Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №373/3692/25 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/3692/25

Провадження № 2/373/508/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебедя В.В.,

за участю секретаря судових засідань Мороз В.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Усенко М.І., який діє в інтересах ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», звертався до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 102877193 від 12.01.2023 у розмірі 20950,00 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.01.2023 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит № 102877193 (далі - кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 5000,00 грн на строк 105 днів (до 27.04.2023), зі сплатою процентів за користування кредитом та комісії, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, кошти відповідачу надано в порядку та в строки, визначені кредитним договором. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору - не здійснив погашення кредиту та відсотків за його використання.

30.05.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 98-МЛ/Т, згідно з яким до нового кредитора перейшло право вимоги по відношенню до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі й до відповідача.

Станом на 12.11.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 20950,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за «тілом кредиту», 15000,00 грн - заборгованість по відсотках, 950,00 грн - заборгованість за комісією.

Відповідачу було направлено досудову вимогу про заміну кредитора, розмір заборгованості та необхідність її погашення.

Ухвалою судді від 12.12.2025 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 12.01.2026. Відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову. Витребувано в АТ «Райффайзен Банк» письмову інформацію щодо надходження на банківську картку відповідача кредитних коштів відповідно до кредитного договору.

Позивачем на виконання вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України додано до позовної заяви докази надсилання відповідачу копій поданих до суду документів.

20.01.2026 від АТ «Райффайзен Банк» до суду надійшли письмові докази на виконання вимог ухвали судді від 12.12.2025.

21.01.2026, 11.02.2026 представник позивача-адвокат Усенко М.І. подавав до суду клопотання, в якому позовні вимоги визнав та просить розглянути справу без його участі.

Судове засідання 29.01.2026 відкладено до 23.02.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

Справу знято з розгляду з 12.01.2026 на 29.01.2026, з 23.02.2026 на 12.03.2026 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, свого представника не направив.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до приписів ст. 128, 130, 131 ЦПК України, зокрема, шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади України. Про причини неявки суд не повідомив та не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, встановив таке.

До позову додано копію електронного договору про споживчий кредит № 102877193, підписаного відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 (105 днів) надати позичальнику грошові кошти в сумі 5000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно з п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .

У матеріалах справи містяться також графік платежів за договором про споживчий кредит, копія паспорта споживчого кредиту.

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача представником позивача подано довідку ТОВ «Мілоан» про перерахування коштів в розмірі 5000,00 грн на рахунок НОМЕР_1 , на підставі договору № 102877193.

Крім цього, до позову додано розрахунок заборгованості по укладеному кредитному договору, відповідно до якого розмір заборгованості відповідача становить 20950,00 грн.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається зі справи, 12.01.2023 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит № 102877193 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

З метою підписання договору, а також підтвердження ознайомлення з правилами та іншими документами, відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор R84136.

Після підписання відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора кредитного договору № 102877193 від 12.01.2023 ТОВ «Мілоан» на виконання вимог договору та п. 2.1 повинно було перерахувати позичальнику кошти.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Факт перерахування кредитних коштів позивач підтверджує довідкою ТОВ «Мілоан» про перерахування коштів в розмірі 5000,00 грн на рахунок НОМЕР_1 на підставі договору № 102877193.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, вбачається, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 45, 46 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого № 75 від 04.07.2018 (далі - Положення), касовими документами оформляються операції з готівкою. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України щодо організації касової роботи в банках України. Відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті.

Пунктом 62 Положення передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно п. 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

В якості доказу щодо заборгованості відповідача позивачем до позову додано виписку з особового рахунку за кредитним договором оформлену у виді таблиці та підписану директором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор), який є не достовірним і достатнім доказом в розумінні вимог статей 79, 80 ЦПК України та не відповідає вимогам зазначеного чинного законодавства.

З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, вбачається, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.01.2025 у справі № 753/16762/15-ц.

У довідці про перерахування кредиту ТОВ «Мілоан» у розмірі 5000,00 грн на підставі договору № 102877193 зазначено, що кошти було перераховано на рахунок НОМЕР_1 .

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що власником рахунку НОМЕР_1 є саме відповідач, цифри номера рахунку не відображені в повному обсязі. Наведені документи за своїм змістом не є первинними бухгалтерськими документами, створеними безпосередньо під час банківської операції по перерахуванню коштів, оскільки первинними бухгалтерськими документами можуть бути платіжна інструкція та виписка з особового рахунку клієнта.

Таким чином, указані вище документи не є первинними бухгалтерськими документами, вони не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кредитні кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу коштів у розмірі 5000,00 грн на картковий рахунок, який належав би саме відповідачу.

Окрім цього, за клопотанням представника позивача-адвоката Усенка М.І. ухвалою судді від 12.12.2025 було витребувано у АТ «Райффайзен Банк» письмову інформацію щодо надходження на банківську картку відповідача ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 5000,00 грн відповідно до кредитного договору № 102877193 від 12.01.2023.

На виконання вимог ухвали суду АТ «Райффайзен Банк» листом № 639/26 від 20.01.2026 повідомив, що станом на 13.01.2026 клієнт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) не має діючих кредитів у АТ «Райффайзен Банк», згідно даних програмного забезпечення банку також відсутні кредитні рахунки.

З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 30.11.2022 у справі № № 334/3056/15, вбачається, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17 зазначив, що «в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків...».

Таким чином, суд уважає недоведеними обставини, що підлягають доказуванню у справі, зокрема перерахування позикодавцем ТОВ «Мілоан» кредиту в розмірі 5000,00 гривень на картковий рахунок, що належав би відповідачу (надання кредиту), а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати слід покласти на позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79029; код ЄДРПОУ 35234236;

відповідач - ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ