Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №552/9489/25 — Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/9489/25

Провадження №2/552/802/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2026 Київський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання - Хрипунова Т.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс»,

представник відповідача - Корсунський Денис Юрійович,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» про розірвання трудового договору, стягнення вихідної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Дніпроагроальянс» про розірвання трудового договору, стягнення вихідної допомоги.

В позовній заяві зазначив, що 24 вересня 2024 року він був прийнятий на посаду начальника юридичного відділу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс».

У зв`язку з постійним, систематичним порушенням відповідачем КЗпП України в частині виплати заробітної плати, а саме затримка виплати на 3-5 місяців, ним було прийнято рішення про звільнення з займаної посади на підприємстві відповідача.

06 червня 2025 року ним було подано до відділу кадрів заяву на звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України 06 червня 2025 року, але у зв`язку з тим що її реєстрацію не здійснили, також цього ж дня направлено дану заяви (підписана, відсканована та підписана КЕП) на офіційну електронну пошту відповідача.

Тобто, у заяві ним визначена дата розірвання трудового договору - 06 червня 2025 року.

Але, до 20 червня 2025 року відповідач не звільнив його з займаної посади та не здійснив розрахунку, в зв`язку з чим позивач ініціював звернення щодо порушення законодавства про працю у відношенні нього на Урядову «Гарячу лінію».

Дане звернення було переадресовано до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

На початку липня відповідач здійснив частковий розрахунок по заробітній платі.

24 липня 2025 року на електронну пошту позивача надійшов лист від Південно-Східного міжрегіонального управляння Державної служби з питань праці «Про надання відповіді» № ПС/3.1/1239-3В-25 від 15.07.2025 р.

Позивачем 01 серпня 2025 року було подано позовну заяву до цього ж відповідача до Київського районного суду міста Полтави, справа № 552/6418/25. Але судом в задоволенні позову було відмовлено у зв`язку з неналежним способом захисту.

Після цього відповідач надав розрахунковий листок та наказ № 25-31К від 01 липня 2025 року про звільнення позивача. З даної відповіді та справи № 552/6418/25 вбачається що відповідач не здійснив звільнення ОСОБА_1 на підставі поданої ним заяви на звільнення, а самовільно змінив статтю звільнення та розірвав трудові відносини за в. 1 с.36 КЗпП України.

Тому позивач просив суд зобов`язати ОВ «Дніпроагроальянс» (ЄДРПОУ 34590337) здійснити звільнення ОСОБА_1 на підставі Заяви від 06.06.2025 року шляхом внесення змін до Наказу № 25-31К від 01 липня 2025 року про звільнення зі внесенням записів до паперової та електронної трудової книжки про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Також просив стягнути з ТОВ «Дніпроагроальянс» (ЄДРПОУ 34590337) на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 186195,24грн. без урахування податків, шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів за вказаними ним банківськими реквізитами.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Заперечень щодо розгляду справи у спрощеному позовному провадженні сторони суду не подавали.

Відповідач ТОВ «Дніпроагроальянс» надав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив.

У відзиві зазначив, що з позовної заяви вбачається, що позивач 06 червня 2025 надав до відділу кадрів та надіслав на електронну адресу Товариства свою заяву про звільнення.

Позивач не надав жодного доказу отримання відповідачем його заяви від 06.06.2025. Більш того, логічним та законним було би направити заяву на адресу відповідача поштовим відправленням з описом вкладень у конверт Укрпоштою.

Наказу щодо звільнення позивача за його заявою від 06 червня 2025 відповідач не видавав. Позивач продовжував рахуватися в штаті відповідача та йому нараховувалася заробітна плата, незважаючи на його відсутність.

При цьому, подання заяви про звільнення за власним бажанням відповідно до частини 3 статті 38 КЗпП України не звільняло працівника від обов`язку виходити на роботу та виконувати передбачені обов`язки.

Більш того, 24.06.2025 (через 18 днів після 06.06.2025) позивач, маючи доступ до підсистеми «Електронний суд» ТОВ "Дніпроагроальянс", о 12:30 год зайшов у неї, відкрив вкладку: «Профіль ТОВ "Дніпроагроальянс"» та зробив скрін-копію екрану комп`ютера, яку долучив як доказ до свого позову, назвавши файл: "Електронна пошта Відповідача 2025-06-24 в 12.30.30". Тобто позивач міг користуватися та користувався вказаним юридичним інструментом відповідача - доступом до підсистеми «Електронний суд» відповідача лише знаходячись на робочому місті.

Керівництвом відповідача було узгоджено із позивачем, що йому 01 липня 2025 буде виплачена вся наявна заборгованість та цієї ж дати буле здійснено його звільнення за згодою сторін.

01 липня 2025 відповідач здійснив виплати позивачу та звільнив за згодою сторін.

На дату звільнення позивача, з ним було проведено повний розрахунок.

При цьому, під час розрахунку було враховано заборгованість позивача перед відповідачем за договором позики від 24.12.2024 №2/12/24 в сумі 20000,00 грн та ця сума стягнута з нього згідно договору в односторонньому порядку. Але позивач, звертаючись до суду навмисно приховує інформацію про свою заборгованість перед відповідачем.

У своїй позовній заяві, позивач самостійно визначає середній заробіток 10 344,18 грн, що відповідає дійсності.

Якщо позивач вважає останнім днем роботи 06 червня 2025 року, в такому разі відповідачем позивачу було надмірно сплачено 8 453,02 грн за період з 07.06.2025 по 01.07.2025.

У своїй позовній заяві, позивач самостійно визначає середній заробіток в сумі 5 100,48 грн. Відповідач погоджується із зазначеним визначенням.

Але позивач невірно визначив можливий розмір вихідної допомоги, яка з врахуванням переплати по заробітній платі могла становити 10 344,18 грн.

При цьому розмір вихідної допомоги позивачем обраховано без врахування норм закону, яким передбачено тримісячна, а не вісімнадцятимісячна вихідна допомога при звільненні працівника за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Крім того, позивачем обрано невірний спосіб захисту свого права.

З посиланням на вказані обставини відповідач просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Не погодившись з доводами відповідача, наведеними у відзиві, позивач надав відповідь на відзив, у якій просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 28 листопада 2025 року у відповідача витребувано докази, а саме: довідку про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 яка обрахована відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, із зазначенням двох останніх повних місяців його роботи, нарахованого заробітку та кількості робочих днів.

Ухвалою суду від 23 січня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви відповідача ТОВ «Дніпроагроальянс» про залишення позову без розгляду.

Відповідач звернувся до суду з заявою про застосування насідків пропуску встановленого законом строку для звернення з позовом до суду.

За заявами позивача та представника відповідача судом забезпечено їх участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Інших заяв по суті справи та клопотань учасники справи суду не подавали.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі. При цьому посилався на обставини, зазначені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача Корсунський Д.Ю. в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов та у заяві про застосування наслідків пропуску позивачем строку для звернення з позовом до суду.

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс». З 23 вересня 2024 року працював на посаді начальника юридичного відділу ТОВ «Дніпроагроальянс».

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що 06 червня 2025 року він звернувся до відповідача ТОВ «Дніпроагроальянс» з заявою про звільнення з роботи за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Зазначив, що заяву подав до відділу кадрів.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії заяви ОСОБА_1 на ім`я директора ТОВ «Дніпроагроальянс», у зв`язку з порушенням законодавства про працю, а саме виплатою зарплати за квітень 2025 року та травень 2025 року з порушенням строків, він просить звільнити його з посади начальника юридичного відділу за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України 06 червня 2025 року (а.с. 4).

Позивач зазначив, що в той же день - 06 червня 2025 року - оскільки його заяву відмовлялись реєструвати у відділі кадрів, він направив таку ж заяву на електронну пошту відповідача ternova.tetiana@dniproagro.com.

Але доказів того, що така заява ним була направлена відповідачу ТОВ «Дніпроагроальянс», позивач до матеріалів справи не надав.

Відповідач вказану обставину не визнає.

Крім того, в судовому засіданні на запитання відповідача щодо розташування відділу кадрів ТОВ «Дніпроагроальянс» позивач визнав, що відділ кадрів розташований у с. Роздори Синельниківського району, а його робоче місце розташовано у м. Дніпро.

Фактично позивач спростував свої ж твердження, викладені в позовній заяві, що 06 червня 2025 року ним було подано заяву про звільнення до відділу кадрів підприємства.

Тому твердження позивача про те, що ним 06 червня 2025 року до відділу кадрів було подано заяву про звільнення за власним бажанням у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, є недоведеним.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідач факт отримання заяви про звільнення, в тому числі на вказану електронну пошту, заперечує. Позивач доказів того, що така заява ним направлена, суду не надав.

Як передбачено ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

За статтею 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

Факт порушення роботодавцем законодавства про працю під час перебування позивача з ним в трудових відносинах підтверджується розрахунковими листками ОСОБА_1 зав червень 2025 року - липень 2025 року, якими підтверджується наявність заборгованості по заробітній платі на початок періоду.

Підтверджується факт порушення ТОВ «Дніпроагроальянс» законодавства про працю і відомостями, наданими у відповіді на звернення позивача Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці від 15 липня 2025 року за вих. №ПС/3.1/1239-ЗВ-25, згідно яких актом складеним за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці від 09.07.2025 № ПС/ДН/22292/025403 зафіксовані порушення вимог законодавства про працю.

Перевіркою встановлено, що позивач працював у ТОВ «Дніпроагроальянс» та був звільнений 01.07.2025 відповідно до Наказу від 01.07.2025 № 25-31K.

3гідно з наданого ТОВ «Дніпроагроальянс» розрахункового листка йому нараховано заробітну плату:

за березень 2025 року нараховано 13434,00 грн., з них проведено утримань у сумі 3089,82 грн., сума до виплати 10344,18 грн. Згідно з наданої платіжної відомості від 26.06.2026 № 28 заробітна плата за березень 2025 року йому була виплачена 26.06.2025 у сумі 10344,00 грн на його картковий рахунок;

за квітень 2025 року нараховано 13434,00 грн, з них проведено утримань разом у сумі 3089,82 грн, до виплати 10344.18 грн;

за травень 2025 року нараховано 13434,00 грн, з них проведено утримань разом у сумі 3089,82 грн, до виплати 10344,18 грн;

за червень 2025 року нараховано 13434,00 грн. з них проведено утримань разом у сумі 3089,82 грн, до виплати 10344,18 грн.

До виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, в день звільнення йому нарахована компенсація за невикористану відпустку у кількості 19 календарних днів у сумі 7909,01 грн, з них проведено утримань разом у сумі 1819,07 гри, до виплати 6089.38 грн.

Сума, яка належить до виплати на день звільнення складає 37122,48 грн. При цьому з нього утримано суму у розмірі 20000,00 грн. відповідно до договору позики від 24.12.2024 2/12/24 ТОВ «Дніпроагроальянс».

За результатами перевірки ТОВ «Дніпроагроальянс» складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності директора ТОВ «Дніпроагроальянс» (а.с. 5-6).

Наведеним підтверджується наявність підстав, що надавали позивачу право звертатися до відповідача з заявою про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Але доказів того, що з такою заявою він до відповідача звертався, позивач суду не надав.

Той факт, що наказ про звільнення ОСОБА_1 за його заявою від 06 червня 2025 року ним не видавався, відповідач визнає.

Також судом встановлено, що наказом (розпорядженням) ТОВ «Дніпроагроальянс» від 01 липня 2025 року №25-31К ОСОБА_1 звільнений з посади начальника юридичного відділу за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.38).

Як зазначив відповідач, керівництвом було узгоджено із позивачем, що йому 01 липня 2025 буде виплачена вся наявна заборгованість та цієї ж дати буле здійснено його звільнення за згодою сторін. 01 липня 2025 відповідач здійснив виплати позивачу та звільнив за згодою сторін.

Позивач заперечує факт досягнення згоди з відповідачем щодо його звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідач доказів того, що позивач надав таку згоду на звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП України, до матеріалів справи також не надав.

Вказана обставина могла бути підставою для поновлення позивача на посаді, з якої він звільнений, або для зміни формулювання причин звільнення, якщо він не бажає надалі перебувати в трудових відносинах з відповідачем, але не на підставі заяви від 06.06.2025 року, про що просить позивач, оскільки доказів подання такої заяви роботодавцю позивач суду не надав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18).

Тому, розглядаючи справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити звільнення ОСОБА_1 на підставі Заяви від 06.06.2025 року шляхом внесення змін до Наказу № 25-31К від 01 липня 2025 року про звільнення зі внесенням записів до паперової та електронної трудової книжки про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; … внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Оскільки трудовий договір з ОСОБА_1 не припинено внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (ч. 3 ст. 38 КЗпП України) підстави для стягнення з відповідача вихідної допомоги також відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що застосований позивачем спосіб обрахунку вихідної допомоги згідно ст. 44 КЗпП України шляхом множення кількості порушень на середньомісячну заробітну плату на законі не ґрунтується.

Тому позовна вимога про стягнення вихідної допомоги також задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом, копію наказу ТОВ «Дніпроагроальянс» від 01 липня 2025 року №25-31К відповідач позивачу в день звільнення не вручив та не направив засобами поштового зв`язку.

Про існування цього наказу про звільнення позивач дізнався з листа Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 15 липня 2025 року за вих. №ПС/3.1/1239-ЗВ-25.

Як передбачено ч. 1 та 2 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Про те, що не відбулося його звільнення за заявою від 06 червня 2025 року, позивач дізнався, або міг дізнатися першого ж робочого дня після 06 червня 2025 року - 09 червня 2025 року.

Крім того, про наявність та зміст наказу ТОВ «Дніпроагроальянс» від 01 липня 2025 року №25-31-К про його звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП України позивач міг дізнатися з матеріалів цивільної справи №552/6418/25 за його позовом до ТОВ «Дніпроагроальянс», матеріалів відзиву та доданих до нього відповідачем доказів (а.с. 81-82).

Враховуючи, що в даній справі позивач оскаржує дії відповідача, що полягають у не розгляді його заяви про звільнення, перебіг встановленого законом строку для звернення з позовом до суду розпочався з 07 червня 2025 року, а не після отримання інформації про наказ від 01.07.2025, як на те вказує позивач.

До суду ОСОБА_1 звернувся 24 листопада 2025 року, тобто з пропуском встановленого законом строку.

При цьому з клопотанням про поновлення пропущеного строку позивач до суду не звертався.

Як роз`яснив Верховний Суд у своїй Постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 182/5376/19, провадження № 61-10638св21, стаття 234 КЗпП України не визначає переліку причин для поновлення строку та їх поважність має визначатися судом в кожному випадку, залежно від конкретних обставин справи. При цьому очевидно, що як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали істотні труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

У постанові від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц Верховний Суд України вказав, що установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Передбачені у положеннях статей 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2006 року в справі «Красношапка проти України» вказано, що робітник, який вважає себе незаконно звільненим роботодавцем, має значний особистий інтерес у отриманні судового рішення щодо правомірності такої міри.

У справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом постановлено рішення про відмову в задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , понесені ним судові витрати покладаються на нього та не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» про розірвання трудового договору, стягнення вихідної допомоги відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс», адреса: Дніпропетровська обл., Синельниківський район, смт Роздори, вул. Робоча, 10б, код ЄДРПОУ 34590337.

Повне судове рішення складено 30.03.2026 року.

Головуючий О.А.Самсонова