Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №704/1285/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 704/1285/25

Провадження № 22-ц/821/766/26

Категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Тригуб Оксана Миколаївна

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши упорядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тригуб Оксани Миколаївни на ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 січня 2026 року(постановлену в приміщенні Тальнівського районного суду Черкаської області під головуванням судді Дьяченка Д.О.) про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів , -

в с т а н о в и в :

23 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.

25 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_3 подала до суду клопотання про зупинення розгляду справи, в якому просила суд зупинити провадження у даній справі до моменту завершення її служби у Збройних Силах України або до усунення обставин, що перешкоджають її участі у судових засідання, посилаючись на те, що вона є військовослужбовицею Збройних Сил України, у зв`язку з чим позбавлена можливості брати участь у судових засіданнях. Місце її служби та виконання завдань не дозволяють бути присутньою в суді особисто, а також дистанційно.

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 січня 2026 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів -зупинено до припинення перебування ОСОБА_3 на військовій службі.

Ухвала суду, зокрема, мотивована тим, що вирішуючи дане клопотання, суд врахував постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №754/947/22 від 12.11.2025, яка відступила від попередньої судової практики Верховного Суду у справах 756/3462/20, 557/1226/23, 904/4027/22 та 852/2а-1/24, де підходи щодо зупинення провадження були іншими, та уточнила порядок розгляду судових справ за участю військовослужбовців під час дії воєнного стану та зазначила, що під час дії воєнного стану суди мають виходити з того, що: Збройні Сили України та інші військові формування автоматично вважаються переведеними на воєнний стан, тому для застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (а також аналогічних норм ГПК і КАС) не потрібно додаткових підтверджень цього факту.

В апеляційній скарзі, поданій 09 лютого 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 , вважаючи ухвалу необгрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 січня 2026 року , а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що ОСОБА_3 проходить службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дана установа знаходиться в тилу, територіально в тому ж регіоні, де розглядається справа, а проходження служби в ТЦК не перешкоджає ОСОБА_3 брати участь у судових засіданнях, оскільки вона не перебуває в зоні безпосередніх бойових дій.

Вказує, що хоча норма ст. 251 ЦПК України є імперативною, її застосування має відповідати принципу пропорційності.

Суд першої інстанції посилається на постанову ВП ВС від 12.11.2025, проте не врахував специфіку даного спору. Справи про аліменти мають особливий соціальний статус, і автоматичне зупинення провадження у справі без врахування можливості особистої участі військовослужбовця, є надмірним обмеженням прав іншої сторони.

Вказує, що ОСОБА_3 не позбавлена права брати участь у судових засіданнях через представника.

Служба у ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розташований у Черкаській області, не є непереборною обставиною, що перешкоджає розгляду справи.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 перебуває на військовій службі та врахувавши постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №754/947/22 від 12.11.2025, прийшов до висновку про наявність підстав для зупинення провадження на підставі ст. 251 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі – це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.

Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.

У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22 вказано: «з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення, Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що переведені на воєнний стан; упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні…»

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачка ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, у зв`язку з тим, що вона була призвана в Збройні Сили України по мобілізації та на даний час проходить військову службу.

На підтвердження перебування ОСОБА_3 на службі у складі Збройних Сил України надано, зокрема, довідку № 2119 від 25.11.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_3 призвана ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу по мобілізації 24.02.2022 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із наведеного слідує, що відповідач ОСОБА_3 перебуває на військовій службі і наявні підстави для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Крім того, зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування відповідача ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_3 проходить службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказана установа знаходиться в тилу, територіально в тому ж регіоні, де розглядається справа, і проходження служби в ТЦК не перешкоджає ОСОБА_3 брати участь у судових засіданнях, оскільки вона не перебуває в зоні безпосередніх бойових дій, відхиляються колегією суддів, оскільки норма статті 251 ЦПК не містить застережень, що військовослужбовець має перебувати безпосередньо «на нулі» або в зоні бойових дій. Сам факт перебування у складі ЗСУ (до яких належать і ТЦК та СП) під час дії воєнного стану є достатньою підставою для зупинення провадження.

Ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22.

Суд зобов`язаний за заявою військовослужбовця зупинити провадження в справі, незалежно від категорії спору. Оскільки висновок Великої Палати Верховного Суду є обов`язковим для застосування, суд першої інстанції правильно застосував цю правову позицію та зупинив провадження у справі.

Інші доводи апеляційної скарги сторони позивача суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, –

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тригуб Оксани Миколаївни - залишити без задоволення.

Ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 січня 2026 рокупро зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді О.М. Новіков

Л.І. Василенко