Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №554/9371/23 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 23 березня 2026 р.

Справа: №554/9371/23

Суддя: Одринська Т. В.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/9371/23 Номер провадження 22-ц/814/277/26Головуючий у 1-й інстанції Шевська О.І. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Триголова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Полтава цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Кузь Олександра Миколайовича на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2025 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2023 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду із вказаним позовом про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.

В поданій до суду позовній заяві посилались на те, що відповідачу надані послуги з теплопостачання в квартиру по АДРЕСА_1 ; за період з 01.02.2018 року по 01.07.2019 року існує заборгованість в розмірі 19640,91 гривень.

Крім того, вважають, що відповідно до ст.625 ЦК України відповідач має сплатити вказану суму боргу із врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за отримані послуги з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в розмірі 28528,35 гривень.

У подальшому від представника позивача на адресу місцевого суду надійшло клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності, прохала визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити їх.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2025 року клопотання про поновлення строків позовної давності задоволено.

Позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» суму заборгованості за послуги теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в розмірі 28528,35 гривень та судовий збір в сумі 2684 гривень.

Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 – адвокат Кузь Олександр Миколайович, посилаючись на його незаконність і необгрунтованість, просив скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обгрунтовано тим, що суд безпідставно застосував вимоги чинного законодавства щодо переривання позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду 05.10.2023 року щодо заборгованості, яка виникла за період з 01.02.2018 року по 01.07.2019 тобто пропустив передбачений законом строк позовної давності (три роки) на один рік три місяці і п`ять днів. При цьому Київським районним судом м. Полтави ухвалою від 03.07.2023 року вказаний судовий наказ було скасовано, отже його застосування не може бути підставою для переривання строків позовної давності.

Вказано, що суд сам встановив, що відповідачка не є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , оскільки 11.06.2019 року продала її ОСОБА_2 відповідно договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Панченковою О.Л.

Вважає, що обов`язки щодо сплати заборгованості зі сплати комунальних послуг за період до купівлі-продажу переходить до нового власника ОСОБА_2 , який письмово визнав, що заборгованості зі сплати комунальних послуг на день купівлі ним вказаної квартири не було, що було нотаріально посвідчено.

При цьому, новий власник ОСОБА_2 не був залучений судом до участі у справі в якості співвідповідача або заміненим на первісного відповідача, відповідно ст. 51 ЦПК України.

Від ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надійшов відзив, у якому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення – без змін.

Відзив обгрунтовано тим, що докази сплати заборгованості, безпосередньо на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» ОСОБА_1 до суду не надала та на розрахунковий рахунок підприємства кошти не надходили. Наведене свідчить, що зобов`язання по сплаті заборгованості згідно умов договору відповідачем виконані не були, що підтверджується довідкою ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

Вважають, що підприємство правомірно звернулось до суду щодо стягнення заборгованості, що утворилась в результаті невиконання відповідачем зобов`язання по оплаті за спожиті послуги теплопостачання за період 01.02.2018 по 01.07.2019 по кв. АДРЕСА_2 ,

Зазначено, що рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14.04.2025 ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права. Обставини, які б свідчили про необгрунтованість рішення суду не вказані, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідно відсутні.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо строків позовної давності

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17 (провадження № 14-448цс19) сформульовано висновки про те, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

Подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

Таким чином, висновки суду в цій частині щодо переривання строків позовної давності є помилковими та безпідставними.

Разом з тим, Законом України № 540-IX від 30.03.2020 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину строки позовної давності продовжуються.

Надалі, Законом № 2120-IX від 15.03.2022 року внесено зміни до пункту 19 цього ж розділу, якими строк позовної давності продовжено на період дії воєнного стану.

Таким чином, у зв`язку із запровадженням карантину (з 11.03.2020) та воєнного стану (з 24.02.2022), перебіг позовної давності було продовжено. Тому звернення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до суду у жовтні 2023 року відбулося в межах строків, визначених законом, що спростовує твердження представника відповідача про незаконність поновлення строків.

Щодо стягнення заборгованості із відповідача

Судом встановлено, що позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» в період з 01.02.2018 року по 01.07.2019 року надавав послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , але плата за послуги в повному обсязі не вносилася, існує заборгованість за вказаний період в розмірі 19640,91 гривень. При цьому, розрахунок вартості послуг відповідає затвердженим тарифам.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням змісту вказаної норми боржникам за період з 21.03.2018 по 01.02.2022 року нарахований індекс інфляції в сумі 6210,63 грн. та 3 % річних у сумі 2676,81 грн., у зв`язку з чим загальна заборгованість склала 28582,35 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як споживач послуг з теплопостачання, перебував у вказаний період у фактичних договірних правовідносинах з ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», але взяті на себе зобов`язання по оплаті послуг з теплопостачання не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг теплопостачання, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Твердження про те, що обов`язок зі сплати боргу стосується і нового власника ОСОБА_2 , не ґрунтується на нормах права.

Відповідно до ст. 520 ЦК України, заміна боржника у зобов`язанні можлива лише за згодою кредитора. Матеріали справи не містять доказів того, що відбулось переведення боргу з ОСОБА_1 на нового власника.

Договір купівлі-продажу регулює відносини між продавцем і покупцем. Відсутність боргів у тексті договору не припиняють зобов`язань попереднього власника перед постачальником послуг, якщо ці послуги були фактично спожиті ОСОБА_1 у період її володіння майном (з 01.02.2018 по 11.06.2019).

Також відповідач послалась на те, що відповідно до п. 3.1. Договору купівлі-продажу від 11.06.2019 сторонами зафіксовано відсутність заборгованості за комунальні послуги.

Колегія суддів зазначає, що вказана інформація у тексті договору про те, що заборгованість за комунальні послуги відсутня, є лише погодження умов однієї сторони перед іншою.

Слід звернути увагу, що матеріали справи не містять довідок, виданих безпосередньо ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» станом на дату продажу квартири, які б підтверджували відсутність заборгованості або проведення повного розрахунку.

Крім того, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не є стороною договору купівлі-продажу квартири та не погоджувало вказаний пункт договору і не підписувало його. Відтак, запевнення продавця перед покупцем про відсутність боргів не припиняє існуючого грошового зобов`язання споживача, ОСОБА_1 , перед постачальником послуг.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 не скористалася своїм правом надати суду розрахунок або платіжні документи, які б спростували дані позивача. Сама лише згадка в договорі про відсутність боргів, за відсутності фактичних платіжних документів, не може вважатися належним доказом виконання зобов`язання перед позивачем.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду по суті спору, а зводяться до незгоди з ухваленим рішенням.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Як вбачається з Довідки до акта огляду МСЕК серії серії 12 ААГ №103081, дата видачі 02.03.2023, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи, строк до 01.04.2026.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України позивачу слід відшкодувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судові витрати у розмірі 2684,00 грн, оскільки відповідач є особою з інвалідністю другої групи та звільнена від сплати судового збору.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відтак оскаржуване рішення слід скасувати в частині стягнення судових витрат та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким компенсувати позивачу судові витрати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 383, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Кузь Олександра Миколайовича – задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2025 року – скасувати в частині розподілу судових витрат.

Компенсувати Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго» витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2684,00 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 14 квітня 2025 року – залишити без змін.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції віднести за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 березня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.М. Триголов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua