Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №275/1546/23 — Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/1546/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року

Суддя Брусилівського районного суду Житомирської області Данилюк О. С. , при секретарі с/з Марієвський Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Брусилів подання начальника Житомирського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Житомирський області Фіногенової М.В. відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого постановою судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 20.11.2023 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183-1 ч. 1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт,

про звільнення від відбування адміністративного стягнення у зв`язку з закінченням строків давності виконання постанови суду, -

В С Т А Н О В И В:

13 березня 2026 року начальник Житомирського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Житомирський області Фіногенова М.В. звернулась до суду з поданням, в якому просила вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт, накладеного постановою Брусилівського районного суду Житомирської області від 20.11.2023 року за ч . 1 ст. 183-1 КУпАП, за давністю відбування стягнення на підставі ст.ст. 304, 305 КУпАП,ст. 80 КК України.

В обґрунтування подання зазначила, що постанова судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 20.11.2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183-1 ч. 1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт, набрала законної сили 01.12.2023 року, була направлена на виконання до Житомирського районного сектора № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області 01.12.2023 за вих. 275/1546/23/6475/23 та надійшла до сектора пробації 08.12.2023 року. Того ж дня правопорушника ОСОБА_1 було поставлено на облік сектора та заведено стосовно нього особову справу № 02/СКР/2023. Після взяття правопорушника на облік сектора на адресу його місця проживання, яка була вказана у надісланій стосовно нього постанові суду, 11.12.2023 було направлено повідомлення про необхідність з`явитись до Житомирського районного сектору. 21.12.2023 ОСОБА_1 був направлений виклик, однак правопорушник до сектору не з`явився.

Для встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 02.01.2024 були направлені запити до відділу ЦНАП Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, Брусилівського відділу державної виконавчої служби, ВП № 1 Житомирського РУП № 2 ГУНП у Житомирській області. Повторні запити були направлені 18.01.2024.

05.01.2024 було здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , де було встановлено, що ОСОБА_1 за даною адресою, зі слів його матері, не проживає. 26.01.2024 надійшла відповідь з відділу ЦНАП Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, згідно якої ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

19.02.2024 надійшла відповідь з ВП № 1 Житомирського РУП № 2 ГУНП у Житомирській області, в якій було зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак протягом тривалого часу не проживає за вище вказаною адресою. В результаті проведених власних першочергових розшукових заходів вдалося встановити місце перебування ОСОБА_1 , наразі останній відбуває покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 28.05.2024 в Кагарлицькій виправній колонії № 115.

Зазначила, що постановою Брусилівського районного суду Житомирської області від 20.11.2023 на ОСОБА_1 за ст. 183-1 ч. й КУпАП було накладено адміністративне стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, постанова набрала законної сили 01.12.2023. За аналогією з нормами КК України, а саме згідно ч. 2 ст. 12 КК України, адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , являється проступком. Отже, строк давності виконання вищевказаної постанови, передбачений ч. 1 ст. 80 КК України, становить два роки та сплинув 01.12.2025. Документального підтвердження факту умисного ухилення засудженого від виконання призначеного йому покарання у виді суспільно корисних робіт у матеріалах його особової справи немає.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 304 КУпАП, ст. 80 КК просила вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови Брусилівського районного суду Житомирської області від 20.11.2023 року.

В судовому засіданні представник Житомирського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Житомирський області Фіногенової М.В. подання підтримала, просила його задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Брусилівського районного суду Житомирської області від 20.11.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, і накладено стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин.

Вказану постанову суду звернуто до виконання 08.12.2023 року, тобто у визначений ст. 303 КУпАП строк.

Матеріали відносно громадянина ОСОБА_1 надійшли до Житомирського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Житомирський та були прийняті до виконання 08.12.2023 року.

Відповідно ст. 304 КУпАП питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова для застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.

Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 р. зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не містять поняття строки давності виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення, тобто законодавцем залишено поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання таких постанов, створивши при цьому ситуацію безстрокового виконання такого рішення суду. Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов`язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.

Натомість, дані строки, передбачені в Кримінальному кодексі України, а саме в ст. 80, яка розташована у розділі ХІІ «Звільнення від покарання та його відбування» і регламентує звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Таким чином, порушено один з фундаментальних принципів права - принцип справедливості, оскільки засуджені, які вчинили кримінальне правопорушення, в порівнянні з адміністративним правопорушенням, на підставі ст. 80 КК України звільняються судом від відбування покарання у зв`язку з закінченням строків давності виконання вироку суду.

Крім того, КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме норми ст. 80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв`язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, згідно п. 1 ч. 1 якої особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Згідно з ч. 3 ст. 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п. п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.

Згідно з ч. 4 ст. 80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Отже, ст. 80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.

Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Положення ст. 80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

За таких обставин застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі N 5-324кс15 (постанова від 24 грудня 2015 року) ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

Редакція ч. 3 ст. 80 КК України певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч. 3 ст. 80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч. 3 ст. 80 КК України, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч. 1 ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

Оскільки в матеріалах особової справи відсутні дані про ухилення ОСОБА_1 від відбування накладеного адміністративного стягнення, зокрема, притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 183-2 КУпАП та кримінальної відповідальності за ст. 389-2 КК України, то немає підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.

Відповідно до приписів ст. 152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.

Підстава для звільнення від відбування покарання у відповідності до положень ст. 80 КК України складається з трьох обов`язкових елементів: 1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку; 2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання; 3) не вчинення нею нового злочину, а не кримінального проступку.

Враховуючи вище наведене та той факт, що з часу набрання законної сили постановою Брусилівського районного суду Житомирської області року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт минуло два роки, на час розгляду подання закінчились строки давності її виконання; факт ухилення від відбування стягнення не встановлений постановою чи вироком суду, отже, суд вважає, що подання підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт за закінченням строків давності виконання постанови про накладення стягнення, визначені ст. 80 ч. 1 п. 1 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304 КУпАП, ст. 80 КК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Подання начальника Житомирського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Житомирський області Фіногенової М.В. про звільнення від відбування адміністративного стягнення у зв`язку з закінченням строків давності виконання постанови суду відносно ОСОБА_1 , - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт, призначеного за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП постановою судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 20.11.2023 року, за закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, визначених ст. 80 ч. 1 п. 1 КК України.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Суддя: О. С. Данилюк