Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №320/34202/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року м. Київ № 320/34202/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Українська геологічна компанія" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство "Українська геологічна компанія" з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2024 №299110414.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм ПКУ, оскільки контролюючим органом не доведено несвоєчасна сплата позивачем податкового зобов`язання по податку на додану вартість. Крім того, позивач вказав, що контролюючим органом протиправно не були враховані платіжні доручення щодо сплати сум ПДВ за деякі періоди, що увійшли до складу спірного ППР. У зв`язку з викладеним, вважає прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, відтак просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем до суду направлено відзив на позов, в якому зазначено, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Крім того, відповідачі вказують, що до позивача правомірно застосовано штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 10%. Спірне рішення прийняте в межах повноважень податкового органу, є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач також надав до суду відповідь на відзив, у якому наголошено на обґрунтованості позовних вимог.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.03.2024 року Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі п.16.1. ст.16, п.п.20.1.4. п. 20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75, в порядку п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ДП «УГК» (код ЄДРПОУ 38078094).

Під час перевірки встановлено порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов?язання по податку на додану вартість, визначених п.50.1. ст. 50, п.57.1 ст.57, ст.203, п.п. 69.1 п.69 підр. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України.

За результатами камеральної перевірки складено акт від 20.03.2024 №22856/Ж5/26-15-04-14-03 про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ДП «УГК» (код ЄДРПОУ 38078094).

На підставі складеного акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято спірне податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 15.04.2024 № 299110414, відповідно до якого зобов?язано ДП «УГК» сплатити штраф у розмірі 10%, а саме у сумі 610 839 гривень 68 копійок.

Позивач подав скаргу до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення від 01.07.2024 року №20049/6/99-00-06-03-01-06 про залишення скарги без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути, зокрема: 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов?язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 ПКУ визначено, що податковим обов?язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 ПКУ відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов?язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи.

Приписи п. 49.1, абз. 1 п. 49.2 ст. 49 ПК України визначають, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

Згідно пункту 54.1 статті 54 ПКУ платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов?язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов?язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 203.2 статті 203 ПКУ визначено, що платник податків зобов?язаний самостійно сплатити суму податкового зобов?язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Згідно пункту 87.9 статті 87 ПКУ у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов?язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідальність за порушення термінів сплати грошового зобов?язання визначена статтею 124 Кодексу в якій зазначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов?язання (крім грошового зобов?язання у вигляді штрафних санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов?язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов?язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом на підставі акта перевірки встановлено, що термін сплати грошових зобов?язань нарахованих платником, податковими деклараціями на додану вартість, припадав на період з листопада 2021 року по січень 2024 року.

При цьому, не є спірним у справі те, що позивач як платником податків відповідні грошові зобов?язання були сплачені з пропуском граничного терміну сплати, а саме у період з листопада 2021 року по липень 2023 року та січень 2024 року.

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання позивача на сплату сум ПДВ за звітні періоди з серпня 2023 року по грудень 2023 року, оскільки позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку вказаних сум ПДВ з тими податковими деклараціями за вказані періоди, які були предметом камеральної перевірки. Зокрема, у позовній заяві не конкретизовано, до яких саме податкових декларацій (із зазначенням номера та дати складання) належать платіжні доручення, на які позивач посилається.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, на платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені податковим законодавством строки сплату узгодженого грошового зобов`язання, невиконання якого має своїм наслідком притягнення до відповідальності за п. 126.1 ст. 126 ПК України.

У свою чергу, за правилами п. 87.9 ст. 87 ПК у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно п. 131.2 ст. 131 ПК при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку дає підстави для висновку, що у разі якщо у платника податків є податковий борг незалежно від визначеного платником податків призначення платежу при сплаті сум податкових зобов`язань (як при своєчасній, так і при несвоєчасній сплаті) контролюючий орган зобов`язаний зарахувати платежі в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення в порядку, відповідно до якого в першу чергу погашається податкове зобов`язання, а далі штрафи і пеня).

Відповідно до пункту 1 Розділу 2 порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів).

До платників податків/податкових агентів, які не можуть виконувати податкові обов`язки, передбачені Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються правила для підтвердження можливості чи неможливості виконання платником такого обов`язку, передбачені цим Порядком.

Підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) є: 1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації; 2) неможливість використати чи вивезти документи, комп`ютерне та інше обладнання внаслідок ведення бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації; 3) використання чи вивезення документів, комп`ютерного або іншого обладнання, пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я посадової особи платника податків або неможливе у зв`язку з встановленням уповноваженими органами державної влади відповідно до закону в умовах воєнного стану заборон та/або обмежень; 4) відсутність у платника податків інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову та фінансову звітність, відсутність можливості у власника призначити таких посадових осіб за умови відсутності у такого платника податків об`єктів оподаткування, або показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, може бути пов`язана з такими обставинами: посадова особа є одночасно одним із власників юридичної особи за умови, що відсутність такого співвласника (акціонера, учасника, засновника) унеможливлює прийняття рішення про призначення на постійній або тимчасовій основі іншої посадової особи; юридична особа заснована на власності окремої фізичної особи, яка одночасно є єдиною посадовою особою такої юридичної особи. 5) перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження/знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії.

Натомість, позивачем ані на час виникнення спірних правовідносин, ані під час розгляду справи в суді не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин неможливості виконання обов`язку зі своєчасної сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України, однією з обставин, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили.

При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження подачі позивачем сертифікату про форс-мажорні обставини в якості підстави для незастосування фінансової відповідальності, а так само на підтвердження неможливості виконання платником податків визначеного ПК України обов`язку.

Також, в ході розгляду справи не встановлено існування інших визначених пунктом 112.8 ПК України обставин, які б звільняли позивача від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, визначеного пункту 124.1 ПК України.

Суд встановив, що контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України в розмірі 10% з посиланням на те, що позивачем допущено порушення терміну сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Так, згідно з пунктом 124.1 статті 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому, податковим правопорушенням, у відповідності із пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 112.1, пункту 112.2 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Згідно з пунктом 109.3 ПК України, у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Тобто, згідно з пунктом 109.3 статті 109 ПК України необхідною умовою встановлення контролюючими органами вини особи передбачено лише у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 ст. 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 ПК України.

Натомість, до позивача застосована фінансова відповідальність за порушення вимог пункту 124.1 статті 124 ПК України, положення якої відсутні в пункті 109.3 статті 109 ПК України.

Тобто, позивачем було вчинено правопорушення, визначене пунктом 124.1 статті 124 ПК України, притягнення до відповідальності за яке не передбачає встановлення контролюючими органами вини особи (пункт 109.3 статті 109 ПК України).

При цьому суд звертає увагу, що будь-яких інших аргументів щодо неправомірності спірного ППР, а також щодо неправильності обчислення штрафних санкцій чи періоду несвоєчасної сплати зобов`язань або порушення порядку зарахування сплачених коштів, ДП "Українська геологічна компанія" серед підстав позову не наведено.

З огляду на викладене, враховуючи підтверджений факт несвоєчасно сплачених позивачем узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість за звітні періоди та відсутності підстав звільнення платника податків від відповідальності, відповідач правомірно прийняв податкове повідомлення-рішення від 15.04.2024 № 299110414, яким застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 610 839, 68 копійок, у зв`язку з чим останнє не підлягає скасуванню.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Належних та достатніх доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано.

Інші доводи учасників справи не спростовують вищенаведених висновків суду.

Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.