Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №295/18210/24 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №295/18210/24 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.

Категорія 10 Доповідач Панкеєва В. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Панкеєвої В.А.,

суддів: Григорусь Н.Й.,

Талько О.Б.,

за участю секретаря Добровольської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/18210/24 за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний", обслуговуючого кооперативу "Житловий комплекс "Грін-таун", обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний-1" про визнання майнових прав на об`єкти незавершеного будівництва,

за апеляційною скаргою обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний", в інтересах якого діє адвокат Романишин Маріан Миколайович

на ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 23 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Семенцова Л. М. у м.Житомирі,

встановив:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

29 квітня 2025 року адвокат позивача - Керницька О.В. до суду направила заяву про залишення позову без розгляду відповідно до п.5 ч.1 ст.257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 08.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний", обслуговуючого кооперативу "Житловий комплекс "Грін-таун", обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний-1" про визнання майнових прав на об`єкти незавершеного будівництва залишено без розгляду. Роз`яснено позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права на повторне звернення до суду з таким самим позовом.

20.05.2025 представник відповідача обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний" - адвокат Романишин М.М. звернувся до суду з клопотанням відповідно до частин 5 та 6 статті 142 ЦПК України, в якому просив:

- визнати подання позовної заяви позивачем від 05.12.2024 по даній справі - зловживанням процесуальними правами позивача, передбаченими ч.1 ст.4, п.3 ч.1 ст.43, ч.4 ст.174 ЦПК України;

- судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн, понесені Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний" у зв`язку з розглядом по справі покласти на заявника;

- стягнути зі ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що предметом позову є визнання майнових прав на 20 об`єктів незавершеного будівництва в об`єкті будівництва по АДРЕСА_1 , вартістю 18 549 729,10 грн. Разом із тим, позивач, як депутат Хмельницької міської ради, 30.03.2025 оприлюднив декларацію, особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік (далі - Декларація), зі змісту якої вбачається наступне: 1) Позивач набув майнові права на 10 об`єктів незавершеного будівництва в об`єкті будівництва по АДРЕСА_1 (розділ 4 Декларації). 2) Позивач зробив видатки за правочином від 10.01.2024 по договору про відступлення права вимоги за договором пайової участі в будівництві у розмірі 100 000,00 грн (розділ 14 Декларації). 3) Позивач має грошові зобов`язання за правочином від 10.01.2024 перед ОК "Житловий комплекс "Грін-Таун" на суму 9 044 436,00 грн. (розділ 13 Декларації). Таким чином, визначений предмет позову у вигляді визнання майнових прав на 20 об`єктів незавершеного будівництва не відповідає задекларованим майновим правам на 10 об`єктів незавершеного будівництва, розмір сплачених пайових внесків за позовом становить 18 549 729,10 грн, а згідно Декларації позивач має заборгованість перед ОК "Житловий комплекс "Грін-Таун" на суму 9 044 436,00 грн, реально понесенні витрати на набуття майнових прав на спірне майно складають 100 000,00 грн. Необґрунтованість дій позивача щодо пред`явлення позову є очевидною, оскільки позовна заява та Декларація, подані однією і тією ж особою - позивачем, який діяв умисно, вчинив спробу визнання неіснуючих майнових прав на вказані об`єкти, які належать іншим особам, шляхом подання завідомо необґрунтованого позову, внаслідок таких дій позивача, у відповідача виникла необхідність звернення за правовою допомогою до адвоката, для спростування позиції позивача, що в свою чергу призвело понесення витрат на правничу допомогу у вказаному розмірі. Вважав, що позивач, усвідомивши, безпідставність позову та його суперечність Декларації, фінансовій звітності ОК "Житловий комплекс "Грін-Таун", а також негативні наслідки до яких може призвести продовження ініційованого ним судового процесу, вирішив подати заяву про залишення позовної заяви без розгляду. Дії позивача є зловживанням правом на судовий захист, визначеним ч.1 ст.4 ЦПК України, та зловживанням похідними процесуальними правами, визначеними п.3 ч.1 ст.43, ч.4 ст.174 ЦПК України, щодо подання позовної заяви, як заяви про суті справи. Так, позивач звернувся до суду не за захистом своїх порушених майнових прав, оскільки в Декларації, він спростував наявність таких прав, в обсязі позовних вимог, а також підставу набуття таких прав у вигляді відповідних інвестицій, натомість підтвердив наявність заборгованості перед одним з відповідачів, - а для заволодіння чужим майном. Позивач, зловживаючи правом на судовий захист, подав завідомо безпідставний позов, який має очевидно штучний характер, такі дії, згідно п.3 ч.2 ст.44 ЦПК України, кваліфікуються як зловживання процесуальними правами.

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 23 січня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний" Романишина М.М. про компенсацію судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний", обслуговуючого кооперативу "Житловий комплекс "Грін-таун", обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний-1" про визнання майнових прав на об`єкти незавершеного будівництва.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник відповідача - обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний" Романишин М.М. подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити постанову, якою задовільнити клопотання Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний" від 20.05.2025 по справі № 295/18210/24 про визнання зловживання процесуальними правами та компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не з`ясував обставини справи, не застосував та неправильно застосував норми ЦПК України. Критерії оцінки необґрунтованості дій позивача, зокрема визначені у постанові Верховного Суду України по справі № 922/592/17 від 09.07.2019. Позивач має конституційне право на судовий захист (ст.55 Конституції України), що включає право на звернення до суду за захистом (ст.4 ЦПК України), однією з форм реалізації даного права є процесуальне право позивача, визначене в п.3 ч.1 ст.43, ч.4 ст.174 ЦПК України щодо подання позовної заяви, як заяви про суті справи. Реалізуючи конституційне право у відповідній процесуальній формі, позивач завідомо безпідставно пред`явив позовну заяву до відповідача, предметом якої є визнання майнових прав на 20 об`єктів незавершеного будівництва (квартир) в об`єкті будівництва по АДРЕСА_1 , вартістю 18 549 729,10 грн. З позицій процесуального законодавства, відповідно до п.3 ч.2 ст.44 ЦПК України, подання завідомо безпідставного позову, який має очевидно штучний характер, є зловживанням процесуальним правом. Слід, зазначити, що "зловживання процесуальним правом" та "необґрунтованість дій позивача" є різними поняттями, обсяг яких може частково перетинається, в даному випадку зловживання процесуальним правом шляхом подання завідомо безпідставного позову, який має очевидно штучний характер, є частиною необґрунтованих дій позивача, які також виразились в подальшому поданні процесуальних документів по справі (клопотань, пояснень) та немотивованої заяви про залишення позовної заяви без розгляду. 04.03.2024 подав заперечення проти клопотання відповідача про закриття провадження у справі. 28.04.2024 подав додаткові пояснення, в яких заперечує проти доводів відповідача та підтримує заявлені позовні вимоги. 28.04.2024 подає немотивовану заяву про залишення позову без розгляду. На особливу увагу заслуговує факт подання 28.04.2024 додаткових пояснень, якими позивач підтримує заявлені позовні вимоги, незважаючи на неповноту поданих доказів та їх невідповідність фінансовій звітності іншого відповідача (ОК "ЖК "ГрінТаун"), при тому, що раніше - 30.03.2025, позивачем вже оприлюднено Декларацію, яка не містить інформації про майнові права, захист яких є предметом позову. Також, слід зазначити, що заява позивача про залишення позову без розгляду від 28.04.2024 не містить будь-якої мотивації такої процесуальної дії, а лише констатує факт наявності у позивача відповідного процесуального права. Вказані процесуальні дії свідчать про систематичний характер протидії правильному вирішенню спору по суті безпідставного та необґрунтованого позову. Метою позивача, яка виражена у позовних вимогах, є заволодіння частиною об`єкту будівництва, який належать відповідачу, а саме: 20-ма об`єктами (квартирами), через визнання в судовому порядку майнових прав на вказані об`єкти (квартири) шляхом пред`явлення безпідставного та необґрунтованого позову. Всі дії позивача щодо подання необґрунтованого позову, процесуальних клопотань, додаткових пояснень та немотивованої заяви про залишення позову без розгляду, є спланованими та вчиненні з прямим умислом. Доказами необґрунтованості дій позивача, зокрема їх суб`єктивної сторони (вини, мотиву та вини) є: 1) позовна заява у даній справі, в якій об`єктивовано протиправні наміри позивача; 2) Декларація, особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік від 30.03.2025 (https://public.nazk.gov.ua/documents/f03247dd-1183-477a-a0df43c4604ea139), яка не містить інформації про майнові права, захист яких є предметом позову; 3) Оборотно-сальдова відомість по рахунку № 402 ОК "ЖК "Грін Таун" з 01.2019 по 03.2024, в якій відсутня інформація про наявність зобов`язань ОК "ЖК "Грін Таун" перед позивачем щодо внесення пайових внесків; 4) Фінансові звіти ОК "ЖК "Грін Таун" за 2020-2023 рік, в яких, зокрема загальний розмір пайового фонду є меншим за розмір заявлених позовних вимог, навіть без урахування розміру паїв внесених іншими пайовиками. Проте судом першої інстанції вказані обставини - не досліджувались, по суті, суд констатував наявність вказаних обставин, але не спростував доводи заявника, не навів мотивів відмови у задоволенні клопотання, не застосовав норми процесуального права, які містяться в ч.1 ст.4, п.3 ч.1 ст.43, п.3 ч.2 ст.44, ч.4 ст.174 ЦПК України та неправильно застосував норми процесуального права, які містяться ч.5 ст.142 ЦПК України.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 03 березня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 10:30 год 02 квітня 2026 року.

19.03.2026 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Керницька О.В. подала відзив на апеляційну скаргу, просила апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житловобудівельний кооператив "Житомир Молодіжний" залишити без задоволення.

Зазначила, що стороною відповідача в заяві про компенсацію витрат не зазначено та не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив заздалегідь необґрунтований позов. Вважає, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення ОСОБА_1 до суду за захистом порушеного права, а також її дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. У клопотанні від 20.05.2025 відсутні були конкретні фактичні та правові обставини, які б свідчили про недобросовісність позивача, умисне введення суду в оману чи використання позову як засобу перешкодити відповідачу. Не наведено жодного доказу, що позов був поданий з протиправною метою або що позивач свідомо діяв недобросовісно. Увесь обсяг поданих відповідачем тверджень - оціночні судження, які не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні процесуального закону. У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що подання позову було штучним, умисно безпідставним чи мало на меті перешкодити відповідачеві у реалізації його прав або затягнути розгляд справи. Жодної оцінки правовій природі правовідносин, на які позивач посилався, не було надано, так само як і не встановлено обставин, що свідчили б про їх очевидну безпідставність. Декларація надана представником відповідача не була предметом розгляду справи не містить повного та всебічного опису правовідносин, які є предметом спору, та не може підтверджувати або заперечувати існування реального правового інтересу в поданні позову, тим більше - фактів недобросовісної процесуальної поведінки. Не надано жодного іншого доказу, які би могли підтвердити, що позов подано з недобросовісною метою або що він є штучним. Сам по собі зміст декларації не дає підстав для таких висновків, а використання її як єдиної підстави є недопустимим за відсутності інших належних та допустимих доказів. Крім того, представник позивача вважає витрати на професійну правничу допомогу завищеними.

19.03.2026 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Керницька О.В. подала клопотання з проханням справу розглядати без її участі та участі позивача.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За приписами ст.372 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з`явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частинами 1-4 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Згідно роз`яснень п.38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач (статті 10, 11 ЦПК). При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме конкретні необґрунтовані дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується, а також причинний зв`язок між такими діями та понесеними відповідачем витратами.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах справі від 26 вересня 2018 року № 148/312/16-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 від 26 липня 2024 року в справі № 736/1209/20, від 28 серпня 2025 року у справі № 357/5156/23, від 23 грудня 2025 року у справі № 750/14656/24.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено та судом не встановлено, що при зверненні до суду з цим позовом та під час його розгляду позивач вчиняв будь-які недобросовісні дії чи мав протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача ОК "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний". Оскільки представником відповідача ОК "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний" не доведено необґрунтованості дій позивача, недобросовісності користування ним процесуальними правами чи зловживання ними, а саме по собі подання позивачем до суду позову з метою захисту своїх прав та в подальшому подання заяви про залишення такого позову без розгляду не є ані необґрунтованими діями позивача, ані зловживанням процесуальними правами, а тому суд відмовив у задоволенні клопотання

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При поданні клопотання про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи та в апеляційній скарзі представник відповідача посилається на те, що позивач завідомо безпідставно пред`явив позовну заяву до відповідача, предметом якої є визнання майнових прав на 20 об`єктів незавершеного будівництва (квартир) в об`єкті будівництва по АДРЕСА_1 , вартістю 18 549 729,10 грн. Доказами необґрунтованості дій позивача, зокрема їх суб`єктивної сторони (вини, мотиву та вини) є: 1) позовна заява у даній справі, в якій об`єктивовано протиправні наміри позивача; 2) Декларація, особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік від 30.03.2025 (https://public.nazk.gov.ua/documents/f03247dd-1183-477a-a0df43c4604ea139), яка не містить інформації про майнові права, захист яких є предметом позову; 3) Оборотно-сальдова відомість по рахунку № НОМЕР_1 ОК "ЖК "Грін Таун" з 01.2019 по 03.2024, в якій відсутня інформація про наявність зобов`язань ОК "ЖК "Грін Таун" перед позивачем щодо внесення пайових внесків; 4) Фінансові звіти ОК "ЖК "Грін Таун" за 2020-2023 рік, в яких, зокрема загальний розмір пайового фонду є меншим за розмір заявлених позовних вимог, навіть без урахування розміру паїв внесених іншими пайовиками.

Наведені доводи апелянта фактично спрямовані на доведення необґрунтованості позовних вимог по суті спору, що не є предметом розгляду при вирішенні питання про компенсацію витрат за ч.5 ст.142 ЦПК України.

Разом з тим, представником відповідача не доведено, зокрема: які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Посилання апелянта на невідповідність позовних вимог даним Декларації, особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік від 30.03.2025 позивача фактично стосуються оцінки обґрунтованості позову по суті, що не входить до предмета доказування при вирішенні питання про компенсацію судових витрат відповідно до статті 142 ЦПК України.

Подання позивачем позову; заперечень проти клопотання відповідача про закриття провадження; додаткових пояснень, в яких заперечує проти доводів відповідача та підтримує заявлені позовні вимоги; заяви про залишення позову без розгляду є реалізацією процесуальних прав сторони, відповідає принципу змагальності сторін та не може розцінюватися як недобросовісна поведінка позивача, протидія розгляду справи чи зловживання процесуальними правами.

Колегія суддів звертає увагу, що залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, подання заяви про залишення позову без розгляду не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами так, як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації та не потребує обґрунтування причин такого звернення. А тому не може розцінюватися як необґрунтовані дії позивача, та не є безумовною підставою для покладення на позивача обов`язку відшкодування судових витрат відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, гарантує доступ до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Застосування процесуальних санкцій у вигляді покладення витрат за ч.5 ст.142 ЦПК України є виключним заходом відповідальності та потребує доведення недобросовісної процесуальної поведінки, яка у даній справі встановлена не була.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки обставин, не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди з ухвалою та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Згідно ст.375 ЦПК України апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом першої інстанції додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому ухвалу суду відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний", в інтересах якого діє адвокат Романишин Маріан Миколайович залишити без задоволення.

Ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 23 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді Н.Й. Григорусь

О.Б. Талько