Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №703/8186/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/8186/25

2/703/558/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.

за участю

секретаря судового засідання Батаргіної Т.М.

представника позивача - адвоката Колодій І.В.,

представника відповідача – адвоката Рясного В.Д.,

представника третьої особи Смаляного М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей Виконавчого комітету Смілянської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні із дітьми та визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні із малолітніми дітьми,

установив:

09.12.2025 позивач ОСОБА_1 через представника, адвоката Колодій І.В. звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить усунути перешкоди у його спілкуванні із дітьми, що чиняться їх матір`ю, ОСОБА_2 та визначити способи участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітніми доньками, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідачка перебували в зареєстрованому шлюбі, від подружнього життя мають двох малолітніх доньок. У вересні 2023 року шлюб між ними розірваний в судовому порядку, питання про визначення місця проживання дітей сторонами не вирішувалося, однак діти залишилися проживати із відповідачкою. Позивач є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, а після розірвання шлюбу ОСОБА_2 чинить йому перешкоди в спілкуванні із дітьми. Востаннє бачився із доньками в липні 2023 року, після чого відповідачка без його згоди та будь-якого попередження виїхала за кордон разом із дітьми. На даний час ОСОБА_2 ігнорує його бажання спілкуватися із дітьми, перешкоджає спілкуванню навіть засобами телефонного зв`язку. З приводу надання висновку про участь у вихованні дітей того із батьків, хто проживає окремо, звертався до Служби у справах дітей Виконавчого комітету Смілянської міської ради, однак такого не отримав через постійне перебування дітей за кордоном. На даний час ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, погасив заборгованість із аліментів. Між ним та дітьми існують приязні відносини, характерні для сім`ї, їх спілкування відповідає найкращим інтересам дітей, однак враховуючи неприязні відносини з їх матір`ю, спільні зустрічі та проведення часу не є можливими.

Із урахуванням викладеного, а також заяви про уточнення позовних вимог від 12.01.2026, просив встановити порядок участі у спілкуванні та вихованні дітей, що передбачає щоденне вільне спілкування засобами телефонного зв`язку на протязі однієї години, орієнтовно з 19.00 до 20.00 за Київським часом в режимі аудіо та відеозв`язку через мережу Інтернет, шляхом організації відповідачем аудіо та відеозв`язку через додатки та застосунки; після завершення воєнного стану побачення з дітьми першої та третьої суботи та неділі місяця (субота з 09.00 год до 20.00 год. неділя) без присутності матері, з урахуванням режиму дня дітей з обов`язковим супроводом дітей батьком з місця їх проживання/перебування на побачення та повернення дітей до місця їх проживання/перебування та з можливістю залишатися на ночівлю; спільний щорічний відпочинок влітку протягом 15-ти календарних днів за місцем фактичного проживання/перебування батька, без присутності матері дітей, з обов`язковим супроводом дітей батьком з місця їх проживання/перебування та повернення за місцем їх проживання; в дні народження ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_4 (07 вересня) з 15-00 год до 19-00 год, без присутності матері з правом відвідування дітьми культурних, розважальних закладів, парків, дитячих майданчиків, з урахуванням режиму дня навчального закладу, який відвідує кожна дитина; зобов`язати відповідача не обмежувати спілкування позивача з дітьми засобами мобільного зв`язку, у соціальних мережах, месенджерах; зобов`язати відповідача погоджувати та письмово попереджати позивача за 10 календарних днів про зміну фактичного проживання, місця реєстрації, місця навчання дітей; зобов`язати відповідача погоджувати та письмово попереджати позивача за 10 календарних днів про намір перетину кордону дітьми. В частині особистих зустрічей виконання рішення відстрочити до закінчення воєнного стану.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 12.12.2025 відкрите провадження в справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, встановлений строк на подання учасниками справи письмових заяв по суті справи, призначене підготовче судове засідання на 06.01.2026, що в подальшому відкладене.

30.12.2025 представником відповідача із використанням системи «Електронний суд» поданий письмовий відзив, за змістом якого проти задоволення позову заперечує через неконкретизованість та необґрунтованість позовних вимог. Зокрема, у позовній заяві не вказано та не доведено матеріалами справи, які саме перешкоди чинить відповідач у спілкуванні з дітьми. Позивач не звертався та відповідно не отримував обов`язкового до виконання рішення органу опіки та піклування щодо питання участі батьків у вихованні дитини та спілкуванні із нею. У випадку вчинення перешкод тим із батьків, з ким проживає дитина, тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків лише тоді набуває права звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

В даному випадку відсутня інформація про те, що позивач звертався із заявами до правоохоронних органів з приводу невиконання відповідачем висновку органу опіки та піклування щодо вжиття необхідних заходів для запобігання порушення відповідачем, матір`ю дітей, його права на зустрічі з дітьми та зобов`язання матері дітей виконувати встановлений регламент побачення та спілкування батька з дітьми. Відсутні належним чином зафіксовані факти вчинення відповідачем перешкод позивачу у спілкуванні з дітьми, участі у їх вихованні. Факт вчинення перешкод з боку відповідача позивачем не доведений, а сам позивач безпосередньо не звертався до відповідачки із приводу спілкування із дітьми, не узгоджував порядку такого спілкування.

Для забезпечення безпеки дітей, відповідачка виїхала за кордон та на даний час проживає на території Республіки Польща, не має змоги повернутися до завершення воєнного стану, бо це є небезпечним.

При цьому позивач належним чином не надавав матеріальної допомоги власним дітям, тому допустив виникнення значної за розміром заборгованості, що її намагався погасити перед зверненням до суду, коли ОСОБА_5 намагалася встановити зв`язок із позивачем для врегулювання вказаного питання, останній сам уникав спілкування.

З урахуванням викладеного, відповідачка не заперечує та не чинить перешкод у спілкуванні батька із дітьми засобами телефонного зв`язку, а що стосується особистих зустрічей, спільного проведення дозвілля в літній період, на дні народження дітей та у вихідні, то такі доцільно відстрочити до закінчення воєнного часу.

Письмовий відзив містить визнання тієї обставини, що діти востаннє бачилися із батьком в липні 2023 року. Через малолітній вік, тривалу відсутність спілкування, вони не мають стійкого емоційного зв`язку із батьком, який не має належних навичок із догляду за малолітніми доньками.

Крім того, позивач зловживав спиртним, а відповідачка неодноразово зверталася до правоохоронних органів з приводу вчинення ним насильства в сім`ї, в тому числі в присутності дітей, останнє стало однією із причин розірвання шлюбу.

За таких обставин спілкування батька із дітьми без її присутності не є раціональним.

У задоволенні позову просила відмовити.

19.01.2026 представником позивача подана письмова відповідь на відзив, відповідно до якої станом на 12.01.2026 відповідачка продовжує чинити ОСОБА_1 перешкоди в спілкуванні із дітьми, останній на даний час позбавлений змоги розмовляти з ними навіть по телефону. ОСОБА_5 не дозволяє донькам спілкуватися із батьком, в розмові такі дії пояснює тим, що таке спілкування взагалі слід припинити, а дітям краще звикати до нового батька, її чоловіка в нинішньому шлюбі.

Щодо доводів відзиву про те, що за відсутності відомостей про психічне здоров`я позивача, відповідачка переймається за безпеку своїх доньок і тому заперечує проти зустрічей батька із дітьми без її присутності, а останній не має належних навичок догляду за малолітніми дітьми, то такі спростовуються відомостями, отриманими при проходженні ОСОБА_1 лікарської комісії за місцем несення служби, якою не встановлено наявність в нього психічних захворювань. Крім того, позивач самостійно здійснював догляд дітей у 2022-2023 роках, коли відповідачка виїздила на заробітки до Республіки Польщі, тому відповідні навички має.

Аргументи відзиву про протиправну поведінку ОСОБА_1 щодо ОСОБА_5 не відповідають дійсності та не доводяться матеріалами справи, відомості про притягнення позивача до відповідальності за насильство в сім`ї щодо дружини відсутні.

Третьою особою, Службою у справах дітей Виконавчого комітету Смілянської міської ради, письмових заяв по суті справи до суду не подано.

Ухвалою суду від 12.02.2026 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено судовий розгляд по суті на 05.03.2026, що в подальшому відкладений.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, посилаючись на доводи письмових заяв по суті справи, подані стороною позивача та зміст доданих документів. Додатково звертала увагу на ті обставини, що позивач прагне спілкування та участі у вихованні дітей, вжив всіх належних від нього заходів для встановлення зв`язку із дітьми, погашення заборгованості за аліментами, однак єдиний доступний спосіб для нього, як військовослужбовця, спілкуватися із доньками, це телефонний зв`язок через їх матір, однак остання заблокувала його контакт.

Представник відповідача в судовому засіданні вказував на безпідставність позовних вимог у частині усунення батькові перешкод у спілкуванні із дітьми, оскільки такі не доведені. Вважав за можливе встановити порядок спілкування позивача із доньками через аудіо- та відеозв`язок з використанням мережі інтернет, в частині позовних вимог про особисті зустрічі, спільний відпочинок в період вихідних та влітку, а також на дні народження дітей - висловив позицію, що такі можливі лише після завершення воєнного стану, а не за нинішніх умов, коли діти постійно перебувають за кордоном, а батько проходить військову службу.

Представник третьої особи, органу опіки та піклування виконавчого комітету Смілянської міської ради в судовому засіданні підтримував вимоги в тій частині, що стосується спілкування батька із дітьми засобами мобільного зв`язку із використанням мережі інтернет. Вказував на неможливість вирішення наявного між сторонами спору щодо участі батька в спілкуванні та вихованні дітей виключно органом опіки та піклування, оскільки обоє дітей не проживають за місцем реєстрації, а перебувають за кордоном, за таких обставин неможливо підготувати об`єктивний висновок про визначення способів участі батька у вихованні дітей.

Суд, заслухавши представників сторін та органу опіки та піклування, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 08.02.2019, що підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від спільного проживання сторони мають двох малолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей, де сторони записані їх батьками.

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду від 05.09.2023 в справі №703/3771/23, провадження 2/703/1124/23, що набрало законної сили 06.10.2023, шлюб між сторонами розірваний.

Представниками сторін не заперечувалося, що після розірвання шлюбу діти залишилися проживати із матір`ю, відповідачкою в справі, питання про визначення місця проживання дітей в передбаченому законом порядку не вирішувалося.

Малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками Виконавчого комітету Смілянської міської ради.

Також сторонами не заперечувалося, що у зв`язку із початком повномасштабного вторгнення військ рф до України, відповідачка разом із малолітніми дітьми виїхала з території України та станом на час судового розгляду перебувають на території Республіки Польща.

Остання обставина додатково підтверджується відомостями, наданими на виконання ухвали суду про витребування доказів Адміністрацією ДПСУ, з якої вбачається, що громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також малолітні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виїхали з території України 11.06.2023 та не поверталися.

Представником відповідача надано документи іноземною мовою, що за доводами сторони відповідача, є договором найму житла та копією свідоцтва про укладення шлюбу відповідачкою на території Республіки Польщі, однак за відсутності їх перекладу, такі судом до уваги не можуть прийматися. Водночас, із наданої копії паспорту громадянки України судом встановлено, що на даний час відповідачка використовує прізвище « ОСОБА_8 ».

27.11.2025 позивач, посилаючись на перешкоди матері в спілкуванні із дітьми батьку, який проживає окремо, звернувся до органу опіки та піклування Виконавчого комітету Смілянської міської ради із клопотанням про надання висновку щодо участі у вихованні дітей батька, який проживає окремо, вказана обставина підтверджується письмовим зверненням, описом вкладення до цінного листа від 27.11.2025, а також поштовою накладною №4302527789568.

У статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З наведеного вбачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №910/3191/20, від 24.10.2024 в справі № 752/8103/13-ц.

Судом із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 17.08.2023 Смілянським міськрайонним судом виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 03 серпня 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Постановою головного державного виконавця Рожищенського відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.11.2023 на підставі заяви стягувача про примусове виконання судового наказу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17.08.2023 в справі №703/3770/23, відкрите виконавче провадження №73427222.

Із наданого судові розрахунку заборгованості встановлено наявність в позивача заборгованості зі сплати аліментів станом на грудень 2025 року в розмірі 77791,10 грн.

При здійсненні примусового виконання вказаного судового рішення, не встановлено наявності нарахувань грошового утримання ОСОБА_1 за період із 01.02.2025 до 30.04.2025, а також утримань з доходів для сплати аліментів у виконавчому провадженні №73427222, що підтверджується звітами про здійснені відрахування та виплати військової частини НОМЕР_2 за відповідний період.

У зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за 1 рік, постановою державного виконавця від 21.03.2025 на боржника накладений штраф.

При цьому із відомостей, наданих на виконання адвокатського запиту представника позивача, що надані за підписом виконувача обов`язків начальника Луцького відділу ДВС від 16.03.2026 №43413 вбачається, що протягом січня-березня 2026 року на користь ОСОБА_2 виплачені аліменти за платіжною інструкцією №2927 від 26.01.2026 на суму 14286,11 грн; за платіжною інструкцією №3719 від 29.01.2026 на суму 70000,00 грн; за платіжною інструкцією №6936 від 16.02.2026 на суму 14194,26 грн; за платіжною інструкцією №1135 від 12.03.2026 на суму 57850,67 грн.

Із витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.11.2023 №316 судом встановлено, що ОСОБА_1 знято зі всіх видів забезпечення з 04.11.2023, припинена виплата грошового утримання у зв`язку із самовільним залишенням військової служби.

Станом на 26.02.2024 ОСОБА_1 не повертався до військової частини для продовження військової служби, що вбачається із повідомлення, наданого до Рожищенського відділу ДВС за підписом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.02.2024.

Станом на 06.03.2026 позивач ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою встановленої форми №5 від 06.03.2026.

За повідомленням за підписом начальника військової частини НОМЕР_3 від 24.03.2026 №2248, за час військової служби у вказаній частині з 19.05.2025, ОСОБА_1 до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався.

Із відповіді, наданої на адвокатський запит представника відповідача із ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області вбачається одне звернення ОСОБА_2 від 11.01.2022 про вчинення щодо неї протиправних дій з боку ОСОБА_1 , що розглянуте в порядку, що передбачений Законом України «Про звернення громадян». Вказаним органом не складалися матеріали про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, відомості про притягнення його ж до кримінальної відповідальності у відділу відсутні.

Водночас, відомості про притягнення позивача до кримінальної відповідальності з огляду на обставини, наведені у витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.11.2023 №316, сторонами суду не надавалися.

Відтак судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог сторона позивача посилається на те, що відповідач ОСОБА_5 порушує його права як батька, оскільки чинить перешкоди у спілкуванні з малолітніми доньками, не дає можливості спілкуватися навіть засобами телефонного зв`язку. ОСОБА_1 зазначає, що досягти домовленості із відповідачкою про спілкування з дітьми не вдається, вирішення спору між ними органом опіки та піклування, не можливо. У зв`язку із викладеним, просить усунути перешкоди у його спілкуванні із дітьми, що чиняться їх матір`ю, а також встановити способи його участі у спілкуванні та вихованні доньок.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.

У відповідності до статті 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Законодавство України передбачає, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. З цього приводу Верховним Судом у постанові від 29 червня 2022 року по справі №753/7395/20 зроблено висновок, що ані законодавство України, ані міжнародні документи не містять норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом щодо дитини. Тобто, той із батьків, хто залишився в Україні, не повинен втратити зв`язок із дитиною через фактичну відсутність можливості бачитися з нею.

Як зазначав Європейський суд з прав людини, національні органи влади зобов`язані максимально сприяти спілкуванню дитини з тим з батьків, з яким дитина не проживає, при цьому мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам. Зволікання у цьому, з урахуванням обставин справи, може мати непоправні наслідки для відносин дитини з тим із батьків, хто не проживає з нею (§ 79-80 рішення ЄСПЛ «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України).

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та вимоги про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні (постанови Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі №742/1716/23 та від 04 вересня 2024 року у справі №932/665/20).

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права (постанова Верховного Суду від 15.03.2023 в справі №577/3878/21).

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування є одним із доказів у справі і сама собою його відсутність не може бути безумовною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог та вирішення справи по суті. Суд не може відмовити у винесенні рішення у справі чи зупинити провадження у справі через відсутність такого висновку (постанова Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №523/19706/19).

Якщо висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо орган опіки відмовиться надати висновок, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору.

З листа за підписом начальника служби у справах дітей ВК СМР від 12.02.2026 судом встановлено, що орган опіки та піклування позбавлений можливості підготувати об`єктивний висновок про визначення способів участі батька у вихованні дітей, оскільки під час проведення підготовчих дій, з метою складання вказаного висновку, встановлено, що діти разом із матір`ю фактично проживають на території Республіки Польщі, а батько проходить військову службу. За таких обставин провести необхідні заходи, що потребують фактичної участі та присутності як батьків, так і дітей, не можливо.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов 04.12.2025, виконаного на підставі звернення ОСОБА_1 від 27.11.2025, комісією служби у справах дітей встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 проживає та зареєстрована ОСОБА_9 (тітка дітей та сестра відповідачки), зареєстрована відповідачка, яка, за словами родича, разом із малолітніми дітьми понад два роки проживає на території Республіки Польщі.

Остання обставина не заперечувалася сторонами, перебування відповідача та обох дітей поза межами України, підтверджується матеріалами справи.

Відтак суд приходить до висновку, що між сторонами існує спір щодо участі батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними і такий в даному випадку не можливо вирішити у позасудовому порядку.

У зв`язку із викладеним суд відкидає доводи відповідача про те, що в даній справі позивачем не доведено наявності перешкод, що чинить мати дітей у спілкуванні із ними і це є підставою для відмови в задоволенні позову.

На переконання суду, усунення перешкод є окремим способом захисту права, а відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною не дорівнює відсутності спору щодо визначення участі батьків у вихованні дитини.

Суд приймає до уваги доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення вимоги щодо зобов`язання останньої не обмежувати позивачу можливість брати участь у спілкуванні із дітьми з використанням засобів дистанційного зв`язку, оскільки належних і допустимих доказів того, що відповідачка фактично перешкоджає цьому, судові не надано. Однак за обставинами даної справи, відповідні перешкоди існують об`єктивно, поза волею сторін, адже батько суттєво обмежений у можливості спілкуватися із дітьми вже виходячи з того, що відповідач виїхала разом із дітьми за кордон, переслідуючи легітимну мету забезпечення їх безпеки у зв`язку із повномасштабним вторгненням, а позивач перебуває на території України, де проходить військову службу. Він не має змоги покинути територію України через дію обмежень, пов`язаних із запровадженням військового стану.

Сама по собі дія воєнного стану не повинна бути перешкодою для спілкування батька із дитиною, однак за умов, коли дитина перебуває за кордоном, а батько відноситься до категорії військовозобов`язаного населення та не може вибути для особистої зустрічі з дітьми, повна відсутність їх спілкування не відповідає засадам добросовісності, справедливості та розумності, що притаманні цивільному судочинству, суперечить викладеним вище нормам щодо рівності прав та обов`язків обох батьків відносно власних дітей та не переслідує легітимної мети.

В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо спілкування батька з дітьми суд застосовує підхід, що сформульований у рішенні Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року у справі «Терещенко проти України» (заява №35481/20), в якому констатоване порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема що ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Матеріали не містили відомостей про те, що особиста зустріч батька з дитиною становила ризик для добробуту чи безпеки дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Прецедентна практика ЄСПЛ виходить із того, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Враховуючи положення ст. 159 СК України та системний аналіз наведених норм матеріального права, є підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. І таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини (постанова Верховного Суду від 15.03.2023 в справі №577/3878/21).

В даній справі не встановлено обставин, які б вказували на те, що спілкування дітей із батьком може мати негативний вплив на них, наданими сторонами матеріалами не підтверджується фактів притягнення позивача ОСОБА_1 до юридичної відповідальності за насильство в сім`ї, інші правопорушення, наявність в нього психічних захворювань, що перешкоджають спілкуванню із дітьми чи створюють для них небезпеку. Вказане не спростовується інформацією про самовільне залишення ним військової служби, оскільки вбачається, що на даний час таке припинене, а також наявністю в нього заборгованості зі сплати аліментів, останнє не позбавляє його права на спілкування із дітьми та участі у їх вихованні, а є підставою для застосування до нього заходів юридичної відповідальності, що передбачені чинним законодавством.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

За змістом частини другої статті 159 СК України обумовлення побачень з дитиною присутністю іншої особи можливе лише в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини.

В даній справі не встановлено негативної поведінки позивача, яка могла б зашкодити дітям, чи виключних обставин, які свідчили б про необхідність обов`язкової присутності відповідачки під час побачень батька з доньками.

При цьому наявність між сторонами неприязних стосунків і конфліктів може негативно впливати на ставлення дитини до батька при проведенні його зустрічей з ними у присутності матері, що може перешкоджати налагодженню їх спілкування.

Для визначення порядку побачень дитини з батьком у присутності матері, має бути встановлено наявність конфлікту між батьками та неможливість самостійно дійти згоди щодо виховання, тому за відсутності встановлених обставин, які свідчили б про небезпеку для дитини з боку батька, доцільним є проведення побачень дитини з батьком без присутності матері. Такий порядок відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме формуванню емоційного зв`язку з батьком та зменшенню впливу на дитину конфлікту між батьками (постанова ВС від 30.07.2025 в справі №753/2281/23).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З викладеного вбачається наявність перешкод у батька в спілкуванні з доньками, а тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо усунення цих перешкод та визначення способу участі батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, у тому числі відомостей компетентних державних органів, які б давали підстави стверджувати про наявність негативного впливу зі сторони батька на виховання та розвиток дітей, що діти не бажають спілкуватися з батьком, а психоемоційний стан будь-кого із них не дозволяє їм зустрічатися.

Позивач та відповідач мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Жодних переваг, пріоритету у спілкуванні та вихованні дитини відповідачка не має, хоч донька і проживає з нею.

Наслідки особистого конфлікту між батьками негативно впливають на дитину. Існування між сторонами неприязних стосунків ускладнює погодження ними форм та методів спілкування з донькою, тож зобов`язання матері не чинити відповідні перешкоди батькові дитини, визначене судовим рішенням, сприятиме розумінню з її боку того, що права кожного з батьків є рівними. Дитина повинна спілкуватися як з матір`ю, так і з батьком.

Враховуючи наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки участь батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними відповідає їх інтересам, забезпечує справедливу рівновагу між забезпеченням прав дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини, проживання матері із дітьми на території іншої держави, приймаючи до уваги повномасштабне вторгнення рф та введення з 24.02.2022 на території України воєнного стану, з метою забезпечення безпеки дітей, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме слід визначити способи та порядок участі позивача у спілкуванні та вихованні доньок у виді щоденного дистанційного спілкування засобами зв`язку через мережу інтернет, а також періодичні зустрічі та проведення дозвілля батька із дітьми в період вихідних днів, період літнього відпочинку, днів народження дітей, надавши дозвіл на проведення періодичних зустрічей та спільного дозвілля, в тому числі за місцем проживання або фактичного перебування батька, без присутності матері дітей. При цьому, задоволення вимоги про зустрічі батька з обома дітьми в дні їх народження в тому вигляді, як вимагає позивач, по суті призведе до того, що дні народження діти не зможуть провести з матір`ю, тому спільне дозвілля батька та доньок в даному випадку слід встановити таким чином, щоб діти мали змогу проводити день народження з матір`ю та батьком почергово, тобто такі зустрічі саме в дні народження мають бути один раз на два роки.

При цьому зобов`язання відповідачки письмово попереджати та отримувати від позивача погодження на зміну фактичних місць проживання, реєстрації, навчання дітей, намір перетину державного кордону не є доцільним в даному випадку, оскільки за умов перебування ОСОБА_1 на військовій службі, він обмежений у можливості отримувати відповідні запити та надавати власні погодження. Такі обставини можуть покладати на малолітніх дітей невиправдані та недоцільні обмеження у вільному пересуванні та виборі місця проживання чи навчання, зокрема і в зв`язку із чинним на даний час правовим регулюванням виїзду малолітніх дітей за кордон без погодження другого із батьків, в період військового стану. Тому в задоволенні вимог в даній частині слід відмовити.

Керуючись приписами статті 267 ЦПК України, з метою убезпечення дітей від загроз життю та здоров`ю, суд дійшов висновку про відстрочення виконання рішення в частині зустрічей ОСОБА_1 із дітьми на території України до закінчення дії воєнного стану на території України. З огляду на обставини, які склалися в країні, такий порядок спілкування відповідає найкращим інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі №487/2960/23).

Визначаючи способи участі в спілкуванні та вихованні дітей батьку, який проживає окремо, суд також виходить із того, що зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини (постанова Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №752/9697/19).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За квитанцією до платіжної інструкції від 05.12.2025 №8, позивачем сплачено 1211,20 грн судового збору за звернення до суду із вимогою, що не піддається грошовій оцінці.

У зв`язку із задоволенням позову частково, із відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відомості про наявність інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторонами не подано, заяв у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України, не вчинено.

Керуючись статтями 4, 19, 27, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 наступні способи участі у спілкуванні та вихованні дітей, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 :

1) щоденне вільне спілкування на протязі однієї години, не пізніше 20-00 год за Київським часом, в режимі аудіо- чи відеозв`язку через мережу Інтернет (в тому числі але не виключно із використанням месенджерів чи застосунків на базі персонального комп`ютера або мобільного телефону), шляхом зобов`язання ОСОБА_5 організувати спілкування дітей із батьком вказаними засобами зв`язку;

2) зустрічі дітей із батьком, без присутності матері, кожної першої та третьої суботи та неділі місяця, починаючи орієнтовно із 09-00 год суботи до 20-00 год неділі, за Київським часом, із урахуванням режиму дня дітей, із обов`язковим супроводом дітей із місця їх проживання (перебування) батьком до місця побачення та в зворотному напрямку, з можливістю залишатися на ночівлю;

3) спільний щорічний відпочинок дітей із батьком, без присутності матері, протягом 15 календарних днів безперервно у літній період, за місцем фактичного проживання (перебування) батька, із обов`язковим супроводом дітей із місця їх проживання (перебування) батьком до місця побачення та в зворотному напрямку;

4) зустріч батька із ОСОБА_3 в дні її народження, один раз на 2 роки, без присутності матері, із обов`язковим супроводом дитини із місця її проживання (перебування) батьком до місця зустрічі та в зворотному напрямку, із можливістю відвідування культурних, розважальних закладів, парків, дитячих майданчиків, із урахуванням режиму дня та графіку навчального закладу, що відвідує дитина у відповідний час;

5) зустріч батька із ОСОБА_4 в дні її народження, один раз на 2 роки, без присутності матері, із обов`язковим супроводом дитини із місця її проживання (перебування) батьком до місця зустрічі та в зворотному напрямку, із можливістю відвідування культурних, розважальних закладів, парків, дитячих майданчиків, із урахуванням режиму дня та графіку навчального закладу, що відвідує дитина у відповідний час.

Порядок виконання способів участі батька ОСОБА_10 у спілкуванні та вихованні дітей, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що передбачені пунктами 2, 3, 4, 5 резолютивної частини цього рішення, що здійснюються на території України, відстрочити на час дії воєнного стану в Україні та перебування дітей у цей період за кордоном.

Після припинення дії воєнного стану в Україні та припинення перебування дітей за кордоном, виконання способів участі батька ОСОБА_10 у спілкуванні та вихованні дітей, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що передбачені пунктами 4, 5 резолютивної частини цього рішення, здійснювати, починаючи із зустрічі батька із ОСОБА_3 в день її народження, коли ОСОБА_4 в день свого народження у відповідний рік, перебуває із матір`ю, надалі – почергово.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 605,60 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 02.04.2026.

Суддя І.В. Овсієнко