Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №703/662/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/662/26

2/703/1123/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Яковенко І.В.

за участю

представника позивача Маслової Г.А. (в режимі ВКЗ)

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Черкаського державної сільськогосподарської дослідної станції Нціонального наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

встановив:

03 лютого 2026 року, поштовим відправленням, що надіслано 29 січня 2026 року, до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_2 , в якій останній просить суд: визнати незаконним та скасувати Наказ №64-к від 26 грудня 2025 року «Про звільнення ОСОБА_3 »; поновити його на посаді заступника директора із виробничої частини Черкаського ДСГДС ННЦ «ІЗ НААН» із 26 грудня 2025 року; стягнути з Черкаського ДСГДС ННЦ «ІЗ НААН» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу із 26 грудня 20255 року по дату укладення судового рішення про поновлення на посаді.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01 квітня 2016 року позивача було прийнято в порядку переведення з ДП «ДГ» Черкаське» до Черкаського ДСГДС ННЦ «ІЗ НААН» завідувачем машинно-тракторного двору відділу експлуатаційно-господарського забезпечення, згідно наказу №3к від 28 січня 1999 року. В подальшому, 01 січня 2022 року позивача було переведено на посаду заступника директора з виробничої діяльності Черкаського ДСГДС ННЦ «ІЗ НААН», згідно наказу №5/к від 20 січня 2022 року.

Із липня 2025 року у позивача погіршився стан здоров`я та він протягом тривалого часу хворів, в зв`язку із чим був відсутнім на роботі.

09 січня 2026 року позивачу на його домашню адресу: АДРЕСА_1 , надійшло поштове відправлення оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» із треком R207080002371, із вкладеними документами, а саме повідомлення від 26 грудня 2025 року №06-13/402 від Черкаської ДСГДС ННЦ «ІЗ НААН» про звільнення на підставі наказу №64-к від 26 грудня 2025 року. Тобто 26 грудня 2025 року позивача було звільнено з роботи у Черкаській ДСГДС ННЦ «ІЗ НААН» відповідно до п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України, наказ №64-к від 26 грудня 2025 року.

Як вказано у Наказі №64-к від 26 грудня 2025 року: «У зв`язку з виробничою необхідністю у відповідності до пункту 5 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.43-1 КЗпП України, у зв`язку з нез`явленням на роботі протягом більше як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності ОСОБА_2 , що підтверджується Актом про встановлення факту відсутності працівника на роботі від 26.12.2025 року, листками непрацездатності, табелями обліку робочого часу звільнити: 1. ОСОБА_2 , заступника директора з виробничої діяльності, з роботи 26 грудня 2025 року, відповідно до п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України; 2. Відділу бухгалтерської служби та економічного прогнозування провести нарахування та виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку 191 календарних днів за період роботи 02.07.2018 по 26.12.2025».

Позивач вважає, що його звільнення із займаної посади у період його тимчасової непрацездатності є незаконним, так як відповідач не дотримавшись положень КЗпП звільнив його із займаної посади, чим порушив права позивача, який має бути поновлений на займаній посаді, крім того йому повинен бути виплачений середній розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Зауважив, що звільнення було безпідставним, оскільки чотиримісячний строк перебування на лікарняному був перерваним, а тому відповідач не мав права рахувати період непрацездатності позивача, як неперервний, окрім того зазначає, на відсутність розкриття поняття «виробничої необхідності», на яку посилається роботодавець у наказі на звільнення позивача, службових записках від 23 грудня 2025 року та у Акті про встановлення факту відсутності працівника на роботі у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю від 26 грудня 2025 року.

Так, у період із 14 липня 2025 року по 28 липня 2025 року позивач був тимчасово непрацездатним – листок непрацездатності №17964031-2033283396-1. В подальшому, період непрацездатності з 29 липня 2025 року по 11 серпня 2025 року – листок непрацездатності №17964031-2033615805-1. Наступний період непрацездатності у період із 12 серпня 2025 року по 13 серпня 2025 року. Період непрацездатності із 14 серпня 2025 року по 29 серпня 2025 року – листок непрацездатності №18296675-2033875229-1. Період непрацездатності із 30 серпня 2025 року до 15 вересня 2025 року – листок непрацездатності №18296675-2034211594-1. Наступний період непрацездатності із 16 вересня 2025 року по 22 вересня 2025 року – листок непрацездатності №18296675-2034668829-1. Період непрацездатності із 23 вересня 2025 року до 03 жовтня 2025 року – листок непрацездатності №18296675-2033875229-1, перерва два дні (субота, неділя). Період непрацездатності із 06 жовтня 2025 року до 27 жовтня 2025 року – листок непрацездатності №19214590-2035487327-1. Період непрацездатності із 28 жовтня 2025 року по 05 листопада 2025 року – листок непрацездатності №19214590-2035754254-1. Період непрацездатності з 06 листопада 2025 року по 14 листопада 2025 року – листок непрацездатності №19214590-2035905977-1, перерва два дні (субота, неділя). Листок непрацездатності №19626541-2036210779-1 (період непрацездатності із 17 листопада 2025 року по 21 листопада 2025 року). Листок непрацездатності №19626541-2036327369-1 (період непрацездатності із 22 листопада 2025 року до 28 листопада 2025 року). Листок непрацездатності №19626541-2036499807-1 (період непрацездатності із 29 листопада 2025 року до 03 грудня 2025 року). Листок непрацездатності №19958090-2036795224-1 (період непрацездатності із 04 грудня 2025 року до 12 грудня 2025 року). Листок непрацездатності №19958090-2036975569-1 (період непрацездатності із 13 грудня 2025 року до 17 грудня 2025 року). Листок непрацездатності №20080277-2037009351-1 (період непрацездатності із 18 грудня 2025 року до 22 грудня 2025 року). Листок непрацездатності №20080247-2037211684-1 (період непрацездатності із 23 грудня 2025 року до 26 грудня 2025 року).

Звільнення працівника на підставі п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України (через тривалу хворобу, понад 4 місяці) є правом, а не обов`язком роботодавця. Роботодавець може розірвати трудовий договір, якщо відсутність працівника порушує виробничий процес, але не зобов`язаний цього роботи.

На час хвороби працівника дозволяється прийняти іншого працівника за строковим трудовим договором, для виконання його обов`язків. Окрім того, штатною структурою ДСГДС ННЦ «ІЗ НААН» передбачено іще дві посади заступника директора дослідної станції, а тому у відповідача не було проблем із тим, щоб покласти виконання обов`язків позивача у період його тимчасової непрацездатності на іншу особу та враховуючи, що в осінній період часу, на який і припала основна частина періоду непрацездатності позивача, відбувається істотне зменшення інтенсивності праці, що проявляється у зменшенні обсягу виконуваних робіт та необхідності їх виконання у стислі строки, зумовлені агротехнічними вимогами та погодними умовами. А тому, зважаючи на зменшення інтенсивності польових та підсобних господарський робіт та те. що позивача можна було замінити на період його непрацездатності іншим працівником або взяти до виконання робіт працівника за строковим трудовим договором, до моменту виходу позивача на роботу – його звільнення не було необхідністю.

Підставою для звільнення працівника за п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України може бути безперервна непрацездатність тривалістю понад 4 місяці, разом із тим мали місце окремі періоди непрацездатності позивача, які підтверджуються різними листами непрацездатності.

Окрім того, між періодами непрацездатності є перерви, а тому у даному випадку відсутня безперервність більш як чотири місяці, як це передбачено п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України, що призвело до неправомірного звільнення позивача із займаної ним посади.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядав трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений ч.1 ст.117 КЗпП України.

З урахуванням викладеного, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою судді від 05 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу встановлено строк для подання до суду відзиву на позов, позивачу – відповіді на відзив.

27 лютого 2026 року на адресу суду надійшов відзив відповідача Черкаської державної сільськогосподарської станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» на позов, в якому відповідач зазначає, що ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_2 про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з вимогою про скасування наказу про звільнення. Вказує, що позивач отримав трудову книжку 29 грудня 2025 року, про що позивачем власноручно було зроблено запис у Книзі обліку руху трудових книжок працівників Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН» в графі «Видача на руки трудової книжки» та проставлено підпис в графі «Підпис власника трудової книжки про її отримання». Крім того, позивач зробив фотознімок Наказу №64 «Про звільнення ОСОБА_3 ». Зважаючи на те, що суд в обов`язковому порядку буде здійснювати перевірку дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору, незалежно від того, чи заявляється така вимога відповідачем, позивач свідомо у своїй позовній заяві зазначає, що отримав копію наказу 09 січня 2026 року шляхом отримання поштового відправлення оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» із треком R207080002371, із вкладеними документами, чим вводить суд в оману стосовно початку перебігу строку звернення до суду з приводу оскарження Наказу №64 «Про звільнення ОСОБА_3 », який фактично розпочався з 30 грудня 2025 року та закінчився 29 січня 2026 року.

Зазначає, що 01 квітня 2016 року ОСОБА_2 прийнятий на посаду завідувача машинно-тракторного двору відділу експлуатаційно-господарського забезпечення Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН» (наказ №5-к від 31 березня 2016 року).

01 січня 2022 року ОСОБА_2 переведено на посаду заступника директора із виробничої діяльності Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН» (наказ №5/к від 20 січня 2022 року).

23 грудня 2025 року на ім`я виконуючого обов`язки директора Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН» Думанецького В.В. надійшли службові записки працівників Дослідної станції, а саме головного інженера ОСОБА_4 та завідувача відділу експлуатаційно-господарського забезпечення ОСОБА_5 , в яких аргументовано висвітлено проблему відсутності на роботі протягом тривалого часу заступника директора із виробничої діяльності, що ставить під загрозу виробничу частину діяльності Дослідної станції, оскільки виконання функцій заступника директора потребує постійної присутності, оперативності та безпосереднього управління виробництвом.

23 грудня 2025 року Наказом №178/о «Про встановлення факту відсутності працівника на роботі понад чотири місяці» створено відповідну комісію для встановлення факту відсутності працівника на роботі. Комісії доручено в строк до 26 грудня 2025 року встановити факт відсутності ОСОБА_2 на роботі понад чотири місяці безперервно у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, перевірити наявність та строки листків тимчасової непрацездатності, проаналізувати дані табелів обліку робочого часу, скласти акт про встановлення факту відсутності працівника на роботі понад чотири місяці, підготуватися пропозиції щодо подальших дій відповідно до вимог законодавства.

26 грудня 2025 року, за результатами роботи вище згаданої комісії, було складено акту про встановлення факту відсутності працівника на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Встановлено, що працівник ОСОБА_6 – заступник директора з виробничої діяльності Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН» відсутній на роботі з 14 липня 2025 року по 26 грудня 2025 року (166 днів), тобто понад чотири місяці безперервно, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Відсутність працівника підтверджується наявними листками непрацездатності, що охоплюють вище зазначений період. Зазначені обставини також підтверджуються табелями обліку робочого часу, копії яких додавалися до акту та наявні в матеріалах справи.

Станом на дату складання акту, тобто на 26 грудня 2025 року, ОСОБА_2 продовжував перебувати на лікарняному, трудові обов`язки не виконував, робоче місце за ним зберігалося відповідно до чинного законодавства України. Комісія звернула увагу адміністрації, що п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України. В свою чергу, відповідно до п.6 ч.1 ст.43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників. Акт складено з метою фіксації факту безперервної тимчасової непрацездатності понад чотири місяці та для подальшого прийняття управлінських і кадрових рішень відповідно до п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України.

26 грудня 2025 року ОСОБА_2 був звільнений з роботи відповідно до п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з нез`явленням на роботі протягом більше як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (Наказ №64 від 26 грудня 2025 року), проведено повний розрахунок на заробітний картковий рахунок позивача за невикористані дні щорічних відпусток (191 календарних днів) у розмірі 171 244 гривні 87 копійок.

26 грудня 2025 року на домашню адресу ОСОБА_2 було надіслано поштове відправлення оператором поштового зв`язку АТ «Укрпошта» із вкладенням, повідомленням №06-13/402 з проханням отримати трудову книжку та долучено копію наказу №64-к від 26 грудня 2025 року. 29 грудня 2025 року позивач прибув до Черкаської ДСГДС ННЦ «ІЗНААН» та отримав трудову книжку, про що власноручно зробив запис у Книзі обліку руху трудових книжок працівників Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН» в графі «Видача на руки трудових книжок» та поставив підпис у графі «Підпис власника трудової книжки про її отримання». Крім того, позивач зробив фотознімок Наказу №64-к «Про звільнення ОСОБА_3 ».

Вказує, що позивач у своїй позовній заяві стверджує, що у нього із липня 2025 року погіршився стан здоров`я. Однак, ОСОБА_2 з 01 вересня 2024 року по 26 грудня 2025 року (тобто 16 місяців) перебував на роботі лише 77 днів та ще 14 календарних днів був у відпустці. За вказаний період отримав 399 808 гривень 41 копійку лікарняних. Перебування позивача на лікарняному мало систематичний характер.

Зазначає, що позивач, як підставу для задоволення позовних вимог, вказує, що відповідач неправильно порахував чотиримісячний строк перебування на лікарняному, оскільки строк перебування на лікарняному був перерваний на вихідні дні 04 жовтня 2025 року, 05 жовтня 2025 року, 15 листопада 2025 року, 16 листопада 2025 року, як доказ вказує листки непрацездатності. При цьому, позивач цитує норму Закону, а саме вказує, що п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. Позивач робить самостійний аналіз правової норми, підмінює поняття і приходить до хибного висновку, що підставою для звільнення за нормою, яку застосував роботодавець, може бути лише безперервна непрацездатність більше чотирьох місяців, тобто один страховий випадок.

Зауважує, що в їх випадку, щоб встановити підстави для звільнення за вказаною нормою необхідно дві підстави: перша – відсутність на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд (підтвердженням є табелі робочого часу); друга – відсутність на роботі була внаслідок тимчасової непрацездатності (підтвердженням є листки непрацездатності).

Актом про встановлення факту відсутності працівника на роботі від 26 грудня 2025 року встановлено, що ОСОБА_2 , згідно табелів робочого часу, був відсутній на роботі з 14 липня 2025 року по 26 грудня 2025 року (166 днів), а згідно наявних в матеріалах справи листків непрацездатності, що охоплюють зазначений період, відсутність працівника на роботі зумовлено тимчасовою непрацездатністю. Отже, на день звільнення 26 грудня 2025 року, позивач був відсутній на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю більше чотирьох місяців підряд, що дає можливість роботодавцю звільнити працівника згідно п.5 ч.1 ст.40 КЗпП. Поняття «безперервності» ґрунтується не лише на листках непрацездатності, що видані в зазначений вище період, а і на табелях робочого часу позивача за період з липня по грудень 2025 року, згідно яких, позивач протягом 166 календарних днів поспіль жодного дня не був протабельований (не з`являвся на роботі), та «термін понад чотири місяці» не було перервано. Відповідач хибно підміняє поняття «безперервність непрацездатності», тобто за одним страховим випадком, спираючись на декілька листків непрацездатності, які закривалися у п`ятницю, а в понеділок відкривалися та вважає, що це є підставою для скасування наказу №64 від 26 грудня 2025 року. Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2024 року у справі №698/459/21 зазначив, що не має правового значення встановлення того, з причин наявності однієї або кількох хвороб/травм був відсутній працівник протягом чотирьох місяців. Крім того, актом від 26 грудня 2025 року було встановлено, що тимчасова непрацездатність не пов`язана з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, і не є захворюванням на туберкульоз. Керівник приймає рішення про звільнення на підставі запису у табелі обліку робочого часу та листків непрацездатності чи довідкою медичної установи. Звільнити працівника за зазначеною підставою можливо вже на наступний день після чотиримісячного строку (120 днів). Тому звільнення ОСОБА_2 цілком і повністю відповідало вимогам п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Також вказує, що постановою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №698/459/21 викладена позиція, згідно якої роботодавець при застосуванні п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України не зобов`язаний пов`язувати можливість звільнення працівника з виробничою необхідністю, обумовленою неможливістю тимчасового покладення обов`язків відсутнього працівника на іншу особу.

Разом з тим, вважає за доцільне роз`яснити виробничу необхідність перебування на роботі особи, що займає посаду заступника директора з виробничої діяльності Дослідної станції. Позивач стверджує про відсутність виробничої необхідності у звільненні його з посади заступника з виробничої діяльності, зазначає про наявність ще двох заступників директора Дослідної станції, стверджує, що на осінній період часу, на який і припала основна частина періоду непрацездатності позивача, відбувається істотне зменшення інтенсивності праці, що проявляється у зменшенні обсягу виконуваних робіт та необхідності їх виконання у стислі строк, зумовлені агротехнічними вимогами та погодними умовами. Директор Дослідної станції згідно штатного розпису має лише два заступника: заступник директора із наукової роботи та заступника з виробничої діяльності, обов`язки яких чітко розмежовані посадовими інструкціями та статутом наукової установи. Саме формулювання відсутності виробничої необхідності в літньо-осінній період в агропромисловому секторі викликає питання у компетентності таких суджень, адже на цей період припадає найбільш відповідальна робота, яка межує з питанням існування установи взагалі. Так, на липень місяць, саме на Дослідну станцію, припадають жнива колосових культур - озима пшениця, озимий ячмінь, ярий ячмінь, яра пшениця; серпень – обмолот сої, гречки, підготовка посівного матеріалу озимих культур як на власні потреби, так і для реалізації з метою виконання статутних завдань наукової установи, посів озимого ріпаку; вересень – обмолот соняшника, посівна компанія озимих зернових культур, обробіток ґрунту; жовтень – обмолот посівів кукурудзи, ділянок гібридизації; листопад – основний обробіток ґрунту (оранка); грудень – ремонт сільськогосподарської техніки для роботи у наступному році. Посада заступника директора з виробничої діяльності є стратегічно важливою для діяльності установи, оскільки забезпечує стабільність управління, ефективність виробничих процесів і досягнення фінансових результатів. Черкаська державна сільськогосподарська дослідна станція є науково-дослідною установою у землекористуванні якої перебувають земельні ділянки загальною площею 2638 гектарів, установа має статус критично-важливого підприємства для економіки нашої держави, в установі працює 110 осіб, наявна тваринницька ферма. Проведення сільськогосподарських робіт різного рожу і є зоною відповідальності заступника директора із виробничої діяльності, що забезпечує 99,4 відсотка надходження коштів до спеціального фонду їхньої установи та становить більше 85 мільйонів гривень. Значення присутності на роботі заступника директора з виробничої діяльності можна обґрунтувати такими аспектами: 1. Оперативне управління виробництвом; 2. Забезпечення безпечності управління; 3. Контроль ресурсів і витрат; 4. Організація персоналу; 5. Впровадження інновацій.

Впродовж тривалого часу з 14 липня 2025 року по 26 грудня 2025 року (включно) позивач – заступник директора із виробничої діяльності фактично не здійснював виконання посадових обов`язків у зв`язку з постійною та тривалою відсутністю на робочому місці через перебування на лікарняному. Як наслідок, відсутній оперативний контроль за виробничим процесом, не забезпечується належна координація виробничих підрозділів, виробничі питання вирішуються несвоєчасно або покладаються на інших посадових осіб поза межами їх функціональних обов`язків, зростає ризик порушення виробничих планів та технологічних регламентів. Тривала відсутність посадової особи, яка займає керівну виробничу посаду, призводить до фактичної невідповідності займаній посаді, ставить під загрозу виробничу частину діяльності Дослідної станції (рослинництво, тваринництво), оскільки виконання її функцій потребує постійної присутності, оперативності та безперервного управління виробництвом. На час відсутності позивача, подання щомісячних звітів про виконану роботу (п.2.2.13 Посадової інструкції заступника директора із виробничої діяльності) не виконувалася. Перерозподіли його обов`язків між іншими працівниками не можливо взагалі, по причині характеру, об`єму та навантаженню кожного спеціаліста. Крім того, про інтенсивність робіт виробничого характеру свідчать проведені роботи, закуплені послуги, як із залученням сторонніх виконавців, так і проведенні господарським способом (власними силами), та закуплені господарські товари і послуги для проведення: ремонту будівель, споруд, частин приміщень, сільськогосподарської техніки і автопарку, виробничих механізмів і їх частин, осіння оранка, що потребувати організації та координації безпосередньо заступника директора із виробничої діяльності.

З урахуванням викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позовної заяви про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачу – відмовити у повному обсязі.

До відзиву на позовну заяву відповідачем додано докази, на які він посилається як на підставу своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог.

09 березня 2026 року, через систему «Електронний суд», на адресу суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Маслової Г.А. про витребування доказів, в якому остання просила витребувати у Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України інформацію та документи.

26 березня 2026 року під час судового засідання, з урахуванням наданих стороною відповідача усних пояснень щодо відсутності інформації та документів, які зазначені у клопотанні сторони позивача про витребування доказів, а також позиці представника позивача, яка не наполягала на витребуванні вищевказаної інформації та документів, ухвалою суду, постановленою на місці, клопотання представника позивача про витребування доказів, яке надійшло на адресу суду через систему «Електронний суд» 09 березня 2026 року, залишено без розгляду.

10 березня 2026 року, через систему «Електронний суд», надійшла відповідь представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Маслової Г.А. на відзив, в якому зазначає, що твердження відповідача, відносно введення в оману суду та закінчення процесуальних строків на оскарження наказу про звільнення позивача з посади заступника директора із виробничої діяльності не відповідає фактичним обставинам, так як у позовній заяві ОСОБА_2 фактично зазначає про факт отримання ним саме Наказу про звільнення №64-к від 26 грудня 2025 року, так як його він отримав саме 09 січня 2026 року поштовим відправленням, яке надійшло на його домашню адресу оператором поштового зв`язку АТ «Укрпошта». Позивачем було надіслано позовну заяву до суду 29 січня 2026 року, а тому у будь-якому випадку рахуючи хоч із моменту отримання позивачем копії наказу про звільнення 09 січня 2026 року, хоч рахуючи із дня, коли він розписався у Книзі обліку руху трудових книжок працівників Черкаської державної сільськогосподарської дослідної ННЦ «Інститут землеробства НААН» в графі «Видача на руки трудової книжки» 29 грудня 2055 року ним не було пропущено строку передбаченого ч.1 ст.233 КЗпП України.

Зазначає, що сумарний облік часу відсутності працівника не допускається. Вихід на роботу хоча б на один день перериває перебіг чотиримісячного строку. Звільняти за п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України можна за умови, що у роботодавця була виробнича необхідність у такому звільненні. Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суд, викладеними зокрема в постанові від 29 листопада 2023 року у справі №686/13953/22. При виникнення іншого захворювання, травми, випадок тимчасової непрацездатності вважається новим. Так як у позивача випадки тимчасової непрацездатності пов`язані періодами із різними діагнозами, які були встановлені йому під час лікування, а також він проходив лікування у різних лікувальних закладах, то ця обставина є вирішальною під час вирішення даного спору.

Вказує, що посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №689/459/21 є неправильними, оскільки Верховний Суд у своїх рішення підкреслює, що для законного застосування п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України не достатньо сумарної тривалості лікарняних, навіть якщо вона перевищує 4 місяці. Потрібна саме безперервність відсутності на роботі понад чотири місяці. У постанові від 18 квітня 2023 року у справі №564/1035/22 Верховний Суд зазначив, що навіть перерва у один день між лікарняними порушує безперервність, а відлік 4-місячного строку позичається заново.

Вважає, що у даному випадку: відповідач не довів, що строк непрацездатності позивача був безперервним, оскільки мала місце тимчасова відсутність/перерва між лікарняними або короткочасний вихід на роботу; навіть якщо загальна тривалість лікарняного перевищує чотири місяці, безперервність непрацездатності відсутня, а тому законна підстава для звільнення не виникла. Таким чином, звільнення позивача за п.5 ч.1 ст.40 КЗпП є безпідставним та незаконним, а застосування цієї норми формальне і необґрунтоване. Звільнення позивача на підставі п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України є незаконним оскільки відповідачем не доведено наявності однієї з обов`язкових умов застосування цієї норми – безперервної тимчасової непрацездатності працівника протягом більш як чотирьох місяців поспіль. Зазначена правова норма передбачає можливість розірвання трудового договору лише у разі нез`явлення працівника на роботу саме внаслідок безперервної тимчасової непрацездатності протягом визначеного періоду. Натомість матеріали справи свідчать про відсутність такої безперервності та підтверджуються долученими листками непрацездатності, оскільки між періодами тимчасової непрацездатності наявні перерви, що підтверджує факт припинення одного періоду непрацездатності та початку іншого. За таких обставин строк, передбачений п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України, підлягає обчисленню заново з моменту виникнення кожного нового випадку непрацездатності. Відповідач на зазначені обставини уваги не звернув, фактично ототожнивши сумарну тривалість лікарняних із безперервною непрацездатністю, що призвело до незаконного звільнення позивача.

Стверджує, що звільнення працівника на підставі п.5 ч.1 ст.40 КЗпП є правомірним у разі, коли роботодавець має вагомі пояснення щодо виробничої ситуації, яка вимагає прийняття на цю посаду високопродуктивного кваліфікованого працівника, без якого обійтись неможливо; у разі коли розподілити між іншими працівниками обов`язки хворого і тимчасово відсутнього працівника неможливо; коли немає можливості прийняти на цю посаду іншого працівника з такою ж кваліфікацією за строковим трудовим договором на час відсутності основного працівника. Звільнення працівника є крайнім заходом, що має бути викликаний виробничою необхідністю, пов`язаною з абсолютною неможливістю замістити непрацездатного працівника іншим працівником. В даному випадку під час відсутності позивача на робочому місці його обов`язки виконували інші особи про що відповідач і вказав у своєму відзиві на позовну заяву. Враховуючи викладене, звільнення позивача відбулося без належного дотримання положень трудового законодавства, адже роботодавцем не доведено, що існують підстави для звільнення працівника, який має безперервну тимчасову непрацездатність протягом понад 4-х місяців, пов`язані з виробничою необхідністю, обумовленою неможливістю тимчасового покладення обов`язків відсутнього працівника на іншу особу. Посилання відповідача на виробничу необхідність звільнення позивача є безпідставними та не підтверджується належними доказами. Сам факт тимчасової непрацездатності працівника не позбавляє роботодавця можливості належним чином організувати робочий процес, зокрема шляхом прийняття іншого працівника на відповідну посаду за строковим трудовим договором на час відсутності основного працівника, що прямо передбачено ст.23 КЗпП України. Таким чином, у відповідача існувала реальна та законна можливість забезпечити виконання трудових функцій за відповідною посадою без розірвання трудового договору з позивачем. Натомість відповідач обрав найбільш обтяжливий для працівника спосіб вирішення питання, що суперечить принципам стабільності трудових правовідносин та гарантіям захисту працівника від необґрунтованого звільнення. За таких обставин звільнення позивача не може вважатися обґрунтованим та здійсненим із дотриманням вимог трудового законодавства.

Вказує, що позивач обіймав посаду заступника директора з виробничої частини, яка має управлінський та організаційний характер. Разом з тим відповідач не надав суду жодних доказів того, що відсутність позивача фактично призвела до зупинення виробничого процесу, порушення технологічного циклу виробництва, невиконання підприємством виробничих завдань, виникнення збитків чи інших негативних наслідків для діяльності підприємства. Навпаки, із наданих відповідачем матеріалів – додатків до відзиву на позовну заяву, вбачається, що виробничий процес на підприємстві продовжував здійснюватися у звичайному режимі, а функції позивача могли виконуватися іншими працівниками підприємства або тимчасово розподілятися між керівниками структурних підрозділів. Отже, сама по собі тимчасова відсутність позивача на роботі не створила об`єктивної необхідності припинення трудових відносин. Оскільки відповідачем не доведено, що відсутність позивача призвела до негативних наслідків у діяльності підприємства або створила істотні перешкоди для організації виробничого процесу, звільнення позивача за п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України є безпідставним та таким, що порушує право позивача на працю.

Доводи відповідача про те, що у зв`язку з відсутністю позивача був відсутні оперативний контроль за виробничими процесами, не забезпечувалася належна координація виробничих підрозділів та виробничі питання вирішувалися несвоєчасно, є припущеннями та не підтверджені належними і допустимими доказами. Відповідач не надав жодних документів, які б свідчили про зупинення виробничого процесу, порушення виробничого циклу, завдання підприємству збитків чи інші негативні наслідки, безпосередньо пов`язані з відсутністю позивача. Отже, посилання відповідача на ускладнення в організації виробничого процесу не можуть бути підставою для припинення трудового договору з позивачем, оскільки такі обставини свідчать лише про неналежну організацію роботи самим роботодавцем, а не про наявність передбачених законом підстав для звільнення працівників, перекладання негативних наслідків можливої неналежної організації роботи підприємства на працівника, який був відсутній з поважної причини – у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, суперечить змісту трудового законодавства та гарантіям захисту працівника від необґрунтованого звільнення. Таким чином, доводи відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, представник позивача просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представника позивача ОСОБА_2 – адвокат Маслова Г.А. у судовому засідання просила розгляд справи провести без участі позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні. З урахуванням наданих стороною відповідача пояснень про те, що виконання обов`язків позивача наказом Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН» не було покладено на жодного працівника вказаної дослідної станції, не наполягала витребуванні у відповідача інформації та документів, які зазначені у клопотанні сторони позивача, що надійшло на адресу суду через систему «Електронний суд» 09 березня 2026 року.

Представник відповідача Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН» Думанецький В.В. у судовому засіданні заперечив проти позову та просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вказував, що на час відсутності позивача на своєму робочому місці у зв`язку з його тимчасовою непрацездатністю, покладені на нього обов`язки виконували інші працівники Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН» виходячи з ситуації та завдання, яке підлягало вирішенню у ході виробничої необхідності. Вирішення такого завдання покладалося на конкретного працівника за усним розпорядженням директора. Виконання обов`язків позивача, на час його відсутності, відповідними наказами на жодного працівника не покладалося.

Суд, врахувавши доводи представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.3 ст.81 ЦПК України, у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) обов`язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними, покладається на відповідача.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Судом встановлено, що 20 лютого 2024 року Президентом Національної академії аграрних наук України затверджено Статут Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» (нова редакція) (а.с.98-112).

Відповідно до п.1 Розділу І зазначеного Статуту, Черкаська державна сільськогосподарська дослідна станція Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» є державною, бюджетною, неприбутковою, науковою установою.

Згідно п.7 Розділу ІІ вказаного Статуту, діяльність Черкаської ДСГДС спрямована на розроблення адаптивно-ландшафтних систем землеробства для умов центральної частини Лісостепу України на основі стабілізації землекористування, збереження і підвищення родючості ґрунтів, підтримання екологічної рівноваги в агроекосистемах, розроблення новітніх адаптивних технологій вирощування конкурентоспроможної продукції сільськогосподарських культур та їх селекції і насінництва, заходів ефективного використання інновацій і інвестицій в землеробстві та рослинництві Черкаської області.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» є: 72.19 – дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук (основна); 01.11 – вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.46 – розведення свиней; 01.61 – допоміжна діяльність у рослинництві (а.с.114-116).

Відповідно до Витягу з наказу директора Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» №5-к від 31 березня 2016 року «Про прийняття працівників в зв`язку з реорганізацією ДП «ДГ «Черкаське» Черкаської ДСГДС ННЦ «ІЗ НААН», вирішено прийняти з 01 квітня 2016 року, зокрема ОСОБА_2 завідувачем машинно-тракторного двору відділу експлуатаційно-господарського забезпечення, встановленням 10 тарифного розряду ЄТС, місячним фондом заробітної плати 3039 гривень, в тому числі: посадовий оклад 2026 гривень, надбавка за складність, напруженість роботи 1013 гривень (а.с.118).

Згідно Витягу з наказу директора Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» №5-к від 20 січня 2022 року «Про введення штатного розпису в дію щ 01.01.2022», вирішено: 1. Ввести штатний розпис в дію з 01 січня 2022 року; 2. Перевести з 01 січня 2022 року згідно із штатним розписом наступних працівників дослідної станції: 2.1. ОСОБА_2 , заступника директора з загальних питань на посаду заступника директора з виробничої діяльності з встановленням 20-9% тарифного розряду ЄТС з оплатою праці згідно штатного розпису (а.с.119).

20 січня 2022 року ОСОБА_2 ознайомився з Посадовою інструкцією заступника директора з виробничої діяльності КП 1210.1, яка затверджена директором Черкаської ДСГДС ННЦ «ІЗ НААН» 20 січня 2022 року (а.с.121-123).

Відповідно до п.1.1 зазначеної Посадової інструкції, основними завданнями заступника директора з виробничої діяльності є організація роботи щодо забезпечення господарського обслуговування, належного стану відповідно до правил і норм виробничої санітарії і пожежної безпеки будівель і приміщень, створення умов для ефективної роботи персоналу підприємства.

Згідно п.1.4 вказаної Посадової інструкції, керує роботою обслуговуючого персоналу підприємства (відділом рослинництва, тваринництва, експлуатаційно-господарського забезпечення, водіїв автотранспорту).

Відповідно до п.1.5 зазначеної Посадової інструкції, на період відсутності заступника директора з виробничої діяльності його обов`язки виконує інша посадова особа, призначена наказом директора.

Згідно Розділу 3 «Службові обов`язки» вказаної Посадової інструкції, заступник директора з виробничої діяльності: 3.1 – якісно і своєчасно виконувати покладені на нього функції відповідно до Статуту підприємства, чинним законодавством, вимогами нормативних актів, положень та інструкцій; 3.2 – вирішувати всі питання в межах наданих його прав; 3.3 – виконувати щоденні завдання, отримані від директора дослідної станції і завдання, згідно із затвердженим планом робіт; 3.4 – вживати своєчасних заходів щодо здійснення контролю за попередженням розкрадання матеріальних цінностей підприємства, нанесення шкоди майну підприємства; 3.5 – вести підбір і розстановку кадрів в підпорядкованих службах, контролювати виконання ними функціональних обов`язків; клопотати перед директором дослідної станції про заохочення або накладення дисциплінарного стягнення на персонал під порядкових служб. Контролювати виконання персоналом відділів рослинництва, тваринництва, експлуатаційно-господарського забезпечення, водіїв автотранспорту, правил внутрішнього трудового розпорядку; 3.6 – брати участь в розробці і здійсненні річних і перспективних планів організаційно-господарських заходів щодо підвищення рівня господарської експлуатації будівель і споруд, у впровадженні на підприємстві нових технологій виробництва з метою підвищення надійності і безпеки роботи; 3.7 – організує та керує роботами по впровадженню механізації технологічних процесів, широкому поширенню передового досвіду роботи з експлуатації основних фондів підприємства; 3.8 – здійснювати контроль за роботою з благоустрою, озеленення та прибирання території, своєчасного вивезення побутових відходів з території підприємства; 3.9 – брати участь в укладенні договорів на надання послуг з організаціями та фізичними особами, готувати необхідні матеріали для їх укладення і контролювати дотримання умов договору; 3.10 – брати участь в прийомі виконаних робіт; 3.11 – веде нагляд за організацією щодо стимулювання персоналу; 3.12 – сприяє виконанню завдань, пов`язаних з поточною організаційно-виконавчої роботою організації; 3.13 – забезпечує виконання в повній мірі зобов`язань підприємства перед постачальникам, замовниками, кредиторами, а також господарських, трудових договорів; 3.14 – контролює використання товарно-матеріальних цінностей; 3.15 – реалізує заходи щодо дотримання бережливого ставлення до матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; 3.16 – здійснює контроль за раціональним витрачанням матеріалів і засобів, що виділяються для господарських цілей; 3.17 – здійснювати контроль за своєчасним складанням заявок на забезпечення підприємства обладнанням, устаткуванням, запасними частинами до техніки, меблями, господарським інвентарем, засобами механізації, інженерної та управлінської праці; 3.18 – здійснювати нагляд за їх збереженням і проведенням своєчасного ремонту; 3.19 – розробляти і здійснювати заходи з підготовки підприємства до роботи у весняно-літній та осінньо-зимовий періоди; п.3.20 – готувати і давати пропозиції щодо організації оплати і умов праці обслуговуючого персоналу підприємства, а також по інших соціальних питаннях колективу для включення їх до колективного договору; 3.21 – брати участь в роботі комісії по розробці колективного договору; 3.22 – брати активну участь у роботі науково-технічної ради підприємства, звітувати про свою роботу, виступати з доповідями, давати пропозиції щодо поліпшення роботи господарської служби підприємства; 3.23 – забезпечувати безпечні та сприятливі умови для праці працівників підпорядкованих служб; розробляти посадові інструкції для ІТП цих служб; контролювати забезпечення служб інструкціями з охорони праці, пожежної, електро- та техногенної безпеки, промсанітарії та іншими нормативними актами для виконання працівниками своїх функціональних обов`язків; 3.24 – постійно контролювати стан охорони праці, пожежної, електро- та техногенної безпеки, промсанітації в господарській службі; брати участь в роботі комісій з проведення оперативного контролю з охорони праці на підприємстві; 3.25 – контролювати своєчасне подання заявою на необхідний спецодяг, спецвзуття, санітарний одяг і взуття та інші засоби індивідуального захисту, спецмило, спецхарчування згідно з діючими нормами, а також здійснювати контроль за своєчасною їх видачею і правильним використанням; 3.26 – відстороняти від роботи працівників служби при порушеннях, недотриманні ними правил, норм, інструкцій з охорони праці, пожежної, електро- та техногенної безпеки, промсанітарії та правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства; 3.27 – зупиняти роботу машин, механізмів та іншого обладнання в адміністративно-господарській службі, якщо є загроза життю і здоров`ю працівників підприємства і негайно сповіщати про це генерального директора підприємства; 3.28 – не допускати персонал до роботи на несправному обладнанні, при відсутності у них засобів індивідуального захисту і без навчання та відповідного інструктажу з охорони праці, пожежної, електро- та техногенної безпеки, промсанітарії; 3.29 – дотримувати трудовий розпорядок дня, трудову і виробничу дисципліну, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства; 3.30 – перебувати на роботі в нормальному стані здоров`я, що не перешкоджає виконанню своїх функціональних обов`язків; 3.31 – давати письмові пояснення в разі порушення ним правил внутрішнього трудового розпорядку; 3.32 – виконувати вимоги загальних морально-етичних норм і деонтології; 3.33 – забезпечувати повне збереження довіреного йому майна. Дбайливо ставитися до майна і вживати термінових заходів для попередження збитків; 3.34 – брати активну участь у громадському житті колективу; 3.35 – виконувати вимоги колективного договору.

Відповідно до Розділу 6 «Взаємовідносини» зазначеної Посадової інструкції: 6.4 – бере участь в роботі технічної ради підприємства; готує матеріали на технічну раду згідно з планом; 6.5 – вирішує питання, пов`язані з матеріально-технічним постачанням, ремонтом і експлуатацією основних фондів, охороною праці, пожежною безпекою, електробезпекою, санітарією з директором підприємства, з завідувачами відділень, керівниками служб і підрозділів.

23 грудня 2025 року завідувач відділу експлуатаційно-господарського забезпечення Крупенко Володимир звернувся до в.о. директора Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» з службовою запискою, якою довів до відома останнього, що на протязі тривалого часу з липня 2025 року по теперішній час (23.12.2025) обов`язки заступника директора із виробничої діяльності Черкаської ДСГДС ННЦ «ІЗ НААН» не виконуються, що затрудняє (ускладнює) організацію роботи Черкаської ДСГДС ННЦ «ІЗ НААН». На разі, подання щомісячних звітів про виконану роботу (пункт 2.2.13 Посадової інструкції заступника директора із виробничої діяльності), яку здійснює заступник директора із виробничої діяльності Черкаської ДСГДС ННЦ «ІЗ НААН» ОСОБА_2 – не виконуються. ОСОБА_2 , який обіймає посаду заступника директора зі виробничої діяльності, тривалий час перебуває на лікарняному з 14 липня 2025 року по теперішній час, що унеможливлює організацію роботи Черкаської ДСГДС ННЦ «ІЗ НААН». На разі виникла ситуація (виробнича необхідність), за якої заміщення непрацездатного працівника необхідне, перерозподілити його обов`язки між іншими працівниками немає можливості, а можливість прийняття працівника за стоковим трудовим договором відсутня (а.с.27).

Також, 23 грудня 2025 року головний інженер ОСОБА_4 звернувся до в.о. директора Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» з службовою запискою, якою довів до відома останнього, що упродовж тривалого періоду заступник директора з виробництва фактично не здійснює виконання посадових обов`язків у зв`язку з постійною та тривалою відсутністю на робочому місці через перебування на лікарняному. Внаслідок цього відсутній оперативний контроль за виробничими процесами, не забезпечується належна координація виробничих підрозділів, виробничі питання вирішуються несвоєчасно або покладаються на інших посадових осіб поза межами їх функціональних обов`язків, зростає ризик порушення виробничих планів та технологічних регламентів. Тривала відсутність посадової особи, яка займає керівну виробничу посаду, призводить до фактичної невідповідності займаній посаді, ставить під загрозу виробничу частину діяльності Дослідної станції (рослинництво, тваринництво), оскільки виконання її функцій потребує постійної присутності, оперативності та безперервного управління виробництвом. Посада заступника директора із виробництва Дослідної станції потребує невідкладеного заміщення непрацездатного працівника, перерозподілити його обов`язки між іншими працівниками неможливо взагалі, а можливість прийняти працівника за строковим трудовим договором відсутня. ОСОБА_2 , який обіймає посаду заступника директора із виробничої діяльності Дослідної станції, перебуває на лікарняному з 14 липня 2025 року по теперішній час, а за останній рік він перебував на роботі лише 2 місяці. З урахуванням викладеного, подальше перебування працівника на посаді заступника директора з виробництва унеможливлює належну організацію виробничої діяльності Дослідної станції та негативно впливає на результати роботи (а.с.28).

Наказом в.о. директора Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» від 23 грудня 2025 року №178/о «Про встановлення факту відсутності працівника на роботі понад чотири місяці», враховуючи тривалу відсутність працівника Бадьона Сергія – заступника директора із виробничої діяльності Дослідної станції, на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, та з метою наладженого документального підтвердження строків такої відсутності, спираючись на службові записки ОСОБА_4 (головного інженера) та ОСОБА_5 (завідувача відділу експлуатаційно-господарського забезпечення), керуючись Кодексом законів про працю України, вирішено: 1. Створити комісію для встановлення факту відсутності працівника на роботі у складі: Голова комісії: Стицюк А.С. – головний інженер Дослідної станції; Членів: Хроменко О.М. – провідний спеціаліст з кадрової роботи та діловодства, Штанько Н.С. – юрисконсульт Дослідної станції; 2. Комісії в строк до 26 грудня 2025 року встановити факт відсутності ОСОБА_2 на роботі понад чотири місяці безперервно у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, перевірити наявність та строки листків тимчасової непрацездатності, проаналізувати дані табелів обліку робочого часу, скласти акт про встановлення факту відсутності працівника на роботі понад чотири місяці, підготувати пропозиції щодо подальших дій відповідно до вимог законодавства (а.с.120).

26 грудня 2025 року комісією у складі: Голова комісії: Стицюк А.С. – головний інженер Дослідної станції; Членів: Хроменко О.М. – провідний спеціаліст з кадрової роботи та діловодства, Штанько Н.С. – юрисконсульт Дослідної станції, на виконання наказу №178/о від 23 грудня 2025 року складено Акт про встановлення факту відсутності працівника на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (а.с.61-62).

У вказаному Акті зазначено, що він складений про те, що працівник Бадьон Сергій – заступник директора із виробничої діяльності Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» відсутній на роботі з «14» липня 2025 року по «26» грудня 2025 року (включно) (166 календарних днів), тобто понад чотири місяці безперервно, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Відсутність працівника підтверджується наявними листками непрацездатності, що охоплюють вищезазначений період. Зазначені обставини також підтверджуються табелями обліку робочого часу, копії яких додаються до даного Акту. Станом на дату складання цього акту працівник продовжує перебувати на лікарняному, трудові обов`язки не виконує, робоче місце за ним зберігається відповідно до чинного законодавства України. Комісією під час оцінки листків непрацездатності встановлено, що тимчасова непрацездатність ОСОБА_2 спричинена захворюваннями, які не пов`язані з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, і не є захворюванням на туберкульоз. Комісія звертає увагу, що пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України. В свою чергу, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників. Цей акт складено з метою фіксації факту безперервної тимчасової непрацездатності понад чотири місяці та для подальшого прийняття управлінських і кадрових рішень відповідно до пункту 5 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Також, у вказаному Акті зазначено, що додатками до нього є: 1. Листок непрацездатності №17964031-2033283396-1 (період непрацездатності з 14.07.2025 до 28.07.2025); 2. Листок непрацездатності №17964031-2033615805-1 (період непрацездатності з 29.07.2025 до 11.08.2025); 3. Листок непрацездатності №18280705-2033849233-1 (період непрацездатності з 12.08.2025 до 13.08.2025); 4. Листок непрацездатності №18296675-2033875229-1 (період непрацездатності з 14.08.2025 до 29.08.2025); 5. Листок непрацездатності №18296675-2034211594-1 (період непрацездатності з 30.08.2025 до 15.09.2025); 6. Листок непрацездатності №18296675-2034668829-1 (період непрацездатності з 16.09.2025 до 22.09.2025); 7. Листок непрацездатності №18296675-2034869447-1 (період непрацездатності з 23.09.2025 до 03.10.2025); 8. Листок непрацездатності №19046878-2035185993-1 (період непрацездатності з 06.10.2025 до 17.10.2025); 9. Листок непрацездатності №19214590-2035487327-1 (період непрацездатності з 20.10.2025 до 27.10.2025); 10. Листок непрацездатності №19214590-2035755254-1 (період непрацездатності з 28.10.2025 до 05.11.2025); 11. Листок непрацездатності №19214590-2035905977-1 (період непрацездатності з 06.11.2025 до 14.11.2025); 12. Листок непрацездатності №19626541-2036210779-1 (період непрацездатності з 17.11.2025 до 21.11.2025); 13. Листок непрацездатності №19626541-2036327369-1 (період непрацездатності з 22.11.2025 до 28.11.2025); 14. Листок непрацездатності №19626541-2036499807-1 (період непрацездатності з 29.11.2025 до 03.12.2025); 15. Листок непрацездатності №19958090-2036795224-1 (період непрацездатності з 04.12.2025 до 12.12.2025); 16. Листок непрацездатності №19958090-2036975569-1 (період непрацездатності з 13.12.2025 до 17.12.2025); 17. Листок непрацездатності №20080277-2037009351-1 (період непрацездатності з 18.12.2025 до 22.12.2025); 18. Листок непрацездатності №20080277-2037211684-1 (період непрацездатності з 23.12.2025 до 26.12.2025); 19. Табель обліку робочого часу – дата заповнення 22.07.2025р. (звітний період 01.07.2025-31.07.2025); 20. Табель обліку робочого часу – дата заповнення 22.08.2025р. (звітний період 01.08.2025-31.08.2025); 21. Табель обліку робочого часу – дата заповнення 22.09.2025р. (звітний період 01.09.2025-30.09.2025); 22. Табель обліку робочого часу – дата заповнення 22.10.2025р. (звітний період 01.10.2025-31.10.2025); 23. Табель обліку робочого часу – дата заповнення 24.11.2025р. (звітний період 01.11.2025-30.11.2025); 24. Табель обліку робочого часу – дата заповнення 22.12.2025р. (звітний період 01.12.2025-31.12.2025).

Так, як вбачається з листка непрацездатності №17964031-2033283396-1, що складений 14 липня 2025 року Державною установою «Інститут нейрохірургії ім. Акад. А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України», ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним у період з 14 липня 2025 року по 28 липня 2025 року. Відмітка про зв`язок медичного випадку із професійною діяльністю працівника – не пов`язаний. Причина непрацездатності – тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві. Категорія медичного висновку – захворювання або травма загального характеру (а.с.49).

Згідно листка непрацездатності №17964031-2033615805-1, що складений 29 липня 2025 року Державною установою «Інститут нейрохірургії ім. Акад. А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України», ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним у період з 29 липня 2025 року по 11 серпня 2025 року. Відмітка про зв`язок медичного випадку із професійною діяльністю працівника – не пов`язаний. Причина непрацездатності – тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві. Категорія медичного висновку – захворювання або травма загального характеру (а.с.43).

Відповідно до листка непрацездатності №18280705-2033849233-1, що складений 12 серпня 2025 року Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Тернівської сільської ради Черкаської області, ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним у період з 12 серпня 2025 року по 13 серпня 2025 року. Відмітка про зв`язок медичного випадку із професійною діяльністю працівника – не пов`язаний. Причина непрацездатності – тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві. Категорія медичного висновку – захворювання або травма загального характеру (а.с.58).

Згідно листка непрацездатності №18296675-2033875229-1, що складений 14 серпня 2025 року Комунальним некомерційним підприємством «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради, ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним у період з 14 серпня 2025 року по 29 серпня 2025 року. Відмітка про зв`язок медичного випадку із професійною діяльністю працівника – не пов`язаний. Причина непрацездатності – тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві. Категорія медичного висновку – захворювання або травма загального характеру (а.с.44).

Відповідно до листка непрацездатності №18296675-2034211594-1, що складений 30 серпня 2025 року Комунальним некомерційним підприємством «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради, ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним у період з 30 серпня 2025 року по 15 вересня 2025 року. Відмітка про зв`язок медичного випадку із професійною діяльністю працівника – не пов`язаний. Причина непрацездатності – тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві. Категорія медичного висновку – захворювання або травма загального характеру (а.с.45).

Згідно листка непрацездатності №18296675-2034668829-1, що складений 16 вересня 2025 року Комунальним некомерційним підприємством «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради, ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним у період з 16 вересня 2025 року по 22 вересня 2025 року. Відмітка про зв`язок медичного випадку із професійною діяльністю працівника – не пов`язаний. Причина непрацездатності – тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві. Категорія медичного висновку – захворювання або травма загального характеру (а.с.46).

Відповідно до листка непрацездатності №18296675-2034869447-1, що складений 28 вересня 2025 року Комунальним некомерційним підприємством «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради, ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним у період з 23 вересня 2025 року по 03 жовтня 2025 року. Відмітка про зв`язок медичного випадку із професійною діяльністю працівника – не пов`язаний. Причина непрацездатності – тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві. Категорія медичного висновку – захворювання або травма загального характеру (а.с.47).

Згідно листка непрацездатності №19046878-2035185993-1, що складений 06 жовтня 2025 року Комунальним некомерційним підприємством «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради, ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним у період з 06 жовтня 2025 року по 17 жовтня 2025 року. Відмітка про зв`язок медичного випадку із професійною діяльністю працівника – не пов`язаний. Причина непрацездатності – тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві. Категорія медичного висновку – захворювання або травма загального характеру (а.с.48).

Відповідно до листка непрацездатності №19214590-2035487327-1, що складений 20 жовтня 2025 року Комунальним некомерційним підприємством «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради, ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним у період з 20 жовтня 2025 року по 27 жовтня 2025 року. Відмітка про зв`язок медичного випадку із професійною діяльністю працівника – не пов`язаний. Причина непрацездатності – тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві. Категорія медичного висновку – захворювання або травма загального характеру (а.с.50).

Згідно листка непрацездатності №19214590-2035755254-1, що складений 28 жовтня 2025 року Комунальним некомерційним підприємством «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради, ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним у період з 28 жовтня 2025 року по 05 листопада 2025 року. Відмітка про зв`язок медичного випадку із професійною діяльністю працівника – не пов`язаний. Причина непрацездатності – тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві. Категорія медичного висновку – захворювання або травма загального характеру (а.с.51).

Відповідно до листка непрацездатності №19214590-2035905977-1, що складений 06 листопада 2025 року Комунальним некомерційним підприємством «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради, ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним у період з 06 листопада 2025 року по 14 листопада 2025 року. Відмітка про зв`язок медичного випадку із професійною діяльністю працівника – не пов`язаний. Причина непрацездатності – тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві. Категорія медичного висновку – захворювання або травма загального характеру (а.с.52).

Згідно листка непрацездатності №19626541-2036210779-1, що складений 17 листопада 2025 року Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Тернівської сільської ради Черкаської області, ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним у період з 17 листопада 2025 року по 21 листопада 2025 року. Відмітка про зв`язок медичного випадку із професійною діяльністю працівника – не пов`язаний. Причина непрацездатності – тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві. Категорія медичного висновку – захворювання або травма загального характеру (а.с.53).

Відповідно до листка непрацездатності №19626541-2036327369-1, що складений 22 листопада 2025 року Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Тернівської сільської ради Черкаської області, ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним у період з 22 листопада 2025 року по 28 листопада 2025 року. Відмітка про зв`язок медичного випадку із професійною діяльністю працівника – не пов`язаний. Причина непрацездатності – тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві. Категорія медичного висновку – захворювання або травма загального характеру (а.с.54).

Згідно листка непрацездатності №19626541-2036499807-1, що складений 29 листопада 2025 року Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Тернівської сільської ради Черкаської області, ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним у період з 29 листопада 2025 року по 03 грудня 2025 року. Відмітка про зв`язок медичного випадку із професійною діяльністю працівника – не пов`язаний. Причина непрацездатності – тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві. Категорія медичного висновку – захворювання або травма загального характеру (а.с.55).

Відповідно до листка непрацездатності №19958090-2036795224-1, що складений 04 грудня 2025 року Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська клінічна лікарня №6» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним у період з 04 грудня 2025 року по 12 грудня 2025 року. Відмітка про зв`язок медичного випадку із професійною діяльністю працівника – не пов`язаний. Причина непрацездатності – тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві. Категорія медичного висновку – захворювання або травма загального характеру (а.с.56).

Згідно листка непрацездатності №19958090-2036975569-1, що складений 13 грудня 2025 року Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська клінічна лікарня №6» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним у період з 13 грудня 2025 року по 17 грудня 2025 року. Відмітка про зв`язок медичного випадку із професійною діяльністю працівника – не пов`язаний. Причина непрацездатності – тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві. Категорія медичного висновку – захворювання або травма загального характеру (а.с.57).

Відповідно до листка непрацездатності №20080277-2037009351-1, що складений 18 грудня 2025 року Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Тернівської сільської ради Черкаської області, ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним у період з 18 грудня 2025 року по 22 грудня 2025 року. Відмітка про зв`язок медичного випадку із професійною діяльністю працівника – не пов`язаний. Причина непрацездатності – тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві. Категорія медичного висновку – захворювання або травма загального характеру (а.с.60).

Згідно листка непрацездатності №20080277-2037211684-1, що складений 23 грудня 2025 року Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Тернівської сільської ради Черкаської області, ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним у період з 23 грудня 2025 року по 26 грудня 2025 року. Відмітка про зв`язок медичного випадку із професійною діяльністю працівника – не пов`язаний. Причина непрацездатності – тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві. Категорія медичного висновку – захворювання або травма загального характеру (а.с.59).

Як вбачається з Табелю обліку робочого часу Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН», який заповнений 22 липня 2025 року, заступник директора з виробничої діяльності ОСОБА_2 у звітному періоді з 01 липня 2025 року по 31 липня 2025 року відпрацював 9 днів з 01 по 15 число, а з 16 по 31 число був табельований як тимчасово непрацездатний (а.с.29-30).

Відповідно до Табелю обліку робочого часу Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН», який заповнений 22 серпня 2025 року, заступник директора з виробничої діяльності ОСОБА_2 у звітному періоді з 01 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року жодного дня не відпрацював та з 01 по 29 число був табельований як тимчасово непрацездатний, а 30 та 31 число були вихідними днями (а.с.31-32).

Згідно Табелю обліку робочого часу Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН», який заповнений 22 вересня 2025 року, заступник директора з виробничої діяльності ОСОБА_2 у звітному періоді з 01 вересня 2025 року по 30 вересня 2025 року жодного дня не відпрацював та з 01 по 30 число був табельований як тимчасово непрацездатний (а.с.33-34).

Відповідно до Табелю обліку робочого часу Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН», який заповнений 22 жовтня 2025 року, заступник директора з виробничої діяльності ОСОБА_2 у звітному періоді з 01 жовтня 2025 року по 31 жовтня 2025 року жодного дня не відпрацював та з 01 по 03 число, з 06 по 17 число, з 20 по 31 число був табельований як тимчасово непрацездатний, а 04, 05, 18 та 19 числа були вихідними днями (а.с.35-36).

Згідно Табелю обліку робочого часу Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН», який заповнений 24 листопада 2025 року, заступник директора з виробничої діяльності ОСОБА_2 у звітному періоді з 01 листопада 2025 року по 30 листопада 2025 року жодного дня не відпрацював та з 01 по 14 число, з 17 по 30 число був табельований як тимчасово непрацездатний, а 15 та 16 числа були вихідними днями (а.с.37-38).

Відповідно до Табелю обліку робочого часу Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН», який заповнений 22 грудня 2025 року, заступник директора з виробничої діяльності ОСОБА_2 у звітному періоді з 01 грудня 2025 року по 31 грудня 2025 року жодного дня не відпрацював та з 01 по 26 число був табельований як тимчасово непрацездатний (а.с.39-40).

Наказом в.о. директора Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» від 26 грудня 2025 року №64-к «Про звільнення ОСОБА_2 », у зв`язку з виробничою необхідністю, у відповідності до пункту 5 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.43-1 КЗпП України, у зв`язку з нез`явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності ОСОБА_2 , що підтверджується Актом про встановлення факту відсутності працівника на роботі від 26 грудня 2025 року, листками непрацездатності, табелями обліку робочого часу, вирішено: 1. Звільнити ОСОБА_2 , заступника директора з виробничої діяльності, з роботи 26 грудня 2025 року, відповідно до п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України; 2. Відділу бухгалтерської служби та економічного прогнозування провести нарахування та виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку 191 календарних днів за період роботи 02 липня 2018 року по 26 грудня 2025 року.

У вказаному наказі зазначено, що підставами є: 1. Службова записка ОСОБА_4 від 23 грудня 2025 року; 2. Службова записка ОСОБА_5 від 23 грудня 2025 року; 3. Акт про встановлення факту відсутності працівника на роботі від 26 грудня 2025 року; 4. Листки непрацездатності за період з 14 липня 2025 року по 26 грудня 2025 року; 5. Табеля обліку робочого часу за період з липня по грудень 2025 року.

Позивач ОСОБА_2 вважає, що його звільнення із займаної посади у період його тимчасової непрацездатності є незаконним, так як відповідач не дотримавшись положень КЗпП України звільнив його із займаної посади, чим порушив його права, у зв`язку з чим і звернувся до суду з вимогами про визнання незаконним і скасування вищевказаного наказу та поновлення його на посаді заступника директора із виробничої частини Черкаської ДСГДС ННЦ «ІЗ НААН».

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Сторона позивача стверджує, що 09 січня 2026 року позивачу на його домашню адресу: АДРЕСА_1 , надійшло поштове відправлення оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» із треком R207080002371, із вкладеними документами, а саме повідомлення від 26 грудня 2025 року №06-13/402 від Черкаської ДСГДС ННЦ «ІЗ НААН» про звільнення на підставі наказу №64-к від 26 грудня 2025 року (наказ додавався).

У повідомленні №06-13/402 від 26 грудня 2025 року Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства Національної академії наук України», яке адресоване ОСОБА_7 , зазначено, що на підставі наказу №64-к від 26 грудня 2025 року «Про звільнення ОСОБА_2 » (наказ додається), просимо Вас прибути 29 грудня 2025 року для отримання трудової книжки. В разі відмови від отримання трудової книжки, просимо повідомити як буде зручно вам її отримати (а.с.20).

Вищевказане повідомлення, додатком до якого є спірний наказ, Черкаської ДСГДС ННЦ «ІЗ НААН» направлено ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , засобами поштового зв`язку (а.с.19).

Отримання позивачем ОСОБА_2 вищевказаного повідомлення, додатком до якого є спірний наказ, саме 09 січня 2026 року відповідачем Черкаською державною сільськогосподарською дослідною станцією Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» не заперечується.

При цьому, як вбачається з Книги обліку руху трудових книжок працівників Черкаської ДСГДС ННЦ «ІЗ НААН», отримав трудову книжку серії НОМЕР_1 29 грудня 2025 року (а.с.125).

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27 січня 1999 року, яка заповнена на ім`я ОСОБА_2 , 26 грудня 2025 року до даної трудової книжки внесені відомості про звільнення з роботи відповідно до п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України, на підставі наказу №64-к від 26 грудня 2025 року (а.с.10-18).

Відповідач стверджує, а сторона позивача не заперечує, що позивач ОСОБА_2 29 грудня 2025 року, під час отримання трудової книжки, зробив фотознімок Наказу №64-к «Про звільнення ОСОБА_3 ».

Таким чином, 29 грудня 2025 року позивач ОСОБА_2 був ознайомлений з наказом №64-к «Про звільнення ОСОБА_3 », а його копію позивач ОСОБА_2 отримав від Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», через засоби поштового зв`язку, 09 січня 2026 року.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_2 направив дану позовну заяву до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області засобами поштового зв`язку 29 січня 2026 року, тобто у межах місячного терміну як після ознайомлення з наказом №64-к «Про звільнення ОСОБА_3 », так і після отримання його копії від відповідача, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_2 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області зі позовною заявою про вирішення трудового спору у справі про звільнення у межах строку, встановленого ст.233 КЗпП України.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання відповідача Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, на пропуск позивачем ОСОБА_2 строку звернення до суду з вимогою про скасування наказу про звільнення.

Відповідно до ст.43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках, зокрема звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян.

Згідно ч.3 ст.40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Застосування зазначеної норми передбачає одночасну наявність двох складових її диспозиції як установленого нею проміжку часу, протягом якого працівник не з`являвся на роботу, так і факту безперервної непрацездатності працівника упродовж зазначеного часу, відсутність хоча б однієї з них виключає можливість застосування згаданої норми як підстави звільнення з роботи. Таким чином, звільнення працівника на підставі вказаної норми можливе лише після закінчення строків, зазначених у цій нормі, та за умови, що працівник не став до роботи. Вихід працівника на роботу хоча б на один день перериває чотиримісячний строк, і надалі цей строк має обчислюватися спочатку. Звільнення за цим пунктом можливе, якщо працівник унаслідок тимчасової непрацездатності (не враховуючи відпустки по вагітності та пологах) відсутній на роботі понад чотири місяці поспіль або понад установлений законодавством більш тривалий строк, протягом якого за ним зберігається місце роботи (посада) за певних захворювань. Якщо працівник став до роботи, навіть якщо до цього хворів понад зазначені строки, його звільнення вважається незаконним.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №809/763/14

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Отже, трудовим законодавством України визначено, що у випадку нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності з працівником може бути розірваний трудовий договір, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.

Верховний Суд у постановах від 20 червня 2018 року у справі №824/2274/15-а, від 19 липня 2019 року у справі №826/7334/16, від 22 січня 2020 року у справі №759/7441/18, від 18 березня 2020 року у справі №759/10039/18, від 24 червня 2020 року у справі №495/2574/17 дійшов висновку, що застосування пункту 5 статті 40 КЗпП України передбачає одночасну наявність двох складових диспозиції цієї правової норми: установленого нею проміжку часу, протягом якого працівник не з`являвся на роботу, а також факту безперервної непрацездатності працівника упродовж зазначеного часу.

Норма пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП пов`язує переривання тимчасової непрацездатності працівника з його фактичним (фізичним) виходом на роботу та виконанням ним своїх посадових обов`язків і не пов`язана з продовженням первинного чи заведенням нового листка непрацездатності (постанова Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі №492/1155/16-ц).

З доданих до матеріалів цивільної справи Табелів обліку робочого часу Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН», які заповнені 22 липня 2025 року, 22 серпня 2025 року, 22 вересня 2025 року, 22 жовтня 2025 року, 24 листопада 2025 року та 22 грудня 2025 року, заступник директора з виробничої діяльності ОСОБА_2 з 16 липня 2025 року по 26 грудня 2025 року, що становить більше чотирьох місяців, був табельований як тимчасово непрацездатний та не відпрацював жодного робочого дня.

Згідно листків непрацездатності №17964031-2033283396-1 від 14 липня 2025 року, №17964031-2033615805-1 від 29 липня 2025 року, №17964031-2033615805-1 від 29 липня 2025 року, №18280705-2033849233-1 від 12 серпня 2025 року, №18296675-2033875229-1 від 14 серпня 2025 року, №18296675-2034211594-1 від 30 серпня 2025 року, №18296675-2034668829-1 від 16 вересня 2025 року, №18296675-2034869447-1 від 28 вересня 2025 року, №19046878-2035185993-1 від 06 жовтня 2025 року, №19214590-2035487327-1 від 20 жовтня 2025 року, №19214590-2035755254-1 від 28 жовтня 2025 року, №19214590-2035905977-1 від 06 листопада 2025 року, №19626541-2036210779-1 від 17 листопада 2025 року, №19626541-2036327369-1 від 22 листопада 2025 року, №19626541-2036499807-1 від 29 листопада 2025 року, №19958090-2036795224-1 від 04 грудня 2025 року, №19958090-2036975569-1 від 13 грудня 2025 року, №20080277-2037009351-1 від 18 грудня 2025 року та №20080277-2037211684-1 від 23 грудня 2025 року Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Тернівської сільської ради Черкаської області, ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним у період з 14 липня 2025 року по 03 жовтня 2025 року, з 06 жовтня 2025 року по 14 листопада 2025 року та з 17 листопада 2025 року по 26 грудня 2026 року.

Таким чином, вищевказаними листками непрацездатності не охоплені календарні дні: 04 жовтня 2025 року – день тижня субота; 05 жовтня 2025 року – день тижня неділя; 15 листопада 2025 року – день тижня субота; 16 листопада 2025 року – день тижня неділя.

Відповідно до ч.1 ст.52 КЗпП України, для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п`ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.67 КЗпП України, при п`ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п`ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

Відповідно до ч.1 ст.71 КЗпП України, робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.

Відповідно до Табелів обліку робочого часу Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції ННЦ «Інститут землеробства НААН», які заповнені 22 липня 2025 року, 22 серпня 2025 року, 22 вересня 2025 року, 22 жовтня 2025 року, 24 листопада 2025 року та 22 грудня 2025 року, дні 04 жовтня 2025 року, 05 жовтня 2025 року, 15 листопада 2025 року та 16 листопада 2025 року для працівників даної дослідної станції були вихідними днями.

Таким чином, неохоплені вищевказаними листками непрацездатності дні 04 жовтня 2025 року, 05 жовтня 2025 року, 15 листопада 2025 року та 16 листопада 2025 року є вихідними днями, внаслідок чого позивач ОСОБА_2 у ці дні не приступав до виконання трудових обов`язків.

Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2023 року у справі №564/1035/22 зазначив: «Досліджуючи період непрацездатності позивача, суди попередніх інстанцій з`ясували, що листками непрацездатності не охоплені календарні дні 26 та 27 вересня 2020 року, 10 та 11 жовтня 2020 року, які є вихідними днями, а також 09 жовтня 2020 року - неробочий день в АТ «Криворізька теплоцентраль» у зв`язку із запровадженням скороченого робочого тижня.

Відомостей, які б підтверджували, що 12 жовтня 2020 року позивач став до роботи та в цей день виконував свої посадові обов`язки, матеріали справи не містять. При цьому ні у позові, ні у письмових поясненнях від 29 липня 2021 року, ні в апеляційній скарзі на рішення суду позивач та його представник не зазначали про те, що позивач 12 жовтня 2020 року став до роботи та виконував свої трудові обов`язки. Натомість до позову позивач додав документи, згідно з якими 12 жовтня 2020 року він проходив медичне обстеження у зв`язку із наявним в нього захворюванням.

Суди на підставі належним чином оцінених доказів правильно встановили характер спірних правовідносин та дійшли обґрунтованого висновку, що у даному випадку не відбулося фактичного переривання періоду тимчасової непрацездатності, з яким роботодавець пов`язував звільнення позивача на підставі пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України».

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги, що неохоплені вищевказаними листками непрацездатності ОСОБА_2 дні 04 жовтня 2025 року, 05 жовтня 2025 року, 15 листопада 2025 року та 16 листопада 2025 року є вихідними днями, суд приходить до висновку, що переривання періоду тимчасової непрацездатності позивача ОСОБА_2 , передбаченого п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України, фактично не відбулося.

За вказаних обставин, суд не приймає до уваги доводи сторони позивача про те, що звільнення було безпідставним, оскільки чотиримісячний строк перебування позивача на лікарняному був перерваний.

Посилання представника позивача на те, що у позивача випадки тимчасової непрацездатності пов`язані періодами із різними діагнозами, які були встановлені йому під час лікування, жодним належним та допустимим доказом не підтвердженні.

Сам по собі факт проходження позивачем ОСОБА_2 лікування у різних лікувальних закладах, як на цьому наполягає представник позивача, жодним чином не вказує на те, що тимчасова непрацездатність позивача ОСОБА_2 у період часу з 16 липня 2025 року по 26 грудня 2025 року є наслідком встановлення йому різних діагнозів, а також такий факт не може бути вирішальною обставиною під час вирішення даного спору, оскільки п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України не передбачено умови, за якою роботодавцю заборонено звільняти працівника у випадку нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, внаслідок встановлення такої тимчасової непрацездатності у вказаний чотирьохмісячний строк різними закладами охорони здоров`я.

Також, у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №759/10039/18 зазначено, що звільнення працівника за п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України з ініціативи керівництва підприємства можливе у разі нез`явлення працівника на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, якщо така непрацездатність не пов`язана: з вагітністю та пологами; із захворюванням на туберкульоз; із професійним захворюванням або трудовим каліцтвом.

Як вбачається з доданих до матеріалів цивільної справи та зазначених вище листків непрацездатності, захворювання позивача ОСОБА_2 не пов`язане з його професійною діяльністю, його тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов`язані з нещасним випадком на виробництві, натомість захворювання або травма має загальний характер.

Доказів, які б підтверджували, що зазначене у вищевказаних листках непрацездатності захворювання позивача ОСОБА_2 пов`язане із захворюванням на туберкульоз, матеріали цивільної справи не містять та стороною позивача не надано.

Крім того, у правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у справі № 698/459/21 від 07 лютого 2024 року вказано, що застосовуючи положення п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України роботодавець не зобов`язаний пов`язувати можливість звільнення працівника з виробничою необхідністю, обумовленою неможливістю тимчасового покладення обов`язків відсутнього працівника на іншу особу. Також не має правового значення встановлення того, з причин наявності однієї або кількох хвороб/травм був відсутній працівник протягом чотирьох місяців підряд.

Посилання позивача та його представника на відсутність у відповідача виробничої необхідності у звільненні позивача, внаслідок чого таке звільнення є незаконним, суд не приймає до уваги, оскільки чинним законодавством України не передбачено обов`язкової умови для роботодавця щодо звільнення працівника на підставі п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України у вигляді наявності виробничої необхідності.

З врахуванням викладеного та приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_2 у період часу з 16 липня 2025 року по 26 грудня 2025 року, тобто більше чотирьох місяців, не з`являвся на роботу внаслідок безперервної його непрацездатності упродовж зазначеного часу, його захворювання не є таким, що пов`язане з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, і не є захворюванням на туберкульоз, суд приходить до висновку, що наказ №64-к від 26 грудня 2025 року «Про звільнення ОСОБА_3 » виданий відповідачем Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» з дотриманням вимог та у відповідності до вимог КЗпП України, є законним та таким, що не підлягає скасуванню, внаслідок чого позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування вказаного наказу є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 у частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від №64-к від 26 грудня 2025 року «Про звільнення ОСОБА_3 », яка, як встановлено судом, задоволенню не підлягає, внаслідок чого зазначені вище вимоги також не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_2 при зверненні до суду з даним позовом, на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», був звільнений від сплати судового збору, та приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі, судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355, ЦПК України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Черкаського державної сільськогосподарської дослідної станції Нціонального наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач – ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Відповідач – Черкаська державна сільськогосподарська дослідна станція Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», адреса: 20731, Черкаська область, Черкаський район, с-ще Холоднянське, вул. Докучаєва, буд.13, код ЄДРПОУ 14198402.

Головуючий Т.В. Ігнатенко