Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №703/8731/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/8731/25

2-а/703/13/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа – начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

встановив:

В інтересах позивача ОСОБА_1 до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області звернувся його представник ОСОБА_3 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 – полковника ОСОБА_2 № R267211 від 22.12.2025 його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено грошове стягнення у сумі 17000 гривень.

Вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що він не є належним суб`єктом відповідальності, оскільки був виключений з військового обліку за віком 15.01.2012 та станом на момент спірних правовідносин не мав статусу військовозобов`язаного. Відтак на нього не поширюються обов`язки, передбачені законодавством про мобілізацію, зокрема щодо проходження військово-лікарської комісії.

Щодо законності повторного взяття його на військовий облік у 2025 році, наразі є предметом судового розгляду (справа № 580/12501/25), що свідчить про спірність його правового статусу. За таких обставин відсутній один із обов`язкових елементів складу правопорушення — суб`єкт, що виключає можливість притягнення його до відповідальності відповідно до Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Окрім цього, позивач вважає, що дії відповідача мають ознаки недобросовісного використання владних повноважень та спрямовані на тиск стосовно позивача у зв`язку з реалізацією ним права на судовий захист.

Зокрема, після отримання 09.11.2025 позовної заяви через систему «Електронний суд», вже 11.11.2025 позивача було безпідставно внесено до реєстру «Оберіг» із зазначенням причини «непроходження (відмова від проходження) ВЛК». Така послідовність дій свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між зверненням до суду та застосуванням до позивача обмежувальних заходів.

Вважає, що посилання відповідача на заяву позивача про «неоспорювання порушення» є безпідставним, оскільки така заява була отримана під впливом примусу. Внаслідок штучного створення статусу «розшуку» позивач був обмежений у свободі пересування, перебував під загрозою затримання та втрати джерела існування, що змусило його підписати відповідні документи.

Тому в розумінні ст. 251 Кодекс України про адміністративні правопорушення, такі пояснення не можуть вважатися законним доказом вини позивача.

Відповідач, ухвалюючи спірну постанову, порушив вимоги ст. 280 Кодекс України про адміністративні правопорушення, оскільки не забезпечив всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

Зокрема, було проігноровано факт наявності відкритого судового провадження щодо правового статусу позивача, що має визначальне значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення. Притягнення до відповідальності за таких умов є передчасним та порушує принцип правової визначеності.

На підставі чого позивач просив скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді від 14 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали, копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак своїм правом на подання відзиву та доказів відповідач не скористався.

Частиною 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що згідно постанови №R267211 від 22.12.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, ОСОБА_1 , за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не пройшов, відмовився від проходження ВЛК відповідно до п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про мобілізацію.

Окрім цього в постанові зазначено, що 22.12.2025, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, надійшла заява від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в якій останній зазначив, що не оспорює допущені порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Наявність такої заяви не спростовується позивачем, але останній стверджує, що на його думку вимушено ним написаною, у зв`язку зі штучно створеним статусом «розшук».

Також позивач в своїх доводах посилається на те, що він не має обов`язків, передбачених законодавством про мобілізацію для військовозобов`язаних осіб (зокрема щодо проходження ВЛК), а законність його повторного взяття на облік у 2025 році є предметом спору у Черкаському окружному адміністративному суді, на підтвердження чого долучив позовну заяву про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправного та зобов`язання вчинити певні дії щодо виправлення недостовірної інформації в ЄДРПВР («Оберіг»), а також ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі (№580/12501/25).

Згідно відкритої інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, 15 січня 2026 року у справі № 580/12501/25 Черкаським окружним адміністративним судом відмовлено повністю у задоволенні адміністративного позову адвоката Марченка В.В. від імені ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність, що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ("Оберіг") інформації про виключення з військового обліку від 15.01.2012; визнання протиправним і скасування рішення (відмови), викладеного в листі №64/7001 від 29.10.2025; зобов`язання внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ("Оберіг") інформацію про виключення з військового обліку із зазначенням дати виключення - 15.01.2012 та підстави - досягнення граничного віку перебування в запасі.

Також 17 березня 2026 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду було призначено справу за адміністративним позовом №580/12501/25 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним і скасування рішення і зобов`язання вчинити дії до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Продовжено розгляд справи на розумний строк.

Відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 №907 від 30.05.2025 на адвокатський запит від 27.05.2025 повідомляється, що військовозобов`язаного ОСОБА_1 було поновлено на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до п.2. ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу».

Окрім цього на підтвердження своєї позиції позивач надав заяву з якою він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.10.2025 про виправлення недостовірної інформації в ЄДРПВР («Оберіг»).

Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.10.2025 №64/7001, повідомляється, що наявна в реєстрі «Оберіг» інформація про перебування позивача на військовому обліку є достовірною, підстави для її виправлення відсутні.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 від 06.03.1990, ОСОБА_1 15.01.2012 виключений з військового обліку.

Як вбачається з інформації військово-облікового документу «Резерв+», сформованого 09.10.2025, ОСОБА_1 має категорію: Військовозобов`язаний, потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву. Окрім цього причина звернення до Нацполіції 11.11.2025: «не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».

Частиною першою статті 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною третьою статті 210-1 КУпАП за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, тому в постанові повинно бути зазначено норму нормативно-правового акта, яку порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У оскаржуваній постанові вказано, що ОСОБА_1 порушив обов`язок, визначений п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Згідно якого зазначено: «установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є, зокрема,Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, для реалізації даного конституційного принципу, у відповідності до ст.ст.7, 245 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, проаналізувавши докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесено постанову стосовно позивача ОСОБА_1 тому на підставі ч. 3 ст. 286 КАС України, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 72-77, 90, 241-243, 245, 246, 250, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа – начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня складення повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2025 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Головуючий: Ю. В. Крива