Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №320/35939/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року справа №320/35939/23

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні:

а) періоду навчання з 01 жовтня 1998 р. по 30 вересня 2001 р. в аспірантурі (Вища школа наук) при Університеті м. Хіросіма, Японія;

б) періоду роботи з 20.11.2013 р. по 31.08.2015 р. в Латвійському центрі біомедичних досліджень;

- визнати протиправною (незаконною) при первинному обрахунку пенсії відмову щодо неврахування моїх доходів за період роботи з 20.11.2013 р. по 31.08.2015 р. в Латвійському центрі біомедичних досліджень;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до страхового стажу період навчання з 01 жовтня 1998 р. по 30 вересня 2001 р. в аспірантурі (Вища школа наук) при Університеті м. Хіросіма, Японія, в кількості 3 р. 01. міс. 00 дн.;

??- зарахувати до страхового стажу період роботи з 20.11.2013 р. по 31.08.2015 р. в Латвійському центрі біомедичних досліджень;

- врахувати при первинному обрахунку розміру суми пенсії за віком на загальних підставах мої доходи отримані в Латвійському центрі біомедичних досліджень за період з 20.11.2013 р. по 31.08.2015 р. в сумі 39 752.28 EUR згідно Довідки № 1-1/347 від 31.08.2015 р.;

- визнати та зарахувати при первинному обчислені пенсії за віком загальний страховий стаж (повний) на 15.08.2022 р. 35 р. 01 міс. 11 дн. 3 них:

- період до 31.12.2003 р. – 20 р.09 міс19 дн.;

- період з 01.01.2004 р. по 14.08.2023 р. – 14 р.02 міс. 22 дн.

?- здійснити донарахування до пенсії за віком з 15 серпня 2023 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.08.2023 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, однак під час ухваленого рішення про призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві не було враховано до страхового стажу періоди навчання з 01.10.1998 по 30.09.2001 та роботи з 20.11.2013 по 31.08.2015.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Балаклицький А.І.) відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У зв`язку зі перебуванням судді Балаклицького А.І., у відпустці по догляду за дитиною до 6 років, дану справу передано на повторний автоматизований розподіл справи між суддями.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями головуючим суддею визначено суддю Лиска І.Г.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду дану справу прийнято до провадження.

Відповідач подав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач підтримав усі свої позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданим Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Позивач 15.08.2023 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

06.09.2023 Головним управлінням прийнято рішення 262440020012 про призначення пенсії за віком.

19.09.2023 Позивач отримав від відповідача інформаційну довідку щодо нарахування періодів його пенсії. Із вказаної довідки йому стало відомо, що відповідач при прийняті рішення не зарахував до його страхового стажу періоди навчання з 01.10.1998 по 30.09.2001 та роботи з 20.11.2013 по 31.08.2015.

Позивач не погодився із такими діями відповідача, тому звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Відповідно до ст.24.1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Між Україною і Латвійською Республікою укладений Договір про співробітництво в галузі соціального забезпечення (дата підписання: 26.02.1998; дата ратифікації: 19.03.1999; дата набуття чинності: 11.06.1999) (далі - Договір).

Статтею 2 Договору встановлено, що цей Договір регулює соціальне забезпечення осіб, а також членів їхніх сімей, на яких поширювалось або поширюється законодавство України чи Латвійської Республіки в галузі соціального забезпечення.

Підпункт 5 пункту 1.1 частини 1 статті 3 Договору визначено, що цей Договір поширюється на вказані нижче сфери соціального забезпечення, які регулюються законодавством в Україні, зокрема, пенсії за віком.

Згідно з підпунктом 5 пункту 1.2 частини 1 статті 3 Договору цей Договір поширюється на вказані нижче сфери соціального забезпечення, які регулюються законодавством в Латвійській Республіці, зокрема, пенсії за віком.

Відповідно до частини 1 статті 16 Договору для встановлення права на пенсію, зумовлену накопиченням періодів страхування, в цілях підсумовування періодів зараховуються періоди страхування, накопичені згідно із законодавством обох Сторін за умови, що вони не збігаються повністю або частково у часі.

Частиною 3 статті 16 Договору визначено, що трудовий стаж (періоди) і прирівняні до них періоди, набуті на території України або Латвійської Республіки до 1 січня 1991 року особами, які проживають на території обох Сторін, складає страховий стаж, незалежно від сплати внесків соціального страхування, і враховується при призначені і нарахуванні пенсії на території обох Сторін за умови, що одна із Сторін вже не здійснює виплату пенсій за вказані періоди.

Згідно з статтею 17 Договору якщо право на пенсію згідно із законодавством Сторін виникає тільки в результаті підсумовування періодів страхування, набутих згідно із законодавством обох Сторін, розмір пенсії кожна Сторона обчислює і виплачує відповідно до страхового стажу, набутого на її території.

Позивачем зазначено, що у період з 20.11.2013 по 31.08.2015 він працював у Латвійському центрі біомедичних досліджень (м. Рига) дослідником у рамках проекту Європейського соціального фонду із збереженням основного місця роботи в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького (НАН України).

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 03.08.1987 року, згідно запису №12 позивач 02.01.2013 переведений до проходження конкурсу на посаду виконувача обов`язків старшого наукового співробітника за строковим трудовим договором до Львівського національного університету ім. І. Франка, згідно запису №13 – 01.09.2017 зарахований до докторантури за спеціальністю 091-Біологія.

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача будь-які записи щодо його роботи в Латвійській Республіці в період з 20.11.2013 по 31.08.2015 відсутні.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2 і 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, в т.ч. і профспілкові квитки.

Аналогічний висновок вказаний в постановах Верховний Суд від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18).

Позивачем інших документів на підтвердження періоду роботи в Латвійському центрі біомедичних досліджень (м. Рига), зокрема, копію наказів або виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, надано не було.

Суд зауважує, що позивач просить зарахувати до страхового стажу період роботи в Латвійському центрі біомедичних досліджень (м. Рига) з 20.11.2013 по 31.08.2015 року, на підставі довідки №1-1/347 від 31.08.2015 року, проте а ні наказів, а ні письмового трудового договору чи угоди позивач не надав, враховую, що згідно трудової книжки позивача, в частині спірного періоду, він працював на іншому підприємстві, період роботи на якому був зарахований відповідачем до страхового стажу.

Крім того, суд зауважує, що згідно довідки №1-1/347 від 31.08.2015 року про заробітну плату, відсутні данні про проведено відрахування до Пенсійного фонду Латвійської Республіки, а відтак не може бути враховані при призначенні пенсії.

Відповідач, у наданому відзиві зазначив, що під час зарахування до страхового стажу періоду з 20.11.2013 по 31.08.2015 керувався положеннями Закону №1058-IV, відповідно до якого, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до даних персоніфікованого обліку гр. ОСОБА_1 за 2013-2015, зараховано періоди стажу: з 01.01.2013 по 30.11.2013; з 01.05.2014 по 30.09.2014; з 01.01.2015 по 28.02.2015; з 01.06.2015 по 30.06.2015; з 01.09.2015 по 31.12.2015.

Відтак, відсутні підстави вважати, що дії відповідача при обрахунку страхового стажу у період 2013-2015 є протиправними.

Щодо позовних вимог стосовно визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови позивачу у зарахуванні періоду навчання з 01 жовтня 1998 р. по 30 вересня 2001 р. в аспірантурі (Вища школа наук) при Університеті м. Хіросіма, Японія та зобов`язати зарахувати до страхового стажу вказаний період, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі – Закон № 1058) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Зазначена норма Закону №1058 набрала чинності з 1 січня 2004 року.

Отже, за період до 01.01.2004 страховий стаж враховується на підставі документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі – Порядок №637).

Відповідно до п. «д» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Період навчання за кордоном зараховується до страхового стажу в Україні, якщо це передбачено міжнародними угодами.

Між тим, між Україною та Японією міжнародного договору про соціальне забезпечення не укладено, відтак відсутні підстави для зарахування до страхового стажу період навчання з 01 жовтня 1998 р. по 30 вересня 2001 р. в аспірантурі (Вища школа наук) при Університеті м. Хіросіма, Японія.

Отже, судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві при розрахунку пенсії Позивача здійснювала свої дії в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, Законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та Законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.