Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №557/1000/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року

м. Рівне

Справа № 557/1000/25

Провадження № 22-ц/4815/277/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Зражевського Олега Валентиновича на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 15 жовтня 2025 року у складі судді Тишкуна П. В., ухвалене в с-щі Гоща Рівненської області,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» звернулося до Гощанського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 52337,72 грн., що складається із: - заборгованість за основним боргом в сумі 37720,12 грн.; - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 12529,83 грн.; - інфляційні втрати в сумі 1778,01 грн.; - три проценти річних в сумі 309,76 грн., а також судові витрати: - зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.; - на оплату послуг поштового зв`язку в сумі відповідно до розрахункового документа про оплату послуг поштового зв`язку; - на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 7 200 грн.. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 10.12.2018р. між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z02.00208.00462670, який був підписаний позичальником власноручно. Від імені банку договір був підписаний з використанням аналога власноручного підпису уповноваженої особи та відтиску печатки банку, відтворених за допомогою технічного пристрою відповідно до публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» про акцепт якої позичальник надав письмову заяву. Згідно умов даного договору відповідач отримав грошові кошти в сумі 41841,00 грн. на власні потреби, строком на 36 місяців зі сплатою процентів в розмірі 10 % річних. Кредит надається шляхом перерахування коштів на банківський поточний рахунок позичальника. Позичальник зобов`язався повернути кредит разом з процентами та іншими платежами, згідно з умовами договору. ПАТ «Ідея Банк» повністю виконало свої зобов`язання за договором перед відповідачем, перерахувавши на його поточний банківський рахунок грошові кошти в сумі 41841,00 грн., з яких був сплачений страховий платіж. Проте відповідач свої зобов`язання виконав лише частково, сплативши лише частину належних коштів. Останній платіж було проведено 28.02.2020 року. Строк на який було надано кредит сплив і станом на 10.12.2021 року за договором виникла заборгованість у розмірі 50249,95 грн. Станом на 16.11.2023 року розмір такої не змінився. 16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «СОНАТІ» укладений договір факторингу №16/11-23, відповідно до умов та додатків якого, фактор набув право вимоги до боржників за первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № №Z02.00208.00462670 від 10.12.2018 року. 29.12.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» уклало з ТОВ «Санфорд капітал» договір факторингу №29/12-23, за умовами якого ТОВ «Санфорд капітал» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за первинними договорами. Відповідно до Додатку №2 «Друкований реєстр Боржників» до договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 року до ТОВ «Санфорд капітал» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z02.00208.00462670 від 10.12.2018 року. Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z02.00208.00462670 від 10.12.2018 року, сформованої первісним кредитором (АТ «Ідея Банк»), станом на 16.11.2023 року заборгованість боржника/позичальника становить 50249,95 грн., що складається з: - заборгованості за основним боргом в сумі 37720,12 грн.; - заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 12529,83 грн. Усі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «Санфорд капітал» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо ПАТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги - 16.11.2023 року. Позивач та ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали. Також, оскільки відповідачем були порушені умови договору, позивач вважає, що він має нести відповідальність передбачену ст.625 ЦК України і сплатити заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми за період з наступного дня з дати закінчення строку дії кредитного договору 11.12.2021р. і до 23.02.2022р. включно у розмірі: інфляційні витрати в сумі 1778,01 грн.; - три проценти річних в сумі - 309,76 грн.

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 15 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» заборгованість за кредитним договором № Z02.00208.004626701 від 10 грудня 2018 року у розмірі 52337 грн. 72 коп., з яких: 37720 грн. 12 коп. заборгованість за основним боргом, 12529 грн. 83 коп., інфляційні витрати - 1778 грн. 01 коп. та 309 грн. 76 коп. – три проценти річних. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та 5000 грн. витрат на професійну правову допомогу та 75 грн. 00 коп. витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним представник ОСОБА_1 – адвокат Зражевський О. В. оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що у справі відсутні належні докази факту видачі кредиту та розрахунку заборгованості. Відсутній будь-який первісний документ, що підтверджує факт отримання коштів ОСОБА_1 , і відповідач спростовує такий факт. У справі міститься «Довідка-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Z02.00208.004626701 від 10 грудня 2018 року», яка містить лише узагальнені дані про суми заборгованості, у загальному розмірі 76038,34 грн., яка не підтверджується будь-якими іншими долученими доказами. Оскільки жоден первинний документ на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів не долучений, у справі відсутні докази з даного приводу, а відтак не доведена наявність підстав стверджувати про обов`язок ОСОБА_1 повернути отримані кредитні кошти та проценти за користування такими. Також вказує про відсутність факту надання позивачем належних доказів переходу від первісного кредитора права вимоги саме по кредитному договору відповідача ОСОБА_1 (оскільки суду не був наданий друкований реєстр Боржників, а лише витяг з такого (в якості додатку до договору факторингу від 29.12.2023р.), а також суду не були надані всі передбачені умовами договору додатки, а також доказ проведення оплати по даному договору факторингу. Суд визнав доведеним факт наявності у позивача повноважень кредитора по відношенню до відповідача, що з точки зору відповідача є проявом невідповідності висновків суду обставинам справи. Щодо стягнення 5000 грн. витрат на професійну правову допомогу зазначає, що до справи не долучений примірник Договору про надання правничої допомоги між ТОВ «Сандфорд капітал» та Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» в особі Маслюженка М. П., в якому б було прописано характер правничої допомоги та опис послуг та їх вартість, тому відповідач та суд були позбавлені можливості перевірити обґрунтованість наданих в Акті приймання-передачі послуг з правничої допомоги та їх вартість, що б базувалося на умовах договору про надання правничої допомоги. Також до матеріалів не долучено документ, що підтверджує факт проведення оплати гонорару з боку ТОВ «Сандфорд капітал» на рахунок АО «Альянс ДСЛ», що могло мати місце лише в безготівковій формі. Вказане обумовлює право відповідача просити суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7200 грн. повністю. Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, також просить стягнути з ТОВ «Сандфорд капітал» понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Сандфорд капітал» вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, також просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сандфорд капітал» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3000 грн.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 10.12.2018 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z02.00208.004626701, який був підписаний власноручно позичальником і відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в розмірі 41 841,00 грн.

Одночасно з укладенням кредитного договору відповідач уклав з ТОВ «СК «Форте Лайф» договір добровільного страхування життя від 10.12.2018 року. Розмір страхового внеску за цим договором страхування становить 5925,98 грн.

Відповідно до п.1.7 кредитного договору банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг 2620_Стартовий_ПР, що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 36 місяців.

Відповідно до п.1.3. кредитного договору позичальник за користування кредитом сплачує банку проценти у розмірі 10% річних від залишку суми кредиту.

До позовної заяви позивачем додано власноручно підписані відповідачем ОСОБА_1 : Заяву-анкету, яка містить всі особисті дані відповідача, Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію щодо основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача та щодо реальної процентної ставки і орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, додаток до Паспорту споживчого кредиту – Графік щомісячних платежів за кредитним договором, а також заяву споживача про акцепт публічної оферти «Ідея Банк», підписанням якої ОСОБА_1 підтвердив бажання акцептувати Публічну оферту Банку на укладення Договору про використання аналогу власноручного підпису та відтиску печатки Банку, яка розміщена на його сайту.

Факт перерахування коштів на рахунок позичальника та на рахунок страхової компанії підтверджується ордерами-розпорядженнями №1 про видачу кредиту від 10.12.2018 та ордером-розпорядженням №2 про сплату страхового платежу від 10.12.2018.

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і – як наслідок – виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Як вбачається із довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Z02.00208.00462670 від 10.12.2018, складеної первісним кредитом АТ «Ідея Банк», станом на 16.11.2023 заборгованість боржника/позичальника становить: заборгованість за основним боргом – 37 720,12 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками – 12 529,83 грн., а також до суми заборгованості включено заборгованість за комісіями.

Позивач у своїй позовній заяві ставить вимогу про стягнення заборгованості в сумі 50249,95 грн., куди включено заборгованість за основним боргом та заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1056 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами та частково здійснював повернення суми кредиту з процентними платежами, що підтверджується випискою від 16.11.2023, але припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом.

Як вбачається із Виписки по рахунку позичальника за весь строк з моменту укладення Кредитного договору до 16.11.2023, ОСОБА_1 сплатив Банку лише 17 534,49 грн. Останній платіж проведено 28.02.2020 року.

Факт сплати позичальником кредитору коштів на виконання договору суд розцінює як визнання тим кредитного договору, а також бере до уваги, що отримавши кредитні кошти, відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Жодних доказів на спростування вказаного розміру заборгованості, як і доказів сплати такого боргу, відповідачем до суду не надано. Контррозрахунку щодо заявленого розміру заборгованості ним також не надано.

Зважаючи на наведене, заявлений позивачем розмір заборгованості за Договором кредиту № Z02.00208.00462670 від 10.12.2018, є доведеним.

16.11.2023 між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (фактор) був укладений договір факторингу №16/11-23. Пунктом 5.4. договору факторингу №16/11-23 передбачено, що фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов`язання за цим договором третім особам, які згідно з законодавством мають на це право.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» (клієнт) 29.12.2023 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» (фактор) договір факторингу №29/12-23. Згідно з п.2.1. цього договору клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до Реєстру боржників до вказаного договору факторингу, серед інших, до ТОВ «Санфорд капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z02.00208.004626701 від 10.12.2018.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «Санфорд капітал» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги 16.11.2023 року. ТОВ «Санфорд капітал» та ТОВ «ФК «Сонаті» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зазначено, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Твердження апелянта про відсутність доказів, які б засвідчували факт набуття позивачем прав вимоги за кредитним договором, не заслуговують на увагу, оскільки долучені позивачем до позовної заяви договори факторингу, витяги з реєстрів прав вимог та акти прийому-передачі, є належним доказами того, що право вимоги за Договором № Z02.00208.004626701 від 10.12.2018, укладеним між первісним кредитором ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, перейшло до позивача ТОВ «Санфорд капітал».

Заперечення сторони відповідача щодо стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат та трьох процентів річних, викладені в апеляційній скарзі, апеляційним судом оцінюються критично.

Так, згідно ст. 525, 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежать від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Таким чином, з огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, враховуючи приписи п. 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, на наявну суму заборгованості позивачем, у відповідності до ст. 625 ЦК України, за період з 11.12.2021 по 23.02.2022 нараховано суму інфляційних втрат у розмірі 1778,01 грн. та три проценти річних у розмірі 309,76 грн..

Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв`язку з нормами законодавства, яке їх регулює, беручи до уваги судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, висновки якого є обов`язковими до врахування апеляційними судами, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» заборгованості за кредитним договором № Z02.00208.004626701 від 10 грудня 2018 року у розмірі 52 337 грн. 72 коп., та, відповідно, законність і обґрунтованість висновку суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, частково задовольнивши позовні вимоги, та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Зражевського Олега Валентиновича залишити без задоволення.

Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 15 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 березня 2026 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Боймиструк С. В.

Гордійчук С. О.