Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №755/12347/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12347/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва

в складі: головуючого судді Гончарука В.П.

при секретарі Оніщука Р.О.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду Дніпровського районного суду міста Києва у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Дніпровська районна у місті Києві державної адміністрації, Дарницька районна у місті Києві державної адміністрації про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми,

В С Т А Н О В И В:

03.07.2025 року, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Дніпровська районна у місті Києві державної адміністрації про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми , в якій просить Визначити ОСОБА_1 наступний спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на час воєнного стану та перебування дітей за кордоном:

- зобов?язати матір дітей ОСОБА_3 організувати спілкування дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 у режимі відеозв?язку через мобільні телефони щовівторка, щочетверга та щосуботи у період часу з 19.00 год. до 21.00 год. тривалістю щонайменше протягом години;

- зобов?язати матір дітей ОСОБА_3 організувати спілкування дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 у режимі відеозв?язку через мобільні телефони у дні народження дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в день народження батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у період часу з 19.00 год. до 21.00 год. тривалістю щонайменше протягом години;

- зобов?язати матір дітей ОСОБА_3 організувати спільний відпочинок дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 на безпечній території України у першу половину зимових канікул щорічно тривалістю щонайменше тиждень з метою сумісного відпочинку та оздоровлення дітей;

- зобов?язати матір дітей ОСОБА_3 організувати спільний відпочинок дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 на безпечній території України у першу половину літніх канікул щорічно тривалістю щонайменше тиждень з метою сумісного відпочинку та оздоровлення дітей.

Зобов?язати матір дітей ОСОБА_3 надавати батьку дітей ОСОБА_1 на його запити точну інформацію щодо стану здоров?я дітей, місця їх навчання та успішності, фактичного перебування та проживання дітей за допомогою засобу телефонного зв?язку, а у разі змін фактичного місця навчання, проживання, перебування дітей, повідомити його про це у письмовому порядку на наступний день з дня настання таких обставин.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у період із 11.05.2013 року по 24.03.2023 рік , від якого мають дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюбні відносини у сторін не склалися, а тому рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 24.03.2023 року шлюб між ними розірвано. Після припинення шлюбних відносин діти залишилася проживати з матір`ю.

13 березня 2022 року, у зв`язку з початком широкомасштабної військової агресії РФ проти України .Відповідачка з метою забезпечення безпеки для дітей, виїхала за межі України до Швейцарської Конфедерації , де проживає і наразі , там вона отримала тимчасовий прихисток.

Вказує, що позивач не чинив перешкод у виїзді Відповідачки з дітьми за межі України, розуміючи критичність безпекової ситуації в Україні на той час . Однак , протягом тривалого періоду роздільного проживання , мж сторонами суттєво погіршились шлюбно-сімейні відносини , припинилось взаєморозуміння , спілкування між подружжям носили вимушений характер.Через деякий період часу Відповідачка почала створювати перешкоди у спілкуванні Позивача зі спільними дітьми ,а також ухилялася від надання інформації щодо фактичного місцезнаходження дітей , їх правового статусу в Швейцарській Конфедерації та інших важливих обставин життя дітей , позбавляючи Позивача батьківських прав , а дітей належної опіки і виховання з боку батька .

У зв`язку із чим Позивач неодноразово звертався із відповідними письмовими заявами до Посольства України в Швейцарії та Міністерства юстиції України з проханням надати офіційну інформацію про місце проживання дітей ,їхній правовий статус , перевірити умови їх проживання за кордоном та встановити факт офіційної реєстрації .

З метою ініціювання передбаченої міжнародним правом процедури повернення дітей із Швейцарської Конференції до України до України , позивач заповнив і власноруч підписав відповідну заяву про сприяння поверненню дітей , а також оформив довіреність на представництво інтересів . Усі документи , включаючи необхідні додатки , були направлені до Міністерства юстиції України для подальшого розгляду та вжиття заходів щодо повернення дітей в Україні.

Крім того, 10 березня 2023 року Позивач подав до Опікунської палати Кантонального суду клопотання про повернення незаконно вилучених дітей. Просив негайно повернути дітей до України , а саме до м. Києва , а також зобов`язати їхню матір передати дітей Генеральному директорату у справах дітей та молоді для того , щоб батько міг взяти на себе відповідальність за репатріацію дітей .

Рішенням від 24 жовтня 2023 року Опікунська палата відхилила клопотання про повернення дітей , подане Позивачем , у зв`язку з чим , 06 листопада 2023 року він подав апеляційну скаргу на дане рішення до Федерального суду , у якій просив скасувати рішення Опікунської палати від 24 жовтня 2023 року та внести зміни до нього , задовольнивши його клопотання про повернення дітей.

Рішенням Швейцарського Федерального Верховного суду від 04.12.2023 року у справі щодо сприяння поверненню дітей із Швейцарської Конфедерації було залишено в силі рішення кантонального суду від 24.10.2023 , яким відмовлено у задоволенні клопотання про повернення малолітніх дітей ОСОБА_4 , 2013 р.н. та ОСОБА_5 , 2015 р.н. до України.

Представник позивача зазначає, що досягнути домовленостей між позивачем та відповідачем шляхом медіації не вдалося.

Крім того , залишилась без виконання і посередницька Угода , досягнута в Опікунській палаті Кантонального суду , відповідно до якої , відносини між ОСОБА_1 та дітьми повинні регулюватись наступним чином :

1.Контакт між батьком та дітьми може бути встановлений протягом тривалого періоду з 17:00 до 21:00 (з понеділка по п`ятницю ) та з 10:00 до 21:00 ( субота та неділя).

2.Мати зобов`язана дбати про присутність обох дітей на початку контакту , після чого залишати їх наодинці з батьком .

Також , позивач зазначає, що від з моменту виїзду дітей з відповідачкою закордон жодного разу не мав змоги побачити дітей особисто через введення на території України воєнного стану та забороною виїзду за кордон чоловіків віком від 22 включно до 60 років.

Позивач є поліцейським взводу №1 роти №4 полку поліції особливого призначення ( стрілецький ) ГУ НП у м.Києві та з 06.09.2024 року відряджений в оперативне підпорядкування командування угрупування сил і засобів оборони міста Києва та Київської області для виконання спеціальних ( бойових ) завдань , що також унеможливлює його за межі України.

Окрім цього, позивач вказує , що відповідачка проявляє негативне вставлення до відповідача , не інформує позивача про повсякденне життя дітей , їхній емоційний стан та стан здоров`я , навчання ,за таких умов стала неможливою реалізація позивачем батьківських прав та обов`язків.

Звертає увагу, що батько сумлінно виконує покладені на нього обов`язки з утримання дитини, вчасно сплачує аліменти, стягнуті з нього на підставі судового наказу від 09.03.2023 року у справі за №753/1670/23 , проте відповідач відмовляється надавати квитанції , платіжні інструкції чи інші докази витрат , які пов`язані із забезпеченням дітей, на підтвердження надає скриншоти смс листування.

ОСОБА_1 зазначає , що сумлінно ставиться до своїх батьківських обов`язків , у тому числі і щодо сплати аліментів , проте має заборгованість відповідно до даних Дарницького відділу ДВС у м.Києві у сумі 8324,50 грн, яка виникла як стверджує позивач не з його вини, адже він не володів відомостями про стягнення з нього аліментів. Позивач працевлаштований, позитивно характеризується за місцем служби , має стабільний дохід , до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи непогашеної судимості не має, на обліку у нарколога чи психіатра не перебуває.

Зазначає, що оскільки сторони не змогли дійти згоди щодо порядку участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, а досудове врегулювання виявилося безрезультатним, виникла необхідність судового втручання з метою захисту батьківського права позивача та забезпечення найкращих інтересів дитини.

"08" липня 2025 року ухвалою судді позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Відповідач в судові засідання не з`являлась та відзив у встановлений строк для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 178 ЦПК України і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову, - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали не надала.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

14.10.2025 року на адресу суду надійшла заява представника Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації Про долучення письмового висновку органу опіки та піклування до матеріалів цивільної справи в якому зазначили , що враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування не може об`єктивно дослідити питання про визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки повернення дітей в Україну під час дії воєнного стану може нести загрозу їх життю та здоров`ю. Розгляд зазначеного питання можливий після повернення дітей в Україну, або після припинення дії воєнного стану в Україні, не може об`єктивно дослідити питання про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, оскільки повернення дитини в Україну під час дії воєнного стану може нести загрозу її життю та здоров`ю. Розгляд зазначеного питання можливий після повернення дитини в Україну, або після припинення дії воєнного стану в Україні .

19.11.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів а саме:

1. Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 05.09.2025 року ВП N? НОМЕР_6, який підтверджує відсутність у позивача заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.09.2025 року.

2. Довідка про реєстрацію місця проживання особи від 07.09.2016 року N?2501, яка підтверджує факт реєстрації дитини позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_1 .

3. Довідка про реєстрацію місця проживання особи від 07.09.2016 року N? підтверджує факт реєстрації дитини позивача - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 .

4. Витяг з Реєстру територіальної громади м.Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні станом на 27.10.2025 року, який підтверджує факт реєстрації дітей позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по АДРЕСА_1 станом на час розгляду справи N?755/12347/25.

5. Характеристика дитини позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі спеціалізованої загальноосвітньої школи 1 - ІІІ ступенів N? 105 (код ЄДРПОУ 22875816) від 05.02.2024 року, яка підтверджує факт належного виконання позивачем своїх батьківських обов?язків щодо навчання та виховання дитини.

6. Характеристика дитини позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі спеціалізованої загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів N? 105 (код ЄДРПОУ 22875816), від 05.02.2024 року, яка підтверджує факт належного виконання позивачем своїх батьківських обов?язків щодо навчання та виховання дитини.

7. Витяг з загальнодоступної аналітичної системи YouControl щодо ліцею N? 105 (КОД ЄДРПОУ 22875816), який підтверджує факт знаходження ліцею у Дарницькому районі м.Києва.

8. Скріншот листування у месенджері Telegram у період з травня по жовтень 2025 року між позивачем та його сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого вбачається, що позивач регулярно намагається зв?язатися з дитиною з метою спілкування та підтримання родинного зв?язку, але дитина відповідає не регулярно. Той зв?язок з дитиною, який все ж таки відбувається, є короткочасним та не надає позивачу повного уявлення щодо фізичного та психологічного стану дитини, умов його проживання, навчання та відпочинку.

9. Скріншот листування у месенджері Telegram у період з травня по жовтень 2025 року у період з травня по жовтень 2025 року між позивачем та його сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якого вбачається, що позивач регулярно намагається зв?язатися з дитиною з метою спілкування та підтримання родинного зв?язку, але дитина відповідає не регулярно.

Той зв?язок з дитиною, який все ж таки відбувається, є короткочасним та не надає позивачу повного уявлення щодо фізичного та психологічного стану дитини, умов його проживання, навчання та відпочинку.

"25" листопада 2025 року ухвалою суду підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

16.03.2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів щодо фактичного місця перебування малолітніх дітей позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , представником позивача - адвокатом Гоголіною Н.В., був направлений відповідний адвокатський запит до Адміністрації державної прикордонної служби України .

Представник позивача повідомила , що на зазначений адвокатський запит надійшов лист - відповідь від 24.02.2026 року про те, що «відомостей щобо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянами України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 01.02.2022 по 24.02.2026 року (станом на 13:19) в Базі даних не виявлено».

Однак, за інформацією, яку має позивач, його діти разом з їх матір?ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з початком повномасштабної військової агресії російської федерації проти України та з метою забезпечення безпеки дітей, у березні 2022 року виїхали за межі України до Швейцарської Конфедерації, де отримали тимчасовий захист. Зазначена обставина підтверджується, зокрема, Рішенням про надання тимчасового захисту N? 763251 від 14.04.2022 року та Посвідкою на проживання S, копії яких є у матеріалах справи.

3 метою уточнення інформації щодо можливості перетину дітьми державного кордону після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України без проставлення відповідної відмітки у Базі даних, 02.03.2026 року, представником позивача - адвокатом Гоголіною Н.В., було направлено до Адміністрації державної прикордонної служби України повторний адвокатський запит вих. N? 10/02/2026 .

У листі - відповіді на зазначений адвокатський запит N? 02.3/18287-26-Вих від 04.03.2026 року (копія додається) Адміністрація державної прикордонної служби України повідомила, що «відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про прикордонний контроль» в окремих випадках посадовими особами Державної прикордонної служби в пунктах пропуску через державний кордон України, в залежності від обставин, що складалися (непередбачуване посилення інтенсивності руху, недостатність матеріально-технічних, кадрових можливостей, інше) запроваджувалось спрощення прикордонного контролю. Спрощення прикордонного контролю під час виїзду за кордон дітей та жінок, які втікали від війни, передбачало проведення ідентифікації осіб, перевірку паспортних та інших документів з метою встановлення їх дійсності та приналежності особі пред?явника і проставлення спеціальної відмітки Держприкордонслужби в паспортному чи іншому документі громадян України без внесення інформації про таких осіб до бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України або виїхали з такої території». У період з 24 лютого по 15 березня 2022 року спрощення прикордонного контролю під час у за кордон дітей та жінок засовувалось тимчасово в окремих пунктах пропуску через державний кордон України».

Отже, із зазначених листів - відповідей вбачається, що діти під час виїзду з їх матір?ю за кордон у зв?язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України могли перетнути державний кордон України без проставлення відповідної відмітки у Базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України або виїхали з такої території».

У той же час, такі докази як Рішення про надання тимчасового захисту No 763251 від 14.04.2022 року та Посвідка на проживання S у Швейцарській Конфедерації підтверджують перетинання дітьми разом з їх матір?ю державного кордону України, звернення 13 березня 2022 року до відповідних органів Швейцарської Конфедерації за наданням тимчасового захисту та отримання такого захисту. Відсутність у Базі даних відомостей про перетин державного кордону дітьми разом з їх матір?ю до 24.02.2026 року включно, що підтверджується листом - відповіддю Держприкордонслужби N? 19.5.1/14109-26 вих. від 24.02.2026 року, є доказом перебування їх за межами території України до цього часу.

Таким чином, зібрані докази, зокрема, листи - відповіді Адміністрації державної прикордонної служби України N? 19.5.1/14109-26 вих. від 24.02.2026 року та N? 02.3/18287-26-Вих від 04.03.2026 року, у сукупності з іншими доказами, які містяться у матеріалах справи, зокрема, Рішенням про надання тимчасового захисту (у тому числі дітям) N? НОМЕР_1 від 14.04.2022 року та Посвідкою на проживання S, підтверджують перебування станом на 24.02.2026 року малолітніх дітей позивача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межами території України.

На адвокатський запит N? 08/02/2026 від 16.02.2026 року щодо осіб, які супроводжували дітей під час перетину державного кордону, Держприкордонслужба повідомила, що така інформація буде надана лише на виконання відповідного судового рішення (копія листа - відповіді N? 10/12926-26- Вих від 19.02.2026.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, при викладені пояснень посилалися на обставини зазначені в позові. Представник позивача зазначила, що відповідач не сприяє належному спілкуванню батька з малолітніми дітьми, а саме: не забезпечує можливості регулярного та повноцінного контакту, не привозить дітей в Україну на безпечну територію, не забезпечує участь батька у важливих аспектах їхнього життя та виховання, а також перешкоджає встановленню емоційного зв?язку між батьком і дітьми - вважаємо за необхідне встановити чіткі способи та порядок участі батька у вихованні малолітніх дітей.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час, місце та дату розгляду справи повідомлена належним чином.

Враховуючи відсутність заяв/клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав можливим провести розгляд справи без її участі.

Вислухавши учасників справи, що з`явились, дослідивши матеріали справи, подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно розцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 11.05.2013 року по 24.03.2023 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 24.03.2023 у справі №753/8811/22.

Згідно копії свідоцтва про народження серії № НОМЕР_2 від 30.10.2013, є батьками малолітнього - ОСОБА_4 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві. , та згідно копії свідоцтва про народження серії № НОМЕР_3 від 04.08.2015 від. 04.09.2015 року - малолітнього ОСОБА_5 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Діти зареєстровані за місцем реєстрації батька відповідно до : Довідки про реєстрацію місця проживання особи від 07.09.2016 року N?2501, яка підтверджує факт реєстрації дитини позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_1 . Та довідки про реєстрацію місця проживання особи від 07.09.2016 року N? підтверджує факт реєстрації дитини позивача - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 .

На підставі судового наказу виданого Дарницьким районним судом міста Києва від 09.03.2023 року у справі №753/1670/23 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 01.02.2023 року та до досягнення дітьми повноліття.

Аліментні зобов`язання виконуються позивачем належним чином, заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Вказує, що позивач не чинив перешкод у виїзді Відповідачки з дітьми за межі України, розуміючи критичність безпекової ситуації в Україні на той час . Однак , протягом тривалого періоду роздільного проживання , мж сторонами суттєво погіршились шлюбно-сімейні відносини , припинилось взаєморозуміння , спілкування між подружжям носили вимушений характер.Через деякий період часу Відповідачка почала створювати перешкоди у спілкуванні Позивача зі спільними дітьми ,а також ухилялася від надання інформації щодо фактичного місцезнаходження дітей , їх правового статусу в Швейцарській Конфедерації та інших важливих обставин життя дітей , позбавляючи Позивача батьківських прав , а дітей належної опіки і виховання з боку батька .

У зв`язку із чим Позивач неодноразово звертався із відповідними письмовими заявами до Посольства України в Швейцарії та Міністерства юстиції України з проханням надати офіційну інформацію про місце проживання дітей ,їхній правовий статус , перевірити умови їх проживання за кордоном та встановити факт офіційної реєстрації .

З метою ініціювання передбаченої міжнародним правом процедури повернення дітей із Швейцарської Конференції до України до України , позивач заповнив і власноруч підписав відповідну заяву про сприяння поверненню дітей , а також оформив довіреність на представництво інтересів . Усі документи , включаючи необхідні додатки , були направлені до Міністерства юстиції України для подальшого розгляду та вжиття заходів щодо повернення дітей в Україні.

Крім того, 10 березня 2023 року Позивач подав до Опікунської палати Кантонального суду клопотання про повернення незаконно вилучених дітей. Просив негайно повернути дітей до України , а саме до м. Києва , а також зобов`язати їхню матір передати дітей Генеральному директорату у справах дітей та молоді для того , щоб батько міг взяти на себе відповідальність за репатріацію дітей .

Рішенням від 24 жовтня 2023 року Опікунська палата відхилила клопотання про повернення дітей , подане Позивачем , у зв`язку з чим , 06 листопада 2023 року він подав апеляційну скаргу на дане рішення до Федерального суду , у якій просив скасувати рішення Опікунської палати від 24 жовтня 2023 року та внести зміни до нього , задовольнивши його клопотання про повернення дітей.

Рішенням Швейцарського Федерального Верховного суду від 04.12.2023 року у справі щодо сприяння поверненню дітей із Швейцарської Конфедерації було залишено в силі рішення кантонального суду від 24.10.2023 , яким відмовлено у задоволенні клопотання про повернення малолітніх дітей ОСОБА_4 , 2013 р.н. та ОСОБА_5 , 2015 р.н. до України.

Представник позивача зазначає, що досягнути домовленостей між позивачем та відповідачем шляхом медіації не вдалося.

Крім того , залишилась без виконання і посередницька Угода , досягнута в Опікунській палаті Кантонального суду , відповідно до якої , відносини між ОСОБА_1 та дітьми повинні регулюватись наступним чином :

1.Контакт між батьком та дітьми може бути встановлений протягом тривалого періоду з 17:00 до 21:00 (з понеділка по п`ятницю ) та з 10:00 до 21:00 ( субота та неділя).

2.Мати зобов`язана дбати про присутність обох дітей на початку контакту , після чого залишати їх наодинці з батьком .

На даний час відповідач разом з дітьми перебуває за кордоном, що підтверджується такі докази як Рішення про надання тимчасового захисту No 763251 від 14.04.2022 року та Посвідка на проживання S у Швейцарській Конфедерації підтверджують перетинання дітьми разом з їх матір?ю державного кордону України, звернення 13 березня 2022 року до відповідних органів Швейцарської Конфедерації за наданням тимчасового захисту та отримання такого захисту. Відсутність у Базі даних відомостей про перетин державного кордону дітьми разом з їх матір?ю до 24.02.2026 року включно, що підтверджується листом - відповіддю Держприкордонслужби N? 19.5.1/14109-26 вих. від 24.02.2026 року, є доказом перебування їх за межами території України до цього часу.

Позивач є поліцейським взводу №1 роти №4 полку поліції особливого призначення ( стрілецький ) ГУ НП у м.Києві та з 06.09.2024 року відряджений в оперативне підпорядкування командування угрупування сил і засобів оборони міста Києва та Київської області для виконання спеціальних ( бойових ) завдань , що також унеможливлює його за межі України.

Із висновку Органу опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації (протокол комісії від 8.10.2025 р. №19) щодо визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) , зазначено що орган опіки та піклування не може об`єктивно дослідити питання про визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки повернення дітей в Україну під час дії воєнного стану може нести загрозу їх життю та здоров`ю. Розгляд зазначеного питання можливий після повернення дітей в Україну, або після припинення дії воєнного стану в Україні, не може об`єктивно дослідити питання про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, оскільки повернення дитини в Україну під час дії воєнного стану може нести загрозу її життю та здоров`ю. Розгляд зазначеного питання можливий після повернення дитини в Україну, або після припинення дії воєнного стану в Україні .

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша, друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року).

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до положень статті 141 Сімейного кодексу України (далі за текстом - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 СК України.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини перша-третя статті 157 СК України).

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання (стаття 158 СК України).

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частини перша, друга статті 159 СК України).

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на виховання обома батьками.

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

При розгляді даної справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Отже, із наданих сторонами доказів вбачається, що батьки після розірвання шлюбу не можуть дійти компромісу щодо часу проведення спільно з дітьми.

На переконання суду, стороною відповідача не надано суду належних та допустимих доказів, у тому числі відомостей компетентних державних органів, які б давали підстави стверджувати про наявність негативного впливу зі сторони батька на виховання та розвиток дітей, що діти не бажають спілкуватися з батьком, а їх психоемоційний стан не дозволяє їм зустрічатися.

В судовому засіданні встановлено, що станом на тепер день дійсно між сторонами по справі склалися неприязні стосунки, але це не дає право відповідачу заборонити позивачу на спілкування з дітьми. Сторони - позивач і відповідач, мають рівні права та обов`язки щодо дитини, і факт того, що дитини проживає з матір`ю, не дає їй жодних переваг чи пріоритету у процесі виховання та спілкування.

Право дитини на рівні права та обов`язки щодо батьків, у тому числі, й на рівне виховання батьками закріплено у статті 142 СК України.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро- емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Таким чином, обставини справи свідчать про наявність перешкод у батька в спілкуванні дітьми, а тому, враховуючи наведене, встановлені судом обставини, які мають істотне значення врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне, стабільне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі дітьми, наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, відсутність підтверджених належними та достатніми доказами обставин, які б могли бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дітьми, суд дійшов висновку

, що оскільки наразі діти разом з матір`ю перебувають за межами території України, а тому задля убезпечення малолітніх дітей від загрози її життю та здоров`ю, що являється найголовнішою прерогативою, суд вважає за доцільне визначити способи участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми шляхом зобов?язання матері дітей ОСОБА_3 надавати батьку дітей ОСОБА_1 на його запити точну інформацію щодо стану здоров?я дітей, місця їх навчання та успішності, фактичного перебування та проживання дітей за допомогою засобу телефонного зв?язку, а у разі змін фактичного місця навчання, проживання, перебування дітей, повідомити його про це у письмовому порядку на наступний день з дня настання таких обставин ., також зобов`язавши матір дітей організувати спілкування дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 у режимі відеозв?язку через мобільні телефони щовівторка, щочетверга та щосуботи у період часу з 19.00 тривалістю щонайменше протягом години за згоди дітей ; та зобов`язавши матір дітей ОСОБА_3 організувати спілкування дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 у режимі відеозв?язку через мобільні телефони у дні народження дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в день народження батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у період часу з 19.00 год. тривалістю щонайменше протягом години за згоди дітей ; що буде сприяти підтриманню зв`язку дитини із батьком до того часу, як вона повернеться до України.

Відтак, з наведених вище мотивів суд вважає, що визначений порядок та спосіб є достатнім і відповідає принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному інтересу дитини, підтримки зв`язків між батьками. А тому позов підлягає частковому задоволенню, як такий, що ґрунтується на законі, підтверджений встановленими обставинами та перевірений наданими доказами.

Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати.

В порядку ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1211,20 грн., який був сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263, 265, 351, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Дніпровська районна у місті Києві державної адміністрації про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми синами, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом надання йому можливості зустрічей з дітьми, а саме:

На час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном, зобов`язати матір дітей ОСОБА_3 надавати батьку дітей ОСОБА_1 на його запити точну інформацію щодо стану здоров?я дітей, місця їх навчання та успішності, фактичного перебування та проживання дітей за допомогою засобу телефонного зв?язку, а у разі змін фактичного місця навчання, проживання, перебування дітей, повідомити його про це на наступний день з дня настання таких обставин.

Зобов`язати матір дітей організувати спілкування дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 у режимі відеозв?язку через мобільні телефони щовівторка, щочетверга та щосуботи у період часу з 19.00 тривалістю в межах години за згоди дітей ; також у дні народження дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в день народження батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у період часу з 19.00 год. тривалістю щонайменше протягом години за згоди дітей .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено: 16.03.2026 року

Відомості щодо учасників справи :

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП : НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП : НОМЕР_5 адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ).

Суддя