Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №712/16913/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/16913/25

Провадження № 2/712/1394/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Стеценко О.С., за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої Е.В., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.09.2018 у справі №712/5609/18 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити розмір аліментів в розмірі 16,5% частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до повноліття дитини.

У обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.09.2018 у справі №712/5609/18 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16.05.2018 і до досягнення дитиною повноліття.

Крім цього, цим же рішенням з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частини усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з 16.05.2018 і до досягнення ОСОБА_4 трьох років.

Про існування указаного рішення ОСОБА_2 не було відомо до 2023 року, що призвело до виникнення значної заборгованості, яка станом на 01.09.2025 складала 337 546,89 грн.

02.02.2024 від шлюбу з ОСОБА_5 у ОСОБА_2 народилась донька – ОСОБА_6 .

Ураховуючи, що на даний час сімейний стан ОСОБА_2 змінився, а його матеріальний стан значно погіршився через існування заборгованості, є всі підстави для зменшення розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , до 16,5% частини з його заробітку щомісячно, але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За таких обставин сума аліментів на утримання ОСОБА_4 була б в межах мінімального рекомендованого розміру аліментів на одну дитину та відповідала б потребам дитини, критеріям виваженості, розумності та справедливості.

Короткий зміст заперечень відповідача

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішенням Соснівського районного суд м. Черкаси від 17 вересня 2018 року по справі № 712/5609/18 задоволено позовні вимоги та стягнено з позивача аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно та аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частина усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з 16 травня 2018 року і до досягнення донькою трьох років.

Однак, аліменти позивачем не сплачувались належним чином, що призвело до виникнення у останнього заборгованості у сумі 337 546,89 грн.

Наразі позивач звернувся з вимогою про зменшення розміру аліментів, мотивуючи свої вимоги погіршенням свого майнового стану у зв`язку із наявністю вказаної заборгованості зі сплати аліментів та наявністю іншої дитини, доньки ОСОБА_7 від нового шлюбу, яка народилась у позивача в 2024 році.

Відповідач з народження самостійно утримує спільну із позивачем дитину, забезпечуючи її всім необхідним для повноцінного розвитку. Жодної допомоги чи участі від позивача відповідач не отримувала і не отримує регулярно.

Дохід відповідача не є високим, вона офіційно працевлаштована та отримує соціальні виплати на доньку.

Крім того, донька ОСОБА_8 має статус дитини з інвалідністю віком до 18 років, що, в свою чергу, потребує особливих потреб і щодо навчання, розвитку та необхідності у прийомі медикаментів.

Позивач посилається на наявність заборгованості зі сплати аліментів, як на підставу погіршення свого матеріального стану.

Хоча вказана заборгованість виникла у нього ще до укладення нового шлюбу та народження другої дитини.

За весь період наявності виконавчого провадження з виконання рішення така заборгованість жодного разу не була погашена і повторно не виникала, а постійно зростала, що підтверджується документами по виконавчому провадженню, які сам позивач долучив до своєї позовної заяви.

Відтак, вважати її підставою, яка станом на момент звернення з позовною заявою суттєво погіршила матеріальний стан позивача, на думку відповідача, є необґрунтованим.

Саме по собі створення нової сім`ї, народження доньки та перебування на його утриманні дитини та дружини від другого шлюбу не можуть бути підставами для зменшення розміру аліментів.

Позивачем додано на підтвердження розміру своїх доходів скріншот щодо грошового забезпечення за жовтень 2025 року, тобто за один місяць.

Хоча грошове забезпечення військового в Україні — це система гарантованих державою виплат, що включає оклади (посадовий, за звання, вислугу років) та різноманітні надбавки й винагороди, премії, які залежать від посади, звання, вислуги, а головне — від виконання бойових, чи інших завдань.

Тобто вказана сума за один місяць не є інформацією про доходи позивача та не підтверджує негативні зміни у його матеріальному становищі.

Позивач не вказує конкретну суму свого доходу та не надає жодних належних доказів на її підтвердження, що позбавляє можливості виявити дійсний його матеріальний стан, та підтвердження того, що останній не має фінансової можливості сплачувати аліменти у встановленому рішенням розмірі.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 грудня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі, розпочато підготовче провадження у справі.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2026 року постановлено здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача, належним чином повідомленого, його явка не визнавалась обов`язковою, про причини неявки відповідач не повідомив.

Протокольною ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2026 року постановлено відкласти проголошення рішення до 02 квітня 2026 року.

Фактичні обставини, встановлені судом

Позивач та відповідач є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Соснівським районним у м. Черкаси відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Черкаській області, що вбачається з рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.09.2018 у справі № 712/5609/18.

Соснівським районним судом м. Черкаси у рішенні від 17.09.2018 у справі № 712/5609/18 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16.05.2018 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення набрало законної сили 18.10.2018.

Заборгованість позивача зі сплати аліментів станом на 01.09.2025 складає 337 546,89 грн.

10.09.2022 позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_5 .

ОСОБА_2 також є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати ОСОБА_5 , що вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Позивачем надані скріншоти про зарахування за ОСОБА_2 за жовтень 2025 року сумі 11692,26 грн., за серпень 2025 року у сумі 5640,14 грн., за вересень 2025 року у сумі 8404,28 грн., за вересень 2025 року у сумі 9165,18 грн.

Дитина ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю і потребує проходження програми реабілітації інваліда.

Доходи відповідача за 2018 рік становлять 40953 грн., за 2019 рік – 50076 грн., 2020 рік – 57784 грн., за 2021 рік – 2322,58 грн., за 2022 рік – 8972,69 грн., за 2023 рік – 43715,73 грн., за 2024 рік – 83262,07 грн., за 2025 рік – 129670,91 грн.

Оцінка аргументів учасників сторін

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Як передбачено ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 180 СК України).

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Позивач зазначив, що визначений судом розмір аліментів він не має можливості сплачувати, оскільки змінився його матеріальний та сімейний стан.

Після ухвалення судом рішення від 17.09.2018 у позивача народилася ще одна дитина.

Суд зазначає, що зміна сімейного стану позивача, а саме реєстрація шлюбу та народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

Аналогічний висновок зроблений, серед інших, у Постановах Верховного суду від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23 (провадження № 61-5168св24), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21), де зазначено, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач також зазначає про погіршення свого матеріального стану у зв`язку із наявністю заборгованості по сплаті аліментів.

Суд не приймає до уваги указане посилання, оскільки це свідчить лише про те, що свій батьківський обов`язок по утриманню дитини позивач виконував неналежним чином. Внаслідок ухилення від сплати аліментів і виникла указана заборгованість, яка станом на 01.09.2025 становить 337546,89 грн. Наявність свідомого невиконання рішення суду та як наслідок виникнення заборгованості не може свідчити про погіршення матеріального стану.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено погіршення матеріального стану з 2018 року, тобто з часу, коли ухвалено рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дитини.

Належними та допустимими доказами щодо матеріального стану є відомості з Пенсійного фонду України (довідка форми ОК-5), відомості з ДРДФО, відомості з управління соціального захисту населення, відомості з центру зайнятості тощо.

Позивачем не надано доказів відсутності доходів, а у разі наявності - розміру його доходів.

Судом під час проведення підготовчого судового засідання з`ясовувалося питання чи усі докази подані сторонами, чи усі обставини повідомлені, на що представник позивача надав стверджувальну відповідь. До початку судового розгляду по суті сторона позивача також не заявила жодного клопотання про долучення додаткових доказів.

Отже, позивач належних та допустимих доказів щодо зміни матеріального стану з часу ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів та на дату подачі цього позову не надав.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки належними та допустимими доказами позивач не підтвердив погіршення свого матеріального стану, що негативно вплинуло на його обов`язок сплачувати аліменти у стягнутому розмірі, а зміна його сімейного стану - народження дітей від іншого шлюбу та їх утримання, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Судові витрати

Судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючисьст.ст. 4, 10, 12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 .

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 02.04.2026.

Суддя: О.С. Стеценко