Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №320/27513/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року Київ справа №320/27513/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича компанія «Марля клуб «Калита» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича компанія «Марля клуб «Калита» (ТОВ «Марля клуб «Калита», ТОВ «ТВК «Марля клуб «Калита», товариство) із позовом до Київської митниці (митниця, митний орган), в якому просить визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.05.2025 №UA100160/2025/000193.

Ухвалою суду від 06.06.2025 провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На підставі ухвали суду від 12.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Київської митниці про залучення Міністерства охорони здоров`я України та Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Київської митниці.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ТВК «Марля клуб «Калита» зазначили, що ними подано митну декларацію, де застосовано ставку податку на додану вартість 7%, оскільки заявлені товари належать до медичних виробів і відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні. Наголосили, що відповідачем протиправно оформлено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку з тим, що неправильно застосовано ставку податку на додану вартість у 7%, оскільки заявлені товари не відносяться до готового медичного виробу до першого застосування за призначенням кінцевим користувачем та/або споживачем, а тому не є медичними виробами.

Наголошено, що товар, який ввозився позивачем, має маркування готового медичного виробу з нанесенням на нього символу відповідності вимогам Технічного регламенту.

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити. Надіслали до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначили, що відповідно до підпункту 1-2 пункту 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2023 №753, відповідний товар не є готовим медичним виробом до першого застосування за призначенням кінцевим користувачем та/або споживачем. Така продукція не вводиться в обіг з метою розповсюдження та/або застосуванням за призначенням; отже сфера дії Технічного регламенту не поширюється на вказану продукцію. Вважають за неможливе оподаткування вказаного товару за ставкою ПДВ у розмірі згідно підпункту в пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, оскільки неправильно застосована ставка ПДВ в розмірі 7 %, і вказаний товар має оподатковуватись за загальною ставкою ПДВ у розмірі 20%.

У відповіді на відзив товариством позивача зазначено про помилковість думки митниці стосовно того, що вона на свій власний розсуд і поза межами компетенції може визначати на яку продукцію поширюється дія Технічного регламенту щодо медичних виробів. Також звернули увагу, що медичне призначення кожного виробу визначається виробником. При цьому позивач, як уповноважений представник виробника, визначив, що марля у великому рулоні може використовуватися як з метою переробки у форми для роздрібного продажу, так і з метою реалізації кінцевим споживачам у незмінному вигляді; сам виробник – ТОВ «Alitex» визначив марлю медичну вибілену у рулонах як медичний виріб, який в країні виробництва пройшов державну реєстрацію.

Також повідомили, що на цей час на абсорбційну марлю і абсорбційну бавовняну марлеву стрічку поширюється європейський гармонізований стандарт ДСТУ 14079:2003 «Неактивні медичні засоби. Марля медична бавовняна та бавовняно-віскозна. Вимоги та методи випробування».

Наголосили, що статус марлі у великих рулонах може бути спростований виключно на підставі досліджень і випробувань, які встановлять невідповідність її характеристик вимогам ДСТУ 14079:2003.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом економічної діяльності за КВЕД товариства «Торгово-виробнича компанія «Марля Клуб «Калита» є 46.46 оптова торгівля фармацевтичними товарами.

На підставі зовнішньоекономічного контракту від 06.04.2023 №EX-2, укладеного з виробником ТОВ «Alitex» (Республіка Узбекістан), позивач ввозить на митну територію товар - марлю медичну вибілену бавовнопаперову (тканина полотняного переплетення) в рулонах.

Найменування Товару зазначається в Специфікаціях до Контракту, а його якість підтверджується сертифікатами якості виробника.

З метою дотримання вимог по введенню медичних виробів у обіг, товариством, як уповноваженим представником виробника - ТОВ «Alitex», здійснив заходи щодо проведення процедури оцінки відповідності товару - марлі медичної вибіленої бавовнопаперової (тканина полотняного переплетення) в рулонах, вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753; на підтвердження чого складено декларацію про відповідність №202001-01 від 09.01.2023.

Також позивачем надано свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу №14911/2015 на підтвердження внесення марлі вибіленої медичної нестерильної до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення.

Так, 07.05.2025 до відділу митного оформлення №3 митного поста «Київ-центральний» Київської митниці уповноваженою особою імпортера подана до митного оформлення електронна митна декларація типу ІМ40ДЕ №25UA100160043413U9, товар №1 «Тканини бавовняні полотняного переплетення, з вмістом бавовни (100%), вибілена нестерильна, в рулонах шириною 90см, призначена для виготовлення медичних перев?язувальних матеріалів».

Під час перевірки митної декларації встановлено, що у графі 47 декларантом неправильно здійснено розрахунок ПДВ (7%), оскільки товар «Тканини бавовняні полотняного переплетення, з вмістом бавовни (100%)» не є готовим медичним виробом першого застосування за призначенням кінцевим користувачем та/або споживачем. Така продукція не вводиться в обіг з метою розповсюдження та/або застосування за призначенням.

Враховуючи викладене, митним органом відмовлено у митному оформленні через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених Митним кодексом України, та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100160/2025/000193.

При цьому, з`ясовано, що митний орган, роблячи названий висновок, користувався листом Міністерства охорони здоров`я України від 07.03.2024 №24-04/10300/2-24.

Судом досліджено зміст цього листа, його примірник наявний у справі. У ньому, зокрема, зазначено, що продукція «тканина бавовняна полотняного переплетення: тканина медична бавовняна у рулонах, довжиною 1300 м, завширки 90 см (марля медична вибілена)» не є готовим медичним виробом до першого застосування за призначенням кінцевим користувачем та/або споживачем. Така продукція не вводиться в обіг з метою розповсюдження та/або застосування за призначенням, тому на неї не поширюється сфера дії Технічного регламенту.

Товариством надані і видаткові накладні на підтвердження постачання ввезеної продукції безпосередньо державним медичним закладам і витяги із сайту Prozorro на підтвердження участі у тендерах стосовно закупівлі такої продукції.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У частині першій статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

За нормами частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У частині третій цієї ж статті закріплено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом частин першої, другої, третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті УІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до пункту 2 статті VІІ «Оцінка товару для митних цілей» ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За нормами частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається із оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, підставою для їх прийняття слугувала та обставина, що митне оформлення товару (марля медична вибілена в рулоні) заявлено за ставкою ПДВ у розмірі 7% - є неможливим, у зв`язку з тим, що сфера дії Технічного регламенту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753, не поширюється на вказану продукцію, оскільки товар не є готовим медичним виробом до першого застосування за призначенням кінцевим користувачем та/або споживачем.

Так, відповідно до абзаців 2 та 3 підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ставка ПДВ у розмірі 7% встановлена по операціях, зокрема, з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні; постачання на митній території в Україні та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та /або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

З аналізу викладеного вбачається, що операції з постачання на митній території України та /або ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та виробів медичного призначення підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою податку у розмірі 7% відповідно до підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, за умови, що такі:

1. Лікарські засоби:

- дозволені для виробництва і застосування в Україні;

- внесені до Державного реєстру лікарських засобів;

2. Медичні вироби:

- дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію i застосування в Україні;

- внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність.

При цьому, у разі, якщо при здійсненні операцій з постачання на митній території України та/або ввезення на митну територію України лікарських засобів /медичних виробів не дотримано хоча б однієї із зазначених умов, передбачених абзаціами 2 та 3 підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 ПК, такі операції оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20%.

Відповідно до Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753 (Технічний регламент), медичний виріб - будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, що застосовуються як окремо, так і в поєднанні між собою (включаючи програмне забезпечення, передбачене виробником для застосування спеціально для діагностичних та/або терапевтичних цілей та необхідне для належного функціонування медичного виробу), призначені виробником для застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання, діагностики, моніторингу, лікування, полегшення стану пацієнта в разі травми чи інвалідності або їх компенсації, дослідження, заміни, видозмінювання або підтримування анатомії чи фізіологічного процесу, контролю процесу запліднення та основна передбачувана дія яких в організмі або на організм людини не досягається за допомогою фармакологічних, імунологічних або метаболічних засобів, але функціонуванню яких такі засоби можуть сприяти.

Згідно із пунктом 9 Технічного регламенту, введення в обіг та/або в експлуатацію медичних виробів дозволяється тільки в разі, коли вони повністю відповідають вимогам цього Технічного регламенту, за умови належного постачання, встановлення, технічного обслуговування та застосування їх за призначенням.

У відповідності до пункту 18 Технічного регламенту для нанесення знаку відповідності технічним регламентам на медичні вироби, що відносяться до класу I (крім медичних виробів, виготовлених на замовлення або призначених для клінічних досліджень), виробник повинен дотримуватися процедури, зазначеної в додатку 8, і скласти декларацію про відповідність, що є необхідним для введення медичного виробу в обіг.

За положеннями пункту 31 Технічного регламенту будь-який виробник, який під власним іменем вводить медичні вироби в обіг, згідно з процедурами, зазначеними у пунктах 18 і 19 цього Технічного регламенту, зобов`язаний повідомити Держлікслужбі щодо свого місцезнаходження і надати перелік та опис відповідних виробів. Якщо виробник, який під власним іменем вводить в обіг медичні вироби, зазначені в абзаці першому цього пункту, не є резидентом України, він зобов`язаний призначити одного уповноваженого представника, відповідального за введення в обіг цих виробів на ринку України. Такий представник зобов`язаний повідомити Держлікслужбі щодо свого місцезнаходження і надати перелік та опис відповідних виробів. Держлікслужба на підставі отриманої від виробників або їх уповноважених представників інформації забезпечує ведення Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів в обіг.

Тобто для віднесення певного виробу до медичних виробів, виробникові або уповноваженому представникові виробника необхідно виконати процедури встановлені Технічним регламентом та скласти декларацію про відповідність, що є необхідним для введення медичного виробу в обіг в Україні.

Таким чином, Технічний регламент визначає, що введення в обіг медичних виробів І класу ризику (до яких відноситься і марля медична в рулоні, про що зазначається в Декларації про відповідність), здійснюється виробником або його уповноваженим представником шляхом процедури самодекларування. Самодекларування це процедура оцінки відповідності медичних виробів вимогам технічних регламентів, яка проводиться самостійно виробником/уповноваженим представником без залучення органу з оцінки відповідності. Вимоги до процедури самодекларування визначено у додатку 8 до Технічного регламенту. Виробник готує технічну документацію, зазначену в наведених вище додатках, забезпечує відповідність виробничого процесу принципам забезпечення якості і відповідність виробів основним вимогам до медичних виробів, що вказані в Додатку 1 до Технічного регламенту. Доведення відповідності всім вимогам Технічного регламенту під час процедури самодекларування покладено тільки на виробника та його уповноваженого представника.

Держлікслужба на підставі отриманої від виробників або їх уповноважених представників інформації забезпечує ведення Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів в обіг.

Отже, для віднесення певного виробу до медичних виробів виробникові або уповноваженому представникові виробника необхідно виконати процедури, встановлені Технічним регламентом №753, та скласти декларацію про відповідність, що є необхідним для введення медичного виробу в обіг в Україні.

За змістом підпунктів 5, 11 пункту 4 Положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.08.2015 №647, Держлікслужба формує та веде Реєстр осіб, відповідальних за введення в обіг медичних виробів та відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку ведення реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг, форми повідомлень, переліку відомостей, які зберігаються в ньому, та режиму доступу до них, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2017 №122, виключення інформації з Реєстру осіб здійснюється за наявності підстав, визначених у Технічному регламенті щодо медичних виробів.

Судом встановлено, що з метою дотримання вказаних вимог законодавства, позивач здійснив заходи щодо проведення процедури оцінки відповідності товару - марлі медичної вибіленої бавовнопаперової (тканина полотняного переплетення) в рулонах - вимогам Технічного регламенту.

На підтвердження цього 09.01.2023 року складено Декларацію про відповідність №202001-01, яка згідно із статтею 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» є документом, що підтверджує виконання заданих вимог, які стосуються об?єкта оцінки відповідності.

За нормами підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України операції платника податків із ввезення та постачання на митній території України медичних виробів (у тому числі марлі медичної в рулонах) підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою податку у розмірі 7 відсотків за умови, що стосовно таких медичних виробів одночасно дотримуються такі умови:

- дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні;

- відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність.

Суд зазначає, що фактичні обставини справи вказують на те, що позивачем при здійснення операції із ввезення на митну територію України марлі медичної в рулоні дотримано обидві з зазначених вище умов.

Щодо доводів відповідача про те, що марля медична вибілена в рулонах, не є готовим медичним виробом до першого застосування за призначенням кінцевим користувачем та/або споживачем, тому не відповідає вимогам підпунктів 1, 2 пункту 2 Технічного регламенту №753, суд зазначає наступне.

У класифікаторі медичних виробів НК 024:2023, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку i торгівлі України від 24.05.2023 №4139, наявний та визначений «Рулон марлевий, нестерильний (код 48126)» - нестерильний виріб у формі довгої смужки тканого матеріалу, що розтягується та вбирає (бавовни, целюлози), згорнутого в рулон, розроблений для використання в якості первинної пов`язки на рану або бандажа для утримання на місці марлевої подушечки або іншої пов`язки на тілі пацієнта. Призначено для забезпечення компресії без стягування; виріб може бути самоклейким (залишатися на місці при мінімальному використанні клейкої стрічки). Це вироби для одноразового використання. НК 024:2023 призначений для ідентифікації інструментів, апаратів, приладів, пристроїв, матеріалів або інших виробів, що належать до медичних виробів.

Отже, оскільки у класифікаторі медичних виробів НК 024:2023, наявний та визначений «Рулон марлевий, нестерильний (код 48126)», останній належить до медичних виробів, а відтак на нього розповсюджується Технічний регламент №753.

Щодо посилання відповідача на роз`яснення Міністерства охорони здоров`я України у листі від 07.03.2024 №24-04/10300/2-24, зміст якого фактично покладено в основу прийняття оскаржуваного рішення, то суд вважає їх безпідставними. Так відповідний лист не є нормативно-правовим актом, має лише роз`яснювальний, інформаційний характер і не встановлює правових норм. У той же час, правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів. Такий висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №826/2426/16.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до підпунктів 5, 11 пункту 4 Положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.08.2015 №647 саме Держлікслужба здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності, формує та веде Реєстр осіб, відповідальних за введення в обіг медичних виробів та виключає інформацію з Реєстру осіб за наявності підстав, визначених у Технічному регламенті щодо медичних виробів. Проте станом на час митного оформлення товару інформація щодо відповідності поставленого товару вимогам Технічного регламенту №753 з Реєстру не виключена.

Також суд враховує, що у 2023-2024 року товариством позивача ввозилася на територію України марля медична вибілена за тим самим договором із тим самим УКТ ЗЕД (5208211000) і сплачувався податок на додану вартість у 7%, із чим погоджувався митний орган. На підтвердження цього у матеріалах справи наявні примірники митних декларацій №23UA100100435004U3, 12/03/2023, №23UA100100447299U3 від 04.10.2023, №24UA100100020271U0 від 03.01.2024.

Крім того, як вже зазначалося, відповідна марля, яку ввозить товариство позивача, у 2015 році була внесена до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволена до застосування в Україні.

Також суд враховує і висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.05.2025 у справі № 160/28693/24. Так, тут зазначено, що у Класифікаторі медичних виробів НК 024:2023, затвердженому наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 24 травня 2023 року №4139, наявний та визначений «Рулон марлевий, нестерильний (код 48126)» - нестерильний виріб у формі довгої смужки тканого матеріалу, що розтягується та вбирає (наприклад, бавовни, целюлози), згорнутого в рулон, розроблений для використання в якості первинної пов`язки на рану або бандажа для утримання на місті марлевої подушечки або іншої пов`язки на тілі пацієнта. Призначене для забезпечення компресії без стягування, виріб може бути самоклейки (залишається на місті при мінімальному використанні клейкої стрічки). Це виріб одноразового використання. НК 024:2023 призначений для ідентифікації інструментів, апаратів, приладів, пристроїв, матеріалів або інших виробів, що належать до медичних виробів.

Підсумовано, що класифікатор не містить обмежень щодо довжини чи ширини такої смужки.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У той же час, оскаржувана картка відмови не відповідає таким критеріям.

За положеннями статті 77 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У досліджуваному випадку митний орган не спростував доводів позивача, не довів, що відповідний ввезений товар не є готовим медичним виробом, як і наявності підстав для прийняття картки відмови, яка є предметом оскарження.

Таким чином, з урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку, що застосування ТОВ «Марля клуб «Калита» ставки ПДВ у 7% по операціям із ввезення на митну територію України марлі медичної вибіленої в рулонах відповідає вимогам підпункту «в» пункту193.1 статті 193 ПК України.

За наведеного, суд констатує обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції від 26.05.2025 №3029, позивачем під час звернення із позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 6056 грн.

Враховуючи наведене, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача-1, оскільки рішення саме комісії регіонального рівня призвели до спірних правовідносин.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича компанія «Марля клуб «Калита» - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.05.2025 № UA100160/2025/000193.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, буд. 8-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича компанія «Марля клуб «Калита» (код ЄДРПОУ 33156937; місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 55) судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.