Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №538/200/26 — Лохвицький районний суд Полтавської області

Єдиний унікальний номер №538/200/26

Провадження №2/538/449/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року м.Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Кунець М.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Петрової С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: с. Нижня Будаківка, Миргородський район, Полтавська область) до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Червонозаводське бурякогосподарство» (юридична адреса місцезнаходження: вул. Каденюка Леоніда, 34, с.Піски, Миргородський район, Полтавська область) про стягнення боргу по орендній платі, інфляційних та 3% річних.

Суд

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін.

1.1. До Лохвицького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Червонозаводське бурякогосподарство» (далі – відповідач) про стягнення боргу по орендній платі, інфляційних та 3% річних.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 047860, виданого Лохвицьким відділом земельних ресурсів 29 грудня 2006 року, є власником земельної ділянки площею 3,3492 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бодаквянської сільської ради (зараз Заводської міської ради) Миргородського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки: 5322681100:00:009:0086.

01 липня 2011 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Червонозаводське бурякогосподарство» (далі-ТОВ Агрофірма «ЧБГ» було укладено договір оренди землі.

01 листопада 2016 року було укладено додаткову угоду, якою строк дії договору оренди продовжено до 31 грудня 2025 року.

Сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем у формі та розмірі 8% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік, що і складає 11063,21 грн.

Одначе, в порушення умов договору, відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу орендну плату за 2025 рік, хоча земельною ділянкою товариство користувалося.

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за 2025 рік у розмірі 17977,68 грн., інфляційні втрати у розмірі 1438,21 грн., 3% річних у розмірі 594,00 грн., всього 20009,89 грн., а також судові витрати, які складаються зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.

1.2. Відповідач, у поданому 23 лютого 2026 року відзиві, просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ Агрофірми «ЧБГ» про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3% річних відмовити в повному обсязі, так як позивачем не надано доказів настання строку виконання зобов`язання. У додатковій угоді не зазначено строк внесення орендної плати за користування земельною ділянкою і у відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання обов`язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. Позивачем не надано доказів надсилання такої вимоги відповідачу, а тому стягнення плати як заборгованості без попередньої вимоги є передчасним. Оскільки строк оплати за 2025 рік у доступних відповідачу документах не визначений, а позивач не надсилав жодних вимог про сплату орендної плати домоменту звернення з позовом, строк виконання зобов`язання станом на дату подання відзиву не настав, відповідно і нарахування інфляційних втрат та 3% річних в даному випадку є безпідставним.

До того ж покликання позивача на те, що «заборгованість по орендній платі за 2023 рік склала 17977,68 грн.», є хибним, так як ТОВ АФ «ЧБГ» перерахувало ОСОБА_2 орендну плату за 2023 рік у розмірі 14471,15 грн., що підтверджується платіжною інструкцією.

Також відповідач вважає, що сума заборгованості по виплаті орендної плати в розмірі 17977,68 грн. є невірною, оскільки це нарахована сума доходу і згідно законодавства з неї повинні бути утримані податки і збори, а саме: податок на доходи фізичних осіб – 3235,98 грн. та військовий збір в сумі 269,67 грн.

Крім того, відповідач просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, так як вказаний розмір є необгрунтованим та неспівмірним із ціною позову.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Лохвицького районного суду від 10 лютого 2026 року було відкрито провадження в справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання сторони в справі не викликалися, однак повідомлялися про розгляд вказаної судової справи судом.

17 лютого 2026 року позивачем ОСОБА_2 , через канцелярію суду, подано клопотання про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу в розмірі 4000,00 грн.

23 лютого 2026 року відповідачем ТОВ Агрофірма «Червонозаводське бурякогосподарство», через канцелярію суду, подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами, встановленими ст. 89 ЦПК України, приходить до наступного.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,3492 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бодаквянської сільської ради (зараз Заводської міської ради) Миргородського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки: 5322681100:00:009:0086, на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 047860, виданого Лохвицьким відділом земельних ресурсів 29 грудня 2006 року (а.с. 10).

01 липня 2011 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Червонозаводське бурякогосподарство» було укладено договір оренди землі.

01 листопада 2016 року між позивачем та ТОВ Агрофірма «Червонозаводське бурякогосподарство» укладено додаткову угоду, якою продовжено строк дії договору оренди до 31 грудня 2025 року та визначено, що орендна плата сплачується орендарем у формі та розмірі 8% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік, що складає 11063,21 грн.

Означене підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.12.2016, номер відомостей про речове право: 6171473 (спеціальний розділ), де зазначено, що підставами виникнення іншого речового права є: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 01.07.2011, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Червонозаводське бурякогосподарство», а також додаткова угода про внесення змін і доповнень до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 01.11.2016, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «ЧБГ» (а.с. 13-14).

Із Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 21.01.2026 вбачається, що за період з січня 2024 року по листопад 2025 року наявна інформація про нарахований та виплачений дохід позивачу ОСОБА_2 від ТОВ Агрофірма «ЧБГ» за 2024 рік у сумі 17977,68 грн. за надання земельної частки (паю) в оренду (а.с. 12).

За 2025 рік ТОВ Агрофірма «Червонозаводське бурякогосподарство» не нарахувало та не виплатило позивачу орендну плату, хоча земельною ділянкою користувалося, а тому заборгованість склала 17977,68 грн.

Із Платіжної інструкції № 737 від 02.11.2023 вбачається, що ТОВ АФ «ЧБГ» здійснило платіж на користь ОСОБА_2 у розмірі 14 471, 15 грн., як оплата за оренду земельної частки (пай) за 2023 рік (а.с. 42).

Таким чином судом встановлено, що між сторонами існують договірні відносини, що випливають з договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322681100:00:009:0086.

Норми права, які застосував суд.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 24 цього ж Закону, орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк виконання, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Мотивована оцінка і висновки суду.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку площею 3.3492 га, кадастровий номер 5322681100:00:009:0086. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами існують орендні правовідносини, проте відповідач належним чином зобов`язання щодо сплати орендної плати за 2025 рік не виконав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За приписами частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поряд з цим частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (далі-ЗК України), право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно статті 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Судом встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №75526730 від 12.12.2016 зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки на підставі Договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 01.07.2011, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Червонозаводське бурякогосподарство», а також Додаткової угоди про внесення змін і доповнень до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 01.11.2016, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «ЧБГ».

Відсутність у позивача паперового примірника основного тексту договору не спростовує факт існування орендних відносин, оскільки державна реєстрація права є офіційним визнанням державою факту виникнення речового права оренди.

Крім того, сторонами підписано Додаткову угоду б/н від 01.11.2016, яка є невід`ємною частиною договору та підтверджує волевиявлення сторін на продовження та зміну умов оренди.

Суд відхиляє можливі заперечення відповідача щодо відсутності підстав для стягнення орендної плати з огляду на наступне.

Позивачем надано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 21.01.2026 (далі-ДРФО) від 21.01.2026 № 1620-26-00512 за період з січня 2024 року по листопад 2025 року, з яких вбачається, що відповідачем за 2024 рік нараховано та виплачено позивачу дохід за кодом «106» (надання земельної частки (паю) в оренду) у розмірі 17 977, 68 грн.

Також в ній зазначається що за період з січня 2024 року по жовтень 2024 року та з грудня 2024 по листопад 2025 року відсутня інформація про доходи.

Так само із Платіжної інструкції № 737 від 02.11.2023 вбачається, що ТОВ АФ «ЧБГ» здійснило платіж на користь ОСОБА_2 у розмірі 14 471, 15 грн., як оплата за оренду земельної частки (пай) за 2023 рік.

Тобто, вказане свідчить про те, що нарахування та виплата відповідачем орендної плати позивачу, що відображено у ДРФО та Платіжній інструкції, спростовує твердження відповідача про відсутність договірних відносин та відповідних зобов`язань.

Оскільки відповідач самостійно визначив та відобразив у державній звітності таку суму доходу позивача, саме цей розмір є належним підґрунтям для розрахунку заборгованості за спірний період.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Оскільки орендна плата є грошовим зобов`язанням, то в зв`язку з невиконанням орендарем умов договору оренди землі про повну та своєчасну виплату орендної плати для нього настають наслідки, передбачені статтею 625 ЦК України.

Згідно положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Подібна правова позиція визначена і у постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року по справі № 3-1522гс16 (№ 918/329/16), де зазначено, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за ввесь час прострочення, тобто, таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць (за кожен день такого прострочення) з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Позивачем наданий розрахунок сум, що стягуються: інфляційні збитки у розмірі 1438,21 грн., пеня та 3% річних у розмірі 594,00 грн.

Судом перевірений розрахунок позивача в частині нарахування інфляційних збитків, пені, який є правильним, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути загальну суму заборгованості по договору оренди землі в розмірі 20009,89 грн.

Отже, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності, враховуючи, що право оренди зареєстроване, факт користування земельною ділянкою відповідачем не заперечується, а розмір плати підтверджується власною звітністю відповідача перед контролюючими органами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, що з огляду на це підлягають до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої, пункту першого частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись статтею 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп., як це передбачено статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, позивачем подано 17.02.2026 клопотання про стягнення з відповідача на його користь понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію договору № б/н про надання правової допомоги від 06.02.2026, копію Акта прийому-передачі наданих послуг від 06.02.2026, копію квитанції від 06.02.2026.

У відзиві відповідач зазначив, що вказана в клопотанні сума витрат на правничу допомогу є необгрунтованою та неспівмірною із ціною позову, тому у задоволенні вказаного клопотання просив відмовити.

При вирішенні питання про судові витрати, суд виходить з такого.

Із правової позиції Великої Палати Верховного Суду вбачаєтться, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), a також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були тaкi витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обгрунтованою (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12- 171гс19).

Європейський суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) у своїх рішеннях від 12 жовтня 2006 p. y справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначив, що присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фaктичними і неминучими, a їхній розмір обгрунтованим. У рішенні ЕСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, якi мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд, враховуючи вищезазначене, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг тa витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності тa співрозмірності, вважає за можливе стягнути з вiдпoвiдaча на користь позивача 2 000 гривень 00 копійок витрат на пpaвничy допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витpaт для цієї cпpaви.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 18, 81, 137, 141, 178, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280, 352, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Червонозаводське бурякогосподарство» про стягнення боргу по орендній платі, інфляційних та 3% річних- задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Червонозаводське бурякогосподарство» на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі в розмірі 20 009 (двадцять тисяч дев`ять) гривень 89 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Червонозаводське бурякогосподарство» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Червонозаводське бурякогосподарство» на користь ОСОБА_2 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Відмовити у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Червонозаводське бурякогосподарство» на користь ОСОБА_2 понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: с.Нижня Будаківка, Миргородський район, Полтавська область).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Червонозаводське бурякогосподарство» (ЄДРПОУ 32517276, юридична адреса місцезнаходження: вул. Каденюка Леоніда, 34, с.Піски, Миргородський район, Полтавська область).

Повний текст рішення складено 03 квітня 2026 року.

Суддя Мирослава КУНЕЦЬ