Рішення від 15 червня 2025 р. у справі №242/1308/24 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 242/1308/24

провадження № 2/753/1169/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Котенко Р. В., за участю секретаря судового засідання Троцковець К. В., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Череди Т. М., відповідача ОСОБА_2 , представників відповідача адвокатів Топчієнко В. В., Кириленка Р. О., представника третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації - Синявської Н. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Череда Тамара Миколаївна звернулась в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Селидівського міського суду Донецької області із позовом до ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04.10.2022 шлюб, зареєстрований 09 серпня 2008 року, між сторонами розірвано. Від цього шлюбу сторони мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з батьком.

Фактично після розлучення у позивачки почались непорозуміння з відповідачем щодо участі у вихованні сина, його відвідуванні, почалися створюватися штучні перешкоди зі сторони відповідача стосовно можливості нормального спілкування із сином. Намагання позивача врегулювати даний спір не призвели до результатів, оскільки відповідач не відповідав на телефонні дзвінки, перешкоджав дитині спілкуватися із матір`ю, штучно створював такі обставини, через які позивач не могла нормально зустрічатися та спілкуватися з сином. Досягти з батьком дитини домовленості про побачення з дитиною позасудовим шляхом не вдається. Останнім часом ситуація із побаченнями матері з дитиною ускладнилась, оскільки як тільки батько дізнавався, що син бачився з мамою, дитину очікував, так би мовити, «домашній арешт» і ряд обмежень. Відтак, позивач вимушена була звернутись за допомогою до Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації з проханням провести бесіду з батьком дитини та посприяти у захисті прав та інтересів дитини та матері дитини.

Син неодноразово повідомляв позивачку про те, що він може поїхати до неї, але тільки назавжди зібравшись від тата.

Позивач любить свою дитину, поважає її вибір, цікавиться життям сина, має бажання спілкуватися та бачитись з дитиною, брати участь у вихованні, навчанні сина, проводити з ним час тощо без участі батька, враховуючи вік дитини. ОСОБА_1 вважає, що між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною повинен існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків з своєю дитиною служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Син має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їх виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Крім того, позивач вважає, що безпосередня її участь у вихованні сина, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання її батьківських прав, а насамперед буде повністю відповідати інтересам дитини.

Також, позивач, як мати, не ухиляється від свого батьківського обов`язку щодо утримання та виховання спільної з відповідачем дитини. З моменту окремого проживання сторін по справі, позивач регулярно надавала та надає матеріальну допомогу своїй дитині.

Також, дитина має певні проблеми зі здоров`ям. Син має рідкісне захворювання шкіри, що проявляється затвердінням шкіри. Відповідно, дитина має отримувати своєчасне обстеження та лікування, підтримання свого здоров`я, дотримуватись дієти, визначеної лікарем. Саме тому позивачка переймається, що її син наразі не отримує належного медичного догляду, що може мати в майбутньому наслідки загострення хвороби дитини.

Відтак, позивачка просила визначити наступний спосіб участі матері у спілкуванні та вихованні сина:

- необмежене спілкування матері з сином особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного контакту між матір`ю та сином, у зручний для дитини час;

- побачення (зустрічі) матері з сином в любий зручний для матері та сина час за фактичним місцем перебування дитини з можливістю спільного відвідування громадських місць, закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей та спільного відпочинку, враховуючи стан здоров`я дитини, без присутності батька дитини та з урахуванням інтересів дитини, не менше одного разу на тиждень, з урахуванням робочого графіка позивача та графіка занять дитини;

- надати право матері супроводжувати дитину до шкільного навчального закладу, будь-якого іншого навчального закладу з можливістю забрати дитину із таких закладів, з урахуванням думки дитини;

- проводити спільний відпочинок та оздоровлення матері та сина (подорожі, санаторії, тощо) без присутності батька дитини, щороку, не менше одного разу на рік, без обмеження території проведення такого відпочинку, включаючи виїзд за межі території України (за виключенням тимчасово окупованої території України та території, де ведуться бойові дії), з попереднім наданням відомостей батьку дитини про місце перебування сина з матір`ю;

- мати має право знати, а батько не має права приховувати, відомості про стан здоров`я дитини, а саме: обстеження, лікування, щеплення тощо. Якщо виникає необхідність, приймати безпосередню участь, обговорюючи та приймаючи рішення щодо будь-яких медичних лікувань та втручання відносно дитини;

- надати право матері проводити щорічно обстеження та лікування (за потреби) дитини у медичному закладі, в тому числі й у Державній установі «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О. М. Лук`янової Національної академії медичних наук України».

Також, позивачка просила стягнути з відповідача за на користь позивача понесений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 29 серпня 2024 року змінено територіальну підсудність судових справ Селидівського міського суду Донецької області шляхом їх передачі до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з 02 вересня 2024 року.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2024 року справу було передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено на суддю Котенко Р. В.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

11 лютого 2025 року через канцелярію суду та 13 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач зазначив, що заперечує проти позову частково. Зокрема, відповідач вважавза доцільне визначити способи участі позивачки у вихованні та спілкуванні із їх спільним сином сином, але не в такому вигляді, про яке вона просить у прохальній частині своєї позовної заяви.

Відповідач зазначив, що беззаперечним є факт того, що їх з позивачкою син з жовтня 2021 року залишився проживати з ним. Позовна заява взагалі не містить конкретних дат щодо того, коли саме ним здійснювалися фактичні перешкоди у побаченнях та спілкуванні позивача із сином. Надані позивачем докази у вигляді спільних із сином фотографій, копій чеків за період часу з 04 лютого по 13 квітня 2024 року, банківських виписок за період часу з 01 січня по 15 серпня 2024 року (по день подання позову), навпаки свідчать про те, що позивач із сином мали регулярні побачення, спільно проводили час, і їм у цьому з його сторони не чинились жодні перешкоди. Відповідач вважає, що всі претензії позивача щодо перешкоджання ним у її спілкуванні із дитиною виникли лише в кінці липня 2024 року, після подання ним до суду позову про стягнення з позивачки аліментів на утримання дитини. Додані позивачем до позовної заяви скріншоти, взагалі не містять конкретних дат, коли ця переписка здійснювалася, а тому із цієї переписки невідомо, який саме період часу вона охоплює. Проте, як вбачається із скріншотів переписки між відповідачем та сином, він ніколи не забороняв синові будь-яким чином спілкуватися із позивачем та проводити спільно з нею час. Тому вважає, що всі претензії позивача щодо перешкоджання ним у спілкуванні із сином є безпідставними та необґрунтованими.

Також, відповідач вважає, що у позовній заяві взагалі необґрунтовано необхідність спільного відпочинку із сином за межами території України. Проти цих вимог він заперечив у повному обсязі. Але зазначив, що не проти того, щоб син спільно раз на рік (щороку) проводив відпочинок із позивачем, за межами місця свого проживання, на своїх канікулах та у вільний від навчання та відвідування гуртків час. Також, відповідач вважає, що матір має повне право брати участь у його лікуванні, якщо для цього є потреба. Щодо необхідності щорічного обстеження у зазначеному позивачем інституті, необхідно врахувати те, що дані обставини позивачем необґрунтовані, оскільки позивач надає докази лише одного звернення нею разом із сином до цього інституту, датовані ще 2017 роком, і не надає жодних доказів, які б свідчили про необхідність звернення сина до цього інституту щороку.

З метою упорядкування відносин щодо участі позивача у вихованні та спілкуванні із сином, та недопущення у майбутньому конфліктних ситуацій з даного приводу, відповідач вважає, що позивачу необхідно встановити такі способи її участі у вихованні та спілкуванні із сином:

- в першій половині дня другої та четвертої суботи кожного місяця дозволити спільний відпочинок та відвідування дитиною місця проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 , з обов`язковим поверненням матір`ю дитини додому до батька у вечері наступного дня у неділю;

- половину державних та церковних свят у році дитина проводить з матір`ю, а половину цих свят провидить із батьком, по черзі;

- один свій день народження в одному році дитина святкує з батьком, а мати бере дитину до себе додому у інший день для святкування цього дня народження, а в іншому році все відбувається навпаки. Але у будь-якому разі, кожен із батьків, має право прийти і привітати дитину в її день народження незалежно від того, з ким із батьків буде святкувати дитина;

- надати можливість брати дитину додому до матері для святкування її дня народження, 16 січня кожного року;

- у період відпустки матері надати можливість дитині, половину цієї відпустки перебувати з матір`ю. У разі, якщо відпустки у батьків співпадають у часі, половина часу дитина проводить з матір`ю, а половину часу з батьком;

- у період шкільних канікул надати можливість дитині, половину цих канікул перебувати з матір`ю;

- коли дитина сильно хворіє, надати матері можливість відвідувати дитину в будь-який день з 9 по 20 годину за місцем проживання дитини (без права брати дитину до місця свого проживання навіть у ті дні, коли мати має на це право);

- якщо дитина під час хвороби перебуває у медичних закладах на стаціонарному лікуванні, половину днів з дитиною має бути мати, а половину днів батько.

Крім того, відповідач зазначив, що через подання позивачем безпідставного та необґрунтованого позову до суду, та небажання позивача вирішувати спір у позасудовому порядку, він при підготовці до судового розгляду у цій справі вимушений був понести витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8 000 гривень. Також, зауважив, що він може додатково понести витрати на правничу допомогу у разі представництва його інтересів адвокатом у судових засіданнях.

17 лютого 2025 року від представника позивача адвоката Череди Т. М. до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник зазначає, що відповідач надав до суду переписку з дитиною датованою вже після звернення позивачкою до суду. Мати у своїй позовній заяві повідомляла суд про обставини, які мали місце у певний період часу перед зверненням до суду. Тому, надана переписка батька з дитиною лише відображає відношення сина з батьком та те, що дитина перебуває під постійним контролем батька. Мати у своїй позовній заяві повідомляла суд, що створення штучних перешкод зі сторони відповідача стосовно можливості нормального спілкування з сином стали підставою для звернення нею до Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, а в подальшому й до суду. Звертає увагу суду, що мати не звернулась до суду з вимогами усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, а звернулася з позовом про визначення способу участі одного з батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною. Зауважила, що звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. Зазначила, що позивачка наполягає на позовній вимозі щодо спільного відпочинку із сином з можливістю виїзду за межі території України (за виключенням тимчасово окупованої території України та території, де ведуться бойові дії). Мати вважає, що надання можливості спільного відпочинку їй з сином відповідатиме не лише принципу рівності батьків у спілкуванні з дитиною, а й інтересам дитини, оскільки відвідування нових країн світу сприятиме розширенню дитячого кругозору, отриманню нових навичок та досвіду, добре позначиться на духовному, інтелектуальному розвитку сина як особистості. Крім того, позивач просила відмовити у задоволенні вимоги відповідача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу, як таких, що не є співмірними зі складністю справи та реально наданими адвокатом послугами.

17 лютого 2025 року від представника позивача адвоката Череди Т. М. надійшла заява про зміну предмета позову, яка була прийнята судом до розгляду протокольною ухвалою від 26 лютого 2025 року.

Відповідно до цієї заяви позивачка просила визначити такі способи її участі у спілкуванні та вихованні сина:

- надати право матері проводити час спільно з дитиною у першу та третю суботи місяця із 11:00 год. по 20:00 год. за межами фактичного місця проживання дитини;

- половину державних та церковних свят щороку дитина проводить з матір`ю, а половину цих свят провидить із батьком, по черзі;

- один свій День народження дитина проводить із матір`ю, а другий, у наступному році - із батьком. При цьому, кожен із батьків має право прийти і привітати дитину в її День народження незалежно від того, з ким із батьків буде проводити свято дитина;

- надати право матері залишати дитину з ночівлею за місцем свого проживання у разі такої потреби та бажання дитини;

- у разі хвороби дитини, батько повинен повідомити матір про хворобу та стан дитини та надати можливість матері відвідувати дитину за місцем її знаходження під час хвороби;

- надати можливість дитині разом із матір`ю проводити спільний відпочинок та оздоровлення (подорожі, санаторії тощо) без присутності батька дитини, щороку, не менше одного разу на рік, без обмеження території проведення такого відпочинку, включаючи виїзд за межі території України (за виключенням тимчасово окупованої території України та території, де ведуться бойові дії), з попереднім наданням відомостей батьку дитини про місце перебування сина з матір`ю;

- надати можливість дитині відвідувати дитячий табір на території України та/або за кордоном, з попереднім наданням відомостей батьку дитини про місцезнаходження такого табору з повним забезпеченням перебування дитини у такому таборі за рахунок матері;

- надати можливість матері бути присутньою на святах та дитячих виступах, змаганнях, де бере участь дитина;

- у разі зміни адреси місця проживання дитини, батько повинен повідомити матір про наступне місце проживання дитини.

31 березня 2025 року від представника позивача адвоката Череди Т. М. надійшла заява про зміну предмета позову, яка була прийнята судом до розгляду протокольною ухвалою від 01 квітня 2025 року.

Відповідно до цієї заяви позивачка просила визначити такі способи її участі у спілкуванні та вихованні сина:

- надати право матері проводити час спільно з дитиною у другу та четверту суботу місяця з 10:00 год. по 19:00 год. за межами фактичного місця проживання дитини;

- святкування Різдва та Нового року з дитиною відбувається по черзі: по непарним рокам дитина святкує Різдво з матір`ю, Новий рік з матір`ю, по парним рокам дитина святкує Різдво з батьком, Новий рік з батьком;

- день народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) батьки проводять з дитиною по черзі: не парний рік - мати, парний рік - батько. При цьому, кожен із батьків, має право прийти і привітати дитину в її День народження незалежно від того, з ким із батьків буде проводити свято дитина;

- мати має право разом із дитиною проводити спільний відпочинок та оздоровлення (подорожі, санаторії) без присутності батька дитини, щороку, не більше чотирьох разів на рік, без обмеження території проведення такого відпочинку, включаючи виїзд за межі території України (за виключенням тимчасово окупованої території України та території, де ведуться бойові дії). Про вказаний відпочинок чи оздоровлення, батько дитини має бути повідомлений письмово (через засоби електронного поштового зв`язку та будь-який активний застосунок: Viber, WhatsApp, Telegram, Messenger тощо) не менш ніж за два тижні до вказаної поїздки із наданням відомостей про місце перебування сина з матір`ю та терміну такого перебування за вказаною адресою. Максимальний строк такої поїздки може складати щоразу не більше 1 (одного) календарного місяця. Витрати по забезпеченню спільного відпочинку матері з дитиною здійснюються за рахунок матері;

- мати має право, за свій рахунок, забезпечити дитині відвідування дитячого табору на території України та/або за кордоном (за бажанням дитини), з попереднім наданням відомостей батьку дитини про місцезнаходження такого табору;

- мати має право бути присутньою на святах та дитячих виступах, змаганнях, де бере участь дитина;

- мати має право залишати дитину з ночівлею за місцем свого проживання у разі такої потреби та за бажанням дитини;

- у період хвороби дитини, мати має право безперешкодно відвідувати дитину за місцем її знаходження під час хвороби;

- повний профілактичний огляд дитини не менше ніж 1 раз на рік батьки здійснюють по черзі: не парний рік - мати, парний рік - батько. Після проведення обстеження кожен із батьків зобов`язаний надати другому із батьків копію результатів проведеного обстеження дитини;

- мати має право безперешкодно в будь-який час, не порушуючи режиму дня дитини, спілкуватися з сином в телефонному режимі, та за допомогою відеозв`язку, соціальних мереж тощо.

25 квітня 2025 року від представника позивача адвоката Череди Т. М. до суду надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, якою вона просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.

30 квітня 2025 року відповідачем до суду подано заяву про стягнення з позивачки понесених судових витрат, відповідно до якої просить сягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2025 року закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті.

У судові засідання позивач та її представник не з`явились.

13 травня 2025 року, 04 червня 2025 року від представника позивача адвоката Череди Т. М. надійшли заяви про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити та стягнути з відповідача судові витрати.

У судовому засіданні 14 травня 2025 року відповідач суду пояснив, що визнає позов частково. Зазначив, що у нього з позивачкою після розірвання шлюбу склались неприязнені стосунки, тому спілкування між ними відсутнє. Разом з тим, він ніколи не впливав на сина з приводу його спілкування з матір`ю, ніколи не перешкоджав та не має наміру перешкоджати сину у зустрічах з матір`ю. По суті він не погоджується лише з кількома вимогами позивачки, а саме вважає, що вимога позивача щодо спільного з сином відпочинку тривалістю один місяць може порушувати навчальний процес ОСОБА_3, оскільки канікули під час навчального року значно менші ніж один місяць. Крім того, його не влаштовує, що про відпочинок мати повідомляє батька лише письмово, адже це порушує вимоги чинного законодавства щодо порядку виїзду дитини за кордон, оскільки він як батько має надавати свій дозвіл матері дитини на виїзд дитини за межі України. При цьому зауважив, що проти виїзду ОСОБА_3 разом з матір`ю на відпочинок за кордон він не заперечує. Він може не погодитись на виїзд дитини лише якщо це порушуватиме навчальний процес ОСОБА_3. Також, відповідач зазначив, що він не погоджується з вимогою позивача, що вона має право залишати дитину з ночівлею за місцем свого проживання у разі такої потреби, оскільки незрозуміло хто і за якими критеріями визначатиме цю потребу. Щодо вимоги позивача про стягнення з нього судових витрат на професійну правничу допомогу зауважив, що він також наразі несе витрати на професійну правничу допомогу, хоча вважає, що підстави для звернення із цим позовом до суду взагалі були відсутні, адже протягом трьох років проживання з ним сина ніяких суперечок з позивачкою з приводу порядку спілкування з ОСОБА_3 у них не було. Вважає, що підґрунтям цього позову став його позов про стягнення з позивача аліментів на утримання сина.

У судовому засіданні 04 червня 2025 року у присутності представникаСлужби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації судом була з`ясована думка неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо позовних вимог його матері.

Так, ОСОБА_3 пояснив суду, що він дійсно проживає разом з батьком у Дарницькому районі міста Києва. Його мама проживає у центрі міста Києва. Здебільшого він їздить до матері на вихідних, вони безперешкодно зустрічаються за домовленістю, коли в обох співпадають можливості. У будні дні вони з мамою зустрічаються рідко, оскільки щодня він у першій половині дня навчається у школі, у понеділок, середу та четвер по вечорам у нього тренування по баскетболу, а у вівторок, п`ятницю та суботу, ближче до вечора, він разом з батьком відвідує тренажерний зал, де тренування займають близько двох годин. Крім того, він проводить вільний час з друзями. Зазначив, що у тривалий відпочинок разом з матір`ю не їздив. Цим літом разом з однокласниками поїде на два тижні відпочивати у Болгарію. Поїздку до Болгарії оплатила мама. Тато проти цієї поїздки не заперечує та надасть письмову згоду на виїзд за кордон. Розповідаючи, про участь матері у його житті, ОСОБА_3 зазначив, що мама за бажанням відвідує його шкільні заходи, проте він, наприклад, не любить коли батьки приходять до нього на змагання з баскетболу. Крім того, ОСОБА_3 зауважив, що не любить залишатись у мами на ніч, оскільки не відчуває себе комфортно у колі нового чоловіка матері. Також, ОСОБА_3 зауважив, що він любить свою маму, проте наразі не потребує частих зустрічей з нею, оскільки у нього є свої вподобання щодо розпорядження вільним від навчання часу, зокрема, він наразі більше часу бажає проводити з друзями. Вказав, що не хотів би зустрічатись з мамою за встановленим судом графіком, оскільки вважає, що це порушуватиме його спосіб життя. Зокрема, встановлений графік може співпадати з його тренуваннями, змаганнями з баскетболу тощо.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, заслухавши пояснення позивача, з`ясувавши у справі думку дитини, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов висновків, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач та відповідач з 09 серпня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року.

Сторони батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 07 червня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області.

Після розірвання шлюбу між сторонами, їх син ОСОБА_3 залишився проживати разом з батьком - відповідачем у справі.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 жовтня 2024 року з позивачки на користь відповідача стягнуті аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 4 000,00 грн, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Позивач періодично зустрічається з сином, що підтверджується наявними у матеріалах справи спільними фотографіями та перепискою між позивачкою та її сином, де вони домовляються про зустрічі.

Батько не перешкоджає спілкуванню позивачки з сином, проте між сторонами присутні неузгодженні питання, зокрема, щодо спільного відпочинку матері з сином та можливістю сина залишатись у матері на ніч.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 51 Конституції України, ч. ч. 2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (ст. 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У ч. 1 ст. 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною, або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і, потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини - держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Частинами 2, 8, 9 ст. 7 СК України визначено, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі ст.141 СК України - мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» - кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини (ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст. 153 СК України - мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 року у справі за заявою «Хант проти України», за № 31111/04).

Відповідно до ст. 5 Протоколу за № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен з подружжя, у відносинах між собою і, в їхніх відносинах зі своїми дітьми, користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі за № 402/428/16-ц зроблено висновок про те, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969 року та Закону за № 1906-IV, а також не містить положень, щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ст. 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - і якщо, це не порушуватиме права та інтереси дитини - підлягають врахуванню інтереси батьків.

Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України - регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами тощо.

Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 19 СК України - при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь Органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою, який подає суду письмовий висновок, щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський Суд з прав людини, практика якого, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і ч. 4 ст. 10 ЦПК України, застосовується судом, як джерело права.

Так, у рішенні від 19.09.2019 року у справі «Andersena v. Latvia», заява за № 79441/17, Європейський суд з прав людини зазначив, що «найкращі інтереси дитини» не можуть розумітися однаково, незалежно від того, чи розглядає суд запит про повернення дитини відповідно до Гаазької конвенції або постанову про опіку або батьківських правах. Національні суди, відхиляючи певну інформацію і докази, що стосуються конкретного розгляду, не можуть вважатися такими, що проігнорували найкращі інтереси дитини.

У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017 року у справі «М. С. проти України», заява за № 2091/13, йдеться про визначення інтересів дитини, їх місця у взаємовідносинах між батьками. У цьому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини, у кожній конкретній справі, необхідно враховувати два аспекти:

- по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною;

- по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Таким чином, між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі за № 607/13092/16-ц, від 14.07.2020 року у справі за № 127/28537/18, від 17.08.2022 року у справі за № 613/1185/19.

Оцінюючи способи участі матері у вихованні дитини, які просить встановити позивач, суд вважає, що такі способи як періодичні побачення з дитиною, спільне святкування Різдва, Нового року, дня народження дитини, відвідування дитини під час її хвороби, спілкування з дитиною в телефонному режимі та за допомогою відеозв`язку, соціальних мереж, не суперечать вимогам чинного законодавства, відповідають найкращим інтересам дитини у збереженні її зв`язків з матір`ю та не заперечуються відповідачем.

Разом з тим, враховуючи вік дитини (якому на момент ухвалення рішення виповнилось 15 років), його зайнятість у навчанні, спорті, активізацію з огляду на вік дитини у взаємодії з однолітками тощо, суд вважає, що у цій справі думка дитини має визначальне значення та беззаперечно має бути врахована судом при вирішенні спору між батьками щодо порядку виховання та спілкування з дитиною.

Так, при наданні пояснень у судовому засіданні ОСОБА_3 зауважив, що встановлення конкретних днів та годин спілкування з матір`ю може суттєво вплинути на його приватне життя.

Відтак, суд, визначаючи дні та години спілкування матері та сина, вважає, що зустрічі мають відбуватись за бажанням ОСОБА_3.

При цьому суд вважає, що така умова не обмежуватиме прав матері на спілкування з сином, оскільки судом встановлено, що як до подання позову до суду, так і під час розгляду цієї справи, спілкування матері та сина відбувалось за їх взаємною згодою та домовленістю та не зазнавало перешкод зі сторони відповідача.

Також, з огляду на думку дитини, суд не вважає за доцільне встановлювати такі способи участі матері у спілкуванні з сином як те, що мати має право бути присутньою на святах та дитячих виступах, змаганнях, де бере участь дитина, а також те, що мати має право залишати дитину з ночівлею за місцем свого проживання у разі такої потреби та за бажанням дитини.

Забезпечення матір`ю за свій рахунок відвідування дитиною дитячого табору на території України та/або за кордоном (за бажанням дитини), з попереднім наданням відомостей батьку дитини про місцезнаходження такого табору є правом матері. При цьому, рівність прав батьків на виховання дитини та спілкування з нею не порушуватиметься, оскільки дитина перебуватиме у таборі самостійно. Крім того, бажання матері організовувати за свій рахунок оздоровлення та відпочинок дитини не заперечується відповідачем. А отже, спір у цій частині вимог відсутній, що є самостійною підставою для відмови у позові у цій частині.

Щодо вимоги матері про те, що повний профілактичний огляд дитини не менше ніж 1 раз на рік батьки здійснюють по черзі: не парний рік - мати, парний рік - батько; після проведення обстеження кожен із батьків зобов`язаний надати другому із батьків копію результатів проведеного обстеження дитини, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 284 ЦК України фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою.

Частиною 1 статті 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

З огляду на зазначене, вимога позивача про вирішення батьками питань, пов`язаних з медичним обстеженням дитини, з огляду на те, що дитині на час ухвалення рішення виповнилось п`ятнадцять років, не відповідає чинному законодавству та порушуватиме права дитини, зокрема, на самостійний вибір лікаря.

Що стосується вимоги матері на спільний відпочинок з сином, а саме, що «мати має право разом із дитиною проводити спільний відпочинок та оздоровлення (подорожі, санаторії) без присутності батька дитини, щороку, не більше чотирьох разів на рік, без обмеження території проведення такого відпочинку, включаючи виїзд за межі території України (за виключенням тимчасово окупованої території України та території, де ведуться бойові дії). Про вказаний відпочинок чи оздоровлення, батько дитини має бути повідомлений письмово (через засоби електронного поштового зв`язку та будь-який активний застосунок: Viber, WhatsApp, Telegram, Messenger тощо) не менш ніж за два тижні до вказаної поїздки із наданням відомостей про місце перебування сина з матір`ю та терміну такого перебування за вказаною адресою. Максимальний строк такої поїздки може складати щоразу не більше 1 (одного) календарного місяця. Витрати по забезпеченню спільного відпочинку матері з дитиною здійснюються за рахунок матері», суд зазначає таке.

Спільний відпочинок та оздоровлення матері та дитини є правом матері та відповідає інтересам дитини.

Разом з тим, суд бере до уваги доводи відповідача, що про поїздки ОСОБА_3 за кордон разом з матір`ю відповідач має бути не просто заздалегідь повідомлений, а відповідно до вимог чинного законодавства має надати свою згоду на перебування сина у певній країні певний період.

Такі доводи відповідача відповідають вимогам пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, відповідно до якого виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

Крім того, встановлення строку будь-якої поїздки дитини разом з матір`ю в один місяць може порушувати навчальний процес дитини з огляду на те, що осінні, зимові та весняні канікули за загальним правилом тривають менше місяця.

Відтак, у цій частині позов підлягає частковому задоволенню та суд, з урахуванням рівності прав обох батьків та інтересів дитини на належний освітній процес, вважає встановити порядок спільного відпочинку та оздоровлення матері та дитини таким чином:

спільний відпочинок та оздоровлення (подорожі, відпочинок у санаторіях) матері з дитиною, без присутності батька, щороку, на території України (за виключенням тимчасово окупованої території України та території, де ведуться бойові дії), з попереднім письмовим повідомленням батька дитини (через засоби електронного поштового зв`язку та будь-який активний застосунок: Viber, WhatsApp, Telegram, Messenger тощо) не менш ніж за два тижні до вказаної поїздки із наданням відомостей про місце перебування сина з матір`ю та строку такого перебування за вказаною адресою;

- спільний відпочинок та оздоровлення (подорожі, відпочинок у санаторіях) матері з дитиною, без присутності батька, щороку, за межами території України, за попередньою домовленістю з батьком дитини щодо країни та часу перебування дитини за кордоном.

При цьому, спільний відпочинок матері з дитиною має бути: не більше чотирьох разів на рік; спланований з урахуванням навчального процесу дитини; у період осінніх, зимових та весняних канікул не перевищувати половини канікул, у період літніх канікул не перевищувати 1 (одного) місяця; витрати по забезпеченню спільного відпочинку матері з дитиною здійснюються за рахунок матері.

Отже, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд вирахував, що позовні вимоги позивача задоволені на 50 % (із розрахунку: чотири способи участі матері у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною задоволено, у чотирьох відмовлено повністю, а два способи задоволені частково).

Враховуючи, що за подання позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн, з відповідача за користь позивача стягується судовий збір у розмірі 484,48 грн (968,96 х 50%).

Окрім того, кожною зі сторін заявлені вимоги про стягнення з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу.

Так, 25.04.2025 сторона позивача заявила про понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 14 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат стороною позивача надані:

- копія договору про надання правової допомоги від 29.07.2024, укладеного між позивачкою та адвокатом Чередою Т. М. (далі - Договір від 29.07.2024),

- копія додаткової угоди від 29.07.2024 до Договору від 29.07.2024, у якій викладена вартість послуг адвоката;

- копії рахунків на оплату послуг адвоката Череди Т. М. від 25.02.2025 на суму 3 000,00 грн та від 31.03.2025 на суму 3 000,00 грн;

- платіжні інструкції № 617811140 від 29.07.2024, № @2PL786545 від 25.02.2025, № 729937422 від 01.04.2025, згідно з якими позивачкою сплачено адвокату Череді Т. М. за надання послуг 8 000,00 грн, 3 000,00 грн, 3 000,00 грн відповідно;

- копія акту наданих послуг від 26.02.2025 до Договору від 29.07.2024 (згідно із яким позивачу адвокатом надані послуги: правова консультація, аналіз фактичних обставин справи, формування доказової бази, направлення адвокатського запиту, складання позовної заяви, сповіщення клієнта про рух справи, складання заяви про зміну предмету позову, складання відповіді на відзив, участь у судовому засіданні 26.02.2025);

- копія акту наданих послуг від 01.04.2025 до Договору від 29.07.2024 (згідно із яким позивачу адвокатом надані послуги: участь у судовому засіданні 01.04.2025);

- детальний опис наданих послуг за Договором від 29.07.2024, відповідно до якого адвокат Череда Т. М. надала позивачці такі послуги у справі: правова консультація, аналіз фактичних обставин справи, формування доказової бази, направлення адвокатського запиту, складання позовної заяви, сповіщення клієнта про рух справи, складання заяви про зміну предмету позову, складання відповіді на відзив, участь у судових засіданнях 26.02.2025 та 01.04.2025).

Відповідач 29.04.2025 заявив про понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надані:

- копія договору про надання правової допомоги № 02/25-ЦП від 05.02.2025, укладеного між відповідачем та адвокатом Топчієнко В. В. (далі - Договір № 02/25-ЦП від 05.02.2025);

- прибутковий касовий ордер № 01/02/25-ЦП від 11.02.2025, відповідно до якого відповідач сплатив послуги адвоката Топчієнко В. В. за Договором № 02/25-ЦП від 05.02.2025 у розмірі 8 000,00 грн;

- акт виконаних робіт щодо надання правничої допомоги адвокатом Топчієнко В. В. № 01/02/25-ЦП від 11.02.2025 за Договором № 02/25-ЦП від 05.02.2025 (згідно із яким відповідачу адвокатом надані послуги: ознайомлення з матеріалами справи, консультація відповідача, складання відзиву на позовну заяву);

- прибутковий касовий ордер № 02/02/25-ЦП від 26.02.2025, відповідно до якого відповідач сплатив послуги адвоката Топчієнко В. В. за Договором № 02/25-ЦП від 05.02.2025 у розмірі 2 500,00 грн;

- акт виконаних робіт щодо надання правничої допомоги адвокатом Топчієнко В. В. № 01/02/25-ЦП від 26.02.2025 за Договором № 02/25-ЦП від 05.02.2025 (згідно із яким відповідачу адвокатом надані послуги: участь у судовому засіданні);

- копія договору про надання правової допомоги № 04/25-ЦП від 01.04.2025, укладеного між відповідачем та адвокатом Кириленком Р. О. (далі - Договір № 04/25-ЦП від 01.04.2025);

- копія акту виконаних робіт щодо надання правничої допомоги адвокатом Кириленком Р. О. № 01/04/25-ЦП від 01.04.2025 за Договором № Договір № 04/25-ЦП від 01.04.2025 (згідно із яким відповідачу адвокатом надані послуги: участь у судовому засіданні);

- копія прибуткового касового ордеру № 01/04/25-ЦП від 01.04.2025, відповідно до якого відповідач сплатив послуги адвоката Кириленка Р. О. за Договором № 04/25-ЦП від 01.04.2025 у розмірі 2 500,00 грн.

Отже, фактичне понесення сторонами витрат на професійну правничу допомогу підтверджується доказами у справі, витрати на оплату послуг адвокатів на переконання суду співмірні зі складністю справи та наданих адвокатами послуг, часом, витраченим адвокатами на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг.

З огляду на те, що позовні вимоги були задоволені частково, а саме на 50%, суд вважає, що на сторону відповідача необхідно покласти витрати позивача на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 7 000,00 грн (14 000,00 грн х 50%), а на сторону позивача необхідно покласти витрати відповідача на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 6 500,00 грн (13 000,00 грн х 50%).

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись вказаною нормою, враховуючи, що внаслідок розподілу судових витрат на відповідача покладено більшу суму витрат, суд зобов`язує відповідача сплатити позивачці різницю витрат на професійну правову допомогу у розмірі 500,00 грн.

Керуючись статтями 10-13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - задовольнити частково.

Визначити такий спосіб участі матері ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 :

1) побачення у другу та четверту суботу місяця з 10:00 год. по 19:00 год. за межами фактичного місця проживання дитини за бажанням дитини;

2) святкування Різдва та Нового року з дитиною відбувається по черзі: по непарним рокам дитина святкує Різдво та Новий рік з матір`ю, по парним рокам дитина святкує Різдво та Новий рік з батьком;

3) день народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) батьки проводять з дитиною по черзі: непарний рік - мати, парний рік - батько. При цьому, кожен із батьків, має право прийти і привітати дитину в її День народження, незалежно від того, з ким із батьків буде проводити свято дитина;

4) спільний відпочинок та оздоровлення (подорожі, відпочинок у санаторіях) матері з дитиною, без присутності батька, щороку, на території України (за виключенням тимчасово окупованої території України та території, де ведуться бойові дії), з попереднім письмовим повідомленням батька дитини (через засоби електронного поштового зв`язку та будь-який активний застосунок: Viber, WhatsApp, Telegram, Messenger тощо) не менш ніж за два тижні до вказаної поїздки із наданням відомостей про місце перебування сина з матір`ю та строку такого перебування за вказаною адресою;

- спільний відпочинок та оздоровлення (подорожі, відпочинок у санаторіях) матері з дитиною, без присутності батька, щороку, за межами території України, за попередньою домовленістю з батьком дитини щодо країни та часу перебування дитини за кордоном.

При цьому, спільний відпочинок матері з дитиною має бути: не більше чотирьох разів на рік; спланований з урахуванням навчального процесу дитини; у період осінніх, зимових та весняних канікул не перевищувати половини канікул, у період літніх канікул не перевищувати 1 (одного) місяця; витрати по забезпеченню спільного відпочинку матері з дитиною здійснюються за рахунок матері.

5) у період хвороби дитини, мати має право безперешкодно відвідувати дитину за місцем її знаходження під час хвороби;

6) мати має право безперешкодно в будь-який час, не порушуючи режиму дня дитини, спілкуватися з дитиною в телефонному режимі та за допомогою відеозв`язку, соціальних мереж.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 31.03.2026.

Суддя Р. В. Котенко