Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №359/14090/24 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/14090/24

Провадження №2/359/247/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарі судового засідання Кривохижі О.М.

за участю

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна

ВСТАНОВИВ:

До суду з даним позовом звернувся позивач. Свої вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як чоловік та дружина, вели спільне господарство, купували речі, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів. Час від часу ОСОБА_4 здійснював поїздки в Німеччину, де розпродавав майно, знімав кошти з накопичувального рахунку. Кошти від реалізації майна та зняття з рахунку ОСОБА_4 пересилав дружині ОСОБА_3 та безпосередньо привозив готівкою. З метою забезпечення належних умов проживання, 04.10.2018 року за кошти Позивача було придбано будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею (кв.м): 266, житловою площею (кв.м): 146 та земельну ділянку під ним з кадастровим номером: 3220886000:03:004:0012, цільове призначення: для садівництва, площею: 0.06 га. Реєстрацію права власності на будинок було здійснено на ОСОБА_3 . Після придбання цього будинку, Бернхард Карл та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю в ньому, разом господарювали, робили ремонт, придбавали меблі та обслуговували будинок. Крім витрат на придбання будинку, за час проживання сім`єю як чоловік і дружина, Позивачем протягом періоду часу 2018-2022 роки здійснювались перерахування коштів (в тому НОМЕР_1 і через Western Union) на погашення боргів, в сього у сумі 20 656,06 євро (2018 рік – 3 070,89 євро, 2019 рік – 4 924,40 євро, 2020 рік – 4 049,87 євро, 2021 рік - 6 383,70 євро, 2022 рік - 2 227,20 євро). Також, Позивач здійснював оплату поточних витрат на життя з ОСОБА_3 , за період часу з 2018 по 2022 роки, всього – 582 430,65 грн. (2018 рік - 134 325,87 грн., 2019 рік - 162 599,23 грн., 2020 рік - 63 858,45 грн., 2021 рік - 201 042 грн., 2022 рік - 20605,81 грн.). Також, Позивач здійснив погашення боргу ОСОБА_3 перед ОСОБА_5 , всього у сумі 2 927,8 євро. (21.07.2020 – 1000 євро, 22.07.2020 – 800 євро, 23.07.2020 – 120 євро, 09.10.2020 – 503,90 євро, 22.10.2020 – 503,90 євро). Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну 24.02.2022 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом виїхали до Федеративної Республіки Німеччина. Через якийсь час, ОСОБА_3 в Німеччині познайомилась з іншим чоловіком і відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 почали напружуватись і через два місяці вона його покинула.

У зв`язку з вище вказаним позивач просив здійснити поділ навпіл (по 1/2) між сторонами спільного набутого майна а саме Житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею (кв.м): 266, житловою площею (кв.м): 146, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1575400432208 та земельною ділянкою з кадастровим номером: 3220886000:03:004:0012, цільове призначення: для садівництва, площею: 0.06 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді від 31 грудня 2024 року забезпечено позов шляхом накладення арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 та земельну дялінку з кадастровим номером: 3220886000:03:004:0012.

10 лютого 2025 року ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання .

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 26 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явився повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Подав заяву у якій просив проводити розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею (кв.м): 266, житловою площею (кв.м): 146. Вказаний будинок знаходить на земельній ділянці з кадастровим номером 3220886000:03:004:0012. Вказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №406104662 від 01.12.2024 (том 1 а.с.160-161).

Вказана земельна ділянка, а саме 3220886000:03:004:0012, з цільовим призначенням: для садівництва, площею: 0.06 га. також на праві власності належить ОСОБА_3 . Вказана обставина підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №406104537 від 01.12.2024 (том 1 а.с.158-159).

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) погодилася із тим, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що спірне майно було придбано сторонами в період перебування ними у зареєстрованому шлюбі.

Крім того, суд враховує що в матеріалах справи також відсутнє судове рішення про встановлення факту проживання однією сім`єю сторін.

На підтвердження придбання майна за спільні позивач ОСОБА_2 надав докази у вигляді фотокарток та банківські документи складені на іноземній мові.

При цьому суд критично оцінює надані позивачем докази оскільки самі по собі фотозображення не підтверджують обставин, які входять до предмета доказування у даній справі. Також суд не бере до уваги надані позивачем банківські документи, оскільки вони складені іноземною мовою та не містять належним чином засвідченого перекладу державною мовою. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити зміст зазначених документів, зокрема призначення платежів, їх одержувача, правову природу та зв`язок із придбанням спірного майна.

Відповідно такі документи не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у розумінні статей 77–79 ЦПК України.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що спірне майно є особистою приватною власністю відповідача і підстави для його поділу відсутні, а тому у задоволені позову слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи наведене, в задоволені позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Оскільки суд ухвалює рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, на підставі ч.9 ст. 158 ЦПК Україні підлягають скасуванню заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.12.2024 року у справі 359/14090/24, якою накладено арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований за ОСОБА_3 , загальною площею (кв.м): 266, житловою площею (кв.м): 146, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1575400432208 та на земельну ділянку з кадастровим номером: 3220886000:03:004:0012, цільове призначення: для садівництва, площею: 0.06 га., зареєстровану за ОСОБА_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Судові витрати вирішити на підставі ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 128, 141, 223, 258, 259, 263-265, 266, 280-284 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги залишити без задоволення.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31.12.2024 року (справа 359/14090/24), щодо накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований за ОСОБА_3 , загальною площею (кв.м): 266, житловою площею (кв.м): 146, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1575400432208 та на земельну ділянку з кадастровим номером: 3220886000:03:004:0012, цільове призначення: для садівництва, площею: 0.06 га., зареєстровану за ОСОБА_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чирка С.С.