Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №712/16505/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/16505/25

Провадження № 2/712/1277/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Коллект Центр» через систему «Електронний суд» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № 0957810125 від 20.03.2020 в загальній сумі 40 380 грн, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 442 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 16 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 20.03.2020 між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0957810125 (далі – кредитний договір), на підставі якого відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 20 000 грн та надано перший транш у розмірі 3 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Внаслідок порушення відповідачем умов повернення кредитних коштів за ним утворилась заборгованість. 14.07.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір факторингу № 14-07/21, на підставі реєстру боржників від 14.07.2021 до такого договору право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал». В подальшому, 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладений договір факторингу № 10-01/2023, на підставі реєстру боржників від 10.01.2023 до такого договору право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Коллект Центр».

У зв`язку з порушенням відповідачем порядку повернення кредитних коштів за ним утворилась заборгованість в розмірі 56 917 грн 50 коп., з яких: 3 000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 53 917 грн 50 коп. – заборгованість за відсотками. Проте, враховуючи принципи розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 40 380 грн, з яких 3 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 37 380 грн – заборгованість за відсотками. Оскільки відповідач не виконує свого зобов`язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути із відповідача заборгованість в загальній сумі 40 380 грн, а також судовий збір по справі та витрати на правничу допомогу.

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.12.2025 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача Ткаченко М.М. в судове засідання не з`явилась, в прохальній частині позовної заяви зазначивши, що просить проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку за останньою відомою адресою реєстрації місця проживання, яка не була вручена відповідачу з причин відсутності адресата за вказаною адресою. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідача шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті суду.

У зв`язку з вищевказаною обставиною, на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.04.2026 справу вирішено за правилами заочного розгляду, передбаченими ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, повідомленого у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи, який не з`явився в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки та не подав відзиву проти позову, та зі згоди представника позивача щодо такого порядку розгляду справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані позивачем докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Між ТОВ «Інфінанс» (товариством) та ОСОБА_2 (позичальником) 20.03.2020 укладений в електронній формі кредитний договір № 0957810125, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 3s1u6s.

Згідно умов вищевказаного договору товариство надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме кошти на умовах фінансового кредиту, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами.

Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору – 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем.

Позичальнику встановлено загальний (максимальний) розмір кредитної лінії в сумі 20 000 грн із максимальним строком користування траншем 30 календарних днів та відсотковою ставкою в розмірі 1,75 % на день, яка нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості.

ОСОБА_1 відповідно до акцепту оферти від 20.03.2020 на отримання 1 траншу кредиту згідно заявки – анкети № 2628625527 від 20.03.2020 в рамках кредитного договору № 0957810125 від 20.03.2020, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 3s1u6s, погодився отримати перший транш кредиту в розмірі 3 000 грн.

Відповідачу 20.03.2020 було надано кредитні кошти (перший транш) в сумі 3 000 грн шляхом їх перерахування на його платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 11735_25708142135 від 08.07.2025, наданого первісному кредитору на виконання договору на переказ коштів № ФК-П-17/08-04 від 03.08.2017

Відповідно до п. 2.3 договору товариство має право на відступлення права вимоги за даним договором будь-кому без згоди на це позичальника.

Між ТОВ «Інфінанс» (клієнтом) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактором) 14.07.2021 укладений договір факторингу № 14-07/21, згідно з умов якого клієнт зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги до боржників, а фактор зобов`язується прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладених між клієнтом та боржниками, в тому числі і за кредитним договором № 0957810125 від 20.03.2020, укладеним між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 . Розмір кредитної заборгованості відповідача складав 28 305 грн, з яких: 3 000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 25 305 грн – заборгованість за відсотками.

В подальшому, між ТОВ «Вердикт Капітал» (первісним кредитором) та ТОВ «Коллект Центр» (новим кредитором) 10.01.2023 укладений договір факторингу № 10-01/2023, на підставі якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до боржників, в тому числі і за кредитним договором № 0957810125 від 20.03.2020, укладеним між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 . Розмір кредитної заборгованості відповідача складав 56 917 грн 50 коп., з яких: 3 000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 53 917 грн 50 коп. – заборгованість за відсотками, донарахованих первісним кредитором в межах строку дії кредитного договору.

Проте, враховуючи принципи розумності, співмірності та пропорційності, позивач просить стягнути не всю суму заборгованості, а її частину в розмірі 40 380 грн, з яких 3 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 37 380 грн – заборгованість за відсотками.

Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов`язання за кредитним договором № 0957810125 від 20.03.2020, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі – ЦК).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем укладено кредитний договір № 0957810125 від 20.03.2020, який підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором3s1u6s. В подальшому, ТОВ «Інфінанс» та відповідачем укладено акцепт оферти від 20.03.2020 на отримання 1 траншу кредиту згідно заявки – анкети № 2628625527 від 20.03.2020 в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0957810125 від 20.03.2020, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 3s1u6s. На підставі такого договору та акцепту до нього відповідачем 20.03.2020 отримані кредитні кошти в розмірі 3 000 грн, які він зобов`язувався повернути у повному обсязі зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом, однак в порушення умов договору не зробив цього. В такому кредитному договорі, зокрема у п. 8 містяться всі ідентифікуючі дані відповідача.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем були отримані кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначених у кредитному договорі № 0957810125 від 20.03.2020 і він користувався такими коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення його зобов`язання в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

За таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 422 грн 40 коп., які відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Стосовно заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано договір № 02-09/2024-6 про надання правової допомоги від 02.09.2024, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та ФОП Косарецьковим В.М., тариф на послуги ФОП ОСОБА_3 , заяву про надання юридичної допомоги № 10 від 01.10.2025 та витяг з акту № 10 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025.2025 ФОП ОСОБА_3 .

Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.11.2023 по справі № 519/24/20 (провадження № 61-7804св23), від 08.11.2023 по справі № 539/2673/21 (провадження № 61-9750св 23), від 01.11.2023 по справі № 202/3681/16 (провадження № 61-10719 св 23).

Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), на яку посилається заявник.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абз. 2 п.п. 2.2.1 п.п. 2.2 п. 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31.10.2019 № 4-в/2019).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст.141 ЦПК України.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у стягненні з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу, оскільки ОСОБА_3 , з яким позивач уклав договір про надання правової допомоги, є фізичною особою-підприємцем, а тому такі витрати не можуть належати до витрат на професійну правничу допомогу, і, відповідно, не можуть бути відшкодовані за рахунок відповідача.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст. 7, 9, 11-13, 81-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0957810125 від 20.03.2020 в загальній сумі 40 380 (сорок тисяч триста вісімдесят) грн, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 (сорок) коп., а всього 42 802 (сорок дві тисячі вісімсот дві) 40 (сорок) коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено у загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 02.04.2026.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження за адресою: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Пономар