Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 31 березня 2026 р.
Справа: №161/1768/26
Суддя: Мазур Д. Г.
Справа № 161/1768/26
Провадження № 2/161/2689/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 квітня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Мазура Д.Г.,
за участі секретаря судового засідання Дручок О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» через свого представника Полякова О.В. звернулося до суду з позовною заявою, поданою через систему "Електронний суд" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 09.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №984062027 у формі електронного документу з використанням електронного підпису на суму 9000,00 грн. зі сплатою процентів за користування коштами. В подальшому, сума кредиту була збільшена до 8000,00 грн.
Станом на сьогоднішній день заборгованість за кредитним договором не погашається, проценти за користування кредитними коштами позичальником не сплачуються, в результаті чого утворилась прострочена заборгованість.
28.11.2018 року первісний кредитор відступив право вимоги до відповідача до ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу №28/1118-01 (продовжено рядом додаткових угод, право вимоги до відповідача передано згідно реєстру №175 від 05.05.2022 року).
30.10.2023 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», згідно договору факторингу №30/1023-01 (реєстр вимоги № 1 від 30.10.2023 року).
11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача (реєстр вимоги від 14.07.2025 року).
Оскільки відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконувала, то у неї за кредитним договором № 984062027 від 09.02.2022 року утворилася заборгованість у розмірі 25993,00 грн., яку позивач просив стягнути на його користь, а також відшкодувати судові витрати: 2 662,40 грн судового збору і 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді від 03 лютого 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
02 березня 2026 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
27 лютого 2026 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому просить застосовувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог та відмовити у задоволенні позову.
04 березня 2026 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в якій вказує, що на період воєнного стану перебіг позовної давності зупинений, а тому позивач дотримався строків та реалізував своє право на звернення до суду, а тому просить возовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила та клопотань про відкладення розгляду справи не подавала.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Судом встановлено, що 09.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 984062027 у формі електронного документу з використанням електронного підпису на суму 9000,00 грн. Вподальшому сума кредиту була збільшена до 8000,00 грн..
Укладений 09.02.2022 року ОСОБА_1 договір кредитної лінії № 984062027 із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
На виконання умов укладеного договору, 09.02.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано ОСОБА_1 на її банківську картку 8000,00 грн., 9000 грн., що підтверджується квитанціями № 2ddccbb3-b289-4d3d-88a6-c731da478783 від 09.02.2022 та № 2f3fbcaf-394c-45cc-a022-d5b65054a4f7 від 09.02.2022, а також наданої АТ КБ «Приватбанк» виписки по картці № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 ..
Відповідач взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків не виконав у строки, передбачені графіком погашення кредиту, кредит та проценти за його користування не сплатила у повному обсязі, порушивши вимоги кредитного договору та ст. ст. 525, 526, 530, 1054 ЦК України.
28.11.2018 року первісний кредитор відступив право вимоги до відповідача до ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу №28/1118-01 (продовжено рядом додаткових угод, право вимоги до відповідача передано згідно реєстру №175 від 05.05.2022 року).
30.10.2023 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», згідно договору факторингу №30/1023-01 (реєстр вимоги № 1 від 30.10.2023 року).
11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача (реєстр вимоги від 14.07.2025 року).
Вказані обставини свідчать про те, що на даний час позивач є кредитором у зобов`язанні по виконанню договору і саме йому належить право вимоги до відповідача.
Сума заборгованості відповідача становить 25993,00 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 17000,00 гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 8993,00 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Непогашення відповідачем заборгованості за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.
Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
На момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст.1054 Цивільного кодексу України, грошові кошти за кредитним договором не повернув.
Станом на час розгляду справи відповідач не спростував заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту, не надав доказів сплати ним зазначеної суми в повному розмірі.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.
Щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст. 256, 257 ЦК України).
Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
України від 15.03.2022 (набув чинності 17.03.2022) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом19 такого змісту:
«19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Так, 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».
В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.
04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.
Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
Таким чином, з урахуванням введення воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року, строк дії якого продовжено по даний час, трирічний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, не сплив та був зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, то позивачем позов пред`явлено у межах строку позовної давності.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення заяви відповідача про відмову у позові з підстав пропуску строку позовної давності, оскільки такий строк позивачем не пропущений.
Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 17000,00 гривень, що жодним чином не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 25993,00 грн., яка складається з суми 17000,00 гривень тіла кредиту та 8993,00 гривень заборгованість по несплаченим відсоткам.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (ч.3 ст. 141 ЦПК України).
В силу вимог ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема у справах №923/560/17, №329/766/18, № 178/1522/18.
Представник позивача у прохальній частині позовної заяви просив стягнути на користь позивача з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.. Враховуючи особливості предмета спору, а також характер виконаної адвокатом роботи з урахуванням складності справи, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 гривень.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2662,40 грн).
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,77,81,141,247, 259,263-268, 280,354 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 984062027 від 09.02.2026 року в розмірі 25993 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) гривні 00 копійок, з яких: 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок – заборгованість за тілом кредиту, 8993 (вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто три) гривні 00 копійок - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія "ЕЙС» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят ) гривні 40 копійок судового збору та 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ЕЙС" (адреса місцезнаходження: 02094, місто Київ, вул. Юрія Поправки, б. 6, кабінет 13; код ЄДРПОУ 42986956);
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Дата складення повного тексту рішення 03 квітня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Д.Г. Мазур
Оригінал: reyestr.court.gov.ua