Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №754/21140/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 3/754/210/26

Справа №754/21140/25

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Скляренко У.В.,

за участю секретаря судового засідання Рябенка В.О.,

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

адвоката Куліша Б.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 Деснянського районного суду міста Києва справу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

08.09.2025 о 00 год 50 хв. в м. Києві по пр. Романа Шухевича, 4/2, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Toyota, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного спяніння, а сааме був присутній запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного спяніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога у КМКНЛ «Соціотерапія» водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Як убачається з доданої до протоколу про адміністративне правопорушення довідки визначеності повторності порушення ПДР, складеної старшим інспектором відділу адміністративної практики управління патрульної поліції у м. Києві ДПП Миколаєнко Н., протягом календарного року ОСОБА_1 піддавався стягненню за ст. 130 КУпАП, а саме: постановою Куликівського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

До вказаних висновків суд дійшов з таких підстав.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Куліш Б.М. просили провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, з посиланням на такі підстави:

- справу про адміністративне правопорушення оформлено із порушенням вимог правил Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1376 від 06.11.2015 року, яке полягало у тому, що як додаток не зазначено диск із відеозаписом з боді-камер поліцейських;

- під час складання протоколу щодо ОСОБА_1 його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак протокол складено за ч. 2 ст. 130 КУпАП;

-під час складання протоколу про адміністративне правопорушення були відсутні представники ВСП, що є суттєвим порушенням під час складання протоколу, оскільки ОСОБА_1 є діючим війсковослужбовцем.

Від розгляду клопотань про виклик свідків та проведення фонематичної експертизи відеозаписів з нагрудної відеокамери Корінюк Д.В. у судовому засіданні відмовився.

Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, суд відповідно до положень ст. 1 КУпАП здійснює охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

При цьому, відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП установлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 130 КУпАП установлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно з п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

При цьому відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд в закладі охорони здоров`я для визначення стану сп`яніння.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 446943 від 08.09.2025, водій ОСОБА_1 08.09.2025 о 00 год 50 хв. в м. Києві по пр. Романа Шухевича, 4/2, керував автомобілем Toyota, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного спяніння, а сааме був присутній запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного спяніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога у КМКНЛ «Соціотерапія» водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

При цьому вказані в протоколі про адміністративне правопорушення обставини підтверджуються відеозаписами з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.12.2018 №1026, що був досліджений у судовому засіданні.

Зокрема, з наведеного відеозапису вбачається, що 08.09.2025 працівниками поліції було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку, проте ОСОБА_1 відмовився у зв`язку з чим було складено протокол про адміністративне правопорушення щодо останнього. Суд ураховує, що ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу відмовився проходити огляд на стан сп`яніння та на неодноразові пропозиції пройти огляд в установленому законом порядку в лікаря-нарколога Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія», зокрема прослідувати разом із працівниками поліції, ОСОБА_1 відмовився. Наведені дії суд уважає як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку.

Факт керування транспортного засобу Toyota, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 не оспорюється, оспорюється факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Окрім цього, суд надає оцінку тому, чи керував транспортним засобом ОСОБА_1 .. Так, після зупинення працівниками поліції щодо ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА № 5671722 від 08.09.2025, згідно з якою, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом без наявності посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Даючи оцінку вказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях водія ОСОБА_1 , наявні порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.5 ПДР України та наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Суд ураховує, що ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу відмовився проходити огляд на стан сп`яніння. На неодноразові пропозиції пройти огляд в установленому законом порядку в лікаря-нарколога Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія», зокрема прослідувати разом із працівниками поліції, ОСОБА_1 відмовився. Наведені дії суд уважає як затягування часу та відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку.

Слід урахувати, що протокол про адміністративне правопорушення складено за ч. 1 ст. 130 КУаАП, однак під час підготовки матеріалів установлено, що ОСОБА_1 Куликівського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З цих підстав уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення посадова особа, долучила довідку із проханням враховувати, що протокол складено за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

При цьому слід урахувати, що Закон не передбачає внесення змін до протоколу про адміністративне правопорушення, а отже ураховуючи надані суду матеріали, суд не вбачає підстав не врахувати надані вказаною особою обставини при доведеності правильності кваліфікації адміністративного правопорушення.

Отже, судом установлено, що ОСОБА_1 піддавався адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а отже його дії слід оцінювати за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Суд зазначає, що обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 130 КУпАП настали в момент його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння в лікаря нарколога Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія».

Перевіркою матеріалів також не встановлено порушень при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, оскільки дії особи, уповноваженої на складання адміністративного протоколу, відповідають вимогам ст. 266 КУпАП та п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103.

Доводи сторони захисту щодо недотримання вимог статті 266-1 КУпАП, через відсутність під час складання протоколу працівників Військової служби правопорядку (ВСП) та незалучення їх працівниками поліції, суд відзначає таке.

Правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, відноситься до правопорушень на транспорті.

Статтею 255 КУпАП визначено органи, які мають право складати протоколи. Зокрема, органи Національної поліції складають протоколи за статтею 130 КУпАП, а управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах Українипо правопорушенням, вчиненим військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків, - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 1841, 185 і 185-7 КУпАП.

Крім того, Наказом Міністерства оборони України від 23 жовтня 2021 року № 329 затверджено Інструкцію зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, якою визначено, що органи Військової служби правопорядку (ВСП) здійснюють оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбаченні статей 172-10-172-20 КУпАП.

Згідно п. 3 постанови КМУ № 32 від 12.01.2024 передбачено, що огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової службиабо перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння).

Такі положення також узгоджуються із нормами ч. 2 ст. 266-1 КУпАП, на яку посилається сторона захисту, відповідно до яких огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Тобто із системного аналізу наведеного законодавства слідує, що Військова служба правопорядку є належним органом по складанню протоколу відносно лише тих військовослужбовців, які безпосередньо в момент вчинення (припинення або виявлення) правопорушення виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Натомість з матеріалів відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керував приватним транспортним засобом з цивільними номерами, який не має жодного відношення до військової частини, перебуваючи в місті Києві не здійснюючи безпосередньо виконання обов`язків військової служби. Жодних службових завдань під час зупинки 8 вересня 2025 року він не виконував та про це працівникам поліції не заявляв. Натомість повідомив, що допомагав батькам робити ремонт, потім зазначив, що повертався з риболовлі. Про виконання будь-яких військових обов`язків та несення служби в цей момент водій ОСОБА_1 поліцейському не заявляв, подорожній лист на службовий автомобіль не надавав. Так само, водій ОСОБА_1 , не звертався до працівників поліції із проханням виклику працівників ВСП. Подібну суперечливу поведінку водія суд вважає намаганням уникнути відповідальності за вчинене правопорушення. Адже учасник дорожнього руху, як і кожний громадянин, має діяти за принципом добросовісності, який лежить в основі доктрини «venire contra factum proprium», - «заборони суперечливої поведінки», який полягає в тому, що ніхто не повинен діяти всупереч своїй попередній поведінці.

Отже, з урахуванням вказаних положень та встановлених обставин, працівники поліції є належним суб`єктом складання адміністративних матеріалів за ст. 130 КУпАП щодо військовослужбовця ОСОБА_1 , а участь або присутність уповноважених працівників органу ВСП не є обов`язкова, та не впливає на законність, допустимість та належність зібраних у справі адміністративних матеріалів.

За таких обставин, судом не встановлено порушень діючого порядку складання адміністративних матеріалів за ст. 266 КУпАП, а застосування положень статті 266-1 КУпАП до спірних правовідносин є помилковим.

Доводи сторони захисту щодо неналежного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення та невірної кваліфікації дій за ч. 2 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та розцінюються судом критично як тактика захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Обставин, що обтяжують чи пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

З урахуванням особи, майнового стану та ступеню винуватості ОСОБА_1 характеру та суспільної небезпеки вчинених правопорушень, суд уважає, що ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення у межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

При цьому суд не застосовує додаткове стягнення в виді оплатного вилучення транспортного засобу, легкового автомобіля марки Toyota, д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до ч. 2 ст. 25, 29 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 не є власником вказаного транспортного засобу.

На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись статями 1, 7, 8, 9, 10, 247, 268, 276, 277, 278, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 гривень 60 копійок.

Срок пред`явлення постанови до примусового виконання три місяці з наступного дня після набрання постановою законної сили.

Роз`яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень статті 308 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду в десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Деснянський районний суд міста Києва.

Учасник справи, якому копія постанови суду не вручена в день її проголошення, має право на поновлення строку для апеляційного оскарження, якщо скаргу подано протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

У разі апеляційного оскарження, постанова суду набирає законної сили у разі прийняття апеляційним судом судового рішення про повернення апеляційної скарги, закриття апеляційного провадження, залишення її без розгляду або без задоволення.

Суддя У.В. Скляренко