр О.В. від 05.10.2025 серії ГАБІ № 249967 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 грн.

Постанова мотивована тим, що 05.10.2025 о 00:10 ОСОБА_1 перебувала по АДРЕСА_2 у п`яному вигляді (йшла та хиталася, мала неохайний вигляд, брудний, мокрий одяг, нечітку мову), чим ображала людську гідність та громадську мораль, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Позивач вважаючи оскаржену постанову незаконною, звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП визначено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (стаття 11 КУпАП).

Отже, оцінюючи склад адміністративного правопорушення, виходячи із загальної теорії права, то склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.178 КУпАП розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтями 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.

У рекомендації №К(91) І Комітету Ради Європи Державам членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що для встановлення у діях правопорушника складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.178 КУпАП, необхідно встановити, що вона дійсно перебувала в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.

За приписами п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу та події адміністративного правопорушення.

Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має обов`язок всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Так, для правомірного притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідним є наявність двох критеріїв: 1) належним чином зафіксований факт вчинення правопорушення та 2) додержання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Об`єктом адміністративного проступку, визначеного ч.1 статті 178 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку). Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого та непрямого умислу. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у появі в громадських місцях у нетверезому стані, що ображає людську гідність і громадську мораль, під якою необхідно розуміти: поведінку особи у стані сп`яніння, яка явно порушує загальновизнані норми (непристойні висловлювання або жести, грубі вигуки, нав`язливе ставлення до громадян тощо); коли порушник має непристойний зовнішній вигляд, що викликає відразу (брудний, мокрий, розстебнутий одяг тощо); через сп`яніння особа повністю чи значною мірою втратила орієнтування (безцільно стоїть чи безцільно пересувається з місця на місце, у неї порушена координація рухів, звідси - нестійкість, хитка хода); п`яний повністю безпорадний (у непритомному стані). До того ж не має значення вид вжитого напою, що містив алкогольну складову, а також місце його вживання (це може бути будь-яке громадське місце, навіть те, де розпивання алкогольних напоїв не заборонено. Водночас не можна кваліфікувати появу у п`яному вигляді лише за ознаками стану сп`яніння в громадському місці, якщо поведінка особи не ображає людську гідність і громадську мораль (постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 червня 2018 року у справі № 536/2056/16-а).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист суспільної моралі» суспільна мораль - система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов`язок, совість, справедливість.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності.

Зі змісту спірної постанови вбачається, що, на переконання поліцейського, об`єктивна сторона правопорушення, вчиненого позивачем, полягала саме в появі в громадському місці у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.

При цьому, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, відповідач посилається, як на доказ вчинення позивачкою адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 178 КУпАП, на відеозаписи долучені з відзивом на позов, які судом першої інстанції не були взяті до уваги у зв`язку з пропущенням строку подання таких.

Колегія суддів, поділяє доводи апелянта, що відзив з долученими відеозаписами було безпідставно не взяті до уваги судом першої інстанції, у зв`язку з порушенням строку їх подання, оскільки такі було подано поза встановленим строком з поважних причин.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що з досліджених відеозаписів не встановлено, які саме дії або бездіяльність позивача ображали людську гідність і мораль.

За таких обставин, враховуючи все викладене вище, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів для підтвердження здійснення позивачкою адміністративного правопорушення, за яке останню було притягнуто до відповідальності оскаржуваною постановою, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2026 року у справі № 569/22358/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 03 квітня 2026 року