Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №566/1294/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року

м. Рівне

Справа № 566/1294/25

Провадження № 22-ц/4815/319/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»

відповідач – ОСОБА_1

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на заочне рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2025 року у складі судді Лободзінського А.С., постановлене у селищі Млинів Рівненської області,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 24.12.2021 між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 441144-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого, банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 10000,00 грн. строком на 24 тижні – до 10.06.2022. Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1,07766643, фіксована. Позичальник у свою чергу зобов`язався повернути кредит на умовах встановлених договором та графіком платежів. Однак, всупереч вимогам законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а саме не здійснив повне погашення заборгованості за кредитом у встановленому порядку та строки, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 20540,00 гривень, що складається з наступного: 9306,93 гривень – сума прострочених платежів по тілу кредиту; 11233,60 гривень – сума прострочених платежів по відсотках. Просило стягнути з відповідача на свою користь вказану суму боргу.

Заочним рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2025 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за Договором № 441144-КС-001 про надання кредиту від 24 грудня 2021 року у розмірі 9908 гривень 73 копійки, яка складається з наступного: 9306,93 гривні – сума заборгованості за тілом кредиту; 601,80 гривень – сума заборгованості за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір у розмірі пропорційному до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1168 гривень 57 копійок. У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов`язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які підтверджені належними, достатніми і достовірними доказами укладення між сторонами договору кредиту, підписання його відповідачем, погодження його істотних умов, перерахування позивачем коштів у розмірі кредитного ліміту, та невиконання відповідачем свого обов`язку з повернення коштів. Часткове задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості зумовлене положеннями п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яка звільняє позичальника у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Вважаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками у сумі 10 631,80 грн. незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує висновок місцевого суду про відмову у задоволенні вимог про стягнення відсотків та пояснює, що ним було заявлено позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, що нараховані на залишок по тілу кредиту у межах строку дії договору, який був встановлений умовами Договору № 441144-КС-001 про надання кредиту від 24.12.2021 р. і закінчувався 10.06.2022 р.. Наголошує, що штрафні санкції за неналежне виконання умов договору не нараховувались та не входять складу позовних вимог, а проценти за користування кредитом після 10.06.2022 року не нараховувались і станом на 11.06.2022 року їх розмір залишився незмінним – 11 233,60 грн (з врахування сплачених сум), тобто суд помилково ототожнив нараховані за умовами договору відсотки із штрафними санкціями. З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції змінити у частині стягнення суми заборгованості по процентам за користування кредитом, а саме: змінити стягнену суму з 601,80 гривень на нову суму 11 233,60 гривень 60 копійок; в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права

Судом встановлено, що 24.12.2021 між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 441144-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 Договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 10 000,00 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТзОВ «Бізнес Позика».

Строк, на який надається кредит 24 тижні. Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1,07766643, фіксована. Термін дії Договору: до 10.06.2022.

До вказаного договору додані пропозиція (оферта) укласти Договір № 441144-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 24.12.2021 та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір № 441144-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 24.12.2021, з яких вбачається порядок дій здійснених сторонами кредитного договору щодо його укладення.

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і – як наслідок – виникнення заборгованості, про стягнення якої Банк і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 441144-КС-001 про надання кредиту від 24.12.2021 року станом на 07.08.2025 року становить 20 540,00 гривень, що складається з наступного: 9 306,93 гривень – сума прострочених платежів по тілу кредиту; 11 233,60 гривень – сума прострочених платежів по відсотках.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Факт укладення договору кредиту сторонами не оспорюється, а стягнення рішенням суду першої інстанції суми тіла кредиту не оскаржується в апеляційному порядку. Апелянт не погоджується із рішенням суду в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом, вважаючи, що суд помилково ідентифікував їх як штрафні санкції за невиконанння умов договору та застосував норми п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення звільняють позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Так, згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, відсотки по кредитному договору №441144-КС-001 нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту та відповідають нормам Цивільного кодексу України, умовам Договору про надання кредиту та Правилам. Штрафні санкції та проценти, передбачені ст. 625 ЦК України не

нараховувались кредитором та не включені до позовних вимог.

Укладений між сторонами Договір № 441144-КС-001 про надання кредиту (кредитний договір) містить умову про те, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, а позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» та Договором про надання кредиту. Тип Кредиту: Кредит. Строк кредиту: 24 тижнів. Процента ставка: в день 1,07766643, фіксована. Комісія за надання Кредиту: 1 500,00 грн. Загальний розмір наданого Кредиту: 10 000,00 грн. Термін дії Договору: до 10.06.2022 р. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 24 960,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 7257,47 процентів.

Пунктом 2 Договору визначено: «Протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів».

Як вбачається із Графіку платежів, позичальник сплачує заборгованість згідно графіку платежів (без порушень), у розмірі 24 960,00 грн., з яких по процентах – 13 460,00 грн., оскільки з кожним платежем сума загального боргу, на яку нараховуються кожного дня проценти, зменшується.

Боржником було сплачено заборгованість лише частково на суму 8 321,14 грн., з яких за процентами – 6128,07 грн. на погашення кредиту за Договором № 441144-КС-001 про надання кредиту, чим порушено зобов`язання, встановлені договором.

З розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою в розмірі 1,07766643% нараховані позивачем на залишок заборгованості по тілу кредиту в межах дії договору: з 24.01.2021 року по 10.06.2022 року включно.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, штрафні санкції за неналежне виконання умов договору боржнику не нараховувались та не входять складу позовних вимог, адже проценти за користування кредитом після 10.06.2022 року, а з 11.06.2022 року їх розмір залишився незмінним – 11 233,60 грн (з врахуванням раніше сплачених боржником сум).

На підставі викладеного вбачається, що розрахунок заборгованості наданий позивачем по кредитному договору №441144-КС-001 відповідає умовам Договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам статей 1048 та 1056-1 ЦК України, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у заявленому розмірі.

Процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року, №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.

Матеріали справи містять долучений до позовної заяви детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором, котрий ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи.

Суд звертає увагу, що відповідач не надав до суду першої інстанції жодних доказів на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов`язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Задовольняючи апеляційну скаргу, апеляційний суд також бере до уваги, що Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання. Однак, відповідач своїм правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Оцінюючи встановлені обставини справи у сукупності та взаємозв`язку з нормами матеріального права, що їх регулюють, апеляційний доходить висновку, що відповідач ОСОБА_1 прийняв та погодився із умовами кредитного договору, а також порядком і строками повернення кредиту і підписання ним цього договору в електронній формі у передбачений Законом України «Про електронну комерцію» спосіб, що є беззаперечним підтвердженням ознайомлення останнього з умовами та правилами споживчого кредитування. Розмір заявленої позивачем заборгованості не спростований відповідачем належними, достатніми й достовірними доказами, а тому підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача у заявленому розмірі – 20 540,00 гривень, що складається з наступного: 9306,93 гривень – сума прострочених платежів по тілу кредиту; 11 233,60 гривень – сума прострочених платежів по відсотках.

Зважаючи на часткове задоволення місцевим судом позовних вимог в частині стягнення відсотків, оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі (із стягненням відсотків за договором кредиту у заявленому розмірі – 11 233,60 гривень).

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, за подання до суду позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. згідно платіжної інструкції №11154 від 14.08.2025р., а за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції – 3 633,60 грн. відповідно до платіжної інструкції №18400 від 19.11.2025р.. Вказані суми, які в сукупності становлять 6 056,00 грн., підлягають стягненню на користь позивача з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити.

Заочне рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2025 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за Договором № 441144-КС-001 про надання кредиту від 24 грудня 2021 року у розмірі у розмірі 20 540 (двадцять тисяч п`ятсот сорок) гривень 00 копійок, що складається з 9306,93 гривень – сума прострочених платежів по тілу кредиту; 11 233,60 гривень – сума прострочених платежів по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2026 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.