Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №363/1290/26 — Вишгородський районний суд Київської області

03.04.2026 Справа № 363/1290/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгород цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті,

встановив:

27 лютого 2026 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті та просить встановити факт смерті її чоловіка ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , актовий запис № 235. Після реєстрації шлюбу заявниця змінила прізвище на « ОСОБА_3 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в смт Новопсков Старобільського р-ну Луганської обл. (тимчасово окуповано територія з 2022 року), ОСОБА_2 помер, що підтверджується лікарським свідоцтвом, свідоцтвом про смерть та копіями фотографій місця поховання померлого. Оскільки документи, які підтверджують смерть ОСОБА_2 видані на тимчасово окупованій території України, вони не відповідають вимогам законодавства України. У зв`язку із цим, наявні документи не можуть бути прийняті відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті. Встановлення факту смерті необхідне для реєстрації цього факту в органах РАЦС та вирішення в подальшому питання щодо вступу до спадщини, оформлення належним чином спадщини можливого отримання допомоги на поховання.

Процесуальні дії.

05 березня 2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позиції учасників справи.

Заявник ОСОБА_1 до суду подала заяву про можливість розгляду справи за її відсутності, заяву просить задовольнити.

Представник заінтересованої особи до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Зі свідоцтва про шлюб, актовий запис №235, виданого 02 січня 2024 року, вбачається, що 10.08.1984 року ОСОБА_4 уклала шлюб зі ОСОБА_2 та змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 09.12.2025 року та довідки про причину смерті серії 43 №254250343, виданих установами, що розташовані та фактично здійснюють діяльність на тимчасово окупованій території Донецької області, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у смт Новопсков Старобільського району Луганської області.

Застосовані норми права.

Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного процесуального кодексу України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їх представниками до суду за межами такої території України.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи, створені, обрані або призначені на тимчасово окупованій території у порядку, не передбаченому законом, є незаконними, а будь-які акти (рішення, документи), видані такими органами та/або особами, є недійсними і не створюють правових наслідків.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації такого факту органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами того, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Мотиви і висновки суду.

Судом встановлено, що смт Новопсков розташоване на тимчасово неконтрольованій органами державної влади України території Луганської області.

Зазначена обставина позбавляє заявницю можливості зареєструвати факт смерті ОСОБА_2 у встановленому законом порядку.

Судом також встановлено, що із заявою про встановлення факту смерті звернулася родичка померлого ОСОБА_2 , яка є його дружиною, що підтверджується наданими суду доказами, зокрема свідоцтвом про шлюб.

Суд зазначає, що смерть особи є юридичним фактом, який зумовлює припинення, зміну або виникнення багатьох правовідносин, а відтак має безпосереднє значення для реалізації особою своїх прав та законних інтересів.

Вирішуючи питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до законодавства України підлягає застосуванню судами як джерело права.

Так, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно враховувати правові позиції ЄСПЛ, викладені, зокрема, у рішеннях у справах проти Туреччини («Лойзіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини»), а також проти Республіки Молдова та Російської Федерації «Мозер проти Республіки Молдова та Росії», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії»), в яких, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду ООН у справі Намібії (Namibia case), Суд наголосив, що першочерговим завданням у сфері прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, є забезпечення їх ефективного захисту на всій території договірних держав, навіть якщо частина такої території перебуває під ефективним контролем іншої держави.

Зазначені правові підходи слід розуміти в контексті так званого «намібійського винятку», сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду ООН, який є винятком із загального принципу недійсності актів, у тому числі нормативних, виданих органами невизнаних на міжнародному рівні державних утворень. Відповідно до цього винятку не всі документи, видані на окупованій території, можуть визнаватися недійсними, оскільки таке невизнання може призвести до порушення прав осіб, які проживають на такій території. Зокрема, це стосується документів про реєстрацію народження, смерті та шлюбу, невизнання яких може завдати шкоди фундаментальним правам людини.

Застосовуючи зазначений підхід у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ дійшов висновку, що з огляду на інтереси осіб, які проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, зокрема суди, не можуть повністю ігнорувати дії органів влади, які фактично здійснюють управління на такій території, оскільки протилежний підхід означав би фактичне позбавлення мешканців таких територій наймінімальніших прав.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення встановлення факту смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, суд приходить до висновку, що рішення у справах цієї категорії має ґрунтуватися на вимогах статті 263 ЦПК України щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих доказів у їх сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України.

Отже, документи, видані органами та установами, зокрема органу реєстрації та видачі свідоцтва про смерть, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, можуть братися судом до уваги як виняток та оцінюватися у сукупності з іншими доказами під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Встановлення факту смерті має для заявниці юридичне значення, оскільки є необхідним для подальшої державної реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документа свідоцтва про смерть відповідно до вимог чинного законодавства України.

Під час розгляду справи судом не встановлено будь-якого умисного порушення заявницею, яка є громадянкою України, вимог законодавства України після смерті ОСОБА_2 у частині повідомлення компетентних органів про настання цього факту, його фіксації та державної реєстрації. Неможливість отримання необхідних документів для реєстрації факту смерті виникла у зв`язку з розташуванням смт Новопсков на тимчасово окупованій території Луганської області України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 317 ЦПК України рішення суду у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України підлягає негайному виконанню. Таке рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, при цьому його оскарження не зупиняє виконання.

Керуючись ст.ст. 247, 263-265, 293-294, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті задовольнити.

Встановити факт смерті її чоловіка, громадянинаУкраїни ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Харасея, Дмитрівського р-ну, Курської обл., який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Місце смерті: Україна, Луганська область, смт Новпсков.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Вишгородський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса: 07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 6-А.

Суддя С.В. Олійник