Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №554/13687/24 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 25.03.2026Справа № 554/13687/24

Провадження № 2/554/1706/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого - судді: Сініцина Е.М.

за участю секретаря: Кувіти М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Служби у справах дітей Полтавської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на дитину та дружини, стягнення аліментів за минулий час, –

В С Т А Н О В И В:

Позивачка – ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , вякому просить розірвати шлюб, зареєстрований 03 березня 2022 року у Новомосковському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), за актовим записом № 89, визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, стягнути аліменти на її утримання, до досягнення дитиною трьох років, у твердій грошовій сумі, в розмірі 2000,00 грн., стягнути аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, в розмірі 4000,00 грн., а також стягнути аліменти на її утримання на утримання дитини, за минулий час починаючи з грудня 2023 року по листопад 2024 року.

В обґрунтування своїх вимог, позивачка вказує, що спільне подружнє життя у них з чоловіком не склалося через несумісність характерів, втрати почуття любові і поваги один до одного та внаслідок того, що кожний із них має різні погляди на сімейне життя.

У зв`язку з цим, з червня 2023 року вони припинили між собою шлюбні стосунки стали проживати окремо, відповідач перебуває весь цей час за межами міста, перестали вести спільне господарство і вирішили розірвати шлюб. Окрім того у відповідача на даний час інші стосунки. Тому вважає, що подальше спільне життя зі збереженням шлюбу та примиренням між ними неможливе.

Від шлюбу мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дитина проживає постійно з нею, знаходиться на її утриманні. Відповідач проживає окремо та має вже іншу сім`ю.

На початку жовтня 2024 року вона звернулась із заявою до відділу опіки і піклування служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради про визначення місця проживання дитини з нею. Відповідно до витягу з рішення від 12.11.2024 року виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, вирішено визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 .

За даними Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, розмір середньої заробітної плати у Дніпропетровській області становить 19 000,00 грн. 1/6 частини від середньої зарплати по Дніпропетровському регіону становить 3166,67 грн. Отже, вважає, що стягнення аліментів на її утримання з відповідача до досягнення дитиною трьох років має бути у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 гривень щомісяця, з врахуванням індексу інфляції на час їх виплати.

Рідних у неї немає, вона одинока, сторонньої допомоги чекати немає від кого, на її утриманні перебуває син від першого шлюбу - ОСОБА_4 , батько якого сплачує аліменти в сумі 2000,00 гривень.

Станом на зараз її загальний щомісячний дохід складає 2860,00 грн. (860,00 грн. – соціальні виплати, 2000,00 грн. – сплата аліментів).

На даний час вона не працює, оскільки знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а відповідач не надає матеріальної допомоги дитині у добровільному порядку.

Відповідач офіційно не працевлаштований, але вона вважає, що він приховує свої доходи в Інтернеті, зокрема на особисті сторінці ОСОБА_2 у Facebook є достатньо відомостей про отримання ним доходу від ремонту, продажу автомобілів.

За таких обставин, для належного та всебічного розвитку дитини та створення гідних її умов життя, вважає, що стягнення аліментів на дитину має бути у твердій грошовій сумі у розмірі 4000,00 гривень щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, з врахуванням індексу інфляції на час їх виплати.

З грудня 2023 року відповідач не утримує їхню спільну дитину, коштів на її утримання не надає, хоча зобов`язаний надавати. Свої доходи відповідач повністю витрачає на свої потреби. Зазначає, що вона неодноразово зверталась до відповідача з проханням надати кошти, купити ліки їхній спільній дитині, допомогти зі сплатою дитячого садочка, тощо, але відповідач залишав її прохання без відповідей, ігноруючи їх. За період з грудня 2023 року по теперішній час нею витрачено 80 000,00 гривень на утримання дитини, а саме на оплату дитячого садка, лікування, діагностичне обстеження дитини, продуктів харчування тощо.

З урахуванням викладеного, вважає, що з відповідача має бути стягнено аліменти за минулий період, що складає 72 000,00 гривень, з розрахунку: аліменти на користь ОСОБА_1 на її утримання з грудня 2023 року по листопад 2024 року включно 24 000,00 грн. (12 міс. * 2000,00 грн.); аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 з грудня 2023 року по листопад 2024 року включно 48 000,00 грн. (12 міс * 4 000,00 грн.).

Судові витрати позивачка просила стягнути з відповідача на її користь.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20.01.2025 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання, викликано учасників справи.

28 квітня 2025 року, згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», назву Октябрського районного суду м. Полтави було змінено на «Шевченківський районний суд міста Полтави».

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 18 листопада 2025 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

Позивачка та її представник – адвокат Літвінова-Бородіна Н.В. у судовому засіданні просили позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач належним чином повідомлявся про дату та час засідання, відзиву, заяв та клопотань не надсилав.

Представник Служби у справах дітей Полтавської міської ради підтримав рішення від 12.11.2024 року виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, яким вирішено визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 .

Згідно ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, якщо відповідач не з`явився без поважних причин або без повідомлення причини, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. З цих підстав суд, відповідно до ст.ст. ч.4 ст.223,280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку та ухвалив рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя.

Шлюб між сторонами зареєстровано 03 березня 2022 року у Новомосковському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за актовим записом № 89, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Позивачка вказує на те, що спільне подружнє життя із відповідачем не склалось, сторони не ведуть спільне господарство та проживають окремо з червня 2023 року, дитина ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю.

Згідно ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

При цьому, ч.1 ст. 105 СК України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього кодексу, положення якої зазначають, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Положенням ч.2 ст.112 СК України визначено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи, що позивачка подала позов до суду та наполягає на розірванні шлюбу, в достатній мірі обґрунтувала позовні вимоги, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивачки.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, суд приходить до наступного висновку.

Копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , що видане Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що зроблене відповідний запис №04, підтверджується що батьками дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно Довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру від 27.07.2022 року № 1103027-2022 та Витягу з реєстру територіальної громади від 03.07.2023 року № 2023/004938825, місце проживання дитини – ОСОБА_3 зареєстровано разом із матір`ю – ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд вважає встановленим факт проживання дитини з матір`ю, а також знаходження дитини на утриманні матері.

Згідно до положень ст.51 Конституції України та ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

У відповідності до ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Відповідно обов`язок по утриманню дитини в рівних частках покладається на її батьків.

Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці признають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здатностей та фінансових можливостей.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 1, 2 ст. 181 СК України).

Частиною 3 статті 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч.1). Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2).

У зв`язку з тим, як стверджує позивачка, що відповідач офіційно не працевлаштований, отримує дохід від ремонту та продажу автомобілів, позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання дитини підлягають задоволенню.

Відповідно до вищенаведених вимог закону, суд прийшов до висновку про задоволення позову та стягнення із відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, у розмірі 4000,00 гривень, щомісяця, починаючи з дати звернення до суду - 06.12.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача аліментів на утримання позивачки, суд дійшов наступного висновку.

Згідно статті 84 СК України «Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини», ч.1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч.2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч.3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч.4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч.5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч.6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Суд вважає, що принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання має дружина, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років, незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища.

Відповідачем не надано доказів неможливості надавати матеріальну допомогу дружині, до досягнення дитиною трьох років, а також не заявлено про можливість сплачувати аліменти у меншому розмірі ніж заявлено позивачкою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову і в цій частині, тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання позивачки – ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 гривень, щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду – 06 грудня 2024 року до досягнення дитиною – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

Стосовно позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до норм ч.ч. 1-3 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Із матеріалів позовної заяви встановлено, що дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно, позивачка має право на звернення до суду з позовними вимогами про визначення місця проживання дитини.

Доказами для задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дитини можуть бути Висновок Служби у справах дітей про доцільність, Акт обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності або користування житлом, довідка про доходи, довідка з місця проживання, характеристики з місця роботи та проживання, характеристики з навчальних закладів (дитячий садок, школа), здатність позивачки створити належні умови для виховання та розвитку дитини, докази самочинної зміни місця проживання дитини іншим з батьків.

Позивачкою не надані докази про обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності або користування житлом, характеристики з місця роботи та проживання, характеристики з навчальних закладів (дитячий садок, школа), а також не надані докази самочинної зміни місця проживання дитини відповідачем.

Крім того, суд вважає, що при подачі позову до суду, між батьками повинен існувати реальний спір про визначення міста проживання дитини.

В судовому засіданні позивачка повідомила, що на сьогоднішній день відповідач не оспорює місце проживання дитини, а позовні вимоги направлені на майбутнє.

Суд вважає, за відсутності спору між позивачем і відповідачем, заявлена вимога не підлягаю задоволенню.

Більш того, надані позивачкою докази про її скрутний матеріальний стан, що вплинуло на рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення аліментів на дитину та на дружину, і вони задоволені в повному обсязі, не доводять обґрунтованість вимог в частині визначення міста проживання дитини.

Суд не бере до уваги Витяг з рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради №275 від 12.11.2024 року, оскільки він має значуще, але не вирішальне значення для визначення місця проживання дитини, а за відсутності інших доказів та встановлених обставин, не може визнаватись доказом по справі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини та дружини за минулий час, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 2 статті 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Всупереч вказаної норми закону, позивачкою не надано суду належні та допустимі докази того, що відповідач ухилявся від сплати аліментів у минулому.

Долучені до позовної заяви знімки екрану мобільного пристрою, на 17 аркушах, які відображають переписку (чат) з не ідентифікованим абонентом під назвою «Аутист», не дають можливість суду зробити висновок, що саме відповідач ухилявся від сплати аліментів у минулому. Зафіксована у вказаній переписці розмова підтверджує обговорення передачі один одному дитини, її загальний стан здоров`я та лікування, вказана переписка містить підтвердження того, що співрозмовник купляв дитині ліки та дитина проживала разом з ним.

Більш того, надані документи лише підтверджують одиничний випадок ухилення або неможливості співрозмовника на той час надати матеріальну допомогу, і не встановлюють період часу з грудня 2023 року по листопад 2024 року.

Позивачка ОСОБА_1 сплатила судовий збір за задоволені судом вимоги: про розірвання шлюбу у розмірі 1 211,20 гривень, а за подання позовних вимог про стягнення аліментів на дитину до її повноліття та дружину, до досягнення дитиною трьох років, від сплати судового збору звільнена на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211,20 гривень, а також на користь держави, до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Згідно ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі ст.ст.3,10,110,112,113, 115, 180,182,185,191 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 12,13,81,82,141,263-265,430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Служби у справах дітей Полтавської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на дитину та дружини, стягнення аліментів за минулий час – задовольнити частково.

Розірвати шлюб укладений 03 березня 2022 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем смт. Магдалинівка Магдалинівського району Дніпропетровскої обл., та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою м. Полтави, дошлюбне прізвище ОСОБА_5 , зареєстрований у Новомосковському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за актовим записом №89.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на її утримання у розмірі 2000,00 гривень щомісячно, починаючи стягнення з 06 грудня 2024 року до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трьох років.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі – 4 000,00 гривень, щомісячно, починаючи з 06 грудня 2024 року до повноліття дитини.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Служби у справах дітей Полтавської міської ради, про визначення місця проживання дитини, та стягнення аліментів на дитину та дружину за минулий час – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах сплати платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суму сплаченого судового збору у розмірі 1 211,20 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави розмір судового збору 2 4 22,40 гривень.

Згідно зі ст.115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони у справі:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП – не відомий, адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа – Служби у справах дітей Полтавської міської ради, 36014, м. Полтава, вул. В. Кісельова, 5, ідентифікаційний код 45920809.

Повний текст судового рішення виготовлений до 04 квітня 2026 року.

Суддя Е.М. Сініцин.