Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №643/15044/21 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/15044/21 Номер провадження 22-ц/814/684/26Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Триголова В.М.

суддів Дорош А.І., Лобова О.А.

секретар:Горбун К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 серпня 2025 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача фінансових послуг та зобов`язання повернути неналежно переказані кошти та сплату пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних від неналежно переказаних коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, шляхом пред`явлення позовної заяви, до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», яким просить стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д) неналежно переказані кошти у розмірі 12440,77 грн.; пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день у період з 15.01.2021р. по 16.08.2021 року у розмірі 2649,88 грн.; три відсотка річних за період з 15.01.2021р. по 16.08.2021 року у розмірі 217,79 грн.; інфляційні втрати за період з 15.01.2021р. по 31.07.2021 року у розмірі 803,79 грн.; а всього 16112,23 грн.

Свої позовні вимоги Позивач ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 14 січня 2021 року, близько 21-00 він виявив, що на його мобільному пристрої (номер мобільного зв`язку оператора мобільного зв`язку Vodafone Україна +380956245884) зник мобільний зв`язок. Вказує, що за допомогою онлайн-чату на веб-сайті ПриватБанк, повідомив працівника банку про те, що з його телефоном щось не те, та попросив заблокувати його картковий рахунок № НОМЕР_2 , а також дізнався, що після 21-00 з його карткового рахунку було проведено 4 платежі. В подальшому Позивачем було встановлено, що той час, коли він не мав доступу до свого мобільного номеру телефону, з його рахунку було проведено 4 транзакції на загальну суму 12440,77 грн., які складаються з його власних коштів у суму 1120,83 грн., та кредитних коштів в сумі 11319,94 грн.

Позивач звернувся до Національної поліції, на підставі чого 16.01.2021 Московським ВПГУНП в Харківській області було відкрито кримінальне провадження № 12021225470000163 за частиною першою ст.190 КК України.

За результатом звернення Позивача до ПрАТ “ВФ України” йому стало відомо, що 14 січня 2021 року у період часу 20:00-22:00 відбулась заміна SIM-карти (мобільних номер телефону НОМЕР_3 ) в результаті розгляду заявки до Центру дистанційного обслуговування абонентів. На прохання Позивача, нова сім-картка з його телефонним номером, яка в той момент знаходилась у невідомої особи, була заблокована.

01.02.2021 Позивач звернувся до АТ КБ “ПриватБанк” з проханням повернути на його картковий рахунок незаконно списані грошові кошти та не враховувати відсотки за користуванням кредитними коштами, так як він не брав участі у здійсненні цих транзакцій,не отримував та не чекає на отримання будь-яких товарів або послуг в їх результаті. У відповідь на звернення Позивача, АТ КБ “ПриватБанк” повідомив, що не може повернути переказані кошти. 14.01.2021 року за картковим рахунком Позивача № НОМЕР_4 був здійснений переказ коштів. При здійсненні переказу були коректно введені номер картки, термін її дії та CVV2 код.

Позивач вважає неправомірною відмову АТ КБ “ПриватБанк” у поверненні незаконно списаних коштів, а тому дійшов висновку, що належним способом захисту його порушених прав споживача фінансових послуг єзобов`язати АТ КБ “ПриватБанк”повернути неналежно переказані кошти у розмірі 12440,77 грн. Також, посилаючись на ст.37 Закону України “про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та ч.2 ст.625 ЦК України, просив стягнути з Відповідача на користь Позивача пеню у розмірі 2649,88 грн., три відсотка річних у розмірі 217,79 грн., та інфляційні втрати у розмірі 803,79 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 серпня 2025 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку"Приватбанк" про захист прав споживача фінансових послуг та зобов`язання повернути неналежно переказані кошти та сплату пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних від неналежно переказаних коштів - відмовлено в повному обсязі.

Непогодившись із таким рішенням його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим , що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що платіжна картка № НОМЕР_2 не була втрачена, не передавалась третім особам і жодні дані картки не розголошувалися. Картка знаходилась в позивача та надійно зберігалася. Таким чином позивач не порушував умови договору та правила користування банківською карткою. Доступ до банківського рахунку невідомою особою був зроблений з використанням мобільного номеру телефону НОМЕР_3 , доступ до якого був заблокований позивачу шляхом зміни сім-картки у мобільного оператора Vodafone Україна, що підтверджується Листом від 06.04.2021року №СС 692.06.04 від ПрАТ «ВФ Україна». Ні позивач, ні хто-небудь уповноважений ним, не брав участь в здійсненні цих транзакцій, позивач не отримував і не чекав отримання яких-небудь товарів або послуг в їх результаті.

Згідно п.6 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 року № 705, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Відповідно до цієї норми, позивачем були здійснені всі можливі заходи, а саме негайне повідомлення працівників АТ КБ «Приватбанк» та Національної Поліції про шахрайські дії третіх осіб, а також звернення до мобільного оператора Vodafone Україна щодо блокування нової сім-картки з телефонним номером позивача, яка на той час знаходилась у невідомої особи.

Зважаючи на викладене позивач просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 серпня 2025 року , та постановити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та споживачем фінансових послуг Банку. Позивач мав у користуванні кредитну карту № НОМЕР_2 , емітовану на підставі укладеного договору між ОСОБА_1 та АТ КБ “ПриватБанк” від 19.10.2020 року.

До карткового рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» був прикріплений фінансовий номер телефону НОМЕР_3 .

14 січня 2021 року, близько 21:00, Позивач виявив, що на його мобільному пристрої зник мобільний зв`язок. Про вказану подію він повідомив АТ КБ «ПриватБанк» 14.01.2021 о 21:50 за допомогою онлайн-чату на веб-сайті ПриватБанк. В свою чергу, співробітник Банку повідомив Позивачу, що на його картковому рахунку проведено 4 платежі. На вимогу ОСОБА_1 , платіжна картка була заблокована.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що 14.01.2021 в період часу з 21:23 по 21:27, на рахунку кредитної картки Позивача № НОМЕР_2 були здійснені 4 платіжні операції з переказу коштів, з урахуванням комісії , на загальну суму 12440,77 грн., а саме:

14.01.2021 о 21:23 переказ коштів з картки в сумі 3000, 00 грн., (сума у валюті картки з урахуванням комісії -3080,77 грн.) Залишок коштів після проведеної платіжної операції -1959,94 грн.

14.01.2021 о 21:24 переказ коштів з картки в сумі 3000, 00 грн., (сума у валюті картки з урахуванням комісії -3120,00 грн.) Залишок коштів після проведеної платіжної операції -5079,94 грн.

14.01.2021 о 21:26 переказ коштів з картки в сумі 3000, 00 грн., (сума у валюті картки з урахуванням комісії -3120,00 грн.) Залишок коштів після проведеної платіжної операції -8199,94 грн.

14.01.2021 о 21:27 переказ коштів з картки в сумі 3000, 00 грн., (сума у валюті картки з урахуванням комісії -3120,00 грн.) Залишок коштів після проведеної платіжної операції -11319,94 грн.

У результаті проведених платіжних операцій з переказу коштів на картковому рахунку було використано 1120,83 грн. власних коштів Позивача, та 11319,94 грн. кредитних коштів, в межах встановленого кредитного ліміту на платіжній карті, у зв`язку з чим, у Позивача виникла кредитна заборгованість перед АТ КБ “ПриватБанк” у розмірі -11319,94 грн.

У подальшому, з метою недопущення нарахування відсотків та штрафних санкцій за користування кредитом, ОСОБА_1 у добровільному порядку погасив заборгованіть, яка утворилась на рахунку кредитної картки в результаті платіжних операцій 14.01.2021, та продовжив користуватись картковим рахунком, про що повідомив у судовому засіданні, та не заперечувалось стороною Відповідача.

16.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів з заявою про те, що 14.01.2021 невстановлена особа, шляхом зловживання довірою, заволоділа грошовими коштами у розмірі 12440 грн., чим останньому було завдано матеріальної шкоди на вказану суму. Підрозділом дізнання Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області були внесені відомості про вчинений злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021225470000163 та кваліфікацією за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України.

Відповідно до листа ПриватБанк від 14-02-2021 р. №20.1.0.0.0/7- 210202/9270 на 567-ВБ від 02-02-2021 р. Банк розглянув звернення ОСОБА_1 стосовно підстав списання грошових коштів з Вашої платіжної картки № НОМЕР_4 та проінфорував про наступне. 14/01/2021 року за картковим рахунком ОСОБА_2 був здійсненний переказ коштів. При здійсненні переказу були коректно введені номер картки, термін її дії та CVV2 код. Після чого транзакція була підтверджена 3Dsecure, який надсилався на фінансовий телефон Позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та достовірних доказів на підтвердження того, що транзакції грошових коштів з рахунку позивача були здійснені не ним, а також не доведено наявність вини банку у здійснені оскаржуваних операцій. Окрім того, позивач звернувся до банку платника вже після настання дати валютування, тобто, після здійснення оспорюваних операцій, в зв`язку з чим строки, встановлені п.п.23.1, 23.4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» для вчинення дій з відкликання переказу позивачем пропущені, а тому відсутні підстави для повернення переказаних коштів.

Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з слідуючого.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку(стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Пунктом 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (тут і далі в редакції Положення на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Пунктами 7, 8 розділу VI Положення передбачено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу VI Положення).

За приписами ст. ст. 1066, 1068 Цивільного кодексу України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Правова позиція щодо провини позивача/клієнта через його власну бездіяльність по захисту власних персональних даних та власного мобільного фінансового телефону, що дало змогу третім особам отримати вільний доступ до карток ПриватБанка в системі «Приват24» викладена в постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877св19).

Пунктом 14.12 ст. 14 Закону України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зазначено, що користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» затвердженої Постановою Правління НБУ від 05.11.2014 р. № 705 „ Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів ", користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банка бо визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

За приписами пункту 14.16 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Документ на відкликання коштів ініціатор подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів.

Банк отримувача в день одержання вказівки повертає кошти за реквізитами, зазначеними в ній, якщо на час надходження такої вказівки вони не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів ініціатором.

Проте, як убачається з матеріалів справи, позивач до банку платника про повернення переказаних коштів до настання дати валютування не звертався.

Судом встановлено, що позивач звернувся до банку платника вже після настання дати валютування, а саме після зарахування коштів на рахунок отримувача в іншому банку, а тому строки, встановлені п.п. 23.1, 23.4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» для вчинення дій з відкликання переказу пропущені ініціатором переказу - позивачем по справі.

З матеріалів справи вбачається, що звернення до банку з повідомленням про викрадення фінансового мобільного номеру телефону шляхом телефонного номеру мобільного телефону НОМЕР_3 надійшло ІНФОРМАЦІЯ_1 о 21:50.

Тобто, на момент звернення ОСОБА_1 на телефон клієнтської підтримки з повідомленням про викрадення мобільного телефону по карткам останнього, уже були проведені витратні операції.

Більше того, письмове звернення позивача із заявою про вчинення кримінального правопорушення 16.01.2021 та внесення відповідних відомостей в ЄРДР , як вірно зазначив суд першої інстанції , у даній справі без наявності відомостей про результати розгляду такого звернення не мають вирішального значення.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розпорядження на списання грошових коштів з рахунку позивача було вчинено з використанням його фінансового телефону шляхом недбалості позивача зі збереження такого телефону, що мало наслідком отримання сторонніми особами доступу до застосування «Приват24» та списання коштів з його банківських рахунків.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що саме клієнт зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та негайно повідомляти банк про операції, які не виконувалися ним. До моменту такого повідомлення відповідальність у повному обсязі за всі операції несе виключно клієнт.

Доводи апеляційної скарги про не урахування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 758/327/14-ц , від 12 лютого 2018 року у справі №592/2386/16-ц, від 02 квітня 2021 року у справі №336/3989/19 є необґрунтованими, оскільки зазначені постанови є не релевантні обставинам даної справи.

Колегія суддів зазначає, що на даний час, кошти перераховані відповідно до здійснених операцій позивача, вини банку в перерахуванні коштів третім особам не має, держатель невідкладно про операції, які він не здійснював, банк не повідомив, а відтак не має підстав для стягнення коштів з банку. Більше того, не проводити платежі банк не мав права, адже у відповідності до вимог ст.526 Цивільного кодексу України мав належним чином виконати передбачене договором зобов`язання.

Апеляційна скарга за своїм змістом є повторенням правової позиції, викладеної в позовній заяві, аргументи якої знайшли належну оцінку в рішенні суду першої інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.35,258,368,374,375,381,384 ЦПК України, суд , -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення .

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов