Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №569/18487/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/18487/25

Провадження № 22-ц/4815/519/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Шимківа С.С.,

суддів: Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Цуняком Володимиром Йосиповичем на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23 грудня 2026 року про зупинення провадження (постановлену у складі судді Першко О.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки.

24 вересня 2025 року представником відповідача адвокатом Рудикою С.Ю. подано до суду заяву, в якій просила зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 569/10295/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання спадковим майном 1/4 частки у праві власності на земельну ділянку.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Рудики Світлани Юхимівни про зупинення провадження у справі задоволено.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки зупинено до набрання законної сили рішенням по цивільній справі 569/10295/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та визнання права власності на спадкове майно.

Судове рішення обгрунтовано тим, що, оскільки в провадженні Рівненського міського суду Рівненської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та визнання права власності на спадкове майно, у якій можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, від яких залежатиме можливість розгляду даної справи, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у даній справі.

Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Цуняка В.Й. оскаржив її в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою.

Суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування у конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Представником відповідача у клопотанні про зупинення провадження у справі не наведено чіткого обґрунтування у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої, а лише зазначено, що рішення має преюдиціальне значення.

Не зазначена вказана обставина про об`єктивну неможливість розгляду даної справи і у оскаржуваній ухвалі, а зазначене у ній як підстава для зупинення провадження зводиться фактично до припущення, що "у ній можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, від яких залежатиме можливість розгляду даної справи, тому суд дійшов висновку про наявність парових підстав для зупинення провадження у даній справі".

При цьому, суд не врахував правові підстави звернення позивача з даним позовом до суду, які ґрунтуються на вимогах ст. 120 ЗК України та 377 ЦК України, які передбачають, що у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт.

Вищевказані норми закону імперативно передбачають, що особи, які набули право власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Судом в оскаржуваній ухвалі не надано жодної аргументації доводам представника позивача, які були викладені у його запереченнях від 22.12.2025 року, а саме, що: "При розгляді даної заяви представника відповідача слід врахувати, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 13.10.2025 року у справі № 569/10295/25 було розглянуто клопотання представника відповідача – адвоката Цуняка В.Й. щодо об`єднання з даною цивільною справою, по якій, враховуючи заперечення представника позивача – адвоката Рудики С.Ю., суд відмовив у об`єднанні вказаних справ, аргументуючи це тим, що "об`єкт, з приводу якого між сторонами виник спір один і той самий. Проте, різні предмети позовів, які виникли з різних правовідносин – цивільних (спадкове право) та земельних (право власності на земельну ділянку під об`єктом приватної власності на нерухоме майно) – є різними підставами позовів. Позови не пов`язані між собою".

Заява про зупинення провадження у справі направлена на отримання переважного/першочергового права в оформленні права власності на спірну земельну ділянку, що унеможливить, у подальшому, отримання земельної ділянки позивачем по причині наявності самочинного будівництва у будинковолодінні, яке належить сторонам у справі, що підтверджено рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11.09.2023 року у справі № 569/14088/23, яке вступило в законну силу.

Просить скасувати оскаржувану ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

05 лютого 2026 року представником ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що тільки після визнання за ОСОБА_2 права власності на спадкове майно – частину земельної ділянки та введення в експлуатацію самочинних добудов до житлового будинку, можна буде врегулювати передачу частки земельної ділянки, необхідної для обслуговування частини житлового будинку належної позивачу.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У пункті 6 частини першої статті 251 ЦПК України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовім рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 17 серпня 2023 року у справі № 990/24/23 та від 05.03.2025р. у справі №910/13175/25 зазначала, що: «Положення глави 8 Розділу III ЦПК України передбачають випадки, коли процесуальні строки розгляду справи можуть або мають бути зупинені. Об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.»

У постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 01 березня 2024 року у справі № 910/17615/20 зазначено: провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Сталість судової практики Верховного Суду щодо зупинення провадження у справі підтверджується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 02.06.2025р. у справі №943/242/22.

На переконання колегії суддів, у заяві про зупинення провадження та оскаржуваній ухвалі не наведено належних обґрунтувань у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої, а обґрунтування місцевого суду фактично зводяться до припущення, що у такій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, від яких залежатиме можливість розгляду даної справи.

При цьому, суд не врахував правові підстави звернення позивача з даним позовом до суду, які ґрунтуються на вимогах ст. 120 ЗК України та 377 ЦК України, які передбачають, що у разі набуття частки в праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу частки у праві спільної власності на такий об`єкт.

Вищевказані норми закону імперативно передбачають, що особи, які набули право власності на будівлі чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом України в постановах від 11.02.2015р. у справі №6-2цс15, від 12.10.2016р. у справі №6-2225цс16, від 13.04.2016р. у справі №6-253цс16, та постановах Верховного Суду від 20.01.2021р. у справі №318/1274/18, від 28.03.2023р. у справі №500/3987/16 та його Великої Палати від 20.03.2019р. у справі №514/1571/17, від 16.06.2020р. у справі №689/86/17.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, на зазначене уваги не звернув, своє рішення щодо наявності встановлених процесуальним законом підстав для зупинення провадження у даній справі не мотивував та не вказав в чому полягає об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного провадження.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Цуняком Володимиром Йосиповичем задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23 грудня 2026 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.