Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №160/2407/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 рокуСправа №160/2407/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03.02.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить суд:

- визнати протиправною дією Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради щодо неналежного розгляду та залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 9 листопада 2025 року про усунення порушень земельного, будівельного та екологічного законодавства;

- зобов`язати Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради повторно розглянути таку заяву з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 09.11.2025 про усунення порушень земельного, будівельного та екологічного законодавства у районі провулку Широкого міста Дніпро. Комісія Управління ДАБК призначила розгляд звернення ОСОБА_1 на 20.11.2025. За клопотанням заявника розгляд було перенесено на 26.11.2025. Напередодні, 25.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Управління ДАБК із заявою, в якій просив повторно перенести розгляд його звернення від 09.11.2025 на іншу дату; також позивач зазначав про необхідність проведення відеоконференції або розгляд звернення від 09.11.2025 без його участі. Листом від 16.01.2026 №9/1-5 відповідач повідомив про залишення звернення позивача без розгляду згідно абзацу десятому пункту 7-1 Порядку №553. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 позовна заява була залишена без руху та у встановлений судом строк недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 05.03.2026, відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою надано відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

06.03.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що у відповідності до п. 7-1 Порядку №553 було призначено засідання комісії на 20.11.2025 для розгляду звернення ОСОБА_1 щодо порушень земельного, будівельного та екологічного законодавства. За клопотанням позивача розгляд було перенесено на 26.11.2025. Проте 25.11.2025 позивач повторно просив про перенесення розгляду для участі в режимі відеоконференції. Відповідач стверджує, що оскільки розгляд має здійснюватися за участю сторін, а позивач вдруге не з`явився, комісія залишила звернення без розгляду у зв`язку із повторною неявкою заявника. Також відповідач зазначає, що позивачу було надано мотивовану відповідь від 03.12.2025 № В-8/0-09-25 та додаткове роз`яснення листом від 16.01.2026 № 9/1-5. Щодо проведення засідання в режимі відеоконференції, представник Управління ДАБК вказав на відсутність технічної можливості для його забезпечення.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (далі - Управління ДАБК) із заявою від 09.11.2025 щодо усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності та призначення позапланової перевірки на земельних ділянках у районі провулку Широкого у м. Дніпрі.

Відповідачем було призначено засідання комісії з розгляду зазначеного звернення на 20.11.2025 та повідомлено, що розгляд звернення здійснюється за участю заявника.

За клопотанням позивача розгляд справи було вперше перенесено на 26.11.2025. При цьому, у повідомленні про перенесення розгляду Управління ДАБК зауважило, що у разі неявки заявника розгляд звернення здійснюватися не буде.

25.11.2025 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, у якій просив перенести розгляд на іншу дату задля забезпеченням його участі в режимі відеоконференції на підставі ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про адміністративну процедуру». У цій же заяві зазначив, що у разі неможливості забезпечення такої участі - здійснити розгляд звернення без його участі.

Листом від 03.12.2025 № В-8/0-09-25 Управління ДАБК повідомило, що позивач був належним чином запрошений на засідання комісії щодо розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, яке відбулося 20.11.2025. На підставі заяви ОСОБА_1 від 19.11.2025, розгляд звернення було перенесено на 26.11.2025. Управлінням при колегіальному розгляді звернень фізичних чи юридичних осіб дотримуються вимоги, передбачені виключно положеннями пункту 7-1 Порядку № 553. Розгляд звернень в режимі відеоконференції відповідно до пункту 7-1 Порядку № 553 не передбачено. Абзацом 10 пункту 7-1 Порядку №553 визначено, що у разі повторної неявки заявника заява залишається без розгляду.

На додатковий запит позивача від 20.12.2025 про надання інформації щодо результату комісійного розгляду звернення, Управління ДАБК надало відповідь листом від 16.01.2026 №9/1-5, в якому зазначено про залишення звернення без розгляду у зв`язку з повторною неявкою.

Вважаючи, такі дії відповідача протиправними, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Закон № 3038-VI).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону №3038-VI до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад. Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Рішенням Дніпровської міської ради на VIII скликанні від 26.01.2022 №72/15 затверджено Положення про управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (далі – Положення №72/15).

Відповідно до пункту 1.1 Положення №72/15, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (далі - Управління) є виконавчим органом Дніпровської міської ради, що утворено на підставі рішення міської ради від 16.03.2016 № 7/3 «Про затвердження структури виконавчих органів Дніпровської міської ради та її виконавчих органів, граничної чисельності працівників міської ради та її виконавчих органів» (зі змінами), відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 671 «Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю» (зі змінами). Управління є підзвітним Дніпровській міській раді, підпорядковано заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директору департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради. Управління з питань здійснення повноважень, передбачених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі — Закон), є підконтрольним Державній інспекції архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ).

Розділом 2 Положення №72/15 передбачено, що основним завданням Управління є здійснення відповідно до Закону державного архітектурно-будівельного контролю виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності. Управління відповідно до покладених на нього завдань має, зокрема, такі функції:

- надання, отримання, реєстрація, повернення документів на доопрацювання, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, відмова у видачі таких документів, їх анулювання, скасування реєстрації за відповідних умов;

- здійснення державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проєктування об`єктів містобудування, проєктної документації щодо об`єктів, розташованих у межах міста Дніпра;

- здійснення контролю за виконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю;

- розгляд відповідно до Закону справ про адміністративні правопорушення, пов`язаних з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій і невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю;

- розгляд відповідно до закону справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності із прийняттям відповідних рішень;

- проведення перевірок;

- організація розгляду звернень громадян з питань, що належать до компетенції Управління, виявлення та усунення причин, що призводять до подання громадянами скарг, надання відповідей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 було затверджено Порядок № 553.

Згідно п. 2 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

За змістом пункту 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до пункту 7-1 Порядку № 553 з метою розгляду отриманих звернень фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (звернення) при органі державного архітектурно-будівельного контролю утворюється комісія щодо розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності (комісія).

Комісія здійснює колегіальний розгляд звернень фізичних чи юридичних осіб.

Керівник органу державного архітектурно-будівельного контролю затверджує склад комісії та визначає її чисельність.

До складу комісії входять посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Комісія розглядає звернення протягом десяти робочих днів з дати їх надходження.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю не пізніше ніж за чотири дні до дня розгляду заяви повідомляє заявнику та замовнику про час і місце засідання Комісії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті зазначеного органу та додатково телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у зверненні) або з використанням електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у зверненні, доданих до нього документах).

Розгляд звернень здійснюється за участю заявника та замовника або їх представників.

Заявник, замовник та/або їх представники мають право надавати пояснення та подавати додаткові матеріали з питань, зазначених у зверненні, з обов`язковим відображенням відповідної інформації у протоколі.

У разі неявки замовника або його представника після належного їх повідомлення у спосіб, визначений абзацом шостим цього пункту, заява розглядається без його участі.

У разі неявки заявника розгляд заяви переноситься на іншу дату, про що замовник і заявник повідомляються у спосіб, визначений абзацом шостим цього пункту. У разі повторної неявки заява залишається без розгляду.

За результатами розгляду звернення комісія шляхом голосування приймає рішення, що оформлюється відповідним висновком.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше половини персонального складу комісії. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним.

Висновок комісії повинен обов`язково містити: дату та місце проведення засідання комісії; склад комісії, що здійснювала розгляд звернення, та результати голосування (“за”, “проти” чи “утримався”); реквізити та суть звернення; рекомендацію органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо обґрунтованості або необґрунтованості позапланової перевірки, а також необхідності її проведення на підставі звернення.

З урахуванням рекомендацій, наведених у висновку комісії, видається наказ за підписом керівника або уповноваженого заступника керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю про проведення позапланової перевірки.

Отже, зміст вказаних норм, дає підстави дійти висновку, що однією з підстав для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Для розгляду таких звернень, органом державного архітектурно-будівельного контролю утворюється колегіальний орган комісія щодо розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності.

Після розгляду звернення за участю заявника та замовника або їх представників, комісія приймає рішення, яке має містити рекомендацію органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо обґрунтованості або необґрунтованості позапланової перевірки, а також необхідності її проведення на підставі звернення. Такі рекомендації мають враховуватись органом державного архітектурно-будівельного контролю при вирішенні питання щодо прийняття наказу про проведення позапланової перевірки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що розгляд звернення фізичної особи про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства здійснюється виключно колегіально спеціально утвореною комісією при органі держархбудконтролю у чітко визначеному пунктом 7-1 Порядку № 553 порядку. За результатами такого розгляду комісія зобов`язана прийняти рішення у формі висновку, який містить рекомендацію щодо обґрунтованості або необґрунтованості проведення позапланової перевірки.

Саме цей висновок комісії є юридичною підставою для подальшого прийняття керівником органу контролю наказу про проведення позапланової перевірки або про відмову у її призначенні. Отже, процедура розгляду звернення за участю заявника (або за наявності його згоди на розгляд без його участі) є обов`язковим етапом реалізації повноважень Управління ДАБК, що передує прийняттю остаточного рішення по суті порушених у зверненні питань.

Разом з тим, законодавцем встановлено чітку процедуру розгляду таких звернень, яка згідно з пунктом 7-1 Порядку № 553 передбачає обов`язковий розгляд заяви за участю заявника та замовника (або їх представників). Дана норма визначає також імперативні наслідки неявки сторін: у разі першої неявки заявника розгляд заяви переноситься на іншу дату, а у разі повторної неявки - заява залишається без розгляду.

При цьому системний аналіз зазначеного пункту у поєднанні з принципами адміністративної процедури дає підстави стверджувати, що під «неявкою» слід розуміти саме відсутність особи без повідомлення причин або без висловлення волевиявлення щодо розгляду справи за її відсутності. Метою участі заявника є забезпечення його права на надання пояснень та додаткових матеріалів, проте це право не може бути перетворено на обов`язок, невиконання якого (за наявності клопотання про розгляд без участі) автоматично позбавляє особу права на розгляд її звернення по суті.

Відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов`язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина регулюються, зокрема, Законом України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі – Закон № 2073-IX).

Відповідно до ст. 3 Закону № 2073-IX адміністративна процедура визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Законом можуть бути встановлені особливості адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ. Такі особливості повинні відповідати принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом.

Статтею 4 Закону № 2073-IX встановлено, що принципами адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

Принципи адміністративної процедури, визначені цим Законом, поширюються також на адміністративну діяльність адміністративних органів, що не вимагає прийняття адміністративних актів.

За приписами статей 5- 18 Закону № 2073-IX, адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративний орган: забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи; під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи; забезпечує однакове ставлення до всіх учасників адміністративного провадження.

Не допускається неправомірна заінтересованість адміністративного органу в результатах розгляду та вирішення справи.

Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом; при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства.

Адміністративний орган забезпечує розгляд і вирішення справи з вчиненням процедурних дій, що є достатніми та необхідними для належного вирішення справи.

Дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи. Сумніви щодо правомірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися адміністративним органом на користь їх правомірності.

Адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи. Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом; не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

Особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків. Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Відповідно до п. 1, 4 ст. 54 Закону № 2073-IX учасник адміністративного провадження має право подати до адміністративного органу свої пояснення та/або зауваження у справі, включно з доказами, на будь-якому етапі провадження до моменту прийняття адміністративного акта, а в разі проведення слухання у справі - до дня проведення або під час слухання.

Особа може надавати пояснення та/або зауваження в режимі відеоконференції поза межами приміщення адміністративного органу, за умови наявності в адміністративного органу відповідної технічної можливості, крім випадків, якщо присутність особи згідно із законом є обов`язковою.

Використовувані адміністративним органом і особою технічні засоби і технології мають забезпечувати можливість підтвердження вільного волевиявлення особи, належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку.

За клопотанням особи відеоконференція, у якій бере участь особа, фіксується адміністративним органом, що здійснює адміністративне провадження, за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. Відео- та/або звукозапис відеоконференції зберігається адміністративним органом у встановленому ним порядку протягом строку, передбаченого для оскарження рішення в такій справі, з подальшою передачею цих матеріалів до відповідного архіву.

Так, оцінюючи правомірність дій відповідача, суд зазначає, що Закон України «Про адміністративну процедуру», який набрав чинності пізніше за Порядок № 553, встановлює сучасні стандарти взаємодії суб`єкта владних повноважень та фізичної особи. Стаття 54 цього Закону прямо передбачає право особи на участь у засіданні в режимі відеоконференції. Враховуючи, що з моменту прийняття Закону № 2073-IX (лютий 2022 року) до моменту виникнення спірних правовідносин (листопад 2025 року) минуло понад три роки, посилання Управління ДАБК на відсутність технічної можливості є необґрунтованим. Адміністративний орган мав достатньо часу для впровадження відповідних технологій задля реалізації законодавчо закріплених прав громадян, а тому технічна непідготовленість органу не може бути підставою для обмеження прав особи.

Суд акцентує увагу на принципах добросовісності, розсудливості (ст. 10) та презумпції правомірності дій особи (ст. 15 Закону № 2073-IX). Позивач у своїй заяві від 25.11.2025 не просто просив про чергове перенесення, а запропонував конструктивний алгоритм дій: або забезпечити дистанційну участь, або розглянути справу без нього. Відповідач, проігнорувавши волевиявлення позивача щодо перенесення засідання або розгляду справи за його відсутності, застосував до нього формальний підхід у вигляді залишення звернення без розгляду. Такі дії свідчать про прояв надмірного формалізму, за якого буквальне і звужене тлумачення пункту 7-1 Порядку № 553 превалює над метою адміністративної процедури — захистом прав громадянина.

Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Застосовуючи фундаментальні принципи права «Summum jus summa injuria» (надто суворе тлумачення закону породжує несправедливість) та «Placuit in omnibus rebus...» (справедливість має перевагу над строгим розумінням права), суд доходить висновку, що відповідач діяв всупереч інтересам правосуддя. За наявності клопотання позивача про перенесення або розгляд звернення без його участі (у разі неможливості відеоконференції), кваліфікація відсутності позивача як «повторної неявки» не відповідає фактичним обставинам справи та є довільним трактуванням норм права, що призвело до порушення принципу правової визначеності. Орган контролю мав усі правові підстави для перенесення засідання комісії або для розгляду звернення по суті, оскільки явка позивача не була визнана обов`язковою з наведенням обґрунтованих причин неможливості прийняття рішення без нього.

Таким чином, рішення про залишення звернення ОСОБА_1 без розгляду є протиправним та таким, що порушує гарантоване статтею 17 Закону № 2073-IX право особи на участь в адміністративному провадженні. Відповідач не дотримався обов`язку щодо належного та повного з`ясування обставин справи (ст. 8 Закону № 2073-IX) та виявив упередженість, що призвело до безпідставного обмеження доступу позивача до процедури розгляду його звернення.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі зазначеного, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, оформлене листом від 03.12.2025 № В-8/0-09-25, щодо залишення звернення ОСОБА_1 від 09.11.2025 без розгляду, у зв`язку з чим порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради розглянути звернення ОСОБА_1 від 09.11.2025 , яке надійшло до Дніпровської міської ради від 10.11.2025 № В-1101, про усунення порушень земельного, будівельного та екологічного законодавства на земельних ділянках, кадастрові номери: 1210100000:01:496:0118; 1210100000:01:496:0119; 1210100000:01:496:0120; 1210100000:01:496:0121; 1210100000:01:496:0122; 1210100000:01:496:0123; 1210100000:01:496:0124; 1210100000:01:496:0125; 1210100000:01:496:0126; 1210100000:01:496:0127; 1210100000:01:496:0128; 210100000:01:496:0129; 1210100000:01:496:0130, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

За приписами частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1064,96 грн, що документально підтверджується квитанцією № 2897652119 від 12.02.2026.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до частини четвертої ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно частини п`ятої ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Січеславсбка Набережна, 29А, код ЄДРПОУ 40498190) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, оформлене листом від 03.12.2025 № В-8/0-09-25, щодо залишення звернення ОСОБА_1 від 09.11.2025 без розгляду.

Зобов`язати Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради розглянути звернення ОСОБА_1 від 09.11.2025, яке надійшло до Дніпровської міської ради від 10.11.2025 № В-1101, про усунення порушень земельного, будівельного та екологічного законодавства на земельних ділянках, кадастрові номери: 1210100000:01:496:0118; 1210100000:01:496:0119; 1210100000:01:496:0120; 1210100000:01:496:0121; 1210100000:01:496:0122; 1210100000:01:496:0123; 1210100000:01:496:0124; 1210100000:01:496:0125; 1210100000:01:496:0126; 1210100000:01:496:0127; 1210100000:01:496:0128; 210100000:01:496:0129; 1210100000:01:496:0130, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Стягнути з Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Січеславсбка Набережна, 29А, код ЄДРПОУ 40498190) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець