Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №572/461/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року

м. Рівне

Справа № 572/461/25

Провадження № 22-ц/4815/254/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Хлуд І.П.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , старший державний виконавець Сарненського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Свиридон Тарас Володимирович

розглянув в порядку письмового спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мельник В.В. на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2025 року, ухвалену в складі судді Березня Ю.В., дата складання повного тексту ухвали 21 жовтня 2025 року, у справі №572/461/25

в с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Свиридона Т.В. щодо обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів.

Заява обґрунтована тим, що 5 травня 2025 року старшим державним виконавцем Сарненського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Свиридоном Т.В. відкрито виконавче провадження №77980393, яким зобов`язано стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі однієї третини заробітну щомісяця, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 24.01.2025 і до досягнення дітьми повноліття. Згідно з довідкою Державної податкової служби від 14 липня 2025 року встановлено, що боржник у першому кварталі 2025 року отримував дохід як самозайнята особа, а також заробітну плату у ТОВ «Аптека № 11». Разом з тим, державний виконавець при визначенні розміру аліментів не врахував усі офіційні доходи боржника, обмежившись застосуванням середніх показників по регіону. Крім того, за наявності підстав для накладення штрафу за неподання декларації відповідну постанову не винесено. Вважає, що державний виконавець, попри обов`язок здійснювати контроль за виконанням постанови та витребування декларації, не вжив необхідних заходів реагування, що призвело до неповного визначення доходів боржника та, як наслідок, до заниження суми нарахованих аліментів.

З огляду на викладене заявник просила визнати протиправними дії старшого державного виконавця Сарненського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Свиридона Тараса Володимировича щодо обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів; зобов`язати старшого державного виконавця Сарненського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Свиридона Тараса Володимировича обчислювати й нараховувати аліменти саме з усіх видів заробітку (доходу) включаючи дохід виплачений самозайнятій особі боржника ОСОБА_2 ; визнати бездіяльність старшого державного виконавця Сарненського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Свиридона Тараса Володимировича у частині не накладення штрафу на боржника ОСОБА_2 за несвоєчасне подання декларації про доходи та майновий стан у строк та зобов`язати винести постанову про накладення такого штрафу.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , старший державний виконавець Сарненського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Свиридон Тарас Володимирович відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, скаржник подала апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою заяву задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги, що заборгованість зі сплати аліментів платника, який на час її виникнення не працював або є фізичною особою – підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості. Оскільки боржник ОСОБА_2 є фізичною особою – підприємцем на спрощеній системі оподаткування, а також директором ТОВ «Аптека №11», що підтверджує правомірність нарахування аліментів виходячи як із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, так і з його заробітної плати як директора юридичної особи. Крім того, вказує, що державним виконавцем у виконавчому провадженні вжито усіх необхідних та своєчасних заходів щодо встановлення доходів і майнового стану боржника.

Покликається на постанови Верховного Суду з аналогічних правовідносин.

У відзивах на апеляційну скаргу заінтересовані особи вказують, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просять залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення відповідає.

Установлено, що судовим наказом Сарненського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2025 року 572/461/25 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї третини заробітку (доходу) щомісяця, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня подачі заяви до суду – 24.01.2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

5 травня 2025 року старшим державним виконавцем Сарненського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Свиридоном Т. В. відкрите виконавче провадження №77980393 з виконання судового наказу 572/461/25.

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем на виконання ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження скеровано запити до контролюючих державних органів з метою встановлення доходів та майнового стану боржника.

Згідно витягу ГУ ДПС у Рівненській області № 3632 від 6 травня 2025 року ОСОБА_2 з 1 січня 2016 року є фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування без реєстрації ПДВ.

Боржник ОСОБА_2 у першому кварталі 2025 року отримував дохід як самозайнята особа (ознака доходу 157) та заробітну плату у ТОВ «Аптека № 11» (ознака доходу 101).

Відповідно до розрахунку заборгованості №66445 від 13 жовтня 2025 року у виконавчому провадженні №77980393, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування та засновником (учасником) ТОВ «Аптека №11», працює на посаді директора та отримує заробітну плату, базою нарахування є середня заробітна плата у Сарненському районі та заробітна плата боржника як директора юридичної особи.

Станом на 1 жовтня 2025 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня, наявна переплата у розмірі 50883,11 грн.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі надходження виконавчого документа на виконання від стягувача.

Згідно з частиною першою статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За правилами частини першої статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (частина друга статті 195 СК України).

Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 81 СК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, у підпункті 16 пункту 1 якого зазначено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства.

Утримання аліментів провадиться із суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (пункт 13 Переліку № 146).

Згідно з нормами ПК України, фізична особа-підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, веде спрощений облік доходів і витрат. Для таких осіб не передбачено визначення чистого доходу.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що оцінюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно із п. 291.2 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п. 292.1 ст. 291 ПК України, доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті. При цьому, до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові плати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно з п. 292.14 ст. 292 ПК України, визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб`єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Тобто, фізична особа-підприємець, яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування не вираховує свій чистий дохід і, відповідно, не здійснює оподаткування чистого доходу, а сплачує фіксовану суму податку в залежності від групи, яку вона обрала.

Натомість, чистий дохід (доходи - витрати), розраховується для фізичних осіб та для ФОП, які не обрали спрощену систему оподаткування.

Убачається, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем та зареєстрована в реєстрі платників єдиного податку як платник 3 групи за ставкою 5% від доходу, а тому колегія суддів погоджується із розрахунком заборгованості по сплаті аліментів, оскільки він відповідає вимогам закону та був нарахований, виходячи з середньої заробітної плати працівника по відповідній місцевості та заробітної плати боржника як директора юридичної особи..

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №464/6206/18, від 05 серпня 2021 року у справі № 757/35562/18-ц.

Колегія суддів зауважує, що поняття «середня заробітна плата для даної місцевості» є макроекономічним показником, який як і інші макроекономічні показники, збирається та складається Державною службою статистики України і використовується, у тому числі, при проведенні грошово-кредитної політики та аналізу фінансової стабільності. Макроекономічні показники розраховуються за допомогою системи національних рахунків як комплексу взаємопов`язаних балансових таблиць, показники яких призначені для визначення розміру доходу, споживання, накопичення і величини капітальних витрат. Середня заробітна плата для даної місцевості як макроекономічний показник обчислюється як середнє арифметичне значення заробітних плат певної групи працівників (наприклад, по підприємству, по галузі, по регіону). Розраховується, виходячи із фонду оплати праці працівників (включаючи оплату праці сумісників), премій, винагород за підсумками роботи за рік та одноразових заохочень. Сам розмір середньої заробітної плати, як макроекономічний показник, який використовується, у тому числі, і в разі застосування частини другої статті 195 СК України, обраховується органами статистики України на підставі Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 759/1727/16.

Апеляційний суд відхиляє як не релевантні обставинам даної справи посилання скаржниці у апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду в постановах від 05 вересня 2019 року у справі 760/4569/18-ц,, від 06 січня 2025 року у справі №175/942/21, від 29 червня 2022 року у справі №%96/826/21, від 25 січня 2021 року у справі №758/10761/13-ц, 02 вересня 2024 року у справі №676/2672/15 та інші.

Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мельник В.В залишити без задоволення.

Ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 02.04.2026 року

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.