Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №160/36585/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 рокуСправа №160/36585/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Запорізької обласної прокуратури, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури, яка полягає у нездійсненні обчислення, нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період роботи з 14.06.2019 по 17.09.2025 згідно ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, в якому їх здійснено.

- зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату заробітної плати за період роботи з 14.06.2019 по 17.09.2025 згідно ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, в якому такі здійснено.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював у Запорізькій обласні прокуратурі з 14.06.2019 по 17.09.2025 на посадах прокурора відділу. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок. Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Починаючи з 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. У той же час, заробітна плата, отримувана мною упродовж 2019-2025 років з урахуванням розміру окладу, надбавок та премій, склала значно менший розмір, ніж передбачено Законом. Позивачем 31.10.2025 на адресу відповідача надіслано заяву щодо забезпечення нарахування та виплати заробітної плати з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року. На вказаний лист станом на момент звернення до суду з позовною заявою відповіді не надійшло.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6- р/2020 на спірні правовідносини, заявлені ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури в частині періоду роботи позивача в органах прокуратури Запорізької області з 14.06.2019 по 26.03.2020 (дата ухвалення вищевказаного рішення Конституційного Суду України) не має ретроактивності, оскільки такі правовідносини виникли до прийняття такого рішення. Разом з цим, вказане рішення суду не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Нарахування і виплата заробітної плати позивачу у 2019-2020 роках на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України, якими встановлено посадові оклади прокурорів, було правомірним не суперечило діючим на той час вимогам законодавства. У наступні періоди (за 2021-2025 роки), позивачу здійснено нарахування і виплату заробітної плати відповідно до вимог статті 7 законів України про Державний бюджет України на 2021-2025 роки, якими передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури становить 1600 гривень, а з 1 серпня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 2102 гривні. Саме законами про Державний бюджет України на відповідний рік визначено видатки органів прокуратури за бюджетними програмами, у тому числі на оплату праці. Так саме нормами цього ж Закону встановлюється прожитковий мінімум, який застосовується для обчислення посадового окладу прокурора окружної прокуратури. Таким чином, норми законів України про державний бюджет передбачають правове регулювання питання встановлення посадового окладу прокурора окружної прокуратури з урахуванням прожиткового мінімуму в розмірі 1600 гривень. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня становить 2270 грн., прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 грн. Аналогічна норма щодо прожиткового мінімуму у розмірі 1600 грн. для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури міститься також у статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX, «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX. Нормами Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, становить: з 1 січня 2025 року по 31 липня 2025 року - 1600 гривень, з 1 серпня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 2102 гривні. Це означає, що розмір окладу залежить від законів про Державний бюджет України, які приймаються на кожен рік, і не можуть бути перераховані окремо від цього процесу. Вищевказані норми є чинними та підлягають застосуванню при розрахунку заробітної плати прокурорам відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» та від 11.12.2019 № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів», якими встановлювались посадові оклади прокурорів повинні застосовуватися у відповідності з ч. ч. 1, 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», тобто при визначенні посадового окладу прокурора повинен застосовуватися розмір, вказаний в Законі. При проведенні обчислення заробітної плати прокурора застосуванню підлягає розмір посадового окладу прокурора, передбачений ч. ч. 1, 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру». З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні обчислення посадового окладу прокурора постанов Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» та від 11.12.2019 № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів», під час розрахунку заробітної плати Позивача, є протиправним.

Ухвалою суду від 27.02.2026 року продовжено строк розгляду справи на 60 днів.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 01.11.2013 року:

- 14.06.2019 року призначений на посаду прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчим територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Запорізьку область, прокуратури області в порядку переведення з органів прокуратури Дніпропетровської області (наказ №1029к від 14.06.2019р.);

- 02.01.2020 року призначений на посаду прокурора першого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Запорізьку область, прокуратури області (наказ №12к від 02.01.2020р.);

- 07.10.2020 року у зв`язку зі змінами в структурі та штатній чисельності в апараті обласної прокуратури переведений на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Запорізької обласної прокуратури (наказ №46ш від 08.09.2020, наказ №1991к від 07.10.2020);

- 21.10.2020 року призначений на посаду прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженням слідчих територіального управління ДБР Запорізької обласної прокуратури (наказ №2091к від 21.10.2020);

- 17.09.2025 року звільнений з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР Запорізької обласної прокуратури та з органів обласної прокуратури у порядку переведення до Офісу Генерального прокурора (відп. до ст.38 Закону України "Про прокуратуру")(наказ №903 від 15.09.2025).

Згідно довідки Запорізької обласної прокуратури від 30.09.2025 №21-167, на момент звільнення з органів Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_1 забезпечений заробітною платою по 17 вересня 2025 року. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2025 році отримував, грошову допомогу на оздоровлення до щорічної відпустки у розмірі середньомісячної заробітної плати у 2025 році отримував. Одноразову допомогу при переїзді на роботу в інші місцевість у 2025 році не отримував. Залишок днів невикористаних щорічної та додаткової відпусток на дату звільнення компенсовано повністю.

31.10.2025 року позивач звернувся до Запорізької обласної прокуратури із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату заробітної плати з 2019 року по теперішній час з урахуванням вищевикладених у заяві розмірів посадових окладів; забезпечити нарахування та виплату заробітної плати з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року.

Відповідь на заяву позивача в матеріалах справи відсутня.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача у здійсненні обчислення, нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період роботи з розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).

Відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.

При цьому в редакції до 19.09.2019 року частини 3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" мала таку редакцію: посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч.7 ст.81 Закону №1697-VII прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік 10 відсотків, понад 3 роки 15 відсотків, понад 5 років 18 відсотків, понад 10 років 20 відсотків, понад 15 років 25 відсотків, понад 20 років 30 відсотків, понад 25 років 40 відсотків, понад 30 років 45 відсотків, понад 35 років 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 9 ст. 81 Закону №1697-VII).

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 25.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

Частиною 1 ст. 89 Закону №1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку.

Статтею 90 Закону №1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Згідно ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету частиною першою статті 116 Бюджетного кодексу України визнається бюджетним правопорушенням, за що статтею 121 цього Кодексу передбачена відповідальність.

З огляду на викладене, органи прокуратури України не мають правових підстав для виплати заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 12.07.2016 у справі № 21-1726а16 та від 13.07.2016 у справі № 21-1488а 16.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Пунктом 26 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-VIII, які набрали чинності з 01.01.2015, установлено, що норми і положення статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 1, 2, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі -Постанова № 505) затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці.

Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII прийнятий пізніше Закону №1697-VII, а тому у 2017, 2018 та 2019 роках норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора застосовувались в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не ст. 81 цього Закону.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31 травня 2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

За приписами частини 5статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України, правові позиції якого викладені у постановах від 04 листопада 2015 року № 21-1461, від 30 березня 2016 року № 21-271а16, від 13 липня 2016 року № 21-1488а16, а також аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 825/575/16, від 21 березня 2018 року № 817/548/16, від 21 листопада 2018 року № 808/2163/17, від 16 січня 2019 року № 804/217/17, від 27 лютого 2019 року № 809/982/16, та № 824/490/16 від 05 травня 2020 року. Правова судова позиція з цього спірного питання є сталою.

Також суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-р/2020 окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного Кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру», зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Також як частиною 2 статті 152 Конституції України, так і частиною 1 статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, дія п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного Кодексу України у частині, що стосується норм і положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ, втратила чинність з 26.03.2020 року

З огляду на нарахування позивачу у період з 14.06.2019 року по 26.03.2020 року заробітної плати виходячи з розміру посадового окладу, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31 травня 2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», тобто, з урахуванням положень Закону України № 80-VIII від 28 грудня 2014 року «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Закону України №79-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», у розмірі встановленому законом, суд дійшов висновку, що заробітну плату позивачу нараховано у розмірі не нижчому від визначеної законом.

Відповідно до частин першої і другої статті 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадинами і територіальними громадами.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні погреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури - 1600 гривень.

Аналогічна норма щодо прожиткового мінімуму у розмірі 1600 грн. для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури міститься також у статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX, «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ІХ зі змінами (з 01.01.2025 до 31.07.2025 - 1600 грн., з 01.08.2025 до 31.12.2025 - 2102 грн).

Відповідно до статті 4 Закону №1697-VII організація та діяльність органів прокуратури визначаються Конституцією України, цим та іншими Законами України.

Таким чином, норми законів України про державний бюджет передбачають правове регулювання питання встановлення посадового окладу прокурора окружної прокуратури з урахуванням прожиткового мінімуму в розмірі 1600 гривень, а з 01.08.2025 - 2102 грн.

Вищевказані норми у спірний період були чинними та підлягали застосуванню при розрахунку заробітної плати прокурорам відповідно до статті 81 Закону №1697-VII, оскільки передбачають лише те, що посадові оклади прокурорів розраховуються з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а вже розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначається законами про державний бюджет.

Визначений законодавцем у законах про державний бюджет станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025, а також з 01.08.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, не суперечить вимогам Закону №1697-VII та не свідчить про протиправну бездіяльність відповідачів.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України у Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Конституційний Суд України у пункті 2.3. Рішення від 22.05.2018 N5-р/2018 сформулював правову позицію, відповідно до якої:

«...держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю».

Крім того, у пункті 3 вказаного Рішення від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що Верховна Рада України, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей держави та з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, мас змогу запроваджувати, змінювати, скасовувати або поновлювати такі пільги, оскільки вони не мають фундаментального характеру, а отже, не можуть розглядатися як конституційні права, свободи та гарантії їх реалізації».

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011, передбачені законом соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 25.01.2012 N2 З-рп/2012 констатував:

« 1. В аспекті конституційного подання положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України у системному зв`язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22, статей 'і6, 48 Основного Закону України треба розуміти так. що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист мас відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

2. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

3. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв`язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України».

Отже, відповідач-2 не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено Постановою № 505.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.03.2018 у справі №825/575/16, від 21.03.2018 у справі №817/548/16, від 31.01.2018 у справі №810/1304/16.

Порушень чинного законодавства України в заявленому спірному періоді відповідача при формуванні бюджетних запитів, виділення асигнувань на виплату заробітної плати позивачу не встановлено. Відповідач не має повноважень щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснення нарахування заробітної плати прокурорам з розміру посадового окладу, передбаченого статтею 81 Закону №1697-VII, який розрахований з іншого розміру прожиткового мінімуму, ніж передбачено законами про державний бюджет для розрахунку посадового окладу прокурора окружної прокуратури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909973, 69005 м.Запоріжжя, вул.Дмитра Апухтіна, 29а) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова