Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №545/3920/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/3920/25 Номер провадження 22-ц/814/1904/26Головуючий у 1-й інстанції Путря О. Г. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

розглянувши у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником - адвокатом Литовченком Романом Вікторовичем,

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2025 року, постановлене суддею Путрею О.Г.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Ту Ю» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

02.09.2025 ТОВ «Кредит Ту Ю» звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 23.04.2021 між ТОВ «Кредит Ту Ю» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №20210423612022, за умов якого кредитор зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у кредит в сумі 75 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом (за перший день - 27%, а із другого дня користування кредитом та кінця строку - 0,236% у день) та сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором, з кінцевим терміном повернення до 22.04.2024 включно.

Загальний розмір кредиту за цим договором складає 95 250,00 грн, що включає у себе, серед іншого, суму авансових процентів, що повинні бути сплачені за рахунок кредиту. Тобто, на рахунок/платіжну картку відповідача зараховується сума кредиту за вирахуванням суми зазначених авансових процентів.

Кредитор взяті відповідно до угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти у розмірі 95000,00 грн (із урахуванням авансових процентів), якими останній активно користувався. Проте позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 198 977,12 грн, із яких: 87699,16 грн - сума заборгованості за основною сумою отриманого кредиту; 111277,96 грн- сума процентів, нарахованих відповідно до положень п.1.3 кредитного договору.

Із підстав викладеного, з метою захисту порушеного права, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредит Ту Ю» заборгованість за кредитним договором №20210423612022 від 23.04.2021 у загальному розмірі 198 977,12 грн, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 22.12.2025 позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Ту Ю» заборгованість за кредитним договором №20210423612022 від 23.04.2021 у розмірі 198 977,12 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що із підстав неналежного виконання позичальником кредитного зобов`язання, з останнього на користь банку підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та відсотками згідно із розрахунком, не спростованого відповідачем.

Відповідач, в інтересах якої діє представник - адвокат Литовченко Р.В., оскаржив рішення районного суду в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування між сторонами кредитних відносин, яким має бути оригінал договору мікрокредиту, а також доказів, що позивач надав відповідачці кредитні кошти. Обставини викладеного, з огляду на позицію Верховного Суду, сформовану у справі №705/2045/16-ц від 31.03.2021, виключають підстави для стягнення із відповідачки заборгованості за таким кредитним договором.

Наголошує, що відповідачка не підписувала договір фінансового кредиту та не погоджувала істотних умов кредитування, які вважає несправедливими через непропорційно велику суму відсотків за користування кредитом.

Зазначає, що позивачем не надано належного розрахунку розміру заборгованості за тілом кредиту та відсотками, зокрема, незрозуміло за якою процентною ставкою вони нараховувалася.

Вважає, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення в суд із цим позовом, оскільки останній платіж вчинено відповідачем 31.01.2022, із цієї дати починається відлік позовної давності, який закінчився 31.01.2025, а позовна заява подана до суду 01.09.2025.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30.01.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 05.02.2026.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

02.04.2026 до Полтавського апеляційного суду надійшла заява представника відповідача – адвоката Литовченка Р.В. про розгляд справи за його відсутності та у відсутність відповідача.

Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.04.2021 ОСОБА_1 власноручно підписала Заяву-приєднання до умов Договору приєднання про використання аналогу власноручного підпису та факсимільного відтворення печатки для вчинення правочинів ТОВ «Кредит Ту Ю» та кредитний договір №20210423612022 від 23.04.2021.

Згідно із п.1.1. договору сторони зобов`язання погодили, що за цим договором кредитор зобов`язався надати позичальникові грошові кошти в кредит у сумі 75 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та сплатити інші платежі передбачені договором.

Загальний розмір кредиту за цим договором складає 95 250,00 грн, що включає суму зазначену в п.1.1 цього договору та суму авансових процентів, що повинні бути сплачені за рахунок кредиту відповідно до п.3.4 цього Договору.

Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби (п.1.2). Розмір процентної стави за кредитом залежить від періоду її встановлення та складає: - за перший день користування кредитом (включно) - 27% в день (авансові проценти); - з другого дня користування кредитом (включно) до кінця строку на який надається кредит - 0,236% в день (поточні проценти). Тип процентної ставки - фіксована (п.1.3).

Строк, на який надається кредит: з моменту надання по терміни, визначені в графіку платежів, указаному в п.1.5. цього договору, з кінцевим строком повернення 22.04.2024 (включно) (п.1.4).

Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового перерахунку суми кредиту на поточний рахунок позичальника/платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 через транзитний рахунок № НОМЕР_2 в Приват Банк. Сума кредиту (його частина) перераховується кредитором протягом трьох робочих днів (банківських днів) з моменту укладення цього договору (п.2.1).

Сплата авансових процентів, що нараховані за період вказаний в п.1.3. цього договору та складають 20 250,00 грн здійснюється позичальником авансом вдень отримання кредиту. Для сплати цих процентів на вказану суму кредитор надає позичальнику кредит. При цьому, з ціллю оплати зазначених процентів, позичальник доручає кредитору в момент такого надання утримати суму зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню позичальнику відповідно до цього пункту договору. Тобто, на рахунок/платіжну картку позичальника зараховується сума кредиту за вирахуванням суми зазначений авансових процентів (п.3.4)./а.с.36,37/

Передувало укладенню такого кредитного договору ознайомлення та підписання позичальником паспорту споживчого кредиту./а.с.37/

23.04.2021 ТОВ «Кредит Ту Ю» перерахувало ОСОБА_1 кошти у розмірі 75000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією 941645./а.с.17/

До позовної заяви позивачем приєднано складену ним виписку по фінансовому кредитному договору ОСОБА_1 №20210423612022 від 23.04.2024 за період із 23.04.2021 по 23.04.2024 та із якої убачається вчинення позичальником таких платежів: 26.05.2021 - 7375,00 грн; 30.06.2021 - 7375,00 грн; 02.08.2021 - 7300,00 грн; 25.08.2021 - 7300,00 грн; 30.08.2021 - 150,00 грн; 18.10.2021 - 7450,00 грн; 25.11.2021 - 7300,00 грн; 06.12.2021 - 7355,00 грн; 23.12.2021 - 7300,00 грн; 31.01.2022 - 7490,00 грн; а також довідку, що станом на 25.08.2025 заборгованість за кредитом складає: 87699,16 грн, за процентами: 111277,96 грн, а всього 198 977,12 грн./а.с.9, 10/

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що позивач довів порушення відповідачем умов кредитного договору шляхом неналежного виконання обов`язку з повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Із огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12.03.2020, та набрання чинності Законом України від 30.03.2020 №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02.04.2020, на введений Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 - воєнний стан із 24.02.2022, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача із даною заявою до суду 02.09.2025 та строк дії кредитного договору, трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі заявником не пропущено.

Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав.

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11, частини другої статті 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

Згідно зі статтями 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1054, 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Із матеріалів справи убачається, що відповідач, підписавши 23.04.2021 паспорт споживчого кредиту та кредитний договір №20210423612022, підтвердив свою обізнаність із істотними умовами зобов`язання, зокрема, строком кредитування, розміром кредитного ліміту та відсотковою ставкою.

Доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування між сторонами кредитних відносин, спростовуються наявними у справі доказами, зокрема: оригіналами заяви-приєднання до умов договору приєднання, паспортом споживчого кредиту та безпосередньо кредитним договором №20210423612022 від 23.04.2021, які містять власноручні підписи позичальника. Натомість, факт отримання позичальником кредитних коштів у розмірі 75000,00 грн підтверджується платіжною інструкцією №941645 від 23.04.2021 і доказів, які б свідчили, що відповідна транзакція вчинена не на користь позичальника ОСОБА_1 , а третьої особи, стороною відповідача не надано.

Обставини викладеного виключають підстави застосування до спірних правовідносин позиції Верховного Суду, сформовану у справі №705/2045/16-ц від 31.03.2021, яка є нерелевантною до фактичних обставин цієї справи.

Відтак, факт укладення між сторонами кредитного договору, наявність заборгованості у відповідача за таким договором у зв`язку з невиконанням ним, як позичальником, взятих на себе кредитних зобов`язань підтверджується матеріалами справи.

При цьому спростування підставності стягнення заборгованості є предметом доказування і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.12 ЦПК України). Принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню згідно вимог ст.ст.77-80 ЦПК України, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).

Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконано та не спростовано отримання кредитних коштів, погодження умов кредитування в частині визначення кредитного ліміту та базової відсоткової ставки, а також неналежне виконання зобов`язання за таким договором.

Доводи апеляційної скарги, що відповідач не підписувала договір фінансового кредиту та не погоджувала істотних умов кредитування, колегія суддів відхиляє оскільки ставлячи під сумнів факт підписання правочину - сторона відповідача не ініціювала питання призначення у справі судової почеркознавчої експертизи. Тоді як наявні у справі докази, в своїй сукупності, зокрема, фотознімок відповідача із паспортом громадянина України та РНОКПП, покладені в основу договору, свідчать про наявність її волевиявлення на його укладення.

Твердження сторони відповідача про недоведеність суми боргу також суперечать матеріалам справи, а пасивна поведінка позичальника, обізнаного із умовами кредитування та його часткове виконання, що також убачається зі змісту виписки по рахунку, виключає підстави вважати такий договір неукладеним. Крім того у позасудовому порядку відповідач не зверталася до кредитора з питання розірвання договору чи незгоди із умовами кредитування, натомість, продовжувала користуватися кредитними коштами, а отже погодилася з умовами договору.

Стосовно несправедливості умов кредитування в частині нарахування відсотків, колегія суддів ураховує наступне

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Проценти за правомірне користування кредитом визначено відповідно до статей 1048, 1056-1 ЦК України (як у даному випадку прохав стягнути позивач) не виконують компенсаційну функцію за невиконання зобов`язання (не є неустойкою, а є винагородою позикодавця, яку сторони погодили).

За таких обставин, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013, яке є нерелевантним, оскільки у ньому викладено позицію про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми саме як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

В свою чергу, частини перша, друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставка визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

Частини перша та п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції станом на час укладення договору) вказує у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема: 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та слати процентів; 9) орієнтовна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредити, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Законом України від 22.11.2023 №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У справі, яка переглядається, сторонами зобов`язання погоджено строк дії кредитного договору до 22.04.2024, а тому до нього підлягають застосуванню положення Закону України «Про споживче кредитування», проте щоденна відсоткова ставка за таким кредитом не перевищувала 1% в день, тоді як авансовий процент, списаний кредитором при переказі кредитних коштів 23.04.2021 є разовим і такі умови кредитування позичальник не оспорював.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Стосовно застосування наслідків спливу строку позовної давності, колегія суддів ураховує наступне

За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

За змістом частин першої та третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Натомість, згідно з пунктом 19 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Згідно зі сталою позицією Верховного Суду, зокрема, сформованою у справі №920/724/21 від 22.09.2022, продовження строків позовної давності в період дії воєнного стану є безумовним та автоматичним в силу закону.

Із матеріалів справи убачається, що сторонами зобов`язання було погоджено строк дії договору до 22.04.2024, за закінченням якого, а не достроково у відліку від останнього платежу, кредитор реалізував право на стягнення всієї заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Отже, починаючи із 23.04.2024 кредитор набув право вимоги до позичальника та 02.09.2025 звернувся в суд із позовом про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, нарахованими за період 23.04.2021 по 23.04.2024. Відтак, станом на 02.09.2025 позивачем не пропущено позовну давність щодо заявлених позовних вимог.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником - адвокатом Литовченком Романом Вікторовичем, - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак