Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №561/1484/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року

м. Рівне

Справа № 561/1484/25

Провадження № 22-ц/4815/427/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Шимківа С.С.,

суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс",

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2025 року (ухвалене у складі судді Світличного Р.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року ТзОВ «Фінансова Компанія «Солвентіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву обгрунтовано тим, що 17 листопада 2019 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 2916195, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 7000,00 грн. на банківську картку.

10 червня 2025 року між ТОВ "Алекскредит" та ТзОВ "Секвоя Капітал" було укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 2916195 від 17.11.2019 року.

07 липня 2025 року між ТзОВ "Секвоя Капітал" та ТзОВ "ФК "Солвентіс" було укладено договір факторингу № ДФ-07072025, згідно якого останнє набуло право вимоги до відповідача.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

Просили стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 41860,00 грн., судовий збір та 6000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором № 2916195 від 17 листопада 2019 року в сумі 41860,00 грн (Сорок одна тисяча вісімсот шістдесят гривень).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» 2422,40 грн (Дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» 1000,00 грн (Одна тисяча гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду обгрунтовано тим, що доказів погашення заборгованості відпвоідачем суду не надано. Таким чином вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання кредиту № 2916195 від 17 листопада 2019 року ґрунтується на законі та підлягає до задоволення.

Загальна позовна давність за цим зобов`язанням станом на 02 квітня 2020 року не сплинула.

Позов пред`явлено 13 листопада 2025 року, тобто в межах строку позовної давності, на який її було зупинено. Отже у застосуванні позовної давності до спірних правовідносин у цій справі суд відмовив.

Виходячи з критеріїв обґрунтованості та пропорційності судових витрат, а також принципу розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повинен становити 1000,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд порушив норми матеріального права неправильно визначивши початок перебігу строку позовної давності.

На момент зупинення перебігу строків воєнним станом позовна давність вже сплила.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

19 січня 2026 року ТзОВ "Солвентіс" подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що твердження, викладені в апеляційній скарзі, являються викладенням суб`єктивних міркувань щодо даної цивільної справи та намаганням уникнути виконання взятих відповідачем на себе зобов`язань за кредитним договором.

Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду – без змін.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17 листопада 2019 року між ТзОВ "Алекскредит" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 2916195.

Відповідно до п.1.3 договору сума кредиту – 7 000,00 грн., строк дії договору з 17.11.2019 року до 14.06.2020 року включно.

Також визначено порядок сплати процентів за користування кредитом.

Перерахування грошових коштів відповідачу за кредитним договором стверджується матеріалами справи.

Із розрахунку заборгованості за договором слідує, що відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 41860,00 грн.

Факт укладення договору сторонами не заперечується.

Також доведено перехід відступлення права вимоги позивачу до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Разом з тим, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на сплив позовної давності, що є підставою для відмови у позові про стягнення з нього боргу.

Апеляційний суд не погоджується із такими твердженнями апеляційної скарги з огляду на наступне.

Встановлено, що строк дії кредитного договору - до 14.06.2020 року включно.

Загальнонаціональний карантин в Україні через COVID-19 офіційно розпочався 12 березня 2020 року і закінчився 30 червня 2023 року.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Ураховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правомірно відмовлено у застосуванні позовної давності до спірних правовідносин.

Також колегія суддів погоджується із розміром витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих із відповідача на користь позивача.

Встановивши факт укладення між сторонами кредитного договору, а також невиконання ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Будь-які інші доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Суддя-доповідач Шимків С.С.

Судді: Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.