Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №140/460/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/460/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блектрейд» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Блектрейд» (далі – ТзОВ «Блектрейд») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 11 грудня 2025 року №UA205150/2025/000016/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позову позивач вказав, що з метою митного оформлення товару - автобус пасажирський марки Van Hооl T917 Astronef подав до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) №25UA205150017376U8; митну вартість товару визначено за основним методом (до фактурної вартості добавлено витрати на транспортування). Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару та прийняв рішення від 11 грудня 2025 року №UA205150/2025/000016/2 про коригування митної вартості за резервним методом.

Позивач не погоджується із таким рішенням та вважає, що відповідач не обґрунтував, які складові митної вартості не підтверджені документально та чому надані документи є недостатніми для визначення митної вартості товару за обраним декларантом методом, як і не довів, що такі документи є недостовірними.

Заперечуючи твердження митного органу про непідтвердження оплати за товар, позивач вказав, що дотримався умов контракту від 17 листопада 2025 року №526/11-25 і здійснив попередню оплату платіжною інструкцією від 24 листопада 2025 року №8, яка сформована з використанням системи дистанційного банківського обслуговування (інтернет-банкінгу). У таких системах платіжні документи не засвідчуються фізичними штампами або підписами банку, а факт прийняття та виконання операції підтверджується електронними реквізитами документа (дата, номер, статус платежу). Платіжна інструкція не відкликалася та вона містить вказівку на контракт та рахунок-проформу.

Позивач не погоджується із зауваженнями митного органу щодо транспортних витрат. Так у графі «Перевізник» загальної декларації прибуття зазначено ТзОВ «Блектрейд»; транспортний засіб рухався своїм ходом й фактичні витрати (на пальне, дорожні збори тощо) у розмірі 600,00 євро включено до митної вартості товару. Позивач припускає, що у журналі пропуску запис про перевізника Cieslik-Trans Tomasz Cieslik (є продавцем) працівниками прикордонної служби було зроблено помилково. Відсутність документів щодо оплати послуг цій компанії, яка послуг фактично не надавала, є об`єктивною та логічною.

Позивач щодо інших аргументів митного органу у спірному рішенні вказав, що відомості свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, не змінюють відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар, тож не можуть бути підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

На переконання позивача, спірне рішення не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55, статті 64 МК України (щодо порівняння технічних, якісних характеристик товару, комплектації), цінова інформація про який використана як джерело для коригування оцінюваного товару, не зазначені належні факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування), а сама по собі наявність у митного органу інформації про ціну подібних та аналогічних товарів, митне оформлення яких завершено, не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості оцінюваного товару.

З урахуванням наведеного позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.43-52). В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару за МД №25UA205150017376U8 від 10 грудня 2025 року відбулось автоматичне спрацювання декількох профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР), що вимагало детальної перевірки числового значення митної вартості. Під час перевірки документів встановлено, що митна вартість товарів не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи не містять усіх необхідних даних та мають розбіжності: в міжнародній автотранспортній накладній від 28 листопада 2025 року №53770 не зазначено реквізити перевізника, відсутні його підпис та печатка; при пропуску зазначено перевізником Cieslik-Trans Tomasz Cieslik, тоді як довідку про вартість транспортних послуг надано від ТзОВ «Блектрейд»; платіжна інструкція від 24 листопада 2025 року №8 не містить відмітки банку про проведення платежу; продавець товару за контрактом – компанія Cieslik-Trans Tomasz Cieslik (Польща), а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 24 травня 2022 року № НОМЕР_1 видане в Німеччині та перереєстроване на продавця Cieslik-Trans Tomasz Cieslik в Австрії.

Декларанту було запропоновано надати додаткові документи. Однак ТзОВ «Блектрейд» надало лише електронний примірник загальної декларації прибуття. Неподання декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядного методу – у цьому разі за резервним методом на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі – ЄАІС Держмитслужби).

Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 11 грудня 2025 року №UA205150/2025/000016/2 є законним та обґрунтованим.

У відповіді на відзив (а.с.98-100) позивач підтримав доводи позову та додатково зауважив, що факт відсутності підпису та/або штампа у CMR, яка є лише доказом переміщення товару, не свідчить про фальсифікацію або недостовірність вартості товару, а також не є підставою для автоматичного коригування митної вартості. Той факт, що вантаж було прийнято до перевезення та доставлено, підтверджується митним оформленням у пункті пропуску та подальшою реєстрацією транспортного засобу на території України.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Ухвалою суду від 04 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні (а.с.97).

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

10 грудня 2025 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України згідно з контрактом від 17 листопада 2025 року №526/11-25 товару «Автобус пасажирський, був у використанні, марки Van Hооl, модель T917 Astronef, ідентифікаційний номер (номер шасі) НОМЕР_2 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів – 12902 куб.см, потужність двигуна - 340kW, календарний рік виготовлення - 2011, модельний рік виготовлення - 2011, колісна формула - 6х2, загальна кількість сидячих місць, включаючи місце водія – 63, торговельна марка: Van Hооl. Виробник: Van Hооl, EU», позивач подав МД №25UA205150017376U8 (а.с.16 зворот-17). Фактурна вартість імпортованого товару становить 70000,00 євро (еквівалентно 3436545,0100 грн) та як видно з декларації митної вартості (а.с.71-72), митну вартість визначено з урахуванням транспортних витрат у сумі 600,00 євро (29456,10 грн). Для підтвердження митної вартості надано: контракт від 17 листопада 2025 року №526/11-25 (а.с.23 зворот-25); рахунок-проформу від 17 листопада 2025 року №225 (а.с.18 зворот); рахунок-фактуру (iнвойс) від 28 листопада 2025 року №FASWA2/11/2025 (а.с.19 зворот), банківський платіжний документ від 24 листопада 2025 року №8 (а.с.19); довідку про вартість транспортування від 10 грудня 2025 року (а.с.26), сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 PL/MF/AT0076515 від 09 грудня 2025 року (а.с.20 зворот), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 04 грудня 2025 року (а.с.83-84), експертну довідку від 10 грудня 2025 року №2512-53Б (а.с.22 зворот), сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 10 грудня 2025 року №UA.016.00030868-25 (а.с.86), копію митної декларації країни відправлення від 09 грудня 2025 року №25PL3510200029G8B0 (а.с.25 зворот), роздруківку з інтернет-ресурсу від 10 грудня 2025 року щодо цінової пропозиції (а.с.23), фото від 10 грудня 2025 року.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, митним органом в електронному повідомленні декларанту вказано, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом, та містять розбіжності: 1) в міжнародній автотранспортній накладній від 28 листопада 2025 року №53770 (графи 16 та 23) не зазначено реквізити перевізника, відсутні відповідні підпис та печатка, що суперечить правилам заповнення CMR; при пропуску зазначено перевізником Cieslik-Trans Tomasz Cieslik, а довідку про вартість транспортних послуг надано від ТзОВ «Блектрейд»; документи про надання та оплату послуг Cieslik-Trans Tomasz Cieslik не надано; 2) на платіжній інструкції від 24 листопада 2025 року №8 відсутні відмітки банку; 3) відповідно до контракту від 17 листопада 2025 року №526/11-25 продавець товару – компанія Cieslik-Trans Tomasz Cieslik зареєстрована в Республіці Польща; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 24 травня 2022 року № НОМЕР_1 видане в Німеччині, а перереєстроване на продавця Cieslik-Trans Tomasz Cieslik в Австрії (свідоцтво A59271621 від 04 грудня 2025 року) після продажу автомобіля ТзОВ «Блектрейд». Декларанту запропоновано в 10-денний термін надати: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с.73).

На електронне повідомлення митниці позивач надав пояснення та додаткові документи (долучив загальну декларацію прибуття) (а.с.74, 80-82).

11 грудня 2025 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2025/000016/2 (а.с.14) та сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205150/2025/000493 (а.с.15).

Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності (ті, про які зазначено в повідомленні декларанту). Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме на рівні – 90000,00 євро (МД №UA209200/2024/052450 від 22 листопада 2024 року).

Товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA205150017464U2 від 11 грудня 2025 року (а.с.78).

При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом - за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, – це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребуваними документами (вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №300/784/24).

Надаючи оцінку доводам сторін, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракту) позивач подав для митного оформлення документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: контракт від 17 листопада 2025 року №526/11-25 (а.с.23 зворот-25); рахунок-проформу від 17 листопада 2025 року №225 (а.с.18 зворот); рахунок-фактуру (iнвойс) від 28 листопада 2025 року №FASWA2/11/2025 (а.с.19 зворот), банківський платіжний документ від 24 листопада 2025 року №8 (а.с.19); довідку про вартість транспортування від 10 грудня 2025 року (а.с.26).

Разом із цими документами декларант надав сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 PL/MF/AT0076515 від 09 грудня 2025 року (а.с.20 зворот), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 04 грудня 2025 року (а.с.83-84), експертну довідка від 10 грудня 2025 року №2512-53Б (а.с.22 зворот), сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 10 грудня 2025 року №UA.016.00030868-25 (а.с.86), копію митної декларації країни відправлення від 09 грудня 2025 року №25PL3510200029G8B0 (а.с.25 зворот), роздруківку з інтернет-ресурсу про цінову пропозицію (а.с.23).

Так контрактом від 17 листопада 2025 року №526/11-25, укладеним між ТзОВ «Блектрейд» (покупець) та компанією Cieslik-Trans Tomasz Cieslik (продавець), визначено предмет та умови поставки, основні зобов`язання продавця та покупця (а.с.23 зворот-25).

За змістом пунктів 1.1, 3.1 контракту продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець оплатити легкові, вантажні автомобілі, кузова до легкових автомобілів та запчастини до них, сідельні тягачі, причіпи та напівпричіпи, спеціальну будівельну техніку, спеціальну сільськогосподарську техніку, мотоцикли, квадрацикли та іншу мототехніку, мікроавтобуси та автобуси - нові та такі, що були у використанні; асортимент, кількість та ціна товару вказуються в інвойсах, що формуються на кожну партію товару і є невід`ємними частинами цього контракту.

Продавець сформував фактуру-проформу від 17 листопада 2025 року №225 щодо автобуса пасажирського марки Van Hооl, модель T917 Astronef, вартістю 70000,00 євро (а.с.18 зворот).

Згідно з інвойсом від 28 листопада 2025 року №FASWA2/11/2025 відбулась поставка вказаного автобуса, фактурна вартість якого 70000,00 євро (а.с.19 зворот).

Ціна товару у фактурі-проформі від 17 листопада 2025 року №225, рахунку-фактурі (інвойсі) від 28 листопада 2025 року №FASWA2/11/2025 (70000,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №25UA205150017376U8 від 10 грудня 2025 року (графа 22).

У пунктах 4.1, 4.3 контракту від 17 листопада 2025 року №526/11-25 сторонами погоджено, що розрахунки за товар здійснюються на умовах післяплати; можлива оплата згідно з інвойсами; оплата здійснюється шляхом банківського переказу.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 24 листопада 2025 року №8 (а.с.19), сформованої через онлайн-банкінг, позивач ініціював переказ зі свого рахунку коштів у сумі 70000,00 євро; призначення платежу - передоплата за автобус Van Hool (YE2917SF351D53770) згідно з договором №526/11-25 та рахунком від 17 листопада 2025 року; отримувач коштів - компанія Cieslik-Trans Tomasz Cieslik (продавець), його банківські реквізити відповідають тим, що зазначені в контракті.

Переказ зі свого рахунку на рахунок іншої юридичної особи за допомогою міжнародної міжбанківської мережі SWIFT здійснюється шляхом передачі інформації між банками, які проводять транзакцію через свої кореспондентські рахунки.

Як установлено пунктом 19 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2008 року за №910/15601, у редакції постанови Правління Національного банку України від 25 серпня 2022 року №189), сума платіжної операції до настання дати валютування обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника. Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний забезпечити перерахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах дату валютування.

Відсутність в платіжній інструкції в іноземній валюті від 24 листопада 2025 року №8 відмітки банку про проведення оплати не є доказом недостовірності вартості товару, оскільки фактурна вартість вказується в інвойсі, про що прямо вказано в пунктах 1.1, 3.1 контракту від 17 листопада 2025 року №526/11-25.

Між тим умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості (постанови Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №804/6243/14, від 07 травня 2020 року у справі №1.380.2019.00162, від 02 березня 2021 року у справі №380/842/20).

З приводу тверджень митного органу про те, що продавцем товару згідно з контрактом від 17 листопада 2025 року №526/11-25 є компанія Cieslik-Trans Tomasz Cieslik, яка зареєстрована в Республіці Польща, а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 24 травня 2022 року № НОМЕР_1 видане в Німеччині, перереєстроване на продавця Cieslik-Trans Tomasz Cieslik в Австрії і тільки 04 грудня 2025 року, то суд зазначає, що наявність в особи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу використовується як доказ права розпорядження транспортним засобом, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем.

Необхідно також зауважити, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу підтверджує технічні характеристики транспортного засобу та не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару. Факт перереєстрації транспортного засобу на продавця 04 грудня 2025 року після укладення договору із позивачем та перед оформленням експорту (09 грудня 2025 року згідно з митною декларацією країни відправлення 25PL3510200029G8B0) не вказує про недостовірність умов продажу чи недійсність договору купівлі-продажу, а матеріали справи не містять доказів перебування ТзОВ «Блектрейд» у договірних відносинах з іншими, крім продавець, особами. Такі дії ніяким чином не впливають на вартість транспортного засобу. Тому твердження митниці про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни товару є суб`єктивними припущеннями, які документально не підтверджені, через що не можуть покладатися в основу рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником (продавцем) у рахунках-фактурах, які згідно з частиною другою статті 53 МК України є документами, що підтверджують митну вартість товару.

Заявлена декларантом за першим методом фактурна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні будь-які розбіжності, а докази недостовірності поданих документів митний орган не надав.

За правилами частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5).

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Як вбачається з контракту 17 листопада 2025 року №526/11-25, сторонами узгоджено умови поставки товару – EXW, Сецеховиці.

Умови поставки EXW означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Тобто, покупець повинен подбати про подальше перевезення товару до місця призначення.

ТзОВ «Блектрейд», яке у загальній декларації прибуття значиться як перевізник (а.с.74), для підтвердження понесення витрат на транспортування відповідачу надало до митного оформлення довідку від 10 грудня 2025 року, згідно з якою вартість транспортування автобуса Van Hооl (vin НОМЕР_2 ) від Сецеховиці (Польща) до митного посту Шегині-Медика (Україна) власним ходом становить 600,00 євро (а.с.26).

Суд зазначає, що законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року у справі №520/6058/24.

У повідомленні декларанту, як і у спірному рішенні, відсутні зауваження до наданої довідки (документи на підтвердження транспортних витрат додатково не витребовувалися).

Митний орган, покликаючись на недоліки в оформленні міжнародної автотранспортної накладної (CMR) від 28 листопада 2025 року №53770, вказав на відсутність у графах 16 та 23 реквізитів перевізника, його підпису та печатки, тоді як при пропуску перевізником зазначено компанію Cieslik-Trans Tomasz Cieslik.

Між тим у листі від 11 грудня 2025 року №11/12 про надання додаткових пояснень та документів позивач повідомив, що залучення стороннього перевізника не здійснювалося, оскільки транспортний засіб рухався своїм ходом (а.с.80). Позивач надав загальну декларацію прибуття від 10 грудня 2025 року, у якій вказано відомості про перевізника - ТзОВ «Блектрейд» (а.с.74).

Основною функцією автотранспортної накладної є підтвердження факту прийняття вантажу до перевезення та умов перевезення.

Те, що графа 23 (підпис та печатка перевізника) CMR не заповнена, а у графі 16 (дані перевізника) є лише реєстраційний номер самого автомобіля, який є об`єктом імпорту, вказує на факт самостійного переміщення транспортного засобу покупцем (транспортна компанія не залучалася) й допустимо, що у пункті пропуску відомості про перевізника були внесені механічно на підставі свідоцтва про реєстрацію (техпаспорта), виданого на компанію Cieslik-Trans Tomasz Cieslik, який був вказаний відправником товару (графа 22 CMR).

Відповідач повідомлені у письмових поясненнях позивача обставини не врахував та додатково не перевірив.

Відтак, суд вважає, що митним органом не доведено відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Витребовуючи висновок про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, відповідач не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити та яким чином він може підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Так само ненадання виписки з бухгалтерської документації за умов, відповідно до яких товар ввозився на митну територію України, не може позбавляти позивача можливості декларувати товар на підставі документів, що підтверджують ціну товару та які були сформовані (виписані) продавцем.

З огляду на вказане суд вважає, що у спірному рішенні неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості декларантом, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Із тексту спірного рішення слідує, що митним органом коригування митної вартості товару було здійснено за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС - МД №UA209200/2023/052450 від 22 листопада 2024 року, зміст якої перевірити суд позбавлений можливості (суду не надана).

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься АСАУР, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №300/784/24).

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 11 грудня 2025 року №UA205150/2025/000016/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 12 січня 2026 року №4245, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.13, 38).

Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Блектрейд» (43006, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Франка, будинок 40, ідентифікаційний код юридичної особи 45512408) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 11 грудня 2025 року №UA205150/2025/000016/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Блектрейд» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк