Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №240/17621/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/17621/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Н.М.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

03 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористалась та не подала відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 02.11.2009 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач звернулась із заявою від 19.08.2024 року щодо переходу з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та 26.08.2024 прийнято рішення №626/03-16 №918120179516 про відмову в проведенні перерахунку пенсії в зв`язку з відсутністю стажу державної служби. В рішенні зазначено, що стаж державної служби ОСОБА_1 складає 7 років та 24 дні до 03.07.2001р. З 04.07.2001 по 01.05.2016 працювала на посадах особи місцевого самоврядування, який до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до Закону № 889 не зараховується, оскільки не передбачено ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України. З урахуванням зазначеного, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії "перехід на пенсію за іншим Законом" в зв`язку з відсутністю стажу державної служби.

Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що порушує право позивача на призначення пенсії, остання звернулася до суду з вказаним позовом за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульоване Законом України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII).

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII), згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями якого втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до ст. 90 вказаного Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п. 10 та 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу":

- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п. 10);

- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п. 12).

Згідно зі ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15.12.2020 року у справі №560/2398/19.

Статтею 46 Закону України "Про державну службу" №889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

В свою чергу, пунктом 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

При цьому, 04.07.2001 набрав чинності Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III).

Зокрема, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III передбачено, що дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2018, прийнятій у справі №351/1792/17, зазначив, що після набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до ст. 46 Закону України "Про державну службу" №889-VIII та пункту 4 Порядку №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" зараховується до стажу державної служби.

Згідно із ст. 1 Закону №2493 (в редакції, чинній станом на 01.05.2016) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Положення ст. ст. 2, 3 Закону України №2493 визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону №2493 пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Так, п. 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (далі - Порядок №283), який діяв на час проходження позивачкою служби в органах місцевого самоврядування, регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Відповідно до п. 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889 обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

До набрання чинності Законом № 889 порядок обчислення державної служби визначався постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №283).

Таким чином, у спірному випадку необхідно застосовувати норми Порядку №283, а саме п. 2 вказаного порядку згідно з яким до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону №2493, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій відмовлено у переведенні та перерахунку пенсії з тих підстав, що стаж державної служби ОСОБА_1 складає 7 років та 24 дні до 03.07.2001. З 04.07.2001 по 01.05.2016 працювала на посадах особи місцевого самоврядування, який до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до Закону № 889 не зараховується, оскільки не передбачено ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України.

Водночас судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці позивача вона:

- 01 грудня 1993 року призначена на посаду інспектора по виплатам Малинського відділу соціального захисту населення;

- 15 березня 1994 року присвоєно 15 ранг державного службовця.

- 10 травня 1995 року призначена на посаду спеціаліста 1-ої категорії відділу по наданню субсидій населенню Малинського районного виконкому Малинської районної ради народних депутатів. Прийняла присягу державного службовця, присвоєно 14 ранг державного службовця;

- з 10 січня 1996 року призначена по переводу на посаду спеціаліста 1-ої категорії відділу по наданню субсидій населенню Малинської районної державної адміністрації;

- з 01 липня 1998 року призначена по переводу на посаду бухгалтера ( спеціаліста 1-ої категорії) виконавчого комітету Малинської районної ради на підставі конкурсного відбору ст. 15 Закону України «Про державну службу»;

- 01 грудня 1999 року переведена на посаду головного бухгалтера (головного спеціаліста) виконавчого комітету Малинської районної ради;

- 27 червня 2001 року присвоєно 13 ранг державного службовця;

- 14 серпня 2001 року склала присягу посадової особи місцевого самоврядування;

- 20 серпня 2001 року присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

- 11 січня 2007 року присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

- 29 квітня 2009 року присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

- 28 лютого 2021 року звільнена з посади головного бухгалтера (головного спеціаліста ) виконавчого комітету Малинської районної ради у зв`язку з реорганізацією Малинської районної ради на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Отже, станом на 01 травня 2016 року (день набрання чинності Закону України "Про державну службу" № 889 ) стаж ОСОБА_1 державної служби в державних органах та на посадах в органах місцевого самоврядування становив 21 рік 2 місяці 11 днів та станом на 01.05.2016 позивачка займала посаду в органі місцевого самоврядування.

Стаття 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-ІІІ встановлює категорії посад в органах місцевого самоврядування, відповідно до яких:

п`ята категорія - посади міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, заступників голів районних рад, керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад.

Таким чином, станом на 01.05.2016 позивач займала посаду головного бухгалтера (головного спеціаліста) виконавчого комітету Малинської районної ради, яка віднесена до 5 категорії класифікації посад органу місцевого самоврядування, тобто займала посаду державної служби. Крім того, всі посади за період трудової діяльності позивача, починаючи з 1993 року, віднесені до посад державної служби.

Отже, станом на 01 травня 2016 року (день набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889) стаж державної служби в державних органах та на посадах в органах місцевого самоврядування становив понад 20 років.

Водночас, як уже було зазначено, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723 і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Суд встановив, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у позивачки наявний необхідний вік, страховий стаж та стаж державної служби, що підтверджується записами у її трудовій книжці.

Тому періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування підлягають зарахуванню до стажу державної служби, а доводи відповідача про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26 серпня 2024 року № 626/03-16 № 918120179516 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ є протиправним.

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні підстави для зарахування до стажу державної служби ОСОБА_1 періодів проходження служби з 04 липня 2001 року по 01 травня 2016 року на посадах в органах місцевого самоврядування - головного бухгалтера (головного спеціаліста) виконавчого комітету Малинської районної ради Житомирської області, та переведення з 19 серпня 2024 року з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком за нормами ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII.

Розглядаючи питання зобов`язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов`язаний таку пенсію призначити.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

В даному випадку, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Запорізькій області, рішенням якого відмовлено в призначенні пенсії .

Відтак, дії зобов`язального характеру щодо переведення позивача на пенсію за віком за нормами ст. 37 Закону України "Про державну службу" та зарахування до стажу державної служби періодів проходження служби має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Щодо вимог про зобов`язання перевести на пенсію за віком за нормами ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної в довідках виконавчого комітету Малинської районної ради Житомирської області, а саме: довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 12.07.2024 № 374, довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), від 19.08.2024 № 01-18/3-7, довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, від 19.08.2024 №01-18/3-7, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, від 02.08.2024 № 407/2, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 5 Порядку №622 визначено, що форма довідки про заробітну плату, яка подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Таким чином, особам пенсія призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права на неї. При цьому, розмір пенсії обраховується органами пенсійного фонду, зокрема, на підставі довідок, виданих за встановленою формою уповноваженим державним органом, в якому працювала особа, або його правонаступником.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 (далі - Постанова № 1-3) затверджені форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу".

Такими довідками є:

про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);

про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);

про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Позивачем до матеріалів справи долучено довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 12.07.2024 № 374, від 19.08.2024 № 01-18/3-7, від 19.08.2024 №01-18/3-7, від 02.08.2024 № 407/2.

Будь-яких доказів того, що надані позивачем довідки не відповідають вимогам Постанови № 1-3, Порядку № 622 відповідачами не надано.

Суд вважає, що всі відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України наведено перелік рішень, які суд може прийняти у разі задоволення позову.

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди проходження служби з 04 липня 2001 року по 01 травня 2016 року на посадах в органах місцевого самоврядування - головного бухгалтера (головного спеціаліста) виконавчого комітету Малинської районної ради Житомирської області, та перевести ОСОБА_1 з 19 серпня 2024 року з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком за нормами ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної в поданих довідках.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, виловленими у постанові від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, від 27.01.2023 у справі №340/4184/21.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.