Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №571/2650/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року

м. Рівне

Справа № 571/2650/25

Провадження № 22-ц/4815/302/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,

відповідач: ОСОБА_1

розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Редзеля М.М. на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 28 жовтня 2025 року, ухваленого в складі судді Качмар М.Я., дата складання повного тексту рішення відсутня, у справі № 571/2650/25,

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 20 березня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1174-2600.

Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 7 000,00 грн, строк кредиту - 300 днів, базовий період - 14 днів; знижена процентна ставка - 2,50 % в день; стандартна процентна ставка - 3,00 % в день.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Вказує, що через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором станом на 28 серпня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 66510,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 7 000,00 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами – 59510,00 грн. Крім того зазначає, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 34510,00 грн, при умові погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 32000,00 грн.

Просив суд стягнути з відповідача частину заборгованості за кредитним договором в розмірі 32000,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 7000,00 грн і 25000,00 грн заборгованості за нарахованими процентами.

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 28 жовтня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1174-2600 від 20.03.2023, в розмірі 32 000,00 гривень.

Вирішено питання про стягнення судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Редзель М.М. подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, суд першої інстанції невірно застосував статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та статтю 21 Закону України «Про споживче кредитування».

Вказує, що передбачений у договорі розмір відсотків за несвоєчасне виконане зобов`язання за кожен день прострочення у розмірі 2-3% є несправедливим у розумінні положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить обмеженням, встановленими статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування», порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимоги щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України та становить більше ніж 15% простроченого платежу.

Розрахунок суми боргу, наданий позивачем, не є належним та допустимим доказом розміру наявної заборгованості, оскільки не ґрунтується на належних бухгалтерських документах, що свідчить про заборгованість, періоди та розмір її виникнення.

Вважає, що за кредитним договором нарахування відсотків здійснювалось поза межами встановленого строку кредитування, та всупереч узгодженій вартості кредиту.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення відповідає.

Судом встановлено, що 20 березня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту https://creditkasa.com.ua, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1174-2600, підписаний одноразовим ідентифікатором А7719.

Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб позичальника (п.2.4 договору), на наступних умовах: загальний розмір кредиту – 7000,00 грн (п.4.1), дата видачі кредиту - 20 березня 2023 року (п.4.1); базовий період кредитування - 14 днів (п. 4.4) ; строк кредитування - 300 днів (п.4.8), дата повернення кредиту - 13 січня 2024 року (п.4.8), стандартна процентна ставка становить 3% в день (п. 4.6); знижена процентна ставка становить 2,5% в день (п.10.1),

З довідки, виданої директором ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Резуєвим Є. В. про перерахування суми кредиту вбачається, що 20.03.2023 року позивач здійснив видачу кредитних коштів за договором №1174-2600 від 20.03.2023 року у розмірі 7 000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 за допомогою системи LiqPay, платіж 2255266244.

Вказана операція прийнята та є успішною, що підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк».

Разом з тим, ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим відповідно до наведеного ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунку утворилася заборгованість в сумі 66510,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом – 7000,00 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами – 59510,00 грн.

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 34510,00 грн, при умові погашення решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 32000,00 грн, а саме: 7000,00 грн – прострочена заборгованість за кредитом; 25000,00 прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Відповідач не заперечував факту укладення договору про відкриття кредитної лінії №1174-2600 від 20 березня 2023 року з ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Статтею 11 ЦК України визначено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03.09.2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №675-VIII, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11 Закону №675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що 20 березня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1174-2600 у формі електронного документу, який було підписано позичальником з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) А7719. У змісті договору ОСОБА_1 зазначив всі необхідні свої дані, зокрема, персональні дані, паспортні дані, ідентифікаційний номер, електронну пошту, адресу проживання та номер банківського рахунку, на який необхідно перерахувати кошти.

Разом з тим, суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо факту нарахування відсотків поза межами встановленого строку кредитування у зв`язку з наступним.

Відповідно до договору №1174-2600 від 20 березня 2023 року, відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 грн.

Згідно з п.п. 4.3-4.6 згаданого вище кредитного договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування кредитом. Оплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду.

Строк кредитування становить 300 календарних днів; дата повернення кредиту 13 січня 2024 року (пункт 4.8 договору), базовий період 14 календарних днів з дня отримання кредиту (пункт 4.4 договору).

Відповідач помилково ототожнює базовий період для сплати процентів із строком кредитування, оскільки відповідно до умов кредитного договору (пункт 4.8. договору) сторонами погоджено строк кредитування, а саме 300 календарних днів (до 13 січня 2024 року), протягом якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» має право нараховувати проценти за користування кредитом. Після закінчення строку ні проценти, ні штрафні санкції або комісії стосовно відповідача не нараховувались.

Тому, доводи апеляційної скарги в частині того, що строк дії договору тривав 14 календарних днів, колегія суддів відхиляє.

Окрім того, умови кредитного договору №1174-2600 від 20 березня 2023 року є чіткими та зрозумілими, що виключає можливість їх неоднозначного трактування сторонами. Строк, протягом якого нараховувалися проценти за користування кредитними коштами, було визначено сторонами договору за їх спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було вільним.

Так, відповідно до пункту 4.9 реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 1139965,00%.

Згідно з пунктом 4.10 орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування складає 70000 грн та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом 63000,00 грн.

Знижена процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом, діє протягом усього періоду кредитування за умови, що позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує усі передбачені договором платежі (відсотки, тіло кредиту) (пункт 10.1. договору).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №1174-2600 від 20 березня 2023 року станом на 28 серпня 2025 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 по кредиту за період з 20.03.2023 по 13.01.2024 становить 66510,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 7000,00 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 59510,00 грн.

З розрахунку заборгованості також слідує, що позивачем щоденно нараховувалися відсотки за зниженою ставкою 2,5% у перший базовий період з 20.03.2023 року по 02.04.2023 року, а в період з 03.04.2023 до 13.01.2024 за ставкою 3,00%, що відповідає умовам кредитного договору.

Всього позивач нарахував відповідачеві заборгованість за процентами у розмірі 59510,00 грн. При цьому, позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме щодо часткового списання заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 34510,00 грн, тому розмір заборгованості за процентами, відповідно до розрахунку позивача, становить 25000,00 грн.

При цьому, докази, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в повному обсязі, відсутні.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що умови кредитного договору щодо нарахування процентів суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Так, відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що, з огляду на положення частини 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» включення у договори із споживачем умов, які є несправедливими, є підставою для визнання таких умов недійсними.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однак, відповідачем не надано докази, які підтверджують оспорювання в судовому порядку, укладеного між ним та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» кредитного договору, визнання його в судовому порядку недійсним, в цілому або в частині. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідачем ОСОБА_1 при розгляді справи в суді першої інстанції зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним в частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» не заявлялося.

Отже, в силу вказаної вище презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України) правомірність положень цього договору презюмується.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Крім того, як вже вище зазначалось, проценти за користування кредитом нараховувалися позивачу виключно в межах строку кредитування, який згідно із умовами кредитного договору становить 300 днів, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині також є необґрунтованими.

Так, у кредитному договорі сторони належним чином узгодили умови та відповідний розмір процентної ставки.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить розмір процентної ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі, окремо по процентах, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань, а тому він є належним та допустимим доказом заборгованості за договором.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості по кредитному договору з відповідача на користь позивача.

Інші доводи апеляційної скарги, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Редзеля М.М. залишити без задоволення.

Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 28 жовтня 2025 року залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 02 квітня 2026 року.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.