Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №240/18433/24 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/18433/24

категорія 110020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Виконувача обов`язків керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Державної екологічної інспекції Поліського округу до Ємільчинської селищної ради Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Виконувач обов`язків керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Державної екологічної інспекції Поліського округу із позовом до Ємільчинської селищної ради Житомирської області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Ємільчинської селищної ради Житомирської області щодо неприйняття рішень про віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1821784800:06:000:0228, 1821783200:08:000:0158, 1821786600:02:000:0395, 1821784400:08:000:0339, 1821784400:08:000:0224, 1821784200:02:000:0569, 1821783700:01:000:0344, 1821783700:06:000:0144, 1821781800:03:000:0238 загальною площею 208,0977 га до самозалісених земель;

- зобов`язати Ємільчинську селищну раду Житомирської області розглянути на сесії ради подання Центрального міжрегіонального управлінням лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів від 21.11.2023 за №04-17/1090 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1821784800:06:000:0228, 1821783200:08:000:0158, 1821786600:02:000:0395, 1821784400:08:000:0339, 1821784400:08:000:0224, 1821784200:02:000:0569, 1821783700:01:000:0344, 1821783700:06:000:0144, 1821781800:03:000:0238 загальною площею 208,0977 га до самозалісених, у порядку визначеному частин 2, 3, 5 статті 57-1 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що Звягельською окружною прокуратурою за результатами вивчення в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наявності підстав для представництва інтересів держави в суді виявлено що Ємільчинською селищною радою за результатами розгляду подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства щодо вирішення питання про віднесення земельних ділянок до самозалісених належних заходів до внесення відповідник відомостей до ДЗК не вжито. За результатами опрацювання інформаційної системи геопросторових даних https://kadastr.live, Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України окружною прокуратурою встановлено, що на сформованих земельних ділянках комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованих на території Ємільчинської ОТГ наявні факти самозалісення. Обстеженнями земельних ділянок підтверджено наявність на них лісової рослинності (сосни, берези, вільхи, тощо).

З огляду на викладене, окружною прокуратурою на адресу Ємільчинської селищної ради направлено лист про вжиття заходів щодо віднесення вищевказаних земельних ділянок до самозалісених, в порядку визначеному ст.57-1 Земельного кодексу України.

Однак, Ємільчинською селищною радою Житомирської області відмовлено у віднесенні земель до самозалісених.

Таким чином, Ємільчинською селищною радою, за результатами розгляду подання Управління та листа окружної прокуратури, безпідставно не вжито заходів щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Прокурор вважає, що такі дії органу місцевого самоврядування не сприяють реалізації державної екологічної ініціативи "Масштабне залісення України" та порушують інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

29.10.2024 на адресу суду від представника Державного агентства лісових ресурсів України надійшли додаткові пояснення у справі вх. №59457/24.

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав, про причини неподання відзиву не повідомив, тому суд, у відповідності до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Указами Президента України від 07.06.2021 №228/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів», від 29.09.2022 №675/2022 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 29.09.2022 «Про охорону, захист, використання та відновлення лісів України в особливий період», передбачено проведення ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності, з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України.

Прийняття Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» від 20.06.2022 №2321-IX (далі - Закон), який набрав чинності 10.07.2022, створило передумови для ідентифікації та збереження самосійних лісів.

За результатами опрацювання інформаційної системи геопросторових даних https://kadastr.live, Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України окружною прокуратурою встановлено, що на сформованих земельних ділянках комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованих на території Ємільчинської ОТГ наявні факти самозалісення.

Так, земельні ділянки з кадастровими номерами 1821784800:06:000:0228 площею 25,2423 га, 1821783200:08:000:0158 площею 14,7834 га, 1821786600:02:000:0395 площею 22,976 га, 1821784400:08:000:0339 площею 9,3482 га, 1821784400:08:000:0224 площею 17,6208 га, 1821784200:02:000:0569 площею 13,5334 га, 1821783700:01:000:0344 площею 67,6204 га, 1821783700:06:000:0144 площею 17,8649 га, 1821781800:03:000:0238 площею 19,1083 га, розташовані на території Ємільчинської ОТГ Звягельського району Житомирської області, за даними інформаційної системи геопросторових даних https://kadastr.live, належать до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, які не надані у власність та користування (землі запасу та резерву) та входять до переліку земельних ділянок, зазначених у поданні Управління №04-17/1090 від 21.11.2023, адресованому Ємільчинській селищній раді Житомирської області.

Згідно інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержлісгоспроект» вказані земельні ділянки не відносяться до земель лісового фонду.

При цьому, окружною прокуратурою визначено конкретні площі самозалісення на земельних ділянках сільськогосподарського призначення.

Зокрема, площа самозалісення земельної ділянки з кадастровим номером 1821784800:06:000:0228 становить 15,6002 га; площа самозалісення земельної номером 1821783200:08:000:0158 становить 6,6851 га; земельної ділянки з кадастровим номером становить 4,842 га; площа самозалісення земельної номером 1821784400:08:000:0339 становить 5,0926 га; земельної ділянки з кадастровим номером становить 6,6987 га; площа самозалісення земельної номером 1821784200:02:000:0569 становить 6,0889 га; земельної ділянки з кадастровим номером 1821783700:01:000:0344 становить 38,5240 га; площа самозалісення земельної ділянки з кадастровим номером 1821783700:06:000:0144 становить 14,3317 га; площа самозалісення земельної ділянки з кадастровим номером 1821781800:03:000:0238 становить 14,0485 га.

Обстеженнями земельних ділянок підтверджено наявність на них лісової рослинності (сосни, берези, вільхи, тощо).

З огляду на викладене, окружною прокуратурою на адресу Ємільчинської селищної ради направлено лист про вжиття заходів щодо віднесення вищевказаних земельних ділянок до самозалісених, в порядку визначеному ст.57-1 Земельного кодексу України.

У зв`язку із цим, з метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях Центральним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів (далі-Управління) 21.11.2023 за №04-17/1090 на адресу Ємільчинської селищної ради Житомирської області скеровано лист (клопотання/подання) про прийняття рішення щодо віднесення земельних ділянок орієнтовною площею 8012,4062 га, які знаходяться на території даного органу місцевого самоврядування, до самозалісених (а.с.64-66).

За результатами розгляду подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства щодо вирішення питання про віднесення земельних ділянок до самозалісених Ємільчинською селищною радою Житомирської області належних заходів до внесення відповідник відомостей до ДЗК не вжито.

Ємільчинська селищна рада, розглянувши вказане звернення та опрацювавши додані до звернення картографічні матеріали, відмовила у віднесенні земель до самозалісених, у листі від 01.03.2024 №386 повідомила про те, що значну частину території визначених земель становлять землі реформованих КСП, в тому числі невитребувані частки (паї) та земельні ділянки, які перебувають у приватній власності, однак протягом тривалого часу не використовувалися цільовим призначенням. Частину території займають земельні ділянки, які знаходяться під полезахисними лісосмугами та під смугами відведення автомобільних доріг, які згідно чинного законодавства відносяться до земель лісогосподарського призначення, та передаються в постійне користування відповідним землекористувачам. Також наявні земельні ділянки на яких розміщені будівлі та споруди, та земельні ділянки в межах населених пунктів, які не можуть бути віднесені до самозалісених (а.с.67-68).

Ємільчинською селищною радою було винесене відповідне рішення на сесію ради проте за нього не було проголосовано.

Позивач посилається на те, що наявність невитребуваних земельних паїв і будівель на таких ділянках не перешкоджає визнання таких ділянок самозалісеними та не суперечить положенням ст.57-1 Земельного кодексу України, а також не скасовує право власності, оскільки передбачено, що земельні ділянки можуть бути залісненими частково, а не повністю.

Таким чином, Ємільчинською селищною радою, за результатами розгляду подання Управління та листа окружної прокуратури, безпідставно не вжито заходів щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Такі дії органу місцевого самоврядування не сприяють реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України» та порушують інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з ч.3-5 ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст.169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацом першим ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідно до ч.4 ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99, визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, спірні правовідносини обумовлені реалізацією прокурором передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та Закону України «Про прокуратуру» повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства.

Відповідно до статей 13, 16 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

У вказаному випадку органом уповноваженим державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з врахуванням ст.ст.57-1, 122 Земельного кодексу України та ч.4 ст.21 Закону України «Про державний земельний кадастр», є Ємільчинська селищна рада Житомирської області.

Однак, саме невжиття Ємільчинською селищною радою Житомирської області належних заходів щодо віднесення земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення до самозалісених земель, призводить до порушення інтересів держави та створює передумови незаконного використання земельної ділянки.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 07.06.2021 №228/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» з метою збереження лісового фонду України, належного захисту і відтворення лісів, створення сприятливих умов для ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економічних умов, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля постановлено започаткувати з 2021 року реалізацію екологічної ініціативи «Масштабне залісення України».

Законом України від 20.06.2022 №2321-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів», який набрав чинності 10.07.2022, главу 11 Земельного кодексу України доповнено статтею 57-1 такого змісту:

Стаття 57-1. Самозалісені землі

1. Самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

2. Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

3. Віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

4. Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

5. Віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно до Положення «Про Державне агентство лісових ресурсів України», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

У свою чергу, Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом Держлісагенства, завданням якого є реалізація повноважень Держлісагенства України, зокрема, на території Житомирської області.

Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до частини 1 статті 10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Ємільчинською селищною радою Житомирської області відмовлено у віднесенні земель до самозалісених.

Таким чином, Ємільчинською селищною радою, за результатами розгляду подання Управління та листа окружної прокуратури, безпідставно не вжито заходів щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 57-1 Земельного кодексу України самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського, призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Таким чином, віднесення спірних земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення не створює перешкод для їх віднесення до самозалісених земельних ділянок.

Згідно з ч. 3 ст. 57-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Частиною другою цієї статті визначено, що рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Частиною 4 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачається, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника або рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до ст.122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, – щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до ст.122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.

Відповідно до ч.5 ст.57-1 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

Таким чином, Земельний кодекс України передбачає порядок віднесення земель, зокрема і сільськогосподарського призначення, до самозалісених ділянок.

Відповідачем не наведено достатніх підстав, які перешкоджають віднесення земельних ділянок до самозалісених ділянок.

Позивач зазначає, що обстеженнями земельних ділянок підтверджено наявність на них лісової рослинності (сосни, берези, вільхи, тощо).

Водночас, Ємільчинською селищною радою за результатами розгляду подання Управління та листа окружної прокуратури, безпідставно не вжито заходів щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Отже, відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для відмови у віднесенні земельних ділянок до самозалісених земель.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд враховує, що відповідно до приписів частин 3, 4, 5 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України «Про прокуратуру».

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №804/4585/18, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 17.10.2019 у справі №569/4123/16-а.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Стосовно наявності підстав, визначених частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, суд зазначає наступне.

Процедура віднесення земель до самозалісених врегульована статтею 57-1 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. Держлісагентство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Пунктом 1 Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29.09.2022 №404, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2022 за №1231/38567, передбачено, що міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) підпорядковуються - Держлісагентству та є його територіальними органами. Згідно з пунктом 3 цього Положення завданням Управлінь є реалізація повноважень Держлісагентства у сфері лісового та мисливського господарства на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених Держлісагентством.

У позові прокурор стверджує, що Ємільчинська селищна рада належним чином не виконала покладені на неї повноваження щодо прийняття рішення про віднесення земельних ділянок до самозалісених ділянок за поданням Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 21.11.2023 за №04-17/1090, що відноситься до повноважень відповідача в силу статті 57-1 Земельного кодексу України та статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 103 Лісового кодексу України спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів вирішуються в установленому порядку органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, судами.

Таким чином, спори, що виникають між Державним агентством лісових ресурсів України, його територіальними органами та органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування щодо питання віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки підлягають вирішенню судами.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне визнати протиправним бездіяльність Ємільчинської селищної ради щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

За відсутності доказів понесення позивачем витрат на залучення свідків та проведення експертиз, судові витрати з відповідача на користь позивача відповідно до наведених положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не стягуються.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити позовні вимоги Виконувача обов`язків керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави (вул. Родини Косачів, 6А, м. Звягель, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11701, код ЄДРПОУ 02909950), в особі Державного агентства лісових ресурсів України (вул. Шота Руставелі, 9-А. м. Київ, 01023, код ЄДРПОУ 37507901), Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (вул. Степана Бандери, 8, м. Житомир, 10029, код ЄДРПОУ 45121148), Державної екологічної інспекції Поліського округу (вул. Л. Качинського, 12А, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 42163803) до Ємільчинської селищної ради Житомирської області (вул. Соборна, 18А, смт. Ємільчине, Звягельський район, Житомирська область, 11201, код ЄДРПОУ 04347605) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльність Ємільчинської селищної ради Житомирської області щодо неприйняття рішень про віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1821784800:06:000:0228, 1821783200:08:000:0158, 1821786600:02:000:0395, 1821784400:08:000:0339, 1821784400:08:000:0224, 1821784200:02:000:0569, 1821783700:01:000:0344, 1821783700:06:000:0144, 1821781800:03:000:0238 загальною площею 208,0977 га до самозалісених земель.

Зобов`язати Ємільчинську селищну раду Житомирської області розглянути на сесії ради подання Центрального міжрегіонального управлінням лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів від 21.11.2023 за №04-17/1090 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1821784800:06:000:0228, 1821783200:08:000:0158, 1821786600:02:000:0395, 1821784400:08:000:0339, 1821784400:08:000:0224, 1821784200:02:000:0569, 1821783700:01:000:0344, 1821783700:06:000:0144, 1821781800:03:000:0238 загальною площею 208,0977 га до самозалісених, у порядку визначеному частин 2, 3, 5 статті 57-1 Земельного кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін

03.04.26