Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №160/1035/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 рокуСправа №160/1035/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

15.01.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в якій позивач просить:

- визнати противоправним рішення, прийняте Сороковою сесією VIII скликання Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , щодо виділення йому земельної ділянки (паю) в натурі, на місцевості, площею 3,92 умовних кадастрових гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Губиниської ОТГ Самарівського (Новомосковського)району Дніпропетровської області за рахунок частини земельної ділянки з кадастровим номером - 1223284000:03:150:1001., на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 року.

- зобов`язати Губиниську селищну раду Новомосковського району Дніпропетровської області виділити ОСОБА_1 земельну ділянку (пай) в натурі, на місцевості за рахунок частини земельної ділянки з кадастровим номером - 1223284000:03:150:1001., яка розташована на території Губиниської об`єднаної територіальної Громади Самарівського (Новомосковського)району Дніпропетровської області та надати йому дозвіл на розробку технічної документації.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що рішенням Новомосковського міськрайонним судом від 12.06.2023 року у справі № 183/600/23визнано за позивачем право на земельну частку (пай), на підставі вказаного рішення позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив виділити йому земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) та зазначив, що земельну частку належить виділити за рахунок частини земельної ділянки з кадастровим номером – 1223284000:03:150:1001, яка розташована на території Губинської ОТГ, належить до земель сільськогосподарського призначення (запасу) та перебувають у державній власності. Однак оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у виділенні в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) у зв`язку з тим що до заяви не додані графічні матеріали, на яких зазначене місце розташування земельної ділянки за результатами розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв). Вважаючи оскаржуване рішення протиправним позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 20.01.2025 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлений належним чином докази чого наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 року у справі № 183/600/23 позовну заяву ОСОБА_1 – задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 3,92 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства ім. Горького Новомосковського району Дніпропетровської області.

28.11.2024 року позивач звернувся до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про виділення земельної ділянки (паю) в натурі, на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 року у справі № 183/600/23. До вказаної заяви були додані наступні документи: паспорт громадянина України, РНОКПП, копія рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 року у справі № 183/600/23, витяг ОТГ, копія державного акту колективної власності на землю з додатками, викопіювання земельної ділянки 1223284000:03:150:1001.

18.12.2024 року, Сороковою сесією VIII скликання Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області прийнято рішення № 47-40/VIII, яким відмовлено ОСОБА_1 щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) площею 3,92 умовних кадастрових гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Губиниської територіальної громади Самарівського району, Дніпропетровської області, у зв`язку з тим, що до заяви не додані графічні матеріали, на яких зазначене місце розташування земельної ділянки за результатами розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), передбаченого ст. 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», згідно закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 року, були внесені зміни до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України відповідно до пункту 27 під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, а саме безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі у власність та розроблення документації забороняється.

Вважаючи протиправним вказане рішення позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною п`ятою, десятою та одинадцятою статті 25 Земельного кодексу України, особи, зазначені у частині першій цієї статі, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Частиною першою статті 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ч. 2 статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 3 статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 статті 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною 1 статті 121 Земельного Кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Згідно з ч. 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом 17 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Пунктом 21 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», який є спеціальним законом щодо порядку проведення та процедури виділення власникам земельних паїв у натурі із земель, що належали сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності.

Відповідно до статті 3 Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Статтею 5 Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що сільські, селищні, міські радив межах їх повноважень щодо виділення земельних часток(паїв)у натурі(на місцевості) розглядають заяви власників земельних часток(паїв)щодо виділення їм в натурі (на місцевості)земельних ділянок та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Крім того, статтею 13 Закону передбачається можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційною до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою про виділення земельної ділянки (паю) в натурі.

18.12.2024 року Сороковою сесією VIII скликання Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області прийнято рішення № 47-40/VIII, яким відмовлено ОСОБА_1 щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) площею 3,92 умовних кадастрових гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Губиниської територіальної громади Самарівського району, Дніпропетровської області, у зв`язку з тим, що до заяви не додані графічні матеріали, на яких зазначене місце розташування земельної ділянки за результатами розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), передбаченого ст. 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», згідно закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 року, були внесені зміни до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України відповідно до пункту 27 під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, а саме безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі у власність та розроблення документації забороняється.

Вказаним Законом № 2145-ІХ розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено підпунктом 5 пунктом 27 згідно з яким безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Разом з тим, частиною першою статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що серед підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки можуть бути: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно- правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Враховуючи зазначене, пряма заборона у підпункті 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України не розповсюджується на приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані громадянам у користування (пункт «в» частини першої статті 81 ЗК) та на виділення в натурі (на місцевості) належної громадянину земельної частки (паю) (пункт «ґ» частини першої статті 81 ЗК) право на яку вже має громадянин на підставі сертифіката.

Згідно Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95, паювання земель передбачало визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) підтверджувалося сертифікатом. У разі виходу власника земельної частки (паю) з членів відповідного підприємства за його заявою здійснювалося відведення земельної ділянки в натурі і видавався державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Отже, процес виділення земельної частки (паю) по суті передбачає заміну вже існуючого права (на земельну частку (пай), на набуття реальної (приватної) власності на земельну ділянку (зі встановленими межами).

Таким чином, механізм набуття права власності громадянином України за пунктом «ґ» частини першої статті 81 ЗК України(виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)) не містить жодних заборон у контексті Перехідних положень Земельного кодексу України. Вказаний правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі № 392/856/22.

З огляду на зазначене посилання відповідача на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» як на підставу для відмови позивачу у виділенні в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) є безпідставними.

Відповідно до пункту 21 розділу X Земельного кодексу України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» - землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Згідно пункту 24 розділу X Земельного кодексу України, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно- заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Частиною першою та десятою статті 25 ЗК України визначено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Законом України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», постановами Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 та від 04 лютого 2004 року № 122, спільним Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України та Академії аграрних наук від 04 жовтня 1996 року № 47/172/48, Рекомендаціями по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених 15 травня 1992 року Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України встановлено, що з числа земель, які підлягають роздержавленню та приватизації створюється резервний фонд.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Вищенаведеними нормами статті З, 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», визначено підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) - рішення відповідної сільської, селищної, міської ради та передбачено можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про протиправність рішення, прийнятного Сороковою сесією VIII скликання Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , щодо виділення йому земельної ділянки (паю) в натурі, на місцевості, площею 3,92 умовних кадастрових гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Губиниської ОТГ Самарівського (Новомосковського)району Дніпропетровської області за рахунок частини земельної ділянки з кадастровим номером - 1223284000:03:150:1001., на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 року, та як наслідок вважає за необхідне, зобов`язати Губиниську селищну раду Новомосковського району Дніпропетровської області виділити ОСОБА_1 земельну ділянку ( пай) в натурі, на місцевості за рахунок частини земельної ділянки з кадастровим номером - 1223284000:03:150:1001., яка розташована на території Губиниської об`єднаної територіальної Громади Самарівського ( Новомосковського)району Дніпропетровської області та надати йому дозвіл на розробку технічної документації.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Губинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області (51250, смт. Губиниха, вул. Шевченко, 16, код ЄДРПОУ: 04338457) визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати противоправним рішення, прийняте Сороковою сесією VIII скликання Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , щодо виділення йому земельної ділянки (паю) в натурі, на місцевості, площею 3,92 умовних кадастрових гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Губиниської ОТГ Самарівського ( Новомосковського)району Дніпропетровської області за рахунок частини земельної ділянки з кадастровим номером - 1223284000:03:150:1001., на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 року.

Зобов`язати Губиниську селищну раду Новомосковського району Дніпропетровської області виділити ОСОБА_1 земельну ділянку ( пай) в натурі, на місцевості за рахунок частини земельної ділянки з кадастровим номером - 1223284000:03:150:1001., яка розташована на території Губиниської об`єднаної територіальної Громади Самарівського ( Новомосковського)району Дніпропетровської області та надати йому дозвіл на розробку технічної документації.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко