Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №552/2764/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/2764/26

Провадження № 3/552/458/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.04.2026 м. Полтава

Суддя Київського районного суду м. Полтави Айдаєв Р.З., за участю секретаря судового засідання Горякіної О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та матеріали, додані до нього, щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП не встановлено, паспорт НОМЕР_1 , виданий Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 11.07.1997,

встановив:

02.04.2026 до Київського районного суду м. Полтави з УПП в Полтавській області надійшов адміністративний матеріал, що містив протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями надійшов до провадження судді Айдаєва Р.З.

З протоколу від 24.03.2026 серії ВАД № 122349 (а.с. 1, 2), складеного відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, вбачається наступне.

24.03.2026 о 01 год 11 хв за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме умисні дії психологічного характеру, які полягають в нецензурній лайці. Внаслідок чого було завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 .

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що сварка була з ОСОБА_3 , за вчинення якої був притягнутий до адміністративної відповідальності. Щодо дитини ОСОБА_2 домашнього насильства не вчиняв, на дитину не кричав.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, відповідно до положень статті 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Нормами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Нормами ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 надано наступні докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 122349 від 24.03.2026 (а.с. 1,2), письмові пояснення ОСОБА_3 (а.с. 3), терміновий заборонний припис стосовно кривдника (а.с. 4), форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с. 5), копію витягу про народження дитини (а.с. 6-10) та відеозапис (а.с. 11).

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Ця форма домашнього насильства з об`єктивної сторони повинна характеризуватися діянням, наслідками та причинним зв`язком між ними.

Разом із цим, вказані дії повинні бути умисними тобто особа, яка його вчинила, має усвідомлювати протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачати її шкідливі наслідки та бажати їх або свідомо допускати настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).

Таким чином, виходячи із зазначених вище норм законодавства, під домашнє насильство, зокрема умисне вчинення діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Частиною 4 статті 269 КУпАП визначено, що якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

У межах цієї справи, наслідки дій ОСОБА_1 щодо дитини ОСОБА_2 хоча й зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, як психологічна шкода здоров`ю, втім, їх зміст жодним чином не деталізовано, наслідки не доведені належними доказами, окрім зазначення за змістом протоколу про адміністративне правопорушення. Доданими доказами не доведена будь-яка шкода, причинно-наслідковий зв`язок, між діянням та наслідками, а відтак, усі доводи ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить положенням ст. 62 Конституції України.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.

Натомість суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Дослідивши матеріали про вчинення адміністративного правопорушення в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про закриття провадження по справі відносно ОСОБА_1 , в зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 245, 247, 251, 252 КУпАП,

постановив:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України закрити, у зв`язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Суддя Р.З.Айдаєв