Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №703/173/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/173/26

2/703/905/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

встановив:

06.01.2026 позивачка звернулася до суду з позовною заявою про стягнення аліментів із відповідача на повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що її та ОСОБА_2 син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає із нею та перебуває на її утриманні, з 01.09.2025 навчається на 1-му курсі денної форми навчання в державному навчальному закладі І-ІІ рівнів акредитації «Черкаський професійний автодорожній ліцей», термін навчання – до 11.12.2026. У зв`язку із цією обставиною потребує утримання від батька, ОСОБА_2 . Позивачка самостійно не в змозі забезпечувати всі потреби, що виникли у зв`язку із навчанням сина, а відповідач матеріальної допомоги синові не надає, незважаючи на її неодноразові звернення, хоча має таку можливість, оскільки фізично здоровий, перебуває на військовій службі та має доходи. Просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, на період до закінчення навчання 11.12.2026, в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.01.2026 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлений сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи.

Копію ухвали про відкриття провадження в справі разом із копією позовної заяви та додатками, направлено відповідачеві на адресу зареєстрованого місця проживання, вказане відправлення повернуте без вручення через відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, пов`язаної із належним здійсненням правосуддя, зокрема сформульованої в справі «Сидоренко проти України» (Sydorenko v. Ukraine (dec.), №73193/12, 18 February 2021), загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, однак стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, зважаючи на те, що позивач не висловив своїх заперечень проти заочного розгляду справи, розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого главою 11 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видане повторно 09.09.2023, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Як вказувалося позивачкою та не було заперечено відповідачем, сторони не перебували в зареєстрованому шлюбі.

Із повного витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 23.01.2024, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 записаний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , підставою внесення відповідних змін вказана заява про визнання батьківства №74/32.14-05-01-08 від 09.09.2023. У зв`чзку із внесенням змін до актового запису, анульоване попереднє свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 19.10.2007 та видане нове, серії НОМЕР_1 від 09.09.2023.

Згідно з довідкою №681 від 17.09.2025 ОСОБА_4 з 01.09.2025 навчається на 1-му курсі денної форми навчання в державному навчальному закладі І-ІІ рівнів акредитації «Черкаський професійний автодорожній ліцей» (наказ про зарахування№3З-УДЗ від 29.08.2025), термін навчання – до 11.12.2026.

Із відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 13.11.2025 №5668, за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , з 16.10.2010 по даний час.

Відповідно до довідки №2637 від 14.09.2023, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 з 09.03.2023.

На підтвердження витрат позивачки на утримання сина надані розрахункові документи про придбання одягу, білизни, постільних приналежностей, канцелярських товарів за період із 06.09.2025 до 26.10.2025.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ що батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років із можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 13.04.2021 в справі №308/4214/18 (провадження №61-16005св20).

Так Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 у справі №644/3610/16 (провадження №61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові від 16 лютого 2022 у справі №381/2423/20 (провадження №61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України однією із основних засад цивільного судочинства є змагальність сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За обставинами даної справи, позивачем надано належні та допустимі докази того, що її та відповідача повнолітній син продовжує навчання в закладі фахової передвищої освіти, у зв`язку із чим потребує матеріального забезпечення від обох батьків. Витрати, підтверджені платіжними документами, стосуються придбання речей першої необхідності, що за своєю суттю є такими, які можуть бути придбані особою саме за рахунок коштів, отриманих в якості аліментів.

Відповідач не скористався власним правом заперечувати проти позовних вимог або ж навести обставини, що позбавляють його змоги надавати утримання повнолітньому сину у зв`язку із продовженням навчання.

Стаття 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Суд зазначає, що із матеріалів справи не вбачається, що повнолітній син сторін, який продовжує навчання, має будь-який дохід, однак очевидно, що останній обмежений в можливості працювати у зв`язку із денною формою навчання.

Суд вважає встановленим той факт, що у зв`язку з навчанням ОСОБА_4 потребує матеріальної допомоги, яку мають надавати обоє батьків.

Враховуючи відсутність відомостей про те, що відповідач не є працездатною особою, останній не надав суду даних про неможливість матеріальної допомоги на утримання свого повнолітнього сина, який продовжує навчання та потребує допомоги батьків, а позивачка належними доказами довела факт продовження навчання у вищому навчальному закладі, приймаючи до уваги обставини, викладені в ст. 182 СК України, які мають суттєве значення для вирішення справи, положення ст. 191 СК України, виходячи з засад розумності та справедливості, керуючись інтересами дитини, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 06.01.2026 і до закінчення 11.12.2026 навчання в Державному навчальному закладі «Черкаський професійний автодорожній ліцей».

Пунктом 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Судові витрати слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 141, 258, 263-265, 430 ЦПК України, ст. 180, 182, 191, 199-201 СК України, суд

ухвалив :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період навчання останнього в Державному навчальному закладі «Черкаський професійний автодорожній ліцей», в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи із 06.01.2026 і до закінчення навчання 11.12.2026.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене 03.04.2026.

Суддя: І.В.Овсієнко