Вирок від 02 квітня 2026 р. у справі №163/1283/25 — Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1283/25

Провадження № 1-кп/163/65/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Ковельського району Волинської області кримінальне провадження № 12025030560000164 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Поступель Ратнівського району Волинської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, середньої освіти, неодруженого, непрацюючого, засудженого: вироком Любомльського районного суду Волинської області від 21.01.2025 за ст.126-1 КК України до 1 року пробаційного нагляду із покладенням обов`язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України, з обмежувальним заходом у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 місяці;

вироком Любомльського районного суду від 29.04.2025 за ч.1 ст.125, ч.4 ст.70 КК України до 1 року пробаційного нагляду з обмежувальним заходом у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 місяці;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.1261 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 , будучи раніше засудженим за вчинення злочину пов`язаного з домашнім насильством, судимість за який, згідно ст. 89 КК України не знята та не погашена у встановленому законом порядку, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий умисний злочин.

Так, ОСОБА_5 , будучи особою, яка раніше неодноразово вчиняла домашнє насильство по відношенню до ОСОБА_4 , з якою ОСОБА_5 спільно проживає однією сім`єю та пов`язаний спільним побутом, але не перебував у шлюбі, за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: 23.11.2024, 02.12.2024, 01.01.2025 та 30.01.2025 вчиняв домашнє насильство щодо своєї співмешканки ОСОБА_4 і постановами Любомльського районного районного суду Волинської області від 05.12.2024, 30.01.2025, 27.02.2025 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.1732 КУпАП, проте належних висновків не зробив та продовжив систематично вчиняти домашнє насильство при таких обставинах.

Так, ОСОБА_5 в порушення вимог ст.28 Конституції України, Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року №2229-VIII, умисно та безпричинно близько 12 години 00 хвилин 21.04.2025, перебуваючи за місцем свого проживання, по АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_4 , а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її адресу нецензурної лайки, словесних образ, шарпанині, що призвело до психологічних страждань, втрати працездатності та погіршення якості життя потерпілої.

Крім цього, ОСОБА_5 близько 20:30 години 09.05.2025 умисно та безпричинно, перебуваючи за місцем свого проживання вчинив домашнє насильство щодо своєї співмешканки ОСОБА_4 , а саме вчинив умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її адресу нецензурної лайки, словесних образ, погроз фізичною розправою та шарпанині, що призвело до психологічних страждань, втрати працездатності та погіршення якості життя потерпілої, що є в безпосередньому причинно - наслідковому зв`язку з домашнім психологічним насильством.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні домашнього насильства, тобто в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань, втрати працездатності та погіршення якості життя потерпілої особи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у пред`явленному йому обвинуваченні визнав повністю та, не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що у нього з потерпілою ОСОБА_4 , з якою спільно проживали та вели спільне господарство, неодноразово виникали конфлікти, зокрема, 21.04.2025 та 09.05.2025 висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, словесно ображав. Причиною конфліктів було зловживання ним алкогольними напоями. У потерпілої просив вибачення, у вчиненому розкаявся, про скоєне шкодує.

Показання ОСОБА_5 є послідовними та логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, а тому суд вважає ці показання достовірними.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що з ОСОБА_5 разом проживали сім`єю в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , вели спільне господарство, хоча не перебували у шлюбі. Обвинувачений неодноразово влаштовував сварки, висловлювався нецензурною лайкою, словесно ображав її, а причиною такої його поведінки було зловживання ним алкоголем. На даний час претензій до обвинуваченого вона не має, оскільки останній попросив вибачення. Вважає, що ОСОБА_5 потрібно обрати несувору міру покарання.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 своїми умисними діями вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань, втрати працездатності та погіршення життя потерпілої особи, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.66 КК України до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд відносить щире каяття.

Згідно ст. 67 КК України обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого, є вчинення ним кримінального правопорушення повторно.

Обвинувачений ОСОБА_5 , будучи засудженим вироком Любомльського районного суду Волинської області від 21.01.2025 за ст. 126-1 КК України до покарання у вигляді 1 року пробаційного нагляду, належних висновків для себе не зробив та на протязі нетривалого часу знову вчинив домашнє насильство по відношенню до потерпілої ОСОБА_4 , з якою спільно проживав та вів спільне господарство, повністю визнав свою винуватість за фактом домашнього насильства, у скоєному щиро розкаявся, попросив вибачення у потерпілої, має постійне місце проживання, де характеризується посередньо, не працює, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває та за допомогою до них не звертався.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 , з урахуванням вказаного вище, слід призначити покарання в межах санкції ст.126-1 КК України у виді обмеження волі.

Підстав для застосування положень ст.ст.69, 75 КК України суд не вбачає.

Призначаючи покарання, суд також враховує те, що вироком Любомльського районного суду Волинської області від 29 квітня 2025 року у справі № 163/2009/24, який набрав законної сили 30.05.2025 року, обвинувачений ОСОБА_5 4 засуджений за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 1 року пробаційного нагляду із покладенням обов`язків, відповідно до ч.2 ст.59-1 КК України, з обмежувальним заходом у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці, яке відбув частково, а саме, станом на 03.04.2026 – 9 місяців.

Перший епізод, що інкримінується ОСОБА_5 в цьому провадженні, вчинений до ухвалення вироку Любомльського районного суду Волинської області від 29 квітня 2025 року.

Так, відповідно до вимог ч.4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Тому врахувавши наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання, передбачене санкцією статті кримінального закону, за якою він притягується до кримінальної відповідальності, у виді обмеження волі, обравши остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.4 ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання у виді невідбутої частини пробаційного нагляду на строк 3 місяці більш суворим, згідно з правилами п.5 ч.1 ст. 72 КК України, що одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.

На думку суду, саме таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових злочинів, як обвинуваченим, так і іншими особами.

Крім того, призначене покарання, на думку суду, відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також не є надто суворим чи м`яким.

Долю речових доказів належить вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі ст.124 КПК України судові витрати на проведення судової психологічної експертизи слід покласти на обвинуваченого.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, клопотань про застосування запобіжного заходу не надходило.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373, 374, ч.15 ст. 615 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.1261 КК України, і за цим законом призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч.4 ст.70 та п.5 ч.1 ст.72 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Любомльського районного суду Волинської області від 29 квітня 2025 року про засудження за ст.125 КК України більш суворим покаранням за цим вироком, визначити остаточне покарання ОСОБА_5 у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців, з розрахунку, що одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 у виді обмеження волі обчислювати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

Речові докази:

- 3 оптичні диски DVD-R «Verbatim», які зберігаються в матеріалах кримінального провадження №12025030560000164, - залишити у матеріалах цього провадження.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ФОП « ОСОБА_6 » витрати за проведення судової психологічної експертизи в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення через Любомльський районний суд.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча: суддя ОСОБА_1